Рішення

від 19.04.2019 по справі 640/22164/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2019 року № 640/22164/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНауково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісдіагностика" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними дій по проведенню перевірки, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення

встановив:

Науково-виробнича фірма у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісдіагностика" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки НВФ у формі ТОВ "Промсервісдіагностика" на підставі наказу від 29.08.2018 року №12933;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.08.2018 року №12933 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки НВФ у формі ТОВ "Промсервісдіагностика";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року №00012301402, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не набув права на проведення документальної позапланової перевірки позивача, як платника податків, оскільки таке право, згідно з вимогами законодавства, надається лише у тому випадку, коли останньому до початку проведення такої перевірки вручено під розписку копію наказу про її проведення, тобто повідомлено належним чином. Натомість, наказ від 29.08.2018 року №12933 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було вручено його представнику лише в день проведення перевірки, а саме 31.08.2018 року.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем порушено вимоги закону щодо вручення наказу до проведення перевірки.

Також, щодо протиправності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.10.2018 року №00012301402 позивачем зазначено, що висновки стосовно нереальності відповідних господарських операцій, які викладені в акті від 13.09.2018 року №625/26-15-14-02-03/16297019 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинами справи, оскільки виконання спірних робіт, що стали підставами для висновків уповноваженими особами відповідача про допущені позивачем порушення, підтверджуються наявною документацією, а донарахування податкових зобов'язань з ПДВ з приводу відсутності основних фондів у відповідних контрагентів позивача та порушення порядку подачі податкової звітності і наявності вироків щодо їх керівників, спростовуються правовими висновками Верховного Суду з означених питань.

В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) на підставі наказу від 29.08.2018 року №12933 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісдіагностика" (надалі - НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика") з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Мармар Тех", ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" за період серпень-вересень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.09.2018 року №625/26-15-14-02-03/16297019, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року №00012301402, яким НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 102506,00 грн., включаючи штрафні санкції.

Позивачем оскаржувалось дане податкове повідомлення-рішення шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України (ДФС України) від 17.10.2018 року вх. №56873/6, однак згідно рішення ДФС України від 14.12.2018 року останню залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року №00012301402 - без змін.

Не погоджуючись з наведеними рішеннями контролюючого органу, у тому числі щодо проведення самої документальної позапланової виїзної перевірки та, власне, з її результатами, наслідком чого мало місце винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач вирішив звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, п'ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 Податкового кодексу України).

Стосовно протиправності винесеного відповідачем наказу від 29.08.2018 року №12933 та дій по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, позивач послався на відповідні положення Податкового кодексу України, зокрема на його пункт 78.4 статті 78, а оскільки оскаржуваний наказ ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2018 року №12933 було вручено представнику позивача безпосередньо в день проведення перевірки, то за його твердженням таким чином відповідач не виконав відповідні вимоги Податкового кодексу України, якими передбачено ознайомлення платника податків про дату початку та місце проведення перевірки саме до її початку, що в свою чергу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, на підтвердження чого зазначив висновки Верховного Суду України у справі від 27.01.2015 року №21-425а14.

Однак, суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 року №21-25а-10, посилання на яку також міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 року №К/800/15598/15 (справа №810/5423/14), суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Відповідач зауважив, що з копією наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.08.2018 року №2839 та разом з направленням від 31.08.2018 року №1439/26-15-14-02-03 на право проведення перевірки ознайомлено під підпис головного бухгалтера НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" ОСОБА_1 31.08.2018 року.

Оскільки факт допуску до проведення перевірки посадової особи відповідача позивачем не заперечується, то в даній справі предметом розгляду є лише суть виявлених правопорушень та, відповідно, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, згідно абзацу першого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абзац перший пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України).

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до висновків акту від 13.09.2018 року №625/26-15-14-02-03/16297019 перевіркою НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Будконсалт Плюс" (код 39315010) за серпень 2015 року та вересень 2015 року, ТОВ "Мармар Тех" (код 39419330) за вересень 2015 року та ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" (код 39474831) за вересень 2015 року встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 94710,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 12705,00 грн., вересень 2015 року на суму 82005,00 грн.

Такі висновки, як убачається зі змісту вказаного вище акту від 13.09.2018 року №625/26-15-14-02-03/16297019, а також згідно викладеного відповідачем у відзиві щодо обставин справи, зроблені контролюючим органом на підставі наданих позивачем документів та інформації, наявної в базах даних органу ДФС АІС "Податковий блок".

По взаємовідносинах з означеними контрагентами до перевірки позивачем надавались зокрема наступні документи:

- договори НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" з ТОВ "Будконсалт Плюс": від 14.07.2015 року №187, від 17.07.2015 року №189, від 20.07.2015 року №191, від 31.07.2015 року №205, від 20.08.2015 року №207, від 21.09.2015 року №220;

- договори НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" з ТОВ "Мармар Тех" (назву змінено на ТОВ "Арматех Буд"): від 17.09.2015 року №215, від 11.09.2015 року №213, від 23.07.2015 року №199, від 21.07.2015 року №197, від 19.08.2015 року №201, від 20.08.2015 року №203, від 28.08.2015 року №206, від 09.09.2015 року №210, від 30.07.2015 року №198, від 28.07.2015 року №194, від 22.07.2015 року №191, від 17.07.2015 року №186, від 04.08.2015 року №193, від 26.08.2015 року №200;

- договори НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" з ТОВ "Укрінжиніринг ВІН": від 24.07.2015 року №204, від 04.08.2015 року №202, від 12.08.2015 року №211, від 11.08.2015 року №209, від 17.09.2015 року №218, від 29.09.2015 року №226, від 29.09.2015 року №227.

Відповідно, були виписані податкові накладні за номенклатурою:

- ТОВ "Будконсалт Плюс": підготовчі та допоміжні роботи по технічному діагностуванню посудин, підготовчі та допоміжні роботи по технічній діагностиці вантажопідіймальних механізмів та інші;

- ТОВ "Мармар Тех: підготовчі та допоміжні роботи по технічній діагностиці кранів, підготовчі та допоміжні роботи по технічному діагностуванню технологічного обладнання та інші;

- ТОВ "Укрінжиніринг ВІН": підготовчі та допоміжні роботи по технічній діагностиці трубопроводів, підготовчі та допоміжні роботи по технічному діагностуванню посудин, підготовчі та допоміжні роботи по технічному діагностуванню газопроводів на АГНКС в м. Бердянськ і АГНКС в м. Маріуполь та інші.

У поданому відзиві відповідачем наголошено на тому, що згідно ІС "Податковий блок" ТОВ "Будконсалт Плюс" з червня 2016 року не звітує, тобто діяльність не здійснювалась, а відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, у відношенні останнього відкрите кримінальне провадження від 02.07.2016 року №32016080000000058 за фактами фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків.

По відношенню до ТОВ "Мармар Тех", що з січня 2016 року дане підприємство не звітує, тобто діяльність не здійснювалась.

Також, в ході аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що згідно з вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 року №757/13559/16-к директор даного товариства - ОСОБА_3 придбав та набув у власність вказане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Стосовно ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" зазначено, що з січня 2016 року підприємство не звітує, тобто діяльність не здійснювалась.

У той же час, відповідач звернув увагу суду, що аналізуючи відповідну податкову звітність була відсутня будь-яка інформація про наявність складських та виробничих приміщень, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а використовуючи інформацію з ІС "Податковий блок" та бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, яка дозволяє прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей (наданих послуг) між контрагентами, які являються зареєстрованими платниками податку на додану вартість в момент реєстрації податкових накладних, встановлено відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Мармар Тех" (ТОВ "Арматех Буд"), ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" придбання послуг, зазначених в номенклатурі виписаних ними податкових накладних, які нібито постачались на адресу НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика".

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Попри це, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Зі змісту укладених позивачем з відповідними субпідрядниками договорів убачається, що на останніх покладались обов'язки, зокрема, з виконання підготовчих та допоміжних робіт по технічному діагностуванню: посудин, що працюють під тиском, технологічного обладнання, трубопроводів, кранів, вагонних ваг, газопроводів на АГНСК і інше.

Субпідрядники за цими договорами також зобов'язувались допомагати позивачу, як замовнику, проводити основні роботи і оформляти технічну документацію.

При цьому, на замовника покладалось забезпечення спеціальним оснащенням, приладами, обладнанням для виконання робіт, здійснення технічного керівництва роботами.

Виконання робіт, що були предметом укладених договорів, підтверджуються відповідними та наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт, а їх оплата - виписками по банківським рахункам та оборотно-сальдовими відомостями. В свою чергу, результати проведених робіт, відображені у відповідних висновках експертизи.

Як наслідок, сплачена позивачем в ціні послуг сума ПДВ віднесена ним до складу податкового кредиту.

Згідно правової позиції колегії суддів Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17, відсутність у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Отже, з наведеного слідує, що відсутність інформації про наявність у субпідрядників позивача складських та виробничих приміщень чи устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, не може ставитись в безпосередню залежність по відношенню до виконаних ними робіт на користь позивача, тим паче для висновку про нереальність (фіктивність) таких операцій, оскільки саме на НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика", як замовника вищевказаних робіт, покладався обов'язок із забезпечення вказаних субпідрядників необхідним та спеціальним оснащенням, приладами і обладнанням для виконання таких робіт.

До того ж, позивачем надано довідку від 13.02.2019 року №11, якою підтверджується наявність у НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" необхідного обладнання, матеріально-технічної бази та штатних працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід і які були безпосередньо задіяні при виконанні робіт з експертного обстеження та технічної діагностики обладнання.

Відповідачем зазначено, що за наявною інформацію чисельність працюючих у 2015 році на ТОВ "Будконсалт Плюс" була - 6 осіб, на ТОВ "Мармар Тех" (ТОВ "Арматех Буд") - 1 особа, на ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" - 6 осіб.

Тобто, не знаходять свого підтвердження і доводи відповідача стосовно відсутності необхідних трудових ресурсів у даних контрагентів позивача, як субпідрядників, необхідних для виконання робіт, що були предметом укладених позивачем з ними договорів, оскільки відсутні доводи про неможливість виконання таких робіт наявним трудовим ресурсом цих субпідрядників та не враховано можливість залучення сторонніх осіб для їх виконання.

При цьому, взаємовідносини позивача з ТОВ "Будконсалт Плюс" не увійшли до оскаржуваного рішення контролюючого органу у зв'язку зі сплином трьох років з моменту декларування НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" ПДВ по даному контрагенту та пропуском строку здійснення нарахування податкових зобов'язань, а тому не вбачається на необхідне дослідження господарських операцій позивача з даним товариством.

Також, зважаючи на характер виконуваних робіт, а саме участь у попередньому огляді об'єкту (ознайомлення), підготуванні схематичного ескізу місць дослідження, визначення присутності ізоляції/футеровки/окожушки, супроводження експертів та дефектоскопістів, транспортування на автомобілі бригади та приладів, підготовка об'єкту до контролю (зняття ізоляції, забезпечення доступу до об'єкту, прорубування віконець в окожушці, зачищення оболонки металу від фарби, бризок металу, окалин, корозії - шліфування та зокрема полірування об'єкту в необхідних місцях), прибирання та приведення в належний стан місця проведення візуально-оптичного огляду, товщинометрії, дефектоскопії зварних швів, ультразвукового контролю, магнітопорошкового контролю, капілярного контролю вимірювання твердості, проведення акустичної емісії, очистка поверхонь котельного обладнання від сажі, бліндування котлів, судин і труб, провітрювання посудин козла, видалення у котлах, посудинах і трубах накипу з солей кальцію, магнію, продуктів часткової ерозії елементів козла та інших відкладень, очистка внутрішньої поверхні резервувару від осаду, масла, іржі, бруду та інших відкладень, виконання допоміжних робіт при контролі герметичності днищ новізряних резвервуарів, зварних швів підземних посудин та резервуарів, а також переміщення спеціалістів позивача по трубі спеціальними машинами - не вбачається за необхідність наявність інформації про придбання зазначених вище послуг контрагентами позивача, які постачались (виконувались) на користь останнього.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що працює на підприємстві позивача близько 17 років і субпідрядні організації залучаються як допоміжні для виконання низькокваліфікованих робіт ( грязних робіт ), для яких не потрібно отримання будь-яких дозволів чи ліцензій. При цьому, кількість залучених працюючих залежить від складності та розміру об'єкта.

Також, суд звертає увагу, що у згаданому відповідачем вироку Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 року №757/13559/16-к також зазначено, що використовуючи ТОВ "Арматех Буд" для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість, минуючи ОСОБА_3, який формально рахувався засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ "Партнер Центр ЛТД" (ЄДРПОУ 37773208), ТОВ "УКР СТРОЙ СЕРВІС" (ЄРДПОУ 39523181), ТОВ "СФЕРАЛАЙН" (ЄДРПОУ 37404411), ТОВ "АРТ БУД СЕРВІС" (ЄДРПОУ 37140061), ТОВ "НАФТОТРЕЙД ЛТД" (38833409), ТОВ "ІНКОММ" (ЄДРПОУ 30118003), ТОВ "СМП-АВТОМАТИКА" (ЄДРПОУ 38760010).

У той же час, у наведеному вироку будь-яких відомостей по взаємовідносинам ТОВ "Мармар Тех" (ТОВ "Арматех Буд") з позивачем не зазначено.

Аналогічно, і у наданому відповідачем вироку Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2016 року №757/9289/16-к стосовно засновника та керівника ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" ОСОБА_5 відсутні відомості щодо взаємовідносин цього товариства з НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика".

Отже, суд критично оцінює доводи відповідача про нереальність господарських операцій НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" зокрема з ТОВ "Мармар Тех" (ТОВ "Арматех Буд") та ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" на підставі інформації, яку було проаналізовано ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2018 року по справі №802/1853/16-а та продубльованій у постанові від 17.04.2018 року №808/2459/17, де Колегія суддів серед іншого зазначила, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарський операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року №805/649/15-а, відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи контролюючого органу, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Окрім того, слід також зазначити, що роботи, які виконувались неодноразово згаданими субпідпрядниками на користь позивача, здійснювались у 2015 році, натомість наявна у податкового органу інформація про те, що окремими контрагентами позивача діяльність не здійснювалась, ґрунтувалась на неподанні останніми податкової звітності з 2016 року.

У постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, зазначено, що відповідальність та негативні наслідки за порушення вимог законодавства у галузі оподаткування несе саме той платник податків (саме та особа), який припустився такого порушення, а відповідно якщо контрагент Товариства не виконав свого зобов'язання подати податкову звітність, або зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а оскільки зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, невиконання контрагентом Товариства свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення останнього права на формування власного податкового кредиту, згідно отриманих, належним чином оформлених податкових накладних, за якими сума ПДВ входить до складу договірної суми, фактично сплаченої контрагенту за придбаний товар.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 року К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згадані вище договори з контрагентами (субпідрядниками) позивача укладались задля виконання НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика" своїх господарських зобов'язань перед: - ДП "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" за договорами від 24.06.2015 року №33/15-7 та від 11.06.2014 року №16/14-У; - ПАТ "Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь" за договором від 31.12.2014 року №21140782; - ТОВ "ДАК" за договором від 23.09.2015 року №132; - ПНТП "Надія-Алкон" за договором від 09.09.2015 року №519; - ПрАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал" за договором від 05.08.2015 року №495-К; - ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" за договором від 09.09.2015 року №409; - ТОВ "НВП БілоцерківМАЗ" за договором від 25.03.2015 року №217; - ТОВ "Зерногрупа ЛТД" за договором від 10.09.2015 року №520; - ДП "Дубрівка" за договором від 20.08.2015 року №506; - ТДВ "Коростецький щебзавод" за договором від 30.09.2015 року №515-К; - ПП "Фармацевтична фабрика НВО "Ельфа" за договором від 07.09.2015 року №511-К; - ПАТ "Епос" за договором від 28.09.2015 року №674А; - Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін за договором від 17.09.2015 року №108; - ПАТ "Київенерго" за договором від 30.12.2014 року; - ТОВ "ВОГ Рітейл" за договором від 12.03.2015 року №206.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справі №21-1359а15 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний, заперечуючи проти доводів суб'єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обгрунтування реальності вчиненої господарської операції.

У листі від 21.11.2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27.03.2012 р. №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.07.2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов'язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки НВФ ТОВ "Промсервісдіагностика", у тому числі на підставі аналізу первинних документів, було встановлено, що станом на 06.09.2018 року кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ "Будконсалт Плюс", ТОВ "Мармар Тех" (ТОВ "Арматех Буд") та ТОВ "Укрінжиніринг ВІН" не обліковувалась, а розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок та не навів переконливих доводів стосовно правомірності винесеного ним та оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, а тому суд робить висновок про обґрунтованість доводів позивача та необхідність часткового задоволення позову.

Згідно частини першої, частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісдіагностика" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 року №00012301402, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісдіагностика" (код ЄДРПОУ: 16297019, адреса: 01033, м. Київ, вул. К. Малевича, 23, корпус 6, кім. 327) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко