Постанова

від 24.07.2019 по справі 640/22164/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22164/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря: Суркової Д.О.,

представника позивача Баца К.В. ,

представника відповідача Гайдая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничої фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю Промсервісдіагностика до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Науково-виробнича фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю Промсервісдіагностика звернулась до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказу від 29.08.2018 № 12933;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.08.2018 № 12933 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки НВФ у формі ТОВ Промсервісдіагностика ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 № 00012301402, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що допуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки відбувся, тобто предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень. Водночас, вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд дійшов висновку, що роботи, які виконувались субпідпрядниками на користь позивача, здійснювались у 2015 році, натомість наявна у податкового органу інформація про те, що окремими контрагентами позивача діяльність не здійснювалась, ґрунтувалась на неподанні останніми податкової звітності з 2016 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що, згідно податковій інформації було встановлено, що контрагенти позивача не звітують, не здійснюють господарську діяльність, крім того, відносно керівників контрагентів існують обвинувальні вироки та постанови у кримінальних справах за ознаками фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, та звертає увагу суду на безпідставність доводів по правовідносинам Будконсалт Плюс з огляду на те, що операції з цим контрагентом не мають відображення у спірному податковому-повідомленні рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу від 29.08.2018 року № 12933 посадовими особами головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Промсервісдіагностика з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Будконсалт Плюс , ТОВ Мармар Тех , ТОВ Укрінжиніринг ВІН за період серпень-вересень 2015 року (а.с.20 т.1)

За результатами проведеної перевірки складено акт № 625/26-15-14-02-03/16297019 від 13.09.2018, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (а.с.21-33 т.1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00012301402 від 02.10.2018, яким НВФ ТОВ Промсервісдіагностика збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 102 506, 00 грн (а.с.36 т.1).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, проте рішенням ДФС України № 40511/499-99-11-04-07-08 від 14.12.2018 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.44-46 т.1).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, як і з діями податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої таке податкове повідомлення рішення було прийнято, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт власних повноважень не довів перед судом, що відносини позивача з наведеними контрагентами мали фіктивний характер, в той час як позивач надав докази реальності здійснених операцій довівши їх переконливість.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 62.1.3 статті 62.1 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом першої інстанції зроблено висновок про правомірність дій податкового органу щодо проведення спірної перевірки і судове рішення в цій частині не оскаржується.

В свою чергу, висновками акту перевірки № 625/26-15-14-02-03/16297019 від 13.09.2018 з питань дотримання НВФ ТОВ Промсервісдіагностика вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Будконсалт Плюс за серпень 2015 року та вересень 2015 року, ТОВ Мармар Тех за вересень 2015 року та з ТОВ Укрінжиніринг ВІН за вересень 2015 року встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 94 710, 00 грн, у тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 12 705, 00 грн, вересень 2015 року на суму 82 005, 00 грн.

Такі висновки зроблені контролюючим органом на підставі наданих позивачем документів та інформації, наявної в базах даних органу ДФС ІС Податковий блок та єдиного реєстру податкових накладних.

На обґрунтування реальності здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами у період серпень-вересень 2015 року позивачем надані:

- договори НВФ ТОВ Промсервісдіагностика з ТОВ Будконсалт Плюс : від 14.07.2015 № 187, від 17.07.2015 № 189, від 20.07.2015 № 191, від 31.07.2015 № 205, від 20.08.2015 № 207, від 21.09.2015 № 220;

- договори НВФ ТОВ Промсервісдіагностика з ТОВ Мармар Тех : від 17.09.2015 № 215 (а.с.54-55 т.1), від 11.09.2015 № 213 (а.с.48-49 т.1), від 23.07.2015 № 199 (а.с.90-91 т.1), від 21.07.2015 № 197 (а.с.131-132 т.1), від 19.08.2015 № 201 (а.с.78-79 т.1), від 20.08.2015 № 203 (а.с.72-73 т.1), від 28.08.2015 № 206 (а.с.66-67 т.1), від 09.09.2015 № 210 (а.с.60-61 т.1.), від 30.07.2015 № 198 (а.с.96-97 т.1), від 28.07.2015 № 194 (а.с.114-115 т.1), від 22.07.2015 № 191 (а.с.108-109 т.1), від 17.07.2015 № 186 (а.с.102-103 т.1), від 04.08.2015 № 193 (а.с.120-121 т.1), від 26.08.2015 № 200 (а.с.84-85 т.1), від 12.08.2015 № 196 (а.с.125-126 т.1)

- договори НВФ ТОВ Промсервісдіагностика з ТОВ Укрінжиніринг ВІН : від 24.07.2015 № 204 (а.с.160-161 т.1), від 04.08.2015 № 202 (а.с.166-167 т.1), від 12.08.2015 № 211 (а.с.177-178 т.1), від 11.08.2015 № 209 (а.с.172-173 т.1), від 17.09.2015 № 218 (а.с.183-184 т.1), від 29.09.2015 № 226 (а.с.189-190 т.1), від 29.09.2015 № 227 (а.с.204-205 т.1), від 30.09.2015 № 229 (а.с.210-211 т.1).

В якості додатків до вищенаведених договорів були надані протоколи погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, акти здачі приймання виконаних робіт, рахунки на оплату робіт, банківські виписки про їх сплату та в подальшому виписані податкові накладні.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, взаємовідносини позивача з ТОВ Будконсалт Плюс не увійшли до оскаржуваного рішення контролюючого органу у зв`язку зі спливом трьох років з моменту декларування НВФ ТОВ Промсервісдіагностика ПДВ по даному контрагенту та пропуском строку здійснення нарахування податкових зобов`язань. У зв`язку із чим судом не досліджувались господарські операції позивача з даним товариством.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Водночас, в матеріалах справи наявний вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 в справі № 757/13559/16-к (а.с.146 том 9), відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, при цьому, встановлено, що згідно протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ Арматех Буд від 07.07.2015 та наказу № 3 ТОВ Арматех Буд Про призначення директора від 08.07.2015 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ Арматех Буд та прийняв від колишніх засновників товариства частку статутного капіталу товариства у розмірі 1 300 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства, таким чином одноособово набувши право власності на ТОВ Арматех Буд .

Перереєстрація ТОВ Арматех Буд в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Арматех Буд , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Так, використовуючи ТОВ Арматех Буд для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість, минуючи ОСОБА_2 , який формально рахувався засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Крім цього, матеріали справи містять вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 в справі № 757/9289/16-к (а.с.153 том 9), яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. З вироку вбачається, що ОСОБА_3 є засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю Укрінжинірінг Він (код ЄДРПОУ 39474831).

Незважаючи на те, що ТОВ Укрінжинірінг Він зареєстровано у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_3 як пособник взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому, ОСОБА_3 не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ Укрінжинірінг Він , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Так, використовуючи ТОВ Укрінжинірінг Він для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Колегія суддів не приймає доводи позивача про те, що в зазначених вироках відсутні посилання на обставини щодо господарських операцій з НВФ ТОВ Промсервісдіагностика як на підставу для визнання вироку неналежним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, усі первинні документи від імені ТОВ Арматех Буд та ТОВ Укрінжинірінг Він підписані засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, за приписами ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Аналізуючи положення частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що за змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року в справі № 815/7192/15, від 11 березня 2019 року в справі № 826/2482/14 тощо.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Марамар Тех (ТОВ Арматех Буд ) та ТОВ Укрінжиніринг ВІН .

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, тому спірне податкове повідомлення рішення є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Науково-виробничої фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю Промсервісдіагностика до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 25.07.2019.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк