Постанова

від 11.04.2019 по справі 804/4134/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 804/4134/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Дубіни Н.В.,

представника відповідача Бузунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Дніпро-Контракт на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в адміністративній справі №804/4134/18 (головуючий суддя 1-ї інстанції Юхно І. В, повне рішення складено 11.10.2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Дніпро-Контракт до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.06.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2018 року:

- №0005631402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9706162,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 7764930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1941232,50 грн. (а.с.115 т.3);

- №0005621402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 8652303,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 6951843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1700460,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2018 року №0005631402 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі Дніпро-Контракт суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9219297,19 грн., в тому числі за основним платежем - 7345437,75 грн. та за штрафними санкціями - 1843859,44 грн..

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2018 року №0005621402 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі Дніпро-Контракт суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 8214124,96 грн., в тому числі за основним платежем - 6601299,97 грн. та за штрафними санкціями - 1612824,99 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції у частині відмовлених позовних вимог шляхом зміни мотивувальної частини та резолютивної частини, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач на апеляційну скаргу не подавав.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариста з обмеженою відповідальністю - фірма Дніпро-Контракт є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23359123).

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 27.11.2017 року по 15.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ фірма Дніпро-контракт (код ЄДРПОУ 23359123) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообовь'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої 22.12.2017 року складено акт №35362/04-36-14-02/23359123 (а.с.17-250; а.с.1-250 т.2; а.с.1-67 т.3).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6951843 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 150000 грн., за 2016 рік в сумі 3013968 грн., за 1-3 кв. 2017 року в сумі 3787875 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України - 7764930 грн., в т.ч. за листопада 2015 року на 61781 грн., за січень 2016 року на 138855 грн., за лютий 2016 року на 49288, грн., за березень 2016 року на 88019 грн., за квітень 2016 року на 216035 грн., за травень 2016 року на 361378 грн., за червень 2016 року на 234553 грн., за липень 2016 року на 40307 грн., за серпень 2016 року на 345317 грн., за вересень 2016 року на 571284 грн., за жовтень 2016 року на 40307 грн., за серпень 2016 року на 345317 грн., за вересень 2016 року на 571284 грн., за жовтень 2016 року на 429838 грн., за листопад 2016 року на 410477 грн., за грудень 2016 року на 629881 грн., за січень 2017 року на 127113 грн., за лютий 2017 року на 644377 грн., за березень 2017 року на 223017 грн., за квітень 2017 року на 456604 грн., за травень 2017 року на 398673 грн., за червень 2017 року на 617118 грн., за липень 2017 року на 534085 грн., за серпень 2017 року на 693735 грн., за вересень 2017 року на 493195 грн.;

- п.201.10 ст.201 ПК України з урахуванням положень ЗУ від 13.07.2017 року №2143 підприємством за період з 07.10.2015 року по 30.09.2017 року несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ;

- п.п.1.2, 1.3 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України несплата у строки, визначені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (несвоєчасне перерахування) податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 45474,27 грн..

Не погодившись із висновками акту перевірки ТОВ - фірма Дніпро-Контракт подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт (а.с.68-73 т.3).

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 01.03.2018 року №9511/10/04-36-14-02-18 повідомило позивача, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення ТОВ Фірма Дніпро-Контракт господарських операцій із контрагентами, а встановлено проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру. До того ж, податковим органом було зазначено, що у зв'язку з невідповідностями в акті перевірки п.4 акту перевірки слід читати в наступній редакції:

- п.п.1.2, 1.3 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу несплата у строки, визначені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (несвоєчасне перерахування) податкового зобов'язання по військовому збору в сумі 45474,27 грн. (а.с.74-78 т.3).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 05 березня 2018 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0005631402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9706162,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 7764930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1941232,50 грн. (а.с.115 т.3);

- № 0005621402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 8652303,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 6951843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1700460,75 грн. (а.с.116 т.3).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, проте Рішенням ДФС України №16732/6/99-99-11-01-01-25 від 16.05.2018 року податкові повідомлення-рішення від 05.03.2018 №0005621402 та №0005631402 залишено без змін, а скаргу ТОВ фірма Дніпро-Контракт без задоволення (а.с.85-89, 90, 91-95 т.3).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ - фірма Дніпро-Контракт оскаржило їх до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову в частині підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Дронт , ТОВ Тейд-Трейдінг , ТОВ Апекстрейд ЛТД відмовив з мотивів не підтвердження належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку здійснення позивачем та вказаними контрагентами господарських операцій, наявності ділової та економічної доцільності. Судом дотримано положення частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України та враховано обставини, встановлені вироками судів, які набрали законної сили, та якими керівників (директорів) контрагентів визнано винними у вчиненні злочинів (фіктивне підприємництво).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права в цій частині колегією суддів не встановлено, а відтак суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996) тощо.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення о'бєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Спірним питанням в межах даних правовідносин є достатність наданих Товариством первинних документів в підтвердження здійснення ним господарських операцій за послугами по договорам з контрагентами: ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Дронт , ТОВ Тейд-Трейдінг , ТОВ Апекстрейд ЛТД , а також повнота цих первинних документів, чи утримують вони в собі необхідну інформацію про отримані Товариством послуги, чи розкривають зміст господарських операцій, що свідчить про реальність їх здійснення.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996).

Згідно з п.2.1, п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21.02.2017 року між ТОВ-фірма Дніпро-Контракт та ТОВ Тейд-Трейдінг укладений договір №21022017, предметом якого була поставка продукції виробничо-технічного призначення. На підтвердження виконання умов договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано копії:

- специфікацій до договору №1-№5 від 21.02.2017 року, №6 від 27.02.2017 року, №7-№11 від 01.03.2017 року, №12 від 08.03.2017 року;

- видаткових накладних №РН-2103 від 21.02.2017 року, №РН-2102 від 21.02.2017 року, №РН-2104 від 21.02.2017 року, №РН-2105 від 21.02.2017 року, №РН-2106 від 21.02.2017 року, №РН-2708 від 21.02.2017 року, №РН-101 від 01.03.2017 року, №РН-102 від 01.03.2017 року, №РН-104 від 01.03.2017 року, №РН-103 від 01.03.2017 року, №РН-601 від 06.03.2017 року,

- товарно-транспортних накладних №2103 від 21.02.2017 року, №2102 від 21.02.2017 року, №2104 від 21.02.2017 року, №2105 від 21.02.2017 року, №2106 від 21.02.2017 року, №2708 від 21.02.2017 року, №101 від 01.03.2017 року, №102 від 01.03.2017 року, №104 від 01.03.2017 року, №103 від 01.03.2017 року, №601 від 06.03.2017 року; - податкових накладних №601 від 06.03.2017 року на суму 174682,96 грн., №102 від 01.03.2017 року на суму 249445,67 грн., №101 від 01.03.2017 року на суму 101283,58грн., №104 від 01.03.2017 року на суму 120688,19 грн., №103 від 01.03.2017 року на суму 13923,84 грн., №2708 від 27.02.2017 року на суму 84000,00 грн., №2102 від 21.02.2017 року на суму 92196,72 грн., №2105 від 21.02.2017 року на суму 275823,60 грн., №2103 від 21.02.2017 року на суму 77817,08 грн., №2104 від 21.02.2017 року на суму 69428,65 грн., №2106 від 21.02.2017 року на суму 140522,39 грн. (а.с.72-119 т.5, а.с.215-225 т.10).

Оплата придбаної продукції за договором поставки №21022017 від 21.02.2017 року:

- в сумі 154446,23 грн. здійснювалася відповідно до умов Договору про заміну сторони №09032017 від 09.03.2017 року, укладеного між позивачем, ТОВ ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ та ТОВ БУДМОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ ,

- в сумі 111000,00 грн. - відповідно до умов Договору про заміну сторони №15/03 від 15.03.2017 року, укладеного між позивачем, ТОВ ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ та ТОВ ОПТ ПРОД ПОСТАВКА ,

- в сумі 389000,00 грн. - відповідно до умов Договору про заміну сторони №15032017 від 15.03.2017 року, укладеного між позивачем, ТОВ ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ та ТОВ СТРОЙНІКБУД ,

- в сумі 745366,46 грн. - відповідно до умов Договору про заміну сторони №03042017 від 03.04.2017 року, укладеного між позивачем, ТОВ ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ та ТОВ БУДМОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ (а.с.143-146 т.9).

З наданих документів вбачається, що договір поставки, специфікації до договору, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, договори про заміну сторони від імені ТОВ Тейд-Трейдінг підписані директором - ОСОБА_4.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала також і податкова інформація щодо кримінального провадження відносно директора ТОВ ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ - ОСОБА_4 за ч.1 ст.358 КК України.

З наявного в матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року у справі №757/47433/17-к вбачається, що ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, затверджено угоду з прокурором про визнання винуватості, та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік; на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 1 рік (а.с.107-108 т.12).

Згідно тексту вироку судом встановлено, що для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_4, перебуваючи в Печерському районі м.Києва, передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ТОВ Тейд-Трейдінг , які надають право на перереєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи, підробив документи.

Крім того, 01.09.2016 року між ТОВ-фірма Дніпро-Контракт та ТОВ Апекстрейд ЛТД укладено договір №01092016, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення. На підтвердження виконання договору позивачем до матеріалів справи надано копії специфікації №1 від 08.09.2016 року, платіжного доручення №2281 від 14.09.2016 року на суму 169140,61 грн., видаткової накладної РН-0000015 від 08.09.2016 року, товарно-транспортної накладної №15 від 08.09.2016 року, податкової накладної №15 від 08.09.2016 року на суму 169140,61 грн. (а.с.95-102 т.6, а.с.213-217 т.8, а.с.233-237 т.9).

З наданих документів вбачається, що договір поставки, специфікацію до договору, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні від імені ТОВ Апекстрейд ЛТД підписані директором - ОСОБА_5.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала також і податкова інформація щодо кримінального провадження відносно директора ТОВ Апекстрейд ЛТД - ОСОБА_5 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України.

З наявного в матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2017 року у справі №757/26000/17-к вбачається, що ОСОБА_5 визнаний винний у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України, затверджено угоду з прокурором про визнання винуватості, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі, звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 1 рік (а.с.116-118 т.12).

Згідно тексту вироку судом встановлено, що в кінці липня 2016 року ОСОБА_5 вступив в попередню змову з невстановленою особою з приводу придбання на його ім'я за грошову винагороду, суб'єкта господарської діяльності ТОВ Апекстрейд ЛТД (код ЄДР 40139962), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. ОСОБА_5, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього засновника та власника придбаного товариства, усвідомлюючи, що юридична особа перереєстровується на його ім'я, з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, з корисливих спонукань щодо незаконного збагачення за вчинення вказаних протиправних дій, погодився на таку пропозицію.

Крім цього, вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2018 року по справі №757/45601/17-к ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік (а.с.109-111 т.12).

Судом при розгляді вказаної кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_6 наприкінці квітня 2016 року вступив в попередню змову з невстановленою особою з приводу придбання на його ім'я за грошову винагороду суб'єкту господарської діяльності ТОВ Апекстрейд ЛТД (код ЄДР 40139962), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, та усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою особою, як майбутнього засновника та власника придбаного товариства, усвідомлюючи, що юридична особа перереєстровується на його ім'я, з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, з корисливих спонукань щодо незаконного збагачення за вчинення вказаних протиправних дій, погодився на таку пропозицію.

Крім того, 08.12.2016 року між ТОВ-фірма Дніпро-Контракт та ТОВ ДРОНТ укладено договір №08/12, предметом якого була поставка продукції виробничо-технічного призначення. На підтвердження виконання договору позивачем до матеріалів справи надано копії:

-специфікації №1 від 15.12.2016 року, специфікації №2 від 19.12.2016 року;

-платіжних доручень №3291 від 29.12.2016 року на суму 68800,00 грн., №65 від 11.01.2017 року на суму 619200,15 грн.,

-видаткових накладних РН-81 від 15.12.2016 року, РН-80 від 19.12.2016 року,

-товарно-транспортних накладних №80 від 19.12.2016 року, №81 від 15.12.2016 року, -податкових накладних №80 від 19.12.2016 року на суму 400164,23 грн., №81 від 15.12.2016 року на суму 287835,92 грн. (а.с.239-249 т.3, а.с.109-110 т.9, а.с.147-148 т.10).

З наданих документів вбачається, що договір поставки, специфікацію до договору, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні від імені ТОВ ДРОНТ підписані директором - ОСОБА_7.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала також і податкова інформація щодо кримінального провадження відносно директора ТОВ ДРОНТ - ОСОБА_7 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

З наявного в матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2017 року у справі №757/23664/17-к вбачається, що ОСОБА_7 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, затверджено угоду з прокурором про визнання винуватості; призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих доходів громадян, що становить 2550 грн. (а.с.112-113 т.12).

Згідно тексту вироку судом встановлено, що наприкінці четвертого кварталу 2016 року ОСОБА_7 дізналась від ОСОБА_8, що може перереєструвати підприємство на своє ім'я та отримати за це грошові кошти, та погодилась на дану пропозицію. Після чого ОСОБА_8 дала контактний номер телефону ОСОБА_7 невстановленій досудовим слідством особі. Через декілька днів до ОСОБА_7 зателефонував чоловік, який повідомив їй, що йому потрібно скинути на елекгронну пошту копію її паспорта та коду платника податків. При цьому, чоловік домовився із ОСОБА_7 про підписання документів по придбанні суб'єкта господарювання ТОВ ДРОНТ (код ЄДРПОУ 40639920) та надання цих документів державному реєстратору для державної перереєстрації юридичної особи, а також про те, що до діяльності ТОВ ДРОНТ ОСОБА_7 не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись засновником та службовою особою Товариства, використовувати ТОВ ДРОНТ будуть інші особи.

Крім того, 01.08.2016 року між ТОВ-фірма Дніпро-Контракт та ТОВ Лайф Дейз укладено договір №10816, предметом якого була поставка товару за ціною, в кількості, асортименті, строки поставки, які узгоджуються сторонами додатково. На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано копії:

- специфікації №1 від 01.08.2016 року,

- платіжного доручення №1889 від 10.08.2016 року на суму 80000,00 грн.,

- видаткової накладної №15 від 09.08.2016 року,

- податкової накладної №15 від 09.08.2016 на суму 80000,00 грн. (а.с.158-163 т.4, а.с.124 т.9, а.с.182 т.10).

З наданих документів вбачається, що договір поставки, специфікацію до договору, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні від імені ТОВ Лайф Дейз підписані директором - ОСОБА_9.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала також і податкова інформація щодо кримінального провадження відносно директора ТОВ Лайф Дейз - ОСОБА_9 за ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України.

З наявного в матеріалах справи вироку Святошинського районного суду м.Києва від 05.07.2017 року у справі №759/8762/17 вбачається, що ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України, затверджено угоду з прокурором про визнання винуватості; призначено покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік з іспитовим строком 1 рік (а.с.114-115 т.12).

Згідно тексту вироку судом встановлено, що особа на ім'я ОСОБА_9 керувався метою схилити ОСОБА_9 шляхом переконання та надання грошової винагороди до реєстрації (створення) юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність та забезпечити, з використанням її реквізитів, прикриття неправомірних діянь. Діючи з вказаною метою, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_9 зареєструвати корпоративні права на 100% часток у статутному капіталі суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ДЕЙЗ (код ЄДРПОУ 40562339), тобто стати одноособовим засновником та директором цього товариства без справжнього наміру здійснювати господарську та поточну діяльність товариства, яка передбачена статутом даного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, за щомісячну грошову винагороду у розмірі 1500 гривень. ОСОБА_9, діючи з корисливими мотивами та бажаючи отримати указану грошову винагороду, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, у тому числі те, що внаслідок реєстрації ним юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність, особа на ім'я ОСОБА_9 здобуде фактичний контроль над ТОВ ЛАЙФ ДЕЙЗ , який використовуватиме для прикриття незаконної діяльності, а саме умисного ухилення від сплати податків суб'єктами господарської діяльності реального сектору економіки, погодився на указану пропозицію і таким чином вступив із Олексадром у попередню змову, спрямовану на фіктивне підприємництво та підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Таким чином, відповідно до висновків, викладених у вищезазначених вироках, підтверджено фіктивність підприємств ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Дронт , ТОВ Тейд-Трейдінг , ТОВ Апекстрейд ЛТД , з якими ТОВ-фірма Дніпро-Контракт мало договірні відносини.

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути леганізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передічі виконаних робіт (надання послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність гоподарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 28.08.2018 року у справі №810/3952/16.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з аналізу норм законодавства можливо зробити висновок, що обвинувачення особи, яка підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 року у справі №2а-1870/5800/12.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, суд зазначає, що оцінивши надані позивачем документи: договори поставок, специфікації до договорів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підписані осудженими особами як директорами підприємств - контрагентів позивача.

Інші документи: податкові накладні, платіжні доручення, тощо копії яких містяться в матеріалах справи, на думку колегії суддів мають сумнівну доказову спроможність у сукупності з наведеними вище обставинами, в тому числі і вироками судів.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що первинні документи, складені контрагентами ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Дронт , ТОВ Тейд-Трейдінг , ТОВ Апекстрейд ЛТД не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, позивачем по справі неправомірно завищено суми податкового кредиту та неправомірно включено витрати по господарських операціях з вказаними контрагентами, з чим погоджується колегія суддів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань по контрагентам ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Дронт , ТОВ Тейд-Трейдінг , ТОВ Апекстрейд ЛТД є правомірними, прийнятими відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим скасуванню в цій частині не підлягають

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Дніпро-Контракт на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в адміністративній справі №804/4134/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в адміністративній справі №804/4134/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак