Постанова

від 18.04.2019 по справі 814/1517/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1517/18

Категорія: 8.2.3. Головуючий в І інстанції: Лісовська Н.В. Дата та місце ухвалення рішення: 07.11.2018 р. м. Миколаїв

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю: секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ про стягнення податкового боргу в сумі 320309,86 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ податковий борг у сумі 320 309,86 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині вимог про стягнення податкового боргу у сумі 144 044,03 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Положення ст. 123 КАС України узгоджуються із приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно яких, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що звернення до адміністративного суду із позовом реалізується в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Разом з цим, за правилами КАС України строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.

При цьому, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Судом першої інстанції вірно враховано, що предметом адміністративного позову є стягнення з платника податків податкового боргу в дохід держави, а отже строк звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають позивачу право на пред'явлення цих вимог.

Зокрема, суд встановив, що заборгованість відповідача перед бюджетом у сумі 144 044,03 грн. виникла у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001801501.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 102.4 вказаної статті Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, спеціальним законодавством визначено, що звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу реалізується в термін 1095 календарних днів з дня виникнення у відповідного платника податкового боргу.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Під час визначення моменту узгодженості грошового зобов'язання у сумі 144 044,03 грн., судом першої інстанції вірно враховано, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001801501 про визначення відповідачу вказаного зобов'язання було предметом судового розгляду.

Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, по справі №814/1539/14 відмовлено Приватному малому підприємству ІНТЕРФЛОТ у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001801501.

Отже, з 20.05.2015 року сума грошового зобов'язання вважається узгодженою, строк для самостійної сплати відповідачем податкового боргу закінчився 31.05.2015 року та з вказаного дня у контролюючого органу виникли обставини для стягнення у встановленому порядку з платника податкового боргу.

Однак, із позовом про стягнення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 144 044,03 грн. суб'єкт владних повноважень звернувся до суду 25.06.2018 року, тобто із пропуском строку, встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що він не приймав участь у розгляді судової справи, у зв'язку із чим про набрання чинності судовим рішенням у справі №814/1539/14 він дізнався 24.06.2015 року після надходження копії судового рішення до контролюючого органу, оскільки вказані обставини не впливають на переривання терміну для виникнення у суб'єкта владних повноважень підстав для здійснення своїх функцій.

Відтермінування підстав звернення контролюючого органу до суду у визначених випадках не передбачено податковим законодавством і у разі відображення помилкових даних у системі Податковий блок щодо виникнення у платника податкового боргу.

При цьому, колегія суддів враховує, що судове рішення, яке набрало законної сили та свідчить про узгодженість грошового зобов'язання, контролюючий орган одержав до закінчення терміну, встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, а отже мав можливість реалізувати свої повноваження у строк, визначений законом.

Зважаючи на те, що позивач у визначений строк не реалізував свої функції, а об'єктивних та обґрунтованих обставин, що позбавили його вчинити певні дії, не навів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову в частині стягнення податкового боргу у сумі 144 044,03 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 22.04.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька