Постанова

від 18.04.2019 по справі 814/1517/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1517/18

Категорія: 8.2.3. Головуючий в І інстанції: Лісовська Н.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 07.11.2018 р. м. Миколаїв

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю: секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ податковий борг у сумі 320 309,86 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість у сумі 320 309,86 грн. Оскільки зазначений податковий борг є узгодженим, проте всупереч вимогам податкового законодавства несплачений відповідачем у встановлені Законом строки, контролюючий орган вважає, що податковий борг у вказаній сумі підлягає стягненню з платника в судовому порядку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині вимог про стягнення податкового боргу у сумі 144 044,03 грн. залишено без розгляду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року в іншій частині позов Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено. Стягнуто з Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ податковий борг у сумі 176 265,83 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приватне мале підприємство ІНТЕРФЛОТ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно даних особового рахунку станом на 04.05.2018 року за відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 320 309,86 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати Приватним малим підприємством ІНТЕРФЛОТ узгодженого грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.03.3014 року №0001801501 у розмірі 144 044,03 грн., від 19.01.2018 року №00004431203/20862643 про застосування штрафу у загальній сумі 4 387,84 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а також самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2015 року - у сумі 9 862 грн., за червень 2015 року (з урахуванням виправлення самостійно виявлених помилок) - у сумі 19 317 грн., 456 грн. та 580 грн., за липень 2015 року - 20 816 грн., за липень 2016 року - 183 грн., за жовтень 2016 року - 5 579 грн., за листопад 2016 року - 7 575 грн., за березень 2017 року - 2 грн., за березень 2018 року - 33 605 грн., та пені, нарахованої в результаті прострочення сплати зобов'язання, у сумі 73 902,99 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки відповідач самостійно не сплачує узгоджені суми податкових зобов'язань, які на момент розгляду справи складають у сумі 176 265,83 грн., вимоги контролюючого органу про стягнення з платника податку боргу в судовому порядку є обґрунтованими та законними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуально права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з цим, за правилами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Приписи п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначають податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що порушення платником законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є підставою для надсилання такому платнику податків відповідних податкових повідомлень - рішень.

Узгоджена сума грошового зобов'язання підлягає сплаті платником податків у визначені податковим законодавством строки.

Разом з цим, за правилами Податкового кодексу України узгодженість податкового зобов'язання може мати самостійний характер, тобто визначене самостійно платником податків грошове зобов'язання, а також після закінчення процедури, зокрема, судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування відповідних податкових зобов'язань тощо.

Колегія суддів враховує ту обставину, що на час розгляду справи несплаченим залишається податковий борг у загальному розмірі 176 265,83 грн., який складається із самостійно визначених відповідачем зобов'язань у податкових деклараціях по податку на додану вартість; нарахованої пені за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання у сумі 107 871,97 грн., визначеного позивачем у податковому повідомленні-рішенні від 04.03.3014 року №0001801501; штрафу, застосованого контролюючим органом у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією платником податкових накладних у Реєстрі.

Не погоджуючись із висновком контролюючого органу про наявність податкової заборгованості, відповідач посилається на те, що ним у встановлені строки та розмірах вноситься оплата зобов'язання по податку на додану вартість, самостійно визначені у податкових деклараціях.

Відповідач зазначає, що заборгованість за цим позовом фактично виникла у зв'язку із зарахуванням контролюючим органом сум податку, які містились на рахунку платника у СЕА в рахунок погашення зобов'язань попередніх періодів, у той час, коли підприємством у відповідних платіжних дорученнях визначався інший напрямок зарахування коштів до бюджету, а саме в рахунок сплати самостійно відображених сум у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Так, відповідач зазначає, що згідно платіжних доручень (а.с. 185-185) підприємство в період з червня 2015 року по червень 2018 року здійснило поповнення рахунку в СЕА для сплати самостійно визначених зобов'язань згідно поданих декларацій, що спростовує висновки позивача про наявність у підприємства заборгованості.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно даних картки особового рахунку платника та відомостей з СЕА, поповнені платником кошти 30.06.2015 року зараховані в цей же день контролюючим органом в рахунок сплати узгодженого зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 04.03.3014 року №0001801501 у сумі 9862 грн., 29.07.2015 року - у сумі 456 грн., 11.08.2015 року - у сумі 29 607 грн., 25.08.2015 року - у сумі 20 816 грн., 25.08.2016 року - 183 грн., 24.11.2016 року - 5579 грн., 26.12.2016 року - 7575 грн., 24.04.2017 року - 2 грн., 23.04.2018 року - 33605 грн., 23.06.2018 року - 2020 грн.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, контролюючий орган наділений повноваженнями самостійно зараховувати в рахунок погашення податкового боргу кошти платника з черговістю його виникнення, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що спрямування коштів платника на оплату узгодженого зобов'язання, що виник у попередніх періодах, відбулось з дотриманням вказаних правил податкового законодавства.

Отже, помилковими є доводи відповідача про належне виконання податкового обов'язку, зокрема, в частині сплати самостійно визначених зобов'язань у звітності з податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що на час розгляду справи несплаченим залишається податковий борг всього у розмірі 176 265,83 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.

Враховуючи, що звернення податкового органу до суду із вимогами про стягнення з відповідача боргу у вказаній сумі відбулось з дотримання правил законодавства, за наявності обґрунтованих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в цій частині.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства ІНТЕРФЛОТ - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 22.04.2019 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька