Постанова

від 16.04.2019 по справі 2340/4124/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4124/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року

у справі 2340/4124/18 (розглянуту у порядку письмового провадження)

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 в жовтня 2018 року звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.07.2018 №04627711-1312-2325, №04627712-1312-2325, №04627713-1312-2325, №04627714-1312-2325, №0462781-1312-2325, №0462782-1312-2325, №0462780-1312-2325, №0462779-1312-2325.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що нерухоме майно належить йому на праві власності та призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а він належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу України, а тому наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, тобто майно не є об'єктом оподаткування, що також підтверджено постановами Верховного Суду. Крім того позивачем створено ФГ Бірізьонщина види діяльності якого за КВЕД-2010, безпосередньо пов'язані із виробництвом сільськогосподарської продукції, що також свідчить про використання належних позивачу об'єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності, тому позивач просить суд скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 25.07.2018 №04627711-1312-2325, №04627712-1312-2325, №04627713-1312-2325, №04627714-1312-2325, №0462781-1312-2325, №0462782-1312-2325, №0462780-1312-2325, №0462779-1312-2325.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та неповного з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Позивачем надано відзив(заперечення) на апеляційну скаргу.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Черкаській області.

Позивачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі: - будинок тваринника загальною площею 58,7 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1003273071249), автовісова загальною площею 35,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1014340771249), телятник загальною площею 1114,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1014363071249), телятник загальною площею 1131,3 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1010871871249).

Головним управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, у відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України 25.07.2018 року винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме:

- №04627711-1312-2325 в сумі 12991 грн. 10 коп.;

- №04627712-1312-2325 в сумі 12802 грн. 75 коп.;

- №04627713-1312-2325 в сумі 407 грн. 65 коп.;

- №04627714-1312-2325 в сумі 674 грн. 05 коп.,.

Крім того, Головним управління ДФС у Черкаській області 25.07.2018 року винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік за вищевказані нежитлові будівлі, а саме:

- №0462781-1312-2325 в сумі 35676 грн. 80 коп.;

- №0462782-1312-2325 в сумі 36201 грн. 60 коп.;

- №0462780-1312-2325 в сумі 1136 грн.;

- №0462779-1312-2325 в сумі 1878 грн. 40 коп..

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, виходив з того, що об'єкти нежитлового нерухомого майна, що належать позивача, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінний від земельного.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон N 71-VIII) запроваджено місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Поряд з цим, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З оглядку на викладене, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, у вигляді звільнення від його сплати, є одночасна сукупність наступних умов:

- використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

- особа є сільськогосподарським товаровиробником.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), зокрема, це - юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення виробники сільськогосподарської продукції , згідно із змістом статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис є тотожним викладеному пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та встановлює, такими є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченоюкласифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

З налізу наведених норм вбачається, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, від оподаткування цим податком звільняються споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Як зазначено раніше, позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі, зокрема:

- будинок тваринника загальною площею 58,7 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1003273071249);

- автовісова загальною площею 35,5 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1014340771249);

- телятник загальною площею 1114,9 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1014363071249);

- телятник загальною площею 1131,3 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1010871871249).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Згідно розділу 1 Будівлі підрозділу 12 Будівлі нежитлові групи 127 Будівлі нежитлові інші класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме : підклас 1271.1 Будівлі для тваринництва , підклас 1271.2 Будівлі для птахівництва , підклас 1271.3 Будівлі для зберігання зерна , підклас 1271.4 Будівлі силосні та сінажні , підклас 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства , підклас 1271.6 Будівлі тепличного господарства , підклас 1271.7 Будівлі рибного господарства , підклас 1271.8 Будівлі підприємств лісництва та звідництва , підклас 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші .

Також, в розрізі даних правовідносин заслуговує на увагу той факт, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії Відомостей з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 07.06.2017 року № 03.1-15/2145, позивач є засновником фермерського господарства Бірізьонщина (ідентифікаційний код - 41365033) із видами діяльності за КВЕД-2010: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.45 - Розведення овець і кіз; 01.47 - Розведення свійської птиці (а.с. 102)

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім'ї.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 14 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що фермерське господарство та його члени, відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем належні йому об'єкти нерухомого майно передано у користування ФГ Бірізьонщина для його використання у сільськогосподарській діяльності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акта прийому-передачі майна № 1 від 01.06.2017 року (а.с.108).

Колегія суддів частково погоджується із доводами податкового органу, зокрема та обставина, що об'єкти нерухомого майна передані у користування фермерському господарству не позбавляють ОСОБА_3 права власності на такі об'єкти нерухомого майна. Поряд з цим, даний факт підтверджує використання позивачем таких об'єктів у своїй сільськогосподарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що об'єкти нежитлової нерухомості які належать позивачу та являються об'єктом оподаткування спірними податковими повідомленнями-рішеннями призначені та використовуютьсь у сільськогосподарській діяльності, відтак, не являються об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року по справі №814/2040/16 та від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області - залишити без задоволення .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький