Постанова

від 17.04.2019 по справі 1340/6019/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3023/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі № 1340/6019/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Крутько О. В.,

час ухвалення рішення - 24.01.2019 року, 14:49 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 31.01.2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській щодо відмови їй у призначенні страхових виплат; визнати протиправною та скасувати постанову від 13 квітня 2018 року №1 про відмову їй у страхових виплатах; зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області призначити та виплатити належні їй страхові виплати у зв'язку із смертю сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув на підприємстві ТОВ "Золота середина" ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області у відмові ОСОБА_1 у призначенні страхових виплат. Визнано протиправною та скасовано постанову від 13 квітня 2018 року за №1 про відмову у страхових виплатах ОСОБА_1. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області призначити та виплатити належні страхові виплати ОСОБА_1 у зв'язку із смертю сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув на підприємстві ТОВ "Золота середина" ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 (син позивача) на дату настання нещасного випадку виконував роботи за цивільно-правовим договором, а не трудовим договором (контрактом), він не вважається застрахованою особою, тому на нього не поширюється дія Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач надала не усі документи, необхідні для призначення страхових виплат, зокрема, відсутній акт розслідування нещасного випадку, копія свідоцтва про смерть, довідка про склад сім'ї померлого станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Враховуючи наведене, вважає, що відмова у призначенні страхових виплат позивачу є правомірною. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача (апелянта) - Кошевий А. Л. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його участю в іншому судовому засіданні, разом з тим, не надав доказів на підтвердження вказаних обставин, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час будівельних робіт в м.Стрию по вул.Сірка, 6 на новобудові від будівельної фірми "Затишок" загинув син позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Головне управління Держпраці у Львівській області провело спеціальне розслідування вищевказаного нещасного випадку зі смертельним наслідком, про що складено акт №1 форми Н-5.

У вказаному акті зафіксовано, що на підставі пояснень осіб, причетних до нещасного випадку, протоколів опитування, висновку Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 25 січня 2017 року №246, постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (справа №822/723/17) та інших матеріалів спеціального розслідування, комісія дійшла висновку про те, що правовідносини, які виникли між ТОВ "Золота середина" та загиблим ОСОБА_2, за своїм характером містять ознаки трудових відносин, які не були оформлені відповідно до ч.1 ч.3 ст.24 КЗпП України.

За результатами спеціального розслідування зроблено висновок про те, що відповідно до вимог п.15 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 вказаний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.

09 лютого 2018 року позивач звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області із заявою про призначення страхової виплати у зв'язку із смертю сина ОСОБА_2

13 квітня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області прийняло постанову №1 про відмову у страхових виплатах, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 не вважається застрахованою особою на час нещасного випадку - ІНФОРМАЦІЯ_2; відсутній акт розслідування нещасного випадку, копія свідоцтва про смерть, довідка про склад сім'ї померлого станом на ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як мати загиблого ОСОБА_2, має право на призначення та виплату страхових виплат у зв'язку із смертю сина, оскільки останній на час настання нещасного випадку виконував роботи за трудовим договором (контрактом), а тому вважається застрахованою особою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Таким чином, відмова у призначенні страхових виплат позивачу є неправомірною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити та виплатити належні їй страхові виплати у зв'язку із смертю сина.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Ст.173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.5 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а згідно зі ст.7 Основ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Ст.5 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності передбачає, що основними принципами страхування від нещасного випадку є: обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст.8 вказаного Закону особи, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до ч.1, 2 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Вказані особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч.7 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Ч.1 ст.47 вказаного Закону передбачає, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Згідно з ч.5 ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Відповідно до ч.4,7 ст. 47 цього Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України "Про оплату праці".

Згідно з п.1.2. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого.

Вказаним Порядком також визначено перелік документів, які подаються, в тому числі, для призначення щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого

Зокрема, відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 Порядку робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями: 1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 2) копій паспортів осіб, які мають на це право (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів); 3) акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такий складався); 4) акта (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 5) акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено); 6) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерті потерпілого (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 8) копі свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 9) висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання; 10) довідки про середню заробітну плату (доход); 11) копії свідоцтва про народження дитини (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 12) довідки навчального закладу (щорічно) про те, що член потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 13) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу; 14) довідки МСЕК про встановлення інвалідності осіб - членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого; 15) довідки про розмір пенсії потерпілого, у тому числі про розмір одержуваних надбавок (якщо він не працював на день смерті); 16) копій трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів або в іншому установленому законодавством порядку).

Згідно з п.п.6.1.4. п.6.1 Порядку право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату (п.п.6.1.5. п.6.1 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 під час будівельних робіт в м.Стрию по вул.Сірка, 6 на новобудові від будівельної фірми "Затишок" загинув син позивача - ОСОБА_2

Головне управління Держпраці у Львівській області провело спеціальне розслідування вищевказаного нещасного випадку зі смертельним наслідком, про що складено акт №1 форми Н-5, зроблено висновок про те, що відповідно до вимог п.15 "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 вказаний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.

Матеріалами справи підтверджується, що Головне управління Держпраці у Львівській області листом №10738/3/8-09 від 23 жовтня 2017 року зверталось до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області з проханням направити представника Управління для включення до складу комісії з спеціального розслідування нещасного випадку.

Листом від 01 листопада 2017 року №880 Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області відмовило Головному управлінні Держпраці у Львівській області у наданні представника Фонду у роботі комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 на день настання нещасного випадку виконував роботи за цивільно-правовим договором, а не трудовим договором.

Разом з тим, факт трудових відносин загиблим ОСОБА_2 та ТОВ "Золота середина" підтверджується зокрема, спеціальним розслідуванням, яке проводило Головне управління Держпраці у Львівській області, а також постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі №822/723/17.

Аналізуючи вищенаведене законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, як мати загиблого ОСОБА_2, має право на призначення та виплату страхових виплат у зв'язку із смертю сина, оскільки останній на час настання нещасного випадку виконував роботи за трудовим договором (контрактом), а тому вважається застрахованою особою відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівської області у призначенні страхових виплат позивачу є неправомірною, та правильно скасував постанову від 13 квітня 2018 року за №1 про відмову у страхових виплатах ОСОБА_1

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача призначити та виплатити належні ОСОБА_1 страхові виплати у зв'язку із смертю сина.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта як на підставу правомірності відмови у призначенні страхових виплат на те, що позивач не надала усі документи, необхідні для такого призначення, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, визначений ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", серед яких така підстава відсутня.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до абз.2 п.5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, якщо члени сім'ї потерпілого за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області в особі Стрийського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі № 1340/6019/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 22 квітня 2019 року.