Постанова

від 16.04.2019 по справі 0240/3532/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3532/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

16 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С.

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представників позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідачів: Шимотюк О.В., Мичківського І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (повний текст виготовлено 29.12.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, Калинівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, Калинівської міської ради Вінницької області, в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 25 сесії 7 скликання № 427 від 14.09.2018 року та рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 26 (позачергової) сесії 7 скликання № 444 від 25.09.2018 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення Калинівської міської ради 41 сесії 7 скликання № 149 від 20.09.2018 року та рішення Калинівської міської ради 42 (позачергової) сесії 7 скликання № 178 від 25.09.2018 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що законодавцем встановлено чітку процедуру приєднання громадян до об'єднаної територіальної громади.

Зокрема, позивач, посилаючись на статті 8-1 та 9 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" вважає, що добровільне приєднання можливе лише за наявності в обов'язковій сукупності наступних ознак: визнання Кабінетом Міністрів України спроможною об'єднаної територіальної громади; суміжність територіальної громади, яка має намір приєднатися до об'єднаної територіальної громади; належність суміжної територіальної громади згідно перспективного плану формування територій громад до об'єднаної територіальної громади.

Відсутність хоча б однієї з зазначених ознак, на думку ОСОБА_2, унеможливлює добровільне приєднання територіальної громади до об'єднаної територіальної громади.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1076-р від 13.10.2015, зі змінами внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1345-р від 23.12.2015, №491-р від 19.07.2017, №143-р від 28.02.2018 затверджено Перспективний план формування територій громад Вінницької області.

Згідно п.2 Перспективного плану, м.Калинівка та с.Корделівка визначені як окремі самостійні адміністративні центри спроможних територіальних громад, а отже Корделівська сільська рада не може прийняти рішення про приєднання до Калинівської об'єднаної територіальної громади.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що рішення про об'єднання громад приймається після проведення громадських слухань, а тому план формування територій громад не є обов'язковим до виконання.

В апеляційній скарзі, окрім іншого наголошено, що розпорядження голови Корделівської сільської ради №79 від 21.08.2018, яким винесено на обговорення питання щодо приєднання Корделівської сільської ради до Калинівської об'єднаної територіальної громади, не містить всіх вулиць та провулків с.Корделівка, а також не вказано конкретного місця проведення.

Також, скаржник просила звернути увагу на порушення Порядку проведення громадського обговорення з питань добровільного приєднання до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади, визначеного самим же рішенням Корделівської сільської ради Калинівського району 25 сесії 7 скликання № 424 від 20.08.2018 року та на фальсифікацію відомостей, відображених в протоколах голосування.

З огляду на зазначене, ОСОБА_2 вважає рішення Корделівської сільської ради 25 сесії 7 скликання № 427 від 14.09.2018 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а отже і рішення, похідні від нього та прийняті на підставі останнього та з метою його виконання є також протиправними.

14.02.2019 від представника відповідача-Корделівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні позивач та її представники підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. В свою чергу, представники відповідачів заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.08.2018 року Корделівською сільською радою отримано лист-пропозицію голови Калинівської міської ради щодо приєднання територіальної громади с.Корделівка до Калинівської об'єднаної територіальної громади.

17.08.2018 сільським головою Корделівської сільської ради видано розпорядження №76 "Про скликання позачергової 24 сесії 7 скликання на 20.08.2018".

20.08.2018 рішенням Корделівської сільської ради № 424 затверджено "Порядок проведення громадського обговорення з питань добровільного приєднання до Калинівської о6'єднаної територіальної громади".

В послідуючому, 21.08.2018 сільським головою Корделівської сільської ради видано розпорядження №79 "Про проведення громадського слухання", в якому передбачено винесення на громадське обговорення питань щодо приєднання Корделівської територіальної громади до Калинівської об'єднаної територіальної громади. При цьому, визначено строк проведення громадського обговорення з 01.09.2018 по 11.09.2018.

При цьому, 13.09.2018 проведено спільне засідання комісій Корделівської сільської ради з регламенту та бюджету про підведення підсумків громадського обговорення. Згідно наданих Протоколів громадських слухань проведено 13 зустрічей з жителями територіальної громади.

В результаті зазначених дій та рішення, 14.09.2018 рішенням Корделівської сільської ради №427 "Про надання згоди на добровільне приєднання Корделівської територіальної громади до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади" надано згоду на добровільне приєднання Корделівської територіальної громади до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади Вінницької області.

17.09.2018 сільським головою Корделівської сільської ради направлено на адресу голови Калинівської міської ради копію рішення Корделівської сільської ради № 427 "Про надання згоди на добровільне приєднання Корделівської територіальної громади до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади та запропоновано розглянути пропозицію щодо ініціювання приєднання Корделівської територіальної громади до Калинівської об'єднаної територіальної громади.

20.09.2018 рішенням Калинівської міської ради Вінницької області 41 сесії 7 скликання №149 надано згоду на добровільне приєднання Корделівської територіальної громади (село Корделівка й село Загребельня) Калинівського району Вінницької області до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади (місто Калинівка, селище Калинівка Друга, селище Рівнинне, село Прилуцьке, село Дружелюбівка) Калинівського району Вінницької області.

21.09.2018 сільським головою Корделівської сільської ради видано розпорядження №90 "Про створення робочої групи по добровільному приєднанню Корделівської територіальної громади до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади".

Водночас, 25.09.2018 рішенням Корделівської сільської ради №444 вирішено схвалити проект рішення Корделівської сільської ради "Про добровільне приєднання Корделівської територіальної громади (с.Корделівка та с.Загребельня) Калинівського району Вінницької області до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади Вінницької області". Крім того, доручено Корделівському сільському голові Дудар Л.С. подати проект вказаного рішення у п'ятиденний строк до Вінницької обласної державної адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції України та Законам України.

25.09.2018 рішенням Калинівської міської ради 42 (позачергової) сесії 7 скликання №178 було схвалено проект рішення міської ради "Про добровільне приєднання Корделівської територіальної громади Калинівського району Вінницької області до Калинівської міської об'єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області". Крім того, доручено Калинівському міському голові Шамалюку А.В. подати проект вказаного рішення у п'ятиденний строк до Вінницької обласної державної адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції України та Законам України.

Вважаючи рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 25 сесії 7 скликання № 427 від 14.09.2018 року, рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 26 сесії (позачергової) 7 скликання № 444 від 25.09.2018 року, рішення Калинівської міської ради Вінницької області 41 сесії 7 скликання №149 від 20.09.2018 року та рішення Калинівської міської ради Вінницької області 42 (позачергової) сесії 7 скликання №178 від 25.09.2018 року протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки на думку суду, при прийнятті спірних рішень відповідачі діяли відповідно до вимог Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів, виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України. Зокрема, в рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованості діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Аналіз вищезазначених правових норм, дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16 зазначено, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2019 року у справі №855/3/19, від 24 січня 2019 року у справі №808/5869/14, від 15 березня 2019 року у справі №815/3276/15, від 25 березня 2019 року у справі №806/5246/14, від 29 березня 2019 року у справі № 826/17479/18.

Разом з тим, повідомлені позивачем у позовній заяві та під час апеляційного розгляду справи обставини, не вказують на порушення конкретних індивідуальних прав останньої при прийнятті відповідачами оскаржуваних рішень.

В той же час, під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 наголошувала на тому, що є депутатом Корделівської сільської ради. Дана обставина не заперечувалась і представниками відповідачів.

При цьому, скаржник зокрема зазначила, що спірні рішення порушують її права яу фізичної особи і як депутата Корделівської сільської ради.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" регламентовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У частині 2 статті 2 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" зазначено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За правилами статті 11 Закону України Про статус депутатів місцевих рад : у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.

Відповідно до статті 15 Закону України Про статус депутатів місцевих рад : депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності-до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, саме відповідні Ради, а не окремі депутати, згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.

Така правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 428/12848/15-а, від 21 листопада 2018 року у справі №504/4148/16-а та від 05 березня 2019 року у справі №806/602/18 де зокрема зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Отже, позивач помилково вважає, що Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" їй надано право захищати в суді інтереси територіальної громади.

У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень Корделівської сільської ради Калинівського району 25 сесії 7 скликання № 427 від 14.09.2018 року, рішення Корделівської сільської ради Калинівського району 26 сесії (позачергової) 7 скликання № 444 від 25.09.2018 року, рішення Калинівської міської ради Вінницької області 41 сесії 7 скликання №149 від 20.09.2018 року та рішення Калинівської міської ради Вінницької області 42 (позачергової) сесії 7 скликання №178 від 25.09.2018 року.

В той же час, колегія суддів вважає мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов відповідного висновку помилковими, оскільки останній не досліджував наявності порушеного права позивача та відповідно не врахував факту відсутності порушених прав ОСОБА_2 внаслідок прийняття оскаржуваних рішень відповідачами.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхдіно змінити в частині мотивів відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, Калинівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення змінити в частині мотивів відмови у позові.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2019 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.