Постанова

від 17.04.2019 по справі 640/19310/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19310/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Клименчук Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рубін Безпека Бізнесу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютому 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 21 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рубін Безпека Бізнесу до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Рубін Безпека Бізнесу (далі - позивач, ТОВ Рубін Безпека Бізнесу ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 року №00014191402 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ Рубін Безпека Бізнесу за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 80 208,00 грн. (в тому числі сума грошового зобов'язання: за податковим зобов'язаннями збільшення 64 166,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 16 042,00 грн.);

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 року №00014201402 (форма Р ) про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ Рубін Безпека Бізнесу за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 28 665,00 грн. (в тому числі сума грошового зобов'язання: за податковим зобов'язаннями збільшення 25 740,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 2 925,00 грн.);

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.11.2018 року №00014211402 (форма П ) про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 320 000,00 грн. (декларація № реєстрації в контролюючому органі НОМЕР_1, дата реєстрації в контролюючому органі 24.01.017 року, звітній період, за який подано декларацію 2017 рік, сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 320 000,00 грн.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

15 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві подано до Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу та заявлено клопотання про виклик свідків: гр. ОСОБА_2, директора за перевіряє мий період ТОВ Вієн ЛТД та гр. ОСОБА_3, директора за перевіряє мий період ТОВ Буд Імперія Груп .

Подана клопотання обґрунтована тим, що ОСОБА_5, директор за перевіряємий період ТОВ Вієн ЛТД може надати пояснення відносно здійснення підприємством ТОВ Вієн ЛТД фінансово - господарської діяльності та ОСОБА_3, директор за перевіряємий період ТОВ Буд Імперія Груп може надати пояснення відносно здійснення підприємством ТОВ Буд Імперія Груп . фінансово - господарської діяльності, їхні пояснення мають істотне значення для даної справи.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву представника позивача, колегія суддів вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок виклику свідка передбачено ст.92 КАС України

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної вище клопотання про виклик свідків.

Також, 17 квітня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду Головним управлінням ДФС у м. Києві подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18 скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з процесуальних мотивів, а кінцевого рішення у кримінальній справі не прийнято тому очевидним є необхідність зупинення справи до розгляду кримінальної справи №201/4522/18 по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву відповідача, колегія суддів вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави зупинення провадження у справі визначено ст.236 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі: смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена вище заява відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, на підставі направлення від 03.10.2018 року №1633/26-15-14-02-02 та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.10.2018 року №14657, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Рубін Безпека Бізнесу (код ЄДРПОУ 38638026) при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038), за березень, квітень 2017 року, ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252) за січень 2016 року, ТОВ Вієн ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191) за липень, серпень 2015 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2015, 2016, 2017 роки.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 17.10.2018 року №702/26-15-14-02-02/38638026.

Згідно висновків, викладених в акті від 17.10.2018 року №702/26-15-14-02-02/38638026, перевіркою встановлено порушення:

1). пункту 44.1 пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185 пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.210 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 77 166 грн., в тому числі:

- за січень 2016 року в сумі 10 833 грн.;

- за березень 2017 року в сумі 30 833 грн.;

- за квітень 2017 року в сумі 22 500 грн.

2). підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.27, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.210 року із змінами і доповненнями, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого ТОВ Рубін Безпека Бізнесу занижено податок на прибуток на загальну суму 25 740,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 14 040,00 грн., за 2016 рік в сумі 11 700,00 грн.. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 320 000,00 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 320 000,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт від 29.10.2018 року.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь позивачу листом від 07.11.2018 року №97830/10/26-15-14-02-02 про залишення без змін висновків акту від 17.10.2018 року №702/26-15-14-02-02/38638026.

На підставі висновків акта перевірки 12.11.2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00014191402 форма Р , згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 80 208,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 64 166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 042,00 грн.;

№00014201402 форма Р , згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 28 665,00 грн.. у тому числі за податковими зобов'язаннями - 25 740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 925,00 грн.;

№00014211402 форма П , згідно якого зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість у розмірі 320 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Щодо правомірності винесеного податкового - повідомлення рішення та проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні ст.1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною другою цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Між тим, згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Таким чином, обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підставі вище зазначеного колегія суддів досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Буд Імперія Груп , ТОВ Вієн ЛТД та зазначає наступне.

Згідно законодавчих приписів, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, Відповідачем перевірялася наявність у контрагента-постачальника реальної можливості (наявність на підприємстві основних засобів, трудових ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів, тощо) виконання своїх зобов'язань перед Позивачем.

Згідно п. 16.1 ст. 16 ПКУ, до обов'язків платника податків входить, серед іншого: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 72.1 ст. 72 ПКУ встановлено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 74.1. ст. 74 ПКУ, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів, а результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

На контролюючі органи, згідно п. 19і .1 ст. 19 ПКУ, покладено ряд функцій (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу), серед яких: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Також, п. 83.1 ст. 83 ПКУ передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів зазначає, що у ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Рубін Безпека Бізнесу , ГУ ДФС у м. Києві, у межах наданих повноважень, досліджено первинну документацію платника та проаналізовано податкову інформацію, отриману в порядку та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Так, як вбачається з акту перевірки на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентами-постачальниками: ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038), ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252), ТОВ Вієн ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191), а також відомості з баз даних ІС Податковий блок та Єдиний реєстр податкових накладних щодо вказаних контрагентів.

Податковий орган вважає, порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ Рубін Безпека Бізнесу , а саме остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ Вієн ЛТД за березень 2016 року з показниками діяльності, ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за червень 2017 року з показниками діяльності, ТОВ Буд Імперія Груп за березень 2016 року. В акті зазначено, що перевіркою встановлено нереальність господарських операцій між ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Буд Імперія Груп , ТОВ Вієн ЛТД та позивачем. Також відсутність у ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , ТОВ Буд Імперія Груп , ТОВ Вієн ЛТД необхідних трудових матеріальних, технічних ресурсів для надання послуг, що, на думку відповідача, свідчить про те, що у зазначених товариств наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності та наявності фактів дефектності документів.

Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у вказаних постачальників відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, не задекларований на папері, на думку податкового органу, у ТОВ Рубін Безпека Бізнесу не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

При дослідженні ланцюга постачання по ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Буд Імперія Груп перевіряючими встановлено нереальність продажу послуг з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки позивачем надавались посадовим особам контролюючого органу копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, банківських документів.

Щодо господарських відносин ТОВ Рубін Безпека Бізнесу та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , колегія суддів зазначає наступне.

Так, між ТОВ Рубін Безпека Бізнесу (замовник) та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг у сфері бухгалтерського обліку і аудиту від 01.03.2017 року №121, від 01.04.2017 року №125, договори про пошук потенційних клієнтів щодо надання охоронних послуг від 01.03.2017 року №123, від 01.04.2017 року №127, договори про надання юридичних послуг від 01.03.2017 року №122, вів 01.04.2017 року №126.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ Комплект Стандарт Сервіс виписано на користь ТОВ Рубін Безпека Бізнесу наступні документи:

копії рахунків-фактури від 31.03.2017 №63 на загальну суму 73 200, 00 грн., від 28.04.2017 року №155 на загальну суму 46 800, 00 грн., від 30.03.2017 року №65 на загальну суму 41 300,00 грн., від 28.04.2017 року №156 на загальну суму 48 000,00 грн., від 30.03.2016 року №64 на загальну суму 70 500,00 грн., від 28.04.2017 на загальну суму 40 200,00 грн.,

копії актів приймання-передачі від 31.03.2017 року №63, №64, №65, від 30.04.2017 року №155, №156, №157 №63, від 28.04.2017 року №155,

платіжні доручення від 20.04.2017 року №461 на суму 73 200,00 грн., в тому числі ПДВ-12 200,00 грн, від 10.04.2017 року №459 на суму 41 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 883,33 грн., №460 від на суму 70 500,00 грн., в тому числі ПДВ 6 883,33 грн., від 12.05.2017 року №468 на суму 46 800,00 грн. в тому числі ПДВ - 7 800,00 грн.,№470 на суму 40 200,00 грн. в тому числі ПДВ - 6 700,00 грн.

Вищезазначені документи підписані від імені директора ТОВ Комплект Стандарт Сервіс - ОСОБА_6, яка перебувала на посаді в період з 11.01.2017 року по січень 2018 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Основний вид діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Згідно АС Податковий блок встановлено, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І квартал 2017 року, чисельність працівників за основним місцем роботи становить 1 особа.

Фінансовий звіт за 2017 рік не подавався.

ТОВ Комплект Стандарт Сервіс з моменту державної реєстрації в рамках перевіряємого періоду, не здійснювало придбання товарів/послуг із закордону (імпорт).

Податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2017 року подані та підписані директором ТОВ Комплект Стандарт Сервіс - ОСОБА_6.

Разом з цим, в основу висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс з придбання послуг покладено, між іншого, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32018041660000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.205, ст.212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18, засновника/директора ТОВ Комплект Стандарт Сервіс ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 205, Кримінального кодексу України, а саме пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Та, звертає увагу на посилання позивача, а саме на те, що згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 задоволено частково та вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 24.05.2018 року щодо ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. ст.27 та ч.1 ст.205 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 14.03.2019 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. ст.27 та ч.1 ст.205 КК України.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача у справі на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 24.05.2018 року оскільки обставини справи №201/4522/18 потребують додаткового дослідження.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ГУ ДФС у м. Києві фактами щодо фіктивної діяльності контрагенту позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Таким чином, колегія судів погоджується з податковим органом, що всі ознаки як окремо так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ Комплект Стандарт Сервіс .

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Вієн ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191), колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ Рубін Безпека Бізнесу (Замовник) та ТОВ Вієн ЛТД (Виконавець) укладено договори про надання юридичних послуг від 01.07.2015 року №30 та від 01.08.2015 року №31, договори про надання консультаційних послуг у сфері бухгалтерського обліку і аудиту від 01.08.2015 року №33.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ Вієн ЛТД виписано на користь ТОВ Рубін Безпека Бізнесу акти надання послуг, видаткові накладні від 31.08.2015 року №104, від 31.08.2015 року №103, від 31.07.2015 року №100 та податкові накладні від 31.08.2015 року №171, від 31.08.2015 року №170, від 31.07.2015 року №279.

Вищезазначені документи підписані від імені директора ТОВ Вієн ЛТД - ОСОБА_5, який перебував на посаді в період з 30.03.2015 по 10.11.2015 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно АС Податковий блок встановлено, що відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2015 ріку не подавались.

Відповідно до фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за ІІ та ІІІ квартал 2015 року, балансова вартість основних засобів складала 0,0 тис. грн.

Разом з тим, ТОВ Вієн ЛТД з моменту державної реєстрації в рамках перевіряємого періоду, не здійснювало придбання товарів/послуг із закордону (імпорт).

Як вбачається з акту перевірки, за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено наявність понад 206 судових ухвал у рамках кримінальних проваджень передбачених за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України стосовно ТОВ Вієн ЛТД .

За результатами вжитих заходів встановлено та допитано службових осіб ТОВ БК Альтор , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Мартейн , які повідомили про не причетність до діяльності вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, а реєстрацію останніх здійснювали за грошову винагороду.

Під час відпрацювання ТОВ Вієн ЛТД (код ЄДРПОУ 39608191) допитано керівника та засновника вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, під час допиту якого останній повідомив, що зазначене товариство, фактично не могло здійснювати діяльність, оскільки вказаний суб'єкт господарювання є фіктивним та зареєстрований на ім'я допитуваного за винагороду.

Так, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Херсонського міського суду Херсонської області по справі №766/14742/16~к від 24.05.2017 року, в якій зазначено, що слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016230000000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України про те, що ТОВ Вієн ЛТД має явні ознаки фіктивності .

В рамках кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ Укрдорінвест шляхом укладення та виконання удаваних (фіктивних) правочинів з придбання товарів та послуг від ТОВ Харлоу , ТОВ БК Альтор , ТОВ Алекстрейд ЛТД , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Таргетінг та інших суб'єктів господарської діяльності на суму понад 12 000 000,00 грн., ухилились від сплати податків на суму понад 700 000,00 грн.

Так в ході аналізу встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Укрдорінвест відображає в податковому обліку придбання ТМЦ від ТОВ Харлоу , ТОВ БК Альтор , ТОВ Алекстрейд ЛТД , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Таргетінг , зі зміною номенклатури товару (переворотом), а саме: згідно реєстру податкових накладних суб'єкта підприємницької діяльності-постачальники відображають в податковому обліку придбання автозапчастин, маркетингових досліджень, вживаного одягу, текстилю, будівельних матеріалів, а реалізують на адресу ТОВ Укрдорінвест бітум дорожній.

Додатково в рамках кримінального провадження під час відпрацювання вищевказаних суб'єктів господарської діяльності - контрагентів ТОВ Укрдорінвест встановлено та допитано службових осіб ТОВ БК Альтор , ТОВ Алекстрейд ЛТД , ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Мартейн , які повідомили про непричетність до діяльності зазначених суб'єктів підприємницької діяльності, та реєстрацію останніх на своє ім'я за грошову винагороду.

Згідно пояснень, які надав директор ТОВ Вієн ЛТД ОСОБА_5, повідомив, що він зареєстрував підприємство, відкрив рахунки в банку, в його обов'язки входило подавати податкову звітність до податкової, але до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Вієн ЛТД не мав жодного відношення.

При цьому, договори, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові накладні та інші, підписані зі сторони ТОВ Віен ЛТД , від імені директора ТОВ Вієн ЛТД - ОСОБА_5, тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а відтак, дані відображені в цих податкових накладних не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування податкового кредиту, оскільки вони є такими, що складені з порушенням ст.201 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на надані позивачем первинні документ на підтвердження господарської діяльності ТОВ Вієн ЛТД та зазначає наступне.

Так, під час судового засідання досліджено надані первинні документи, відповідно до яких визначено серед наданих послуг за укладеними договорами абонентську плату за юридичні послуги.

Проте, представником позивача не надано пояснення, що таке абонентська плата за юридичні послуги, хто надавав та які саме дії крім вартості до неї входить.

Щодо господарських відносин ТОВ Рубін Безпека Бізнесу та ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою також вставлені взаємовідносини позивача з ТОВ Буд Імперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252), на підставі договору про надання консультаційних послуг у сфері бухгалтерського обліку і аудиту від 01.01.2016 року №18, та договору про надання рекламних послуг від 01.01.2016 року №19.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ Буд Імперія Груп (код 40048252) виписано на користь ТОВ Рубін Безпека Бізнесу наступні акти надання послуг, видаткові накладні: від 31.01.2016 року №157, від 31.01.2016 року №158 та податкові накладні від 31.01.2016 року №157, від 31.01.2016 року №158.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Основний вид діяльності ТОВ Буд Імперія Груп - будівництво житлових і нежитлових будівель.

За перевіряємий період директором та головним бухгалтер, засновник (100%) ТОВ Буд Імперія Груп значиться ОСОБА_3 (дата прийняття на роботу - 10.11.2015 рік).

Станом на дату складення акту перевірки директором та головним бухгалтер ТОВ Буд Імперія Груп значиться ОСОБА_9, яка є директором та головним бухгалтером ще у 55 підприємствах.

За перевіряємий період засновником ТОВ Буд Імперія Груп значиться ОСОБА_10 (100 %), який є директором, головним бухгалтером та засновником ще у 190 підприємствах.

Звітність з податку на прибуток, фінансова звітність до податкового органу ТОВ Буд Імперія Груп не подавалась.

Згідно баз даних Єдиний реєстр податкових накладних та ІС Податковий блок ТОВ Буд Імперія Груп (код 40048252) за період взаємовідносин з ТОВ Рубін Безпека Бізнесу придбавав автозапчастини, тушки та окремі частини курки, тощо.

Враховуючи вищезазначену інформацію, по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця послуг не виявляється можливим.

Також, у ТОВ Буд Імперія Груп відсутні спеціалізовані робітники та матеріальні ресурси для надання послуг ТОВ Рубін Безпека Бізнесу .

Отже, при подальшому дослідженні ланцюга постачання по ТОВ Рубін Безпека Бізнесу встановлено нереальність продажу зазначених вище послуг з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що між позивачем та ТОВ Буд Імперія Груп на підставі договору про надання рекламних послуг від 01.01.2016 року №19 здійснено розміщення рекламних матеріалів встановленої форми (а.с.181, т.1)

Проте, відповідно до додатку №1 до договору №19 від 01.01.2016 року замовлення на надання рекламних послуг (а.с.184, т.1) встановити коли встановлено рекламний блок, де встановлено та ким неможливо.

Даний додаток засвідчує лишу проміжок часу та вартість прокату в ефірний час.

Зазначене вище пояснити під час судового засідання представник позивача не зміг.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача ненадано пояснень щодо того, що основним видом діяльності ТОВ Буд Імперія Груп , відповідно до КВЕД - будівництво житлових і нежитлових будівель та яким саме чином здійснено надання рекламних послуг позивачеві.

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 року у справі №826/11397/14.

Окрім зазначено вище, колегія суддів звертає увагу на те, що той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

Колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі №804/5444/16.

Окрім зазначеного, вказує, що для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Колегія суддів звертає увагу звертає увагу на те, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Та зазначає, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рубін Безпека Бізнесу - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютому 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 22 квітня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.Є. Пилипенко