Постанова

від 08.04.2019 по справі 910/9262/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа№ 910/9262/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Зуєв Р.С. ордер серія ДН №062853 від 26.03.19

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018

у справі №910/9262/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково

виробнича фірма "РОТОРМАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна

компанія "СИМВОЛ"

про стягнення 97 324,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" про стягнення 97 324,07 грн., з яких 60 217,08 грн. заборгованості, 33 196,99 грн. пені та 3 910,00 грн. 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 320 від 05.10.2017 р. щодо поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 по справі №910/9262/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" 60 217 (шістдесят тисяч двісті сімнадцять) грн. 08 коп. заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" звернулось до Північного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 по справі № 910/9262/18 в частині відмови у стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія „СИМВОЛ" 33 196,99 грн. пені та 3 910,00 грн. 30% річних, та прийняти нове рішення по справі № 910/9262/18, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного господарського суду від 07.02.2019 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 по справі №910/9262/18 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 27.03.2019 року.

У судове засідання 27.03.2019 року не з`явились уповноважений представник відповідача.

Ухвалою Північного господарського суду від 27.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/9262/18 до 08.04.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

08.04.2019р. представник відповідача у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

05.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" (Виконавець) укладено Договір № 320 від І5.10.2017 р. (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався виготовити і поставити, а Замовник оплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості та цінам, вказаним у Специфікаціях до даного Договору, які являються його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору, загальна сума Договору складається з усіх сум специфікацій до даного Договору. Ціни за одиницю продукції вказані у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2. Договору Замовник здійснює оплату вартості поставленої продукції по Договору, якщо інше не передбачено умовами специфікацій, у наступному порядку:

- попередня оплата в сумі 50% від вартості протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка і підписання специфікації;

- залишок суми 50% перераховується на розрахунковий рахунок Виконавця після приймання продукції по якості і підписання Акта приймання продукції, але не пізніше 15 робочих днів з моменту поставки продукції на склад Замовника.

Умовами п. 4.2. Договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється у строки та на умовах, вказаних у відповідній специфікації до даного Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України ).

Згідно із статями 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2017 р. сторони підписали специфікацію №1 до Договору, якою погодили поставку товару на загальну суму 136 708,88 грн.

Відповідно до умов специфікації №1 від 05.10.2017 р., умови оплати:

- попередня оплата 50% від суми специфікації відповідно до виставленого Виконавцем рахунка;

- оплата в розмірі 30% по факту письмового повідомлення Виконавцем про готовність кожної партії продукції до відвантаження;

- залишок 20% від суми специфікації по факту поставки продукції на склад Замовника протягом 7 банківських днів.

Строки поставки: до 30 календарних днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 50% від суми специфікації відповідно до виставленого Виконавцем рахунка.

Умови поставки: самовивіз зі складу Виконавця.

10.10.2017 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №90 на оплату товару за специфікацією №1.

12.10.2018 р. позивач платіжним дорученням №358 сплатив на рахунок відповідача передоплату в сумі 68 354,44 грн.

Відповідач поставив позивачу товар, визначений у специфікації №1, за видатковими накладними №0133 від 27.11.2017 р. на суму 6 285,40 грн., №0135 від 11.12.2017 р. на суму 5 403,20 грн., №0137 від 13.12.2018 р. на суму 2 899,16 грн., №0139 від 15.12.2017 р. на суму 4 162,40 грн., №0143 від 29.12.2017 р. на суму 12 487,20 грн., всього на суму 31 237,36 грн.

Також, 08.11.2017 р. сторони підписали специфікацію № 2 до Договору, якою погодили поставку товару на загальну суму 55 440,00 грн.

Відповідно до умов специфікації №2 від 08.11.2017 р., умови оплати:

- попередня оплата 50% від суми специфікації відповідно до виставленого Виконавцем рахунка;

- оплата в розмірі 30% по факту письмового повідомлення Виконавцем про готовність кожної партії продукції до відвантаження;

- залишок 20% від суми специфікації по факту поставки продукції на склад Замовника протягом 7 банківських днів.

Строки поставки: до 30 календарних днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 50% від суми специфікації відповідно до виставленого Виконавцем рахунка.

Умови поставки: самовивіз зі складу Виконавця.

01.11.2017 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №94 на оплату товару на суму 55 440,00 грн. (що співпадає зі специфікацією №2).

08.11.2018 р. позивач платіжним дорученням №49 сплатив на рахунок відповідача передоплату в сумі 27 720,00 грн.

Відповідач поставив позивачу товар, визначений у специфікації №2, за видатковою накладною №0000001 від 19.01.2018 р. на суму 4 620,00 грн.

Вказані обставини визнаються як позивачем, так і відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018 р. позивач направив відповідачу за вих. №91 повідомлення про розірвання Договору №320 від 05.10.2018 р., у зв'язку з порушенням строку поставки товару, у якому також вимагав повернути попередню оплату за товар у розмірі 84 927,08 грн., на рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту отримання цього повідомлення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач поставку продукції за Договором у повному обсязі не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

Позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 60 217,08 грн., а також 33 196,09 грн. пені та 3 910,00 грн. 30% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням термінів поставки продукції за Договором.

Судом встановлено, що належними і допустимими доказами підтверджується сплата позивачем попередньої оплати за специфікаціями №1 та №2 на загальну суму 96 074,44 грн.

Поставка відповідачем продукції за Договором підтверджується на загальну суму 35 857,36 грн.

Таким чином, вартість оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару складає 60 217,08 грн.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 60 217,08 грн. заборгованості, що становить вартість оплаченого та не поставленого товару за Договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 33 196,09 грн. пені та 3 910,00 грн. 30% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням термінів поставки продукції за Договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відмовляючи позивачу в задоволені позовних вимог, щодо стягнення 33 196,99 грн. пені та 3 910,00 грн. 30% річних суд першої інстанції зазначає, що у матеріалах справи також міститься Протокол від 20.12.2017 р. спільної наради сторін згідно Договору №320 від 05.10.2017 р. (а.с.86), яка проводилась за участю представників позивача та відповідача.

З вказаного Протоколу вбачається, що станом на 20.12.2017 р. відповідачем не поставлено продукцію за Договором у повному обсязі. Відповідач зобов'язався у період з 21.12.2017 р. по 123.12.2017 р. та з 25.12.2017 р. по 26.12.2017 р. виготовити зазначену продукцію.

Пунктом 4 зазначеного Протоколу передбачено, що 27.12.2018 р. позивач направляє автомобіль для отримання готової продукції. Продукція упакована на палети та закріплена стрейч-плівкою.

Тобто, Протоколом від 20.12.2017 р. спільної наради сторін згідно Договору №320 від 05.10.2017 р. сторони фактично погодили і встановили строк поставки товару - 27.12.2017 р., та її умови - самовивіз позивачем.

Проте, у матеріалах справи не міститься будь-яких доказів того, що 27.12.2017 р. позивач направив автомобіль для отримання готової продукції. Так само, у матеріалах справи відсутні докази прибуття позивача до відповідача для отримання товару після 27.12.2017 р. до дати односторонньої відмови позивача від Договору. Вказане унеможлиатює встановлення прострочення відповідача та стягнення пені та 30% річних за несвоєчасну поставку товару та порушення строків повернення передоплати за непоставлений товар у заявлений позивачем в розрахунку період.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Строк поставки продукції за Специфікацією № 1 від 05.10.2017р. та Специфікацією № 2 від 08.11.2017р. - до 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірів 50% від суми специфікації відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.

Відповідно, під час підписання Специфікацій уповноваженими представниками сторін, сторони за взаємною згодою, погодили строки поставки продукції за Договором.

Відповідно до п.11.1 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору в письмовій формі і вважаються дійсними з моменту підписання представниками сторін.

Тобто, зміна строків поставки є істотною умовою Договору та повинна бути погоджена обома сторонами та викладена письмово.

Однак жодних змін до тексту Договору чи Специфікацій №1, №2 стосовно зміни строків сторонами не вносились.

Строки поставки за Договором № 320 від 05.10.2017р. встановлювались сторонами під час підписання специфікацій та в подальшому не змінювались.

Отже, висновки суду першої інстанції, що протоколом від 20.12.2017р. спільної наради згідно Договору № 320 від 05.10.2017р. сторони фактично погодили і встановили строк поставки товару 27.12.2017р., та її умови самовивіз позивачем є передчасними та не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до дати підписання сторонами протоколу від 20.12.2017 р. відповідач вже виконував свої зобов'язання з порушенням строків поставки, погоджених Сторонами у Специфікації.

Факт нанравлення/не направлення автомобіля позивачем для отримання готової продукції після 27.12.2017 р. не впливає на нарахування пені за порушення строків поставки продукції, допущених відповідачем до 20.12.2017 р. та не є підставою звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки продукції, що здійснені до 20.12.2017 р.

Пунктами 6.1., 6.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки продукції Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції, за кожен день прострочення. За порушення Виконавцем строків повернення грошових коштів за оплачену, але не поставлену продукцію у погоджені даним Договором строки поставки, замовник має право нараховувати законні проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних на суму зобов'язань Виконавця з повернення грошових коштів за непоставлену продукцію за увесь час користування даними коштами.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції за Договором, на підставі чого позивачем відповідачу була нарахована пеня за прострочення поставки товару.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок відповідно за специфікацією № 1 сума пені складає 22 654,15 грн., за специфікацією № 2 сума пені складає 10 542,84 грн. Загальна сума пені за порушення строків поставки продукції за Договором складає 33 196,99 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням викладеного, суми основного боргу, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки продукції за Договором в розмірі 33 196,99 грн. є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, тому колегія вважає зменшити суму пені до 6000 грн..

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором № 320 від 05.10.2017р. щодо поставки товару, то вимоги позивача про стягнення нарахованих за прострочення цих грошових зобов'язань є правомірними.

Судом встановлено, що зазначені вимоги заявлені в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трьохрічного строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо вимоги про стягнення 30% річних у сумі 3 910,00 грн, нарахованих за період з 27.03.2018 по 13.06.2018.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 року у справі № 910/9262/18 слід змінити.

Керуючись ст. 129, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2015 у справі № 910/9262/18 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "РОТОРМАШ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11Б; код ЄДРПОУ 37287431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171; код ЄДРПОУ 37385017) 60 217,08 грн. заборгованості, 6 000 пені та 3 910,00 30% річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11Б; код ЄДРПОУ 37287431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171; код ЄДРПОУ 37385017) судовий збір за подання позовної заяви 1 268,64 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "СИМВОЛ" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11Б; код ЄДРПОУ 37287431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, 171; код ЄДРПОУ 37385017) судовий збір за подання апеляційної скарги 1 902,96 грн.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/9262/18 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 23.04.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Н.Ф. Калатай

Л.П. Зубець