Постанова

від 23.04.2019 по справі 912/3105/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 року м.Дніпро Справа № 912/3105/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с.Седнівка Устинівського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2019 року, ухвалене суддею Кабаковою В.Г., повний текст якого складений 23.01.2019 у справі № 912/3105/18

за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с.Седнівка Устинівського району Кіровоградської області

про стягнення збитків у розмірі 5 118,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області звернулась Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області (далі - Держекоінспекція, позивач) з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (далі - ПСП "Седнівське", відповідач) про стягнення 5 118,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПСП "Седнівське" було виявлено самовільне засівання пшеницею земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, яка знаходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, що належить відповідачу на праві власності, чим спричинено матеріальну шкоду.

Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив статтю 211 Земельного кодексу України, статті 16, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2019 у справі №912/3105/18 (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Чміленка, 84/37, ідентифікаційний код 38037110) збитки, завдані внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 5118,84 грн, зарахувавши кошти за вказаними реквізитами: р/р 33112331011436, ЄДРПОУ 36735129, МФО 899998, ККДБ 24062100, отримувач коштів УК в Устинівському районі / с.Седнівка, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області судовий збір в сумі 1762,00 грн зарахувавши кошти за наступними реквізитами: р/р 35213055081007 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 38037110.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Седнівське" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального при недотриманні норм процесуального права, неповне досліджених доказів у справі, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не був досліджений акт інспекції № 07-66 від 15.06.2018, який суд, в свою чергу, визнав основним і беззаперечним доказом протиправної поведінки відповідача, помилково дійшовши висновку, що факт встановлення самовільного зайняття ПСП "Седнівське" 5,9 га земельної ділянки прибережної захисної смуги зафіксовано інспекцією з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

За твердженням відповідача, акт складено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, абз. 2 ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки акт не містить жодних відомостей та документальних доказів і підтверджень того, в який спосіб інспекцією було визначено розмір земельної ділянки в 5,9 га нібито самовільно зайнятою ПСП "Седнівське"; вказана обставина є підставою для того, щоб визнати недопустимим доказом акт та розрахунки шкоди, проведені на основі таких вимірів.

Інформація надана Седнівською сільською радою, на яку посилається в акті інспекція не підтверджена жодним доказом у справі: акт про самовільне зайняття земельної ділянки не складався, землевпорядні спеціалісти та представники ПСП "Седнівське" для складання акту не запрошувались, відтак, дана інформація не могла братись до уваги при складанні акту.

До того ж скаржник зауважує, що неодноразово наголошував на помилковості твердження позивача про самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки в главі VІІІ акту представник відповідача зазначив, що земельна ділянка належить ПСП "Седнівське" на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю, таким чином, ніякого самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем не здійснюється. Зазначені обставини судом до уваги не взяті.

При цьому за наявності права власності на земельну ділянку позивачем в суді першої інстанції належними доказами факт користування ділянкою саме ПСП "Седнівське" доведено не було.

В свою чергу, для покладення на особу майнової відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України необхідно довести всі елементи складу цивільного правопорушення; за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Скаржник звертає увагу суду, що Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення х наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом"; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п.45 рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015, п.52 рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15.02.2013).

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права. Зазначає, що в період з 12.06.2018 по 15.06.2018 Позивачем було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відповідачем, за результатами якої складено акт від 15.06.2018 № 07-66.

Перевіркою встановлено, що Відповідач у селі Седнівське Устинівського району Кіровоградської області самовільно засіяв пшеницею земельну ділянку прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, що заходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, яка належить Відповідачу на праві власності; вказану інформацію зафіксовано в акті перевірки, і цей доказ є беззаперечним.

Доводи скаржника, що акт не містить доказів в який спосіб інспекцією було визначено розмір 5,9 га самовільно зайнятої земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки в акті зазначено про те, що згідно інформації Седнівської сільської ради виявлено самовільне зайняття земельної ділянки Відповідачем в розмірі 5,9 га, зокрема, вказана обставина підтверджується зібраними в ході перевірки доказами, а саме: витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом Седнівської сільської ради від 11.01.2018 № 01, планом-схемою земельної ділянки, що надані суду.

Позивач також зауважує, що скаржник суперечливий у своїх поясненнях, так, в апеляційній скарзі він зазначає, що земельна ділянка, площею 5,9 га належить йому на праві власності і ніякого самовільного зайняття ним не здійснювалося, хоча у відзиві на позовну заяву від 14.12.2018 зазначив, що підприємство не обробляло вказану земельну ділянку, яка знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428.

Зазначає, що віднесення земельної ділянки площею 5,9 га до прибережної захисної смуги річки Інгул та відсутність перебування у власності або іншому користуванні Відповідача свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Стверджує, що у власності Відповідача перебуває земельна ділянка площею 6,14 га, яка є прилеглою до самовільно зайнятої ділянки площею 5,9 га, а будь-яких доказів того, що земельна ділянка площею 5,9 га знаходиться у нього на праві власності він не надав і не може надати.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань, додаткових доказів.

15.04.2019 року розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/3105/18 у зв'язку з відрядженням судді - члена колегії суддів Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019, справу №912/3105/18 передано колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою суду від 16.04.2019 справу № 912/3105/18 прийнято до провадження вказаною колегією суддів та вирішено розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

В період з 12.06.2018 по 15.06.2018 Держекоінспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПСП "Седнівське" та 15.06.2018 підписано Акт, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 07-66 (далі - Акт № 07-66, а.с. 19-23).

За результатами перевірки та згідно наданої інформації Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Держекоінспекцією виявлено, зокрема, самозахват земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, яка знаходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, яка належить ПСП "Седнівське", дана земельна ділянка розорана прибережна захисна смуга та засіяна культура - пшениця.

Державною екологічною інспекцією у Кіровоградськівй області складено відповідачу припис № 44 від 15.06.2018, у якому зазначено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 12.06.2018 по 15.06.2018, серед іншого, зобов`язано земельну ділянку прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, яка знаходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, яка належить ПСП "Седнівське" привести до природного стану, згідно цільового призначення (а.с. 24). Припис підписано представниками позивача та відповідача.

04.10.2018 позивачем направлено відповідачу претензію від 03.10.2018 з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 5118,84 грн, до якої додано відповідний розрахунок (а.с.25-27).

На вказану претензію відповідач у відповіді на претензію від 05.11.2018 № 27 відмовив з підстав не зайняття спірної земельної ділянки (а.с.28).

Позивачем, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, розраховано шкоду заподіяну державі, що становить 5118,84 грн.

Самовільне зайняття земельної ділянки площею 5,9 га, яка є прибереженою захисною смугою, і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, розмір яких вірно розрахований за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Згідно з ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.10.2017, основним завданням Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо охорони земель.

Згідно підпункту 2б пункту 4 вказаного Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В ч. 7 вказаної статті визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Стаття 61 Земельного кодексу України та стаття 89 Водного кодексу України встановлюють, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

З огляду на викладені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність повноважень у позивача на здійснення перевірок у сфері додержання вимог законодавства про охорону земель, складання актів та пред`явлення претензій і позовів до суб`єктів, що вчинили порушення у вказаних правовідносинах.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Позивачем заявлено позов про стягнення збитків за самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки; нормативно-правовим обґрунтуванням позову вказані ст.211 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли (відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Самовільне зайняття земельної ділянки згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами пунктів "б", "г", "і" ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням та відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, в тому числі, Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Характерною умовою для стягнення збитків вище переліченими нормами права є доведення складу цивільного правопорушення, наявність усіх чотирьох його елементів.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3525887800:02:000:9428 належить на праві приватної власності ПСП "Седнівське", про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505548622018 від 06.04.2018 (а.с. 37, 40).

В період з 12.06.2018 по 15.06.2018 Держекоінспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПСП "Седнівське" та 15.06.2018 підписано Акт, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 07-66 (далі - Акт № 07-66, а.с. 19-23), яким засвідчено, зокрема, про самозахват земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, яка знаходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, яка належить ПСП "Седнівське", дана земельна ділянка розорана прибрежно захисної смуги та засіяна культура - пшениця.

Як вказано в акті перевірки № 07-66, самозахват прибережної смуги виявлено в ході даної перевірки та згідно наданої інформації Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, Держекоінспекцією.

Позивачем складено відповідачу припис № 44 від 15.06.2018, у якому зазначено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 12.06.2018 по 15.06.2018, зокрема, визначено земельну ділянку прибережної захисної смуги річки Інгул площею 5,9 га, яка знаходиться біля земельної ділянки номер 3525887800:02:000:9428, яка належить ПСП "Седнівське" привести до природного стану, згідно цільового призначення (а.с. 24).

Слід зазначити, що акт перевірки підписано відповідачем із зауваженнями, де вказано, що земельна ділянка засіяна в межах державного акта на право власності на землю; самозахват не здійснено.

Таким чином, в даному випадку слід довести такий елемент складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача шкоди.

Господарський суд задовольняючи позовні вимоги, вирішив, що лист № 01 від 11.01.2018 за підписом сільського голови Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с. 41), яким засвідчено проведення 11.01.2018 головою сільської ради, землевпорядником, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області візуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428, яка належить ПСП "Седнівське", та здійснення замірів рулеткою ТОРЕХ стрічка номінальної довжини 3 метри, є встановленням факту самовільно зайнятої та розореної частини прибрежної смуги річки Інгул, розміром 5,9 га, яка згідно законодавства України становить 100 метрів.

На підтвердження розміру земельної ділянки до вказаного листа додано скріншоти публічної кадастрової карти України, де шляхом заміру за допомогою встановленої на сайті програми розмір земельної ділянки, яку самовільно зайняли та розорали визначено в 5,9 га.

Також до листа додано схему погоджень земельних ділянок, ксерокопії фотографій (а.с.42-44).

Втім, з такими доказами наявності протиправної поведінки відповідача погодитись неможливо, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок , проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619.

Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки , що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного (природоохоронного) законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

В даному випадку акт перевірки № 07-66 складено за інформацією, викладеною в листі Седнівської сільської ради від 11.01.2018 № 01, який не є актом обстеження земельної ділянки встановленої форми; при цьому, слід зазначити, що акту обстеження земельної ділянки, із засвідченим в ньому фактом самозахоплення земельної ділянки саме відповідачем та чіткими розмірами такої земельної ділянки матеріали справи не містять взагалі, як не містять протоколу про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки).

При цьому посилання в листі сільради та акті позивача № 07-66, на здійснення засіву земельної ділянки відповідача і прибережної захисної смуги річки однією культурою, ще не свідчить, що вказані дії здійснені саме відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено повного складу цивільного правопорушення, а саме наявність протиправної поведінки відповідача, в задоволенні позову про стягнення збитків слід відмовити.

Посилання суду першої інстанції на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі № П/811/912/18 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки у вказаному рішенні предметом позову було скасування припису від 12.01.2018 (іншого припису) з підстав зазначення у ньому фактів, що не відповідають дійсним обставинам. Крім того, вказане рішення не звільняє позивача довести всі елементи цивільного правопорушення.

Також суд апеляційної інстанції вважає передчасним посилання господарського суду на існування основного та беззаперечного доказу протиправної поведінки відповідача на Акт №07-66, виданий Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області, та існування аналогічної правової позиції у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 917/545/17, оскільки у зазначеній справі дещо відрізняються обставини, зокрема, у вказаній справі поряд з існуванням акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства був також був складений акт обстеження земельної ділянки, яким зафіксовано факт її засмічення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на те, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, та здійснені передачі сні висновки про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення у справі, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Оскільки загальна ціна позову становить 5118,84 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с.Седнівка Устинівського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2019 року у справі № 912/3105/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2019 року у справі № 912/3105/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький до Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с.Седнівка Устинівського району Кіровоградської області про стягнення збитків у розмірі 5 118,84 грн. - відмовити.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на позивача.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м. Кропивницький на Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське", с.Седнівка Устинівського району Кіровоградської області 2643,00 грн судових витрат за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, згідно зі ст.327 ГПК України доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.04.2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна