Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/14558/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/14558/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича, Івано-Франківська обл., Богородчанський район, смт. Богородчани

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ , м. Київ

про стягнення 717 877,90 грн, -

За участю представників:

від позивача: Капущак С. Я.

від відповідача: Підпалова М. Л.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Капущак Сергій Ярославович (далі - ФОП Капущак С. Я.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ (далі - ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ ) про стягнення 727 056,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договорами про надання послуг № 11/11/2016 від 11.11.2016 та № 01/02/2017 від 01.02.2017 в частині здійснення оплати наданих послуг на суму 425 000,00 грн., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання до суду заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13.11.2018 відповідачем подано до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні. Заява відповідача обґрунтована складністю справи та необхідністю детального з'ясування фактичних обставин у спірних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 задоволено заяву ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2018.

03.12.2018 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ проти задоволення позову заперечило в повному обсязі, посилаючись на відсутність у відповідача заборгованості за спірними договорами. Зокрема, за твердженнями відповідача, послуги за договором № 11/11/2016 від 11.11.2016 були оплачені в повному обсязі, заборгованість за дату звернення до суду відсутня. З приводу вимог про стягнення заборгованості за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 відповідач вказав, що всього за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року на рахунок позивача було сплачено 362 500,00 грн за фактично надані послуги. Одночасно з цим, відповідач заперечив проти факту отримання та підписання ним акту наданих послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017, у зв'язку з чим просив суд залишити позов без задоволення.

Також 03.12.2018 через відділ документообігу суду представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що акт наданих послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017, копію якого додано до позову, відповідач не отримував та не підписував, про існування вказаного акту відповідачу стало відомо після отримання позовної заяви.

За наслідками проведення підготовчого засідання 05.12.2018, зважаючи на пояснення представників сторін про можливе врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, судом відкладено підготовче засідання на 19.12.2019.

19.12.2018, керуючись ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, судом постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.01.2019.

Окрім того, у підготовчому засіданні 19.12.2018 судом поставлено на вирішення питання про призначення у справі судової експертизи. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України судом направлено ухвалу від 19.12.2018 про виклик директора ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ ОСОБА_4 у підготовче судове засідання на 23.01.2019. Зобов'язано останню в строк до 16.01.2019 надати суду: вільні зразки власного підпису не менше, ніж на 15 документах (в оригіналах) за 2017 рік (або датовані іншим роком, але найбільш наближеним до 2017 року), з урахуванням вимог пунктів 1.3-1.5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у редакції, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26.12.2012 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 1/22533.

22.01.2019 представником відповідача через відділ документообігу суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта № 1-21/01 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 21.01.2019 на замовлення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 судом повернуто без розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подану до суду від імені позивача, оскільки останню підписано особою, яка не уповноважена бути представником в господарському суді.

У підготовче судове засідання 23.01.2019 директор ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ ОСОБА_4 на виклик суду не з'явилась, про причини неявки останньої суд повідомлено не було. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні просила суд поновити пропущений строк для подання доказів та прийняти новий доказ - висновок експерта № 1-21/01 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 21.01.2019, проведеного на замовлення відповідача. Одночасно з цим, представником відповідача було заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про призначення судової експертизи, поданого до суду 03.12.2018.

За наслідками розгляду заявлених представником відповідача клопотань судом було поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк, залучено до матеріалів справи копію висновку експерта № 1-21/01 від 21.01.2019, а також залишено без розгляду за заявою клопотання відповідача про призначення судової експертизи, яке було подано до суду 03.12.2018. Підготовче судове засідання відкладено на 13.02.2019.

11.02.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення боргу за договором № 11/11/2016 від 11.11.2016 (в сумі 85 962,68 грн) та про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 (до 717 877,90 грн).

Оскільки судове засідання, призначене на 13.02.2019, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Князькова В. В. на лікарняному, ухвалою суду від 18.02.2019 призначено підготовче засідання на 27.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 прийнято відмову позивача від позову до ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ в частині вимог про стягнення заборгованості за договором № 11/11/2016 від 11.11.2016 в сумі 85 962,68 грн. Закрито провадження у справі № 910/14558/18 в частині позовних вимог про стягнення 85 962,68 грн.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017, судом з'ясовано, що остання відповідає вимогам ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та подана до суду з дотриманням строку, встановленого ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим судом було прийнято до розгляду заяву ФОП Капущака С. Я. про збільшення позовних вимог, а саме заявлено вимоги про стягнення 717 877,90 грн, з яких: 375 000,00 грн - заборгованість за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017, 240 450,51 грн - пеня, 78 615,20 грн - інфляційні втрати, 23 812,19 грн - 3 % річних.

27.02.2019 судом поставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду по суті на 27.03.2019 справу № 910/14558/18 в частині вимог про стягнення заборгованості за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 в сумі 717 877,90 грн.

У судовому засіданні 27.03.2019 судом розглянуто клопотання відповідача, подане до суду 26.03.2019 про призначення у справі судової експертизи, та залишено останнє без задоволення у зв'язку з пропуском відповідачем процесуального строку для подання доказів та відсутності поважних причин для його поновлення. При цьому, судом було враховано, що під час підготовчого провадження відповідачем заявлялось аналогічне клопотання, від якого в подальшому представник відповідача відмовився у судовому засіданні 23.01.2019. Ухвалою суду від 19.12.2018 судом було викликано у підготовче судове засідання 23.01.2019 директора ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ ОСОБА_4 для відібрання зразків підписів останньої, однак відповідачем явку керівника товариства забезпечено не було, натомість подано суду копію висновку експертизи, проведеної на замовлення відповідача. За таких обставин, судом не було встановлено підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи, поданого до суду 26.03.2019.

У судовому засіданні 27.03.2019 судом оголошувалась перерва до 10.04.2019.

08.04.2019 представником відповідача подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов частково, а саме підтвердив, що помилково включив до ціни позову суму заборгованості в розмірі 26 500,00 грн, яку відповідачем сплачено.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову надала заперечення з підстав, викладених у відзиві на позов, просила суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.02.2017 між ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ (замовник) та ФОП Капущаком С. Я. (виконавець) укладено договір № 01/02/2017 (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з організації та проведення рекламної кампанії Весна приходить з Раффаелло! . Під наданням послуг з організації та проведення кампанії мається на увазі забезпечення в ТРЦ за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 176 (ТРЦ Оушен Плаза ), м. Харків, вул. Героїв Труда, 7 (ТРЦ Караван ), м. Львів, вул. Стрийська, 30 (ТРЦ Кінг Кросс ), м. Дніпропетровськ, вул. Нижньодніпровська, 17 (ТРЦ Караван ) роботи фотодзеркала загальною кількістю 300 робочих годин з друком фотокарток та видачею магнітів за погодженими в договорі графіком та вартістю.

Згідно з пунктом 2 Договору період проведення кампанії - з 14.02.2017 по 08.03.2017 включно. Загальний період надання послуг - з 01.02.2017 по 09.03.2017 включно. Послуги, передбачені цим договором, надаються поетапно:

1 етап: з 01.02.2017 по 14.02.2017 включно - виконання робіт згідно з п. 1 цього договору з виготовлення анімації;

2 етап: з 15.02.2017 по 01.03.2017 включно - виконання робіт згідно з п. 1 цього договору з оренди дзеркал, перевірки технічного стану, упаковки, доставки, монтажу, технічного обслуговування;

3 етап: з 02.03.2017 по 09.03.2017 включно - виконання робіт згідно з п. 1 цього договору з оренди дзеркал, перевірки технічного стану, упаковки, доставки, монтажу/демонтажу, технічного обслуговування, друку фото та видачі магнітів, транспортування та повернення обладнання.

У пункті 4 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, враховуючи послуги з організації та проведення кампанії, за даним договором складає без ПДВ 20 %: 711 000,00 грн, з яких: вартість послуг на 1 етапі складає без ПДВ - 343 000,00 грн; вартість послуг на 2 етапі складає без ПДВ - 343 000,00 грн; вартість послуг на 3 етапі складає без ПДВ - 250 000,00 грн.

Відповідно до пункту 6 Договору розрахунки за надані належним чином послуги Замовник здійснює після закінчення відповідного етапу кампанії на підставі отриманого оригіналу рахунку-фактури виконавця за умови підписання уповноваженими представниками обох сторін акту прийому-передачі наданих послуг.

Матеріали справи містять копію акту виконаних послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017, за змістом якого позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги організації та проведення рекламної кампанії Весна приходить з Раффаелло! по закінченню 3 етапів надання послуг на загальну суму 711 000,00 грн.

Платіжними дорученнями № 690 від 16.02.2017 на суму 36 000,00 грн, № 793 від 12.04.2017 на суму 34 000,00 грн, № 846 від 12.05.2017 на суму 20 000,00 грн, № 953 від 13.07.2017 на суму 29 000,00 грн, № 1001 від 16.08.2017 на суму 29 000,00 грн, № 1011 від 18.08.2017 на суму 23 000,00 грн, № 1030 від 01.09.2017 на суму 50 000,00 грн, № 1076 від 26.09.2017 на суму 26 500,00 грн, № 1091 від 10.10.2017 на суму 75 000,00 грн, № 1302 від 19.02.2018 на суму 40 000,00 грн підтверджується здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг на суму 362 500,00 грн з загальної вартості послуг 711 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг за договором № 01/02/2017 від 01.02.2017 в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 375 000,00 грн, пені в сумі 240 450,51 грн, інфляційних втрат в сумі 78 615,20 грн та 3 % річних в сумі 23 812,19 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою договір № 01/02/2017 від 01.02.2017 є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну та достатню підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось судом, у пункті 4 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, враховуючи послуги з організації та проведення кампанії, за даним договором складає без ПДВ 20 %: 711 000,00 грн, з яких: вартість послуг на 1 етапі складає без ПДВ - 343 000,00 грн; вартість послуг на 2 етапі складає без ПДВ - 343 000,00 грн; вартість послуг на 3 етапі складає без ПДВ - 250 000,00 грн.

Матеріали справи містять копію акту виконаних послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017, за змістом якого позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги організації та проведення рекламної кампанії Весна приходить з Раффаелло! по закінченню 3 етапів надання послуг на загальну суму 711 000,00 грн.

Однак, відповідач у відзиві на позов заперечив проти факту підписання акту виконаних послуг від 17.04.2017 та прийняття ним послуг на суму 711 000,00 грн. За твердженнями останнього, про існування вказаного акту відповідачу невідомо, ані рахунків на оплату, ані акту прийому-передачі послуг відповідач не отримував та не підписував.

Зважаючи на такі пояснення відповідача, господарський суд зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За висновками суду, всупереч викладеним вище процесуальним нормам, відповідачем не було спростовано доказів, наданих позивачем на підтвердження факту підписання акту виконаних послуг від 17.04.2017, а також факту надання позивачем обумовлених вказаним актом послуг на суму 711 000,00 грн.

Судом прийнято до уваги, що акт виконаних послуг від 17.04.2017, копія якого надано суду позивачем (а. с. 21-22), містить підписи ФОП Капущака С. Я. та директора ТОВ ВЕГА ГРУП МАКРКЕТИНГ ОСОБА_4, а також відбиток печатки ТОВ ВЕГА ГРУП МАКРКЕТИНГ .

Судом враховано, що вартість послуг в сумі 711 000,00 грн, яка вказана в акті від 17.04.2017, узгоджується з фіксованою вартістю послуг, визначеною сторонами в пункті 4 договору № 01/02/2017 від 01.02.2017.

При цьому, необґрунтованими є твердження відповідача у відзиві на позов про те, що останній не приймав послуги на всю суму договору, а оплати здійснював за фактично надані послуги, кінцеву вартість яких встановити неможливо. У даному випадку суд виходить з того, що відповідно до пункту 8 Договору вартість послуг з організації та проведення рекламної кампанії може корегуватися в залежності від обсягу фактично наданих послуг, що буде відображено у відображено у відповідній додатковій угоді до цього договору та зафіксовано в акті прийому-передачі наданих послуг. Натомість, матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди та підписання акту прийому-передачі послуг, які б відображали домовленість сторін про корегування обсягу та вартості послуг. Також суду не було надано доказів висловлення відповідачем пропозицій щодо укладення відповідної додаткової угоди, а також доказів підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на іншу суму, який би був підставою для здійснення оплат.

З приводу доводів відповідача про те, що приймання та оплата послуг повинні були здійснюватись за кожним етапом надання послуг окремо на підставі відповідних рахунків на оплату, господарський суд зазначає, що дійсно пунктами 2, 3, 6 Договору передбачено надання, приймання та оплату послуг у три етапи. Однак, відсутність доказів виставлення рахунків на оплату, зважаючи на факт підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на загальну суму договору, не нівелює обов'язку відповідача оплатити прийняті ним послуги.

Господарський суд критично оцінює висновок експерта № 1-21/01 від 21.01.2019, складений експертом Товариства з обмеженою відповідальністю Український центр судових експертиз Кривошеїною О. П. за результатами проведення почеркознавчої експертизи на замовлення відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши наданий суду висновок експерта в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, господарський суд дійшов висновку, що дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи не узгоджені між собою, а також експертний висновок не узгоджений з іншими матеріалами справи.

Зокрема, судом прийнято до уваги, що згідно з поясненнями відповідача (а. с. 35, 55) останній не отримував та не підписував акт виконаних послуг від 17.04.2017, однак в тексті висновку експерта № 1-21/01 від 21.01.2019 вказано, що підпис від імені ОСОБА_4 скріплений відбитком печатки ТОВ ВЕГА ГРУП МАРКЕТНГ , зображення якого нанесено барвником синього кольору (а. с. 111). Ілюстративною таблицею до висновку експерта № 1-21/01 від 21.01.2019 підтверджується, що на дослідження експерту відповідачем було надано інший екземпляр акту (а. с. 113), який відмінний від некольорової копії акту, наданої суду позивачем (а. с. 21-22).

У судовому засіданні 23.01.2019 судом було оглянуто документи, які подавались відповідачем експерту, та з'ясовано, що наданий представником відповідача акт є оригіналом іншого екземпляру акту виконаних послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017 (екземпляр сторони замовника), який містить підпис керівника товариства та відбиток печатки синього кольору.

При цьому, матеріалами справи не підтверджуються обставини втрати або викрадення печатки ТОВ ВЕГА МАРКЕТИНГ ГРУП . У висновку експерта № 1-21/01 від 21.01.2019 питання підроблення відтиску печатки відповідача не досліджувалось.

Ураховуючи наведене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, зважаючи на суперечливі між собою пояснення представників відповідача, господарський суд дійшов висновку, що стороною відповідача не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факту підроблення підпису керівника відповідача, а також підроблення відбитку печатки юридичної особи, які містяться на акті виконаних послуг від 17.04.2017 до договору № 01/02/2017 від 01.02.2017.

Відтак, матеріалами справи (підписаним позивачем та відповідачем актом виконаних послуг від 17.04.2017) підтверджується факт надання відповідачу послуг на загальну суму 711 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання оплатити вартість таких послуг.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6 Договору сторони передбачили, що замовник буде здійснювати оплату в наступному порядку: в 3 етапи протягом 32 (тридцяти двох) днів періоду проведення кампанії. Згідно з пунктом 2 Договору період проведення кампанії складає з 14.02.2017 по 08.03.2017 включно.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 6 Договору, відповідач повинен був оплатити послуги позивача в 3 етапи протягом 32 (тридцяти двох) днів періоду проведення кампанії на підставі відповідного рахунку на оплату та за умови підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Тобто, сторонами не було визначено в договорі певної календарної дати (граничного терміну) оплати послуг виконавця, у зв'язку з чим, враховуючи інтереси відповідача, господарський суд погоджується з позицією позивача, що в будь-якому випадку замовник повинен був оплатити вартість послуг не пізніше дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг (17.04.2017).

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями № 690 від 16.02.2017 на суму 36 000,00 грн, № 793 від 12.04.2017 на суму 34 000,00 грн, № 846 від 12.05.2017 на суму 20 000,00 грн, № 953 від 13.07.2017 на суму 29 000,00 грн, № 1001 від 16.08.2017 на суму 29 000,00 грн, № 1011 від 18.08.2017 на суму 23 000,00 грн, № 1030 від 01.09.2017 на суму 50 000,00 грн, № 1076 від 26.09.2017 на суму 26 500,00 грн, № 1091 від 10.10.2017 на суму 75 000,00 грн, № 1302 від 19.02.2018 на суму 40 000,00 грн) підтверджується здійснення відповідачем частикової оплати наданих позивачем послуг на суму 362 500,00 грн з загальної вартості послуг 711 000,00 грн.

Відтак, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за Договором становить 348 500,00 грн (711 000,00 грн - 362 500,00 грн = 348 500,00 грн).

Ураховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 375 000 грн підлягають частковому задоволенню на суму 348 500,00 грн. Вимоги про стягнення заборгованості в сумі 26 500,00 грн є документально не підтвердженими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 6 Договору сторони передбачили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у пункті 4 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Одночасно з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Тому, зважаючи на дату підписання акту виконаних послуг від 17.04.2017, можливим строком нарахування пені є період з 18.04.2017 по 17.10.2017.

Під час розгляду справи відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Розглянувши вказану заяву, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як роз'яснено у пункті 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, позовну давність тривалістю в один рік стосовно вимог позивача про стягнення пені необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, яка нарахована за останній день періоду можливого нарахування пені, тобто за 17.10.2017, сплинув 17.10.2018.

Натомість, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з розглядуваним позовом 31.10.2018, тобто з пропуском строку позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 18.04.2017 по 17.10.2017.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 240 450,51 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним, оскільки в останньому не враховано здійснену відповідачем часткову оплату на суму 26 500,00 грн згідно з платіжним дорученням № 1076 від 26.09.2017.

За перерахунком суду, сума 3 % річних, нарахована за прострочення відповідачем наданих позивачем послуг за період з 18.04.2017 по 08.02.2019, становить 22 720,98 грн, з яких:

1 264,44 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 18.04.2017 по 11.05.2017, за прострочення сплати 641 000,00 грн;

3 164,55 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 12.05.2017 по 12.07.2017, за прострочення сплати 621 000,00 грн;

1 654,36 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 13.07.2017 по 15.08.2017, за прострочення сплати 592 000,00 грн;

92,55 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 16.08.2017 по 17.08.2017, за прострочення сплати 563 000,00 грн;

621,37 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 18.08.2017 по 31.08.2017, за прострочення сплати 540 000,00 грн;

1006,85 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 01.09.2017 по 25.09.2017, за прострочення сплати 490 000,00 грн;

533,34 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 26.09.2017 по 09.10.2017, за прострочення сплати 463 500,00 грн;

4 214,96 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 10.10.2017 по 18.02.2018, за прострочення сплати 388 500,00 грн;

10 168,56 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 19.02.2018 по 08.02.2019, за прострочення сплати 348 500,00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 23 812,19 грн підлягають частковому задоволенню на суму 22 720,98 грн.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

За перерахунком суду, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати (у тому числі на суму 26 500,00 грн згідно з платіжним дорученням № 1076 від 26.09.2017) сума інфляційних втрат, нарахована за період з травня 2017 року по грудень 2018 року за прострочення відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг за актом виконаних послуг від 17.04.2017 становить 74 639,06 грн. Вимоги про стягнення суми інфляційних втрат в сумі 3 976,14 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ заборгованості за договором в розмірі 348 500,00 грн, 3 % річних в сумі 22 720,98 грн та інфляційних втрат в сумі 74 639,06 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 240 450,51 грн, 3 % річних в сумі 1 091,21 грн та інфляційних втрат в сумі 3 976,14 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічну норму закріплено у частині третій статті 7 Закону України Про судовий збір .

Відтак, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог на суму 445 860,04 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 6 687,90 грн (445 860,04 грн х 1,5 % = 6 687,90 грн).

Інша частина сплаченого позивачем судового збору в сумі 4 217,95 грн залишається за позивачем у зв'язку з частковою відмовою в позові, а також зважаючи на відмову позивача від частини позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ про стягнення 717 877,90 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕГА ГРУП МАРКЕТИНГ (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А; ідентифікаційний код 31455633) на користь фізичної особи-підприємця Капущака Сергія Ярославовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 348 500 (триста сорок вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп., 3 % річних в сумі 22 720 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять) грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 74 639 (сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн 06 коп. та судовий збір в сумі 6 687 (шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 90 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 272 017,86 грн - відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 4 217,95 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2019.

Суддя В. В. Князьков