Рішення

від 09.04.2019 по справі 910/925/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/925/19

За позовом Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від прокуратури Косс В.В. (за посвідченням);

від позивача Гармашов Б.С. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 09.04.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників прокуратури та позивача, що повне рішення буде складено 23.04.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

28 січня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивач) надійшла позовна заява № (10-59) 650вих-19 від 25.01.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Аксон-Інвест (відповідач) про стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 від 30.11.2011 року в розмірі 349 265,22 грн. (триста сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 22 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 від 30.11.2011 року, зокрема, після припинення дії договору своєчасно не повернув орендоване майно, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати орендодавцю неустойку в розмірі 349 265,22 грн. за період від дати припинення договору до підписання акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 року у справі № 910/925/19 позовну заяву № (10-59) 650вих-19 від 25.01.2019 року Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Київській місцевій прокуратурі № 9 строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Київській місцевій прокуратурі № 9 за адресою: 03124, м. Київ, вул. Г. Севастополя, 3а, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048980663 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 року у справі № 910/925/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 04.02.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 14.02.2019 року (включно).

13 лютого 2019 року через відділ діловодства суду від Київської місцевої прокуратури № 9 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 13/1-1г-19 від 12.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/925/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 14.03.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/925/19 до судового розгляду по суті на 09.04.2019 року. Про дату та час розгляду справи по суті відповідача повідомлено ухвалою-викликом від 14.03.2019 року.

В судовому засіданні 09.04.2019 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2019 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду від 14.03.2019 року у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" за адресою: 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 5, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 22.03.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "не знайдено".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 14.03.2019 року у справі № 910/925/19 є 21.03.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 250,50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу № 28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.11 року становить за незалежною оцінкою 2 136 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

30.11.2011 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 250,50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу № 28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (копія міститься в матеріалах справи).

Договір було укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 30.11.2011 року по 30.11.2012 року включно.

Додатковими договорами до договору строк його дії неодноразово продовжувався, строк дії договору продовжено до 30.11.2017 року.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до ТОВ Аксон-Інвест із заявою № 30-06/12296 від 22.11.2018 року про припинення договору оренди № 6028 від 30.11.2011 у зв'язку із закінченням строку його дії. Вказана заява була направлена відповідачу 24.11.2017 року та отримана останнім 04.12.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).

За умовами п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання-передавання майна.

В п. 10.10. договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

31.08.2018 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна, відповідно до якого, орендар передав, а орендодавець прийняв майно площею 250,50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу № 28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (копія міститься в матеріалах справи).

За розрахунками Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву неустойка за користування майном за час прострочення за період з 01.04.2018 року по 31.08.2018 року складає 349 265,22 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Київської місцевої прокуратури № 9 з листом № 30-10/11445 від 26.11.2018 року про вжиття цивільно-правових заходів шляхом пред'явлення позову про стягнення неустойки до Державного бюджету за договором оренди № 6028 від 30.11.2011 року, у зв'язку з тим, що після закінчення строку договору оренди, всупереч п.п. 10.9., 10.10. договору № 6028 від 30.11.2011 року та ст. 27 Закону України Про оренду державного і комунального майна , ст. 785 Цивільного кодексу України об'єкт оренди повернуто орендодавцю лише 31.08.2018 року. В обґрунтування неможливості самостійного звернення з відповідним позов до суду посилається на відсутність коштів на оплату судового збору. Вказаний лист був отриманий прокуратурою 10.12.2018 року (вх. № 9/74вх-18).

Вказані обставини стали підставою для звернення Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відтак, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України .

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Отже, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наявність "інтересів держави" у даній справі обґрунтоване тим, що відповідно до статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.11.2016 року № 1308, Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського - багатогалузевий технічний вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових, навчально-наукових та науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність. Університет утворено у формі державної установи, що працює на засадах неприбутковості та є установою, що утримується за рахунок Державного бюджету України.

Так, порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у безоплатному користуванні нерухомим майном, яке є державною власністю та знаходиться на балансі вказаного вище закладу освіти.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, суд зауважує, що під час розгляду даної справи представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву пояснив, що через відсутність коштів для сплати судового збору за заявленими позовними вимоги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не в змозі самостійно звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що прокурор може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який бажає захищати інтереси держави.

Отже, Київська місцева прокуратура № 9 правомірно звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.11. договору передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.11.2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до відповідача з заявою № 30-06/12296 від 22.11.2018 року про припинення договору оренди № 6028 від 30.11.2011 у зв'язку із закінченням строку його дії, яка була отримана останнім 04.12.2017 року.

Відтак, з огляду на положення п. 10.9 договору, орендоване майно повинно було бути повернуте орендодавцю - 05.12.2017 року (включно), тоді як згідно з актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна орендоване майно було повернуто орендодавцю 31.08.2018 року.

Перевіривши наданий розрахунок неустойки, судом встановлено, що він виконаний арифметично невірно, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, становить 349 232,42 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 32,80 грн. позивачу належить відмовити.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за договором оренди № 6028 від 30.11.2011 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 349 232,42 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5238,49 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (код ЄДРПОУ 35212317, адреса: 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 5) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (код ЄДРПОУ 19030825, адреса: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г) грошові кошти: неустойки за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 від 30.11.2011 року - 349 232,42 грн. (триста сорок дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні 42 копійки), які перерахувати відповідно до Державного бюджету України: одержувач - УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р 31118093026011, МФО 899998, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (код ЄДРПОУ 35212317, адреса: 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 5) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір - 5238,49 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 49 копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2019р.

Суддя О.В. Котков