Рішення

від 17.04.2019 по справі 914/1510/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019 Справа №914/1510/18

За позовом: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» , м. Львів

про стягнення 19 461, 03 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського центру зайнятості до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» про стягнення 19 461, 03 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1510/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.09.2018. В судовому засіданні 10.09.2018 оголошувалась перерва до 01.10.2018.

Ухвалою від 01.10.2018, за клопотаннями сторін, суд зупинив провадження у справі № 914/1510/18 до перегляду в апеляційному порядку та набрання законної сили рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18.

Ухвалою суду від 12.03.2018 було поновлено провадження у справі № 914/1510/18 та призначено справу до розгляду на 25.03.2019.

Представник позивача у судове засідання 25.03.2019 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» . Представник відповідача в судове засідання 25.03.2019 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» , у зв'язку з його перетворенням. Ухвалою від 25.03.2019, суд постановив клопотання сторін про заміну відповідача його правонаступником - задовольнити, замінити відповідача - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» його правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» та відкласти розгляд справи на 08.04.2019.

У судове засідання 08.04.2019 представник позивача з'явився. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості представнику ознайомитись з матеріалами справи. Ухвалою суду від 08.04.2019 відкладено розгляд справи на 17.04.2019.

Представник позивача у судове засідання 17.04.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 17.04.2019 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 14.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівський міський центр зайнятості звернувшись з позовом до Господарського суду Львівської області просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» 19 461, 03 грн допомоги по безробіттю перерахованої ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2, будучи звільненою 02.01.2018 з КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» , звернулася до позивача із заявами від 16.01.2018 про надання їй статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно наказів Львівського обласного центру зайнятості від 22.01.2018 № НТ180122 та від 23.01.2018 № НТ180123 ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

На виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18, Головою комісії з припинення КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» було видано наказ від 25.07.2018 № 67-к Про поновлення на роботі ОСОБА_2 Я. . Так, за період з 03.02.2018 по 11.07.2018 позивач виплатив ОСОБА_2 - 19 461, 03 грн допомоги по безробіттю.

На підставі зазначеного, керуючись ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача суму виплаченого ОСОБА_2 матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 19 461, 03 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.08.2018 заперечував проти позову з підстав того, що на час звернення позивача із цим позовом до суду рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18, яке є підставою для відшкодування відповідачем виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, не набрало законної сили. Однак, після перегляду в апеляційному порядку та набрання законної сили рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18 відповідач не надав письмових пояснень чи обгрунтованих заперечень щодо позову.

Обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, згідно наказу відповідача від 02.01.2018 № 4-к була звільнена з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» .

16.01.2018 ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявами про надання їй статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказами Львівського обласного центру зайнятості від 22.01.2018 № НТ180122 та від 23.01.2018 № НТ180123 ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 05.02.2018 № НТ180205 позивач розпочав виплату допомоги по безробіттю з 03.02.2018, а наказом від 25.07.2018 № НТ180725 - припинив виплату допомоги по безробіттю. Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказів при прийняті рішення по особі ОСОБА_2 Персональна картка № 135018011600033 (які долучено до позовної заяви).

Відповідно до додатка 4 до Персональної картки № 135018011600033 про нарахування допомоги по безробіттю та платежі, позивач з 03.02.2018 по 11.07.2018 сплатив ОСОБА_2 - 19 461, 03 грн допомоги по безробіттю.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18 визнано недійсним та скасовано наказ Головного лікаря КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» від 02.01.2018 № 4-к про звільнення з роботи ОСОБА_2, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 5 983 грн.

Вказане рішення суду було переглянуте в апеляційному порядку Львівським апеляційним судом, за результатами чого суд, постановою від 12.02.2019 у справі № 463/602/18, змінив рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 та постановив, стягнути з КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 37 720 грн та 3 000 грн завданої моральної шкоди. В решті рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18 залишено без змін.

На виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі № 463/602/18, наказом від 25.07.2018 № 67-к Про поновлення на роботі ОСОБА_2 Я. відповідач скасував наказ про звільнення від 02.01.2018 № 4-к та поновив ОСОБА_2 на роботі.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення від 26.07.2018 № 10/2424, згідно якого запропонував відповідачу, у п'ятнадцятиденний термін з дня отримання повідомлення, відшкодувати позивачу виплачену ним ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у розмірі 19 461, 03 грн. Однак, відповідач на повідомлення не відреагував та зазначеного розміру допомоги по безробіттю позивачу не повернув, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

В процесі розгляду справи, судом встановлено що на підставі п. п. 11, 12 Рішення Львівської обласної ради від 17.04.2018 № 669 Про перетворення комунальних закладів охорони здоров'я Львівської обласної ради в комунальні некомерційні підприємства , 23.10.2018 Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» було припинено та, в той же час, зареєстровано Комунальне некомерційне підприємство «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» , яке стало правонаступником приміщень, майна, прав та обов'язків КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» . Ухвалою від 25.03.2019, суд замінив відповідача у справі № 914/1510/18 - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» його правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» .

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон). Згідно п. п. 2, 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону, суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Як роз'яснено у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 34 Закону, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до пункту 5 статуту Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, систему яких складають Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Вищенаведеними законодавчими актами передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати позивачу суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду: від 12.07.2018 у справі № 914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17.

Враховуючи наведені обставини справи та вищезазначені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 19 461, 03 грн допомоги по безробіттю, виплаченої на користь ОСОБА_2, внаслідок поновлення відповідачем вказаної особи на роботі за рішенням суду, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» (79013, м. Львів, вул. Коновальця, буд. 1, код ЄДРПОУ 01996800) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 122, код ЄДРПОУ 25555035, рахунок одержувача № 37170001000584, банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, КЕКВ 2710 - повернення допомоги з безробіття ОСОБА_2 від КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» ) 19 461, 03 грн основного боргу.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» (79013, м. Львів, вул. Коновальця, буд. 1, код ЄДРПОУ 01996800) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 122, код ЄДРПОУ 25555035, рахунок одержувача № 37170001000584, банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, КЕКВ 2800 - повернення судового збору від КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» ) 1 762, 00 грн судового збору .

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 22.04.2019.

Суддя Манюк П.Т.