Рішення

від 18.04.2019 по справі 921/441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/441/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіна Ю.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 916 м.Київ, 02002, в інтересах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", вул. Лютеранська, 5, літ. А, прим. 18, м.Київ, 01024

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Cіті Кафе", вул.Кн. Острозького, 14, літ.А1-А3, м.Тернопіль, 46008.

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 223 380, 00 грн.

За участі представників:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_3, ордер №000108 серія АА від 04.12.2018.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу. Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним № 27VF25D8135738B1.

Суть справи:

26.10.2018 ОСОБА_1 організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом на захист прав позивача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сіті Кафе", про виплату компенсації у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення майнових авторських прав шляхом публічного виконання/використання (без відповідного дозволу правовласника та без виплати авторської винагороди) музичних творів « TELL IT TO MY YEART» виконавець - Filayov & Karas; « BON APPETIT» виконавець - Katy Perry; DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis, виконавець - Fonsi & Daddy Yankee, майнові авторські права на який належить ТОВ «Ворнер Мьюзик Україна» згідно договору №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, укладеного підприємством з ТОВ «Ворнер/Чаппел» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що представником позивача ОСОБА_4 10.08.2017 встановлено та зафіксовано неправомірність використання відповідачем у приміщенні кафе « Barbaresko» по вул.Острозького, б. 14 у м.Тернопіль, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «СІТІ КАФЕ» , музичних творів, про що складено Акт фіксації комерційного використання музичних творів №09/08/17 від 10.08.2017, а також проведено відео-звукозапис використання відповідачем музичних творів. Правовим обґрунтуванням позову визначено норми ст.ст.426, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст 15, 32, 50, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» .

Ухвалою від 31.10.2018 позовна заява була залишена судом без руху та встановлено позивачу спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви (протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху) шляхом подання суду доказів надання позивачем ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" права на подання та підписання позовних заяв у разі виявлення порушення прав, управління якими здійснює ОСОБА_1 організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".

18.11.2018 на виконання вимог ухвали від 31.10.2018 через канцелярію суду ОСОБА_1 організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" подано заяву з процесуальних питань в порядку ст. 169 ГПК України (вх.номер 21116 від 18.11.2018), з долученою до неї копією листа позивача - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", з якої слідує, що останнє обізнане щодо кожного випадку звернення ПО «ОКУАСП» із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ОСОБА_2, погоджено таке звернення, що відповідає вимогам чинного законодавства і вказаному листу.

З огляду на усунення недоліків позовної заяви , ухвалою суду від 31.10.2018 відкрито провадження у справі № 921/441/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.12.2018 з подальшим його неодноразовим відкладенням, востаннє на 17.01.2019.

Відповідач та його представник в судових засіданнях позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов без номеру та дати (вх.№22331 від 06.12.2018). Зокрема, вказує на недостатність поданих позивачем доказів в підтвердження факту порушення відповідачем авторських прав на твір, зазначивши при цьому, що товариством здійснювалося відтворення безпосередньо не самого твору, як стверджує позивач, а фонограми, котра в силу приписів п.«б» ст.35 Закону України «Про авторські та суміжні права» є об'єктом суміжних прав, відтак її комерційне використання дозволяється здійснювати без згоди виробників фонограми (п. «а» ст.43 названого Закону). Водночас, зазначив, що на підставі договору №ОП-НВ-003/14 від 01.01.2017, укладеного між відповідачем та ВГО «Агентство охорони прав виконавців» , відповідач отримав право на використання об'єктів авторського права та суміжних прав на території України за плату терміном на один рік до 01.01.2018. Оскільки позивач вказує на порушення відповідачем авторських прав, а не суміжних прав на даний музичний твір та за відсутності у матеріалах справи висновку експерта щодо публічного виконання саме зазначених позивачем творів, позов є необґрунтованим та безпідставним.

17.12.2018 ПО ОКУАСП (Організація) подала клопотання з процесуальних питань №3 (вх.№742 від 14.01.2019р.), відповідно до якого просить суд викласти в судовому акті по суті спору зміст преамбули наданого відповідачем договору №ОП-НВ-003/17 від 01.01.2017р., укладеного між «Всеукраїнською громадською організацією «Агенство Охорони Прав Виконавців» (Агенство), Офіційним Представником Агенства - ЗО Асоціації Діячів Естрадного Мистецтва освіти і науки України в особі Президента ОСОБА_5 (Представник) та ТОВ «СІТІ Кафе» (Користувач), оскільки, проаналізувавши текст якого дійшла висновку, що укладаючи цей договір, Представник діяв як повірений, уповноважений на управління суміжними правами, що суперечить приписам ч.1 ст. 46 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» , відповідно до якої повірений може отримати доручення на управління правами лише від суб'єкта таких прав, а не від організації колективного управління. Так само, на момент вчинення цього делікту і самого факту порушення діяли приписи ч.5 ст.48 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» , відповідно до якої ОКУ надавали лише невиключне право (яке не передбачає надавати дозволи іншим особам). Крім того, предмет наведеного договору і його суб'єктній склад (обсяг їх прав і повноважень), на думку Організації, не мають ніякого відношення до предмету і підстав позову (які стосуються майнових авторських прав, а не суміжних , про які йдеться в наданому договорі). Водночас Організація звернула увагу суду, що названий договір підписано лише двома сторонами - Представником і Користувачем, тоді як у його преамбулі заявлена участь трьох сторін.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, клопотанні з процесуальних питань №3 (вх.№742 від 14.01.2019р.), у якому позивачем наведено спростування заперечень та доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та його представником у судових засіданнях. До клопотань долучено витяги із судових рішень в інших справах де, на думку позивача, судами встановлено обставини, що мають значення для вирішення даної справи, а також наведено відповідну правову позицію з спірних правовідносин.

Ухвалою від 17.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/441/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.02.2019.

Приймаючи до уваги, що судове засідання у визначений час (14.02.2019) не відбулося у зв'язку з відрядженням судді Бурди Н.М. (наказ №8-в.сл. від 07.02.2019), ухвалою від 18.02.2019 призначено справу № 921/441/18 до судового розгляду по суті на 28 лютого 2019 на 11:00 год.

В судове засідання, що відбулося 28.02.2019, уповноважені представники позивача та ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що звернулася на захист прав позивача, не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

28.02.2019 представником відповідача через канцелярію суду було подано заяву б/н від 27.02.2019 про відкладення розгляду даної справи, обґрунтовану неможливістю прибуття для участі в розгляді справи адвоката, що представляє інтереси відповідача, ОСОБА_3, який у визначені ухвалою суду від 18.02.2019 час та дату братиме участь у розгляді іншої справи у Західному апеляційному господарському суді , на підтвердження чого до заяви долучено примірник ухвали від 25.01.2019 у справі №921/426/17-г/17, з урахуванням якої суд протокольною ухвалою від 28.02.2019 відклав судове засідання на 21.03.2019.

В судове засідання, що відбулося 21.03.2019, уповноважені представники позивача та ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що звернулася на захист прав позивача, не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, а тому, за відсутності відомостей про повідомлення позивача про час та місце розгляду даної справи та за згоди відповідача, враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України розгляд справи по суті судом не розпочато, суд протокольною ухвалою від 21.03.2019 відклав судове засідання на 18.04.2019.

17.04.2019 ПО ОКУАСП на електронну адресу суду надіслано клопотання з процесуальних питань 5 (вх. номер 6720), у якому останній, як сторона позивача, підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить задовольнити позов, водночас щодо відзиву на позовну заяву(вх.№22331 від 06.12.2018) і доданих до неї документів заперечує з огляду на їх невідповідність приписам ст.ст. 76-79 ГПК України. Також у клопотання зазначено, що з огляду на те, що заявник знаходиться на значному віддаленні від місця розгляду справи, що виключає можливість оперативне відвідання судових засідань , була подана заява з процесуальних питань №4 щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а в разі неможливості такого проведення - було заявлено про проведення судового засідання без участі сторони позивача, за наявними у справі доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні по розгляду спору по суті щодо позовних вимог заперечив з огляду на обставини, зазначені ним у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях, наданих у судових засіданнях, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» , організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Організація) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (Видавник) був укладений договір про управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 (далі - договір № АВ-24012014/01), згідно з умовами якого Видавник надав Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори та Субвидані твори, які належать Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору (п. 2.1. договору № АВ-24012014/01).

Організація здійснює колективне управління відповідно до договору на території України (пункт 2.5 договору № АВ-24012014/01).

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2 договору № АВ24012014/01).

Пунктом 12.1 договору № АВ-24012014/01 сторони домовилися, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє безстроково.

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларації об'єктів авторського права (музичних творів):

- №540 від 07.04.2017 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору - DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis, автор тексту та музики - Garton, Marty James, виконавець - Luis Fonsi & Daddy Yankee , публічне виконання - 2,5%;

- №520 від 01.08.2017 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору - « BON APPETIT» (FT. Migos), автор тексту та музики - Alqaisi, Ferras Mahmoud, Holter, Oscar Thomas, Perry, Katy, Ball, Kirsnick, Cephus, Kiari, Marshall, Quavious Keyate, Martin Max, Shellbak, виконавець - Katy Perry, публічне виконання - 25,5%;

- №665 від 01.06.2017 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору - « TELL IT TO MY YEART» , автор тексту та музики - Gold, Ernie, Swirsky, Seth, виконавець - Filayov & Karas, публічне виконання - 25%.

01.11.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (Видавник) та товариством з обмеженою відповідальністю « Ворнер Мьюзік Україна» (Субвидавник) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д (надалі - Ліцензійний договір), за умовами. 2.1 якого Видавник надає Субвидавнику право на використання протягом Строку визначеного сторонами у п. 11 договору «Строк договору» ) на Території (територія: Україна) та способами, зазначеними у Договорі, всіх Творів, що входять в каталог видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1).

Для підтвердження права використання творів ліцензіар за вимогою ліцензіата надає завірені роздруківки із каталогу, які містять характеристики творів по формі наведеній в Додатку № 1 до даного Договору (п. 2.2 Ліцензійного договору).

У пункті 2.3.1 Ліцензійного договору узгоджено, що Субвидавник має право використовувати Твори протягом строку на Території на умовах виключної ліцензії наступним способом:

- публічне виконання творів, а саме подання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, яке надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, яке надається на умовах невиключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником;

- відтворення Творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом мехінічного чи електронного відтворення Творів на Території.

Відповідно до п. 3.1 всі права по відношенню до творів, які надаються ліцензіату згідно даного Договору, обмежені об'ємом прав, наданих ліцензіару оригінальними клієнтами або ліцензіатами, або іншими правовласниками, про що ліцензіат періодично повідомляється.

Пунктом 11.1 передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання і з урахуванням положень п. 11.2, закінчується 31.12.2014. При цьому сторони звернули особливу увагу на те, що Видавник наділяє Субвидавника правом вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за виконання Творів, не зібраних станом на час укладення Договору іншими субвидавниками Видавника чи власниками Творів.

Сторони правочину дійшли згоди про те, що строк Договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, до тих пір поки не буде розірваний однією із сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні не менше ніж за 30 календарних днів ( п. 11.2 Ліцензійного договору).

Також у відповідності до п. 10.1. 2 Ліцензійного договору Видавник гарантує, що твори є оригінальними і не порушують авторські, суміжні чи інші інтелектуальні права третіх осіб.

Як вбачається з додатку № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, Видавник (ліцензіар) передав Субвидавнику (ліцензіату) права на музичні твори згідно переліку, у тому числі і на твори:

- « TELL IT TO MY YEART» , автор тексту та музики - Gold, Ernie, Swirsky, Seth, виконавець - Filayov & Karas, публічне виконання - 25% (п.34 роздруківки з каталогу музичних творів №42 Додатку №1 станом на 01.06.2017);

- « BON APPETIT» (FT. Migos), автор тексту та музики - Alqaisi, Ferras Mahmoud, Holter, Oscar Thomas, Perry, Katy, Ball, Kirsnick, Cephus, Kiari, Marshall, Quavious Keyate, Martin Max, Shellbak, виконавець - Katy Perry, публічне виконання - 25,5% (п. 9 роздруківки з каталогу музичних творів №43 Додатку №1 станом на 01.08.2017);

- DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis, автор тексту та музики - Garton, Marty James, виконавець - Luis Fonsi & Daddy Yankee , публічне виконання - 2,5% (п. 3 роздруківки з каталогу музичних творів №45 Додатку №1 станом на 07.04.2017).

Відповідно до додатку № 1/2 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких і вказані музичні твори.

Вказаними додатками № 1, № 1/2, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє зазначене товариство наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Крім того, ТОВ "Ворнер/Чаппелл" погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Зважаючи на наведене, позивач стверджує, що на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/01-Д та додатків № 1, № 1/2 до нього ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" набув майнові права, зокрема, на музичні твори « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis, а приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» на підставі договору про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 та декларацій музичних творів №540 від 07.04.2017, №520 від 01.08.2017, №665 від 01.06.2017 набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", у тому числі і на вказані музичні твори.

Звертаючись до суду з позовом про виплату компенсації у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення майнових авторських прав шляхом публічного виконання/використання (без відповідного дозволу правовласника та без виплати авторської винагороди) названих музичних творів, ПО «ОКУАСП» вважала, що відповідачем порушено приписи ст.50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» , яке полягало у використанні музичного твору серед сторонніх осіб без дозволу Організації та сплати відповідної винагороди, посилаючись при цьому на те, що 10.08.2017 представником ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" ОСОБА_4 у кафе « Barbaresco» , розташованому за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14, в якому здійснюють господарську діяльність ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Cіті Кафе", зафіксовано факт публічного виконання музичних творів « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis для фонового озвучення закладу, про що складено акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №09/08/17 від 10.08.2017.

Крім того, до матеріалів справи долучено додаток до акту фіксації №09/08/17 від 10.08.2017, а також диск відеозапису, гостьовий рахунок від 10.08.2017 та чеки з терміналу №6765, 6766 від 10.08.2017, на підтвердження обставин здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання в публічному закладі - кафе « Barbaresco» , розташованому в м.Тернополі по вул.Кн.Острозького, 14.

Як вбачається з Акту фіксації №09/08/17, фіксування факту використання музичних творів здійснювалося за допомогою відеокамери Sony model DCR-DVD610, №1205205 на диск НРWD 654RK020049210, копія якого долучена до матеріалів справи та досліджена судом шляхом безпосереднього відтворення запису. Також у Акті вказано, що підстави використання музичних творів представником публічного закладу не заявлено. Акт підписано представником приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» ОСОБА_4. Від підпису акту представник закладу від підпису відмовився, про що зазначено у самому акті особою, що проводила перевірку.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи, що в приміщенні кафе звучала фонограма, а не музичний твір у виконанні автора, як про це стверджує позивач, що свідчить про використання суміжних, а не авторських прав. Також він посилається як на підставу своїх заперечень на укладений 01.01.2017 з ВГО «Агентство охорони прав виконавців» договір №ОП-НВ003/18, згідно з яким товариству надано право публічного використання оприлюднених музичних творів, в тому числі фонограм.

Оцінивши подані позивачем докази та заперечення відповідача за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даній справі спір виник з приводу використання авторського права, як об'єкта права інтелектуальної власності, правовідносини за якими урегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» , іншими законодавчими актами.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №3792-ХІІ від 23.12.1993 (далі - Закон) за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом ( ч.ч. 1- 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Статтею 421 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

При порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (п.«г» ч.1 ст.52 Закону).

Відповідно до ст.50 зазначеного Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст.7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону).

Згідно приписів статті 440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За ч.1ст.31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Так відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, право на використання музичного твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до статті 45 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/01-Д та додатків № 1, № 1/2 до нього ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності на території України, у тому, на музичні твори « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis, а приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» на підставі договору про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 та декларацій музичних творів №540 від 07.04.2017, №520 від 01.08.2017, №665 від 01.06.2017 набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", у тому числі і щодо вказаних музичних творів.

Зазначені вище договори про передачу майнових авторських прав є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (презумпція правомірності правочину за ст. 204 Цивільного кодексу України), а тому відсутні підстави не брати до уваги вищевказані договори, як доказ відповідного обсягу повноважень ПО "ОКУАСП".

Наведене свідчить, що використання спірних музичних творів у приміщенні кафе « Barbaresco» , розташованому в м.Тернополі по вул. Кн.Острозького, 14 повинно здійснюватись лише з дозволу особи, у якої наявні майнові права щодо цих об'єктів авторського права.

Частиною третьою статті 426 ЦК України визначено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Статтею 445 Цивільного кодексу України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

У процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих ПО ОКУАСП доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання від 10.08.2017, з приводу чого судом встановлено наступне.

Наданий суду відеозапис та акт фіксації комерційного використання музичних творів свідчать, що такий запис проводився 10.08.2017 в кафе « Barbaresco» в м. Тернополі, де здійснює господарську діяльність ТОВ «СІТІ КАФЕ» , а також про використання відповідачем музичних творів « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis шляхом публічного виконання для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявних в закладі технічних засобів. Якість відеозапису та безперервна зйомка, на думку суду, виключають ймовірність монтажу.

Отже, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №09/08/17 від 10.08.2017; додаток до акту фіксації №09/08/17 від 10.08.2017, диск відеозапису, гостьовий рахунок від 10.08.2017 та чеки з терміналу №6765, 6766 від 10.08.2017, які суд приймає в якості належних і допустимих, свідчать, що відповідач у своїй господарській діяльності використовував спірні музичні твори без відповідного договору від суб'єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» . А тому, саме ТОВ «Сіті Кафе» , яке здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог Закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

При цьому, суд зазначає, що представник ПО ОКУАСП був наділений правом провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» , за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на факт укладення 01.01.2017 з ВГО «Агентство охорони прав виконавців» договору №ОП-НВ003/18, згідно з яким товариству надано право публічного використання оприлюднених музичних творів, в тому числі фонограмм, долучивши названий договір до матеріалів справи.

Так, 01.01.2017 між Всеукраїнською громадською організацією «Агентство Охорони Прав Виконавців» як Агентством, яке здійснює управління на колективній основі всіма категоріями майнових прав виконавців відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та на підставі Свідоцтва про облік організацій колективного управління №15/2009 від 10.06.2009, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, в особі Представника Агентства - Асоціації Діячів Естрадного Мистецтва України, який діяв на підставі договору доручення №ДД 01/2011 від 01.11.2018 та товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ КАФЕ» як Користувачем, з метою забезпечення здійснення єдиних виплат за використання об'єктів авторського права та суміжних прав, а також отримання єдиного дозволу на використання об'єктів авторського права та суміжних прав, полегшенню організації виплат роялті суб'єктам авторського та суміжного права, було укладено договір №ОП-НВ003/18, відповідно до умов якого Користувач здійснює публічне виконання (використання) оприлюднених музичних творів (жива музика), фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а Представник надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право на таке виконання (використання) у повному обсязі. Користувач зобов'язується сплачувати винагороду (роялті) Представнику відповідно до даного договору та Закону «Про авторське право і суміжні права» (розділ1, п.2.1 договору від 01.01.2017).

У п.2.8 договору визначено, що Користувач використовуватиме у своїй комерційній діяльності популярні фонограми музичних творів, які постійно сповіщаються в ефірі всеукраїнський мережевих телерадіоканалів та погоджено, що Представник буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських теле- радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний місяць); за Користувачем залишається право надавати звіт про публічне сповіщення творів.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору від 01.01.2017 сторони визначили, що даний правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до кінця поточного року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань, - до їх повного виконання. В той же час, якщо жодна із сторін не повідомить письмово (рекомендованим листом) іншу сторону про припинення дії даного договору за місяць до настання дати припинення його дії, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Даний договір діяв на момент здійснення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, що на думку відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єктів авторського права.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що договір №ОП-НВ003/18 є дійсно правомірним, в силу приписів ст. 204 ЦК України.

Водночас, зі змісту Договору слідує, що Агентство є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання суб'єктів суміжних прав способом публічного виконання. Однак, відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Агентство є власником авторських прав на спірні музичні твори, володіє майновими авторськими правами на ці музичні твори або на інших визначених чинним законодавством підставах має право здійснювати публічне їх використання чи надавати дозвіл на таке використання третім особам.

Крім того, судом враховано, що предметом та підставою заявленого позову є саме встановлення факту щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єктів авторського права способом публічного виконання об'єкта інтелектуальної власності, а не порушення суміжних прав щодо публічного використання фонограми.

З огляду на встановлені у даній справи обставини, суд відхиляє у зв'язку із недоведеністю твердження відповідача про правомірне використання ним музичних творів « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis шляхом їх публічного виконання у формі фонограми у приміщенні кафе « Barbaresco» , розташованому в м. Тернополі по вул. Кн.Острозького, 14, так як в процесі розгляду даної справи встановлено, що майнові авторські права на ці музичні твори належать позивачу (з визначенням частки правовласника на публічне виконання названих музичних творів згідно з умовами ліцензійного договору).

Щодо визначення розміру компенсації, то слід зазначити, що відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Згідно з п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №3-994гс15.

Як вбачається з позовної заяви, ПО «ОКУАСП» заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 223 380,00грн, при цьому компенсація за неправомірне відтворення музичних творів « TELL IT TO MY YEART» , « BON APPETIT» (FT. Migos), DESPASITO (remix) feat Justin Biber Luis розрахована позивачем в розмірі 74 460 за один об'єкт (музичний твір).

Разом з тим у листі №07-01-11/1085/17 від 06.07.2017 Вищим господарським судом України зазначено наступне:

- відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року;

- наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки «інших виплат» , про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, отже розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а застосовується розрахункова величина у розмірі 1600грн.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідачем здійснювались дії по отриманню прав на використання об'єктів авторського права та обставини порушення ТОВ «Сіті Кафе» майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн за кожен музичний твір (всього 48 000грн), тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача компенсації у загальному розмірі 48 000 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а тому підлягають до задоволення. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, що заявлені сторонами в процесі розгляду даного спору, складають:

- зі сторони позивача:

а) витрати понесені ПО ОКУАСП : 3350,7 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви , 69 грн витрат на збір доказів, 25 грн витрат на поштові відправлення - всього 3444,70 грн. Докази про понесені витрати в частині сплати судового збору в сумі 3350 грн згідно платіжного доручення №773 від 18.10.2018 та 25 грн витрат на поштові відправлення (фіскальний чек від 17.10.2018 та накладна №0210511041699 від 17.10.2018) долучені до позовної заяви;

б) очікувані витрати ПО ОКУАСП: 100 грн витрат на поштові відправлення під час розгляду справи; 5026,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 100 грн витрат на поштові відправлення апеляційної скарги сторонам, 6701,40 грн судового збору за подання касаційної скарги, 100 грн витрат на поштові відправлення касаційної скарги сторонам, 100 грн додаткових витрат на випадок повторного розгляду справи - всього 12 127,45 грн;

- зі сторони відповідача - 14000 грн судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, відповідно до укладеного договору від 04.12.2018, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копію договору №04.12.2018, ордер серії АА№000118 від 04.12.2018 .

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

І оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про підставність звернення ПО ОКУАСП в інтересах позивача з даним позовом, однак вважав за доцільне зменшити розмір компенсаційних витрат, а тому, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо інших судових витрат, то у відповідності до п. 2 ч. 4 ст.130 ГПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 130 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а також можливе їх понесення у майбутньому (очікувані витрати) входять до предмета доказування у справі. В свою чергу, відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат, може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Поданими позивачем у справу доказами підтверджено понесення заявлених 25 грн витрат на поштові відправлення (фіскальний чек від 17.10.2018 та накладна №0210511041699 від 17.10.2018), а відтак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, відшкодування інших судових витрат у підтвердженому позивачем розмірі (25 грн) покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 126, 129, 130, 219, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІТІ КАФЕ» (вул.Князя Острозького, 14, літ.А1-А3, ідентифікаційний код 40263604) на користь ОСОБА_1 організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) в інтересах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 15, літера А, нежиле приміщення 18, ідентифікаційний код 39019265) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 720 (сімсот двадцять) грн 07 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 (п'ять) грн 37 коп. інших судових витрат.

3. В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Видати наказ.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції через Західний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 23.04.2019

Суддя Н.М. Бурда