Ухвала

від 18.04.2019 по справі б-50/112-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"18" квітня 2019 р.Справа № Б-50/112-09 вх. № 6013/2-50

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

за участю сторін: ліквідатор - Онищенко К.С.,

пр-к АТ "Укрсоцбанк" - Щербак О.А. (дов. від 13.08.18 р.),

розглянувши заяву ліквідатора про витребування майна банкрута

По справі за заявою ФОП Чупрій Ярослав Володимирович, м. Харків

до ФОП Чупрій Ярослав Володимирович, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява ліквідатора, в якій він просить суд: 1) заборонити приватному підприємству "Фінн", код 31635762 відчужувати у будь-який спосіб нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 2) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Іпотечного договору нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер:179, виданий 03.03.2017 р., видавник: ПН ХМНО Поляк Д.В. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про іпотеку №19306444 внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34136429 від 03.03.2017р., ПН ХМНО Поляк Д.В., запис про обтяження № 19306859 внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34137132 від 03.03.2017р., ПН ХМНО Поляк Д.В.; 3) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - передавання нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в якості внеску до статутного фонду ПП "Фінн", яке було оформлене протоколом №1 від 26.05.2017 року та актом приймання-передачі б/н від 26.05.2017 року та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про право власності № 20657559, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35430078 від 30.05.2017 року, ПН ХМНО Ємець І.О.; 4) витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ПП "Фінн", код 31635762 та передати їх ліквідатору ФОП Чупрій Я.В.- Онищенко К.С. та скасувати державну реєстрацію за попереднім власником ПП "Фінн", код 31635762 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 5) відновити реєстрацію права власності за Чупрій Ярославом Володимировичем (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 6) уповноважити ліквідатора ФОП Чупрій Я.В. - Онищенко К.С. здійснити всі необхідні заходи щодо скасування іпотеки, заборони та державної реєстрації прав власності за ПП "Фінн" на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію прав власності за Чупрій Ярославом Володимировичем (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 08.02.2019 р. зазначену заяву ліквідатора призначено до розгляду в судовому засіданні, заборонено ПП "Фінн" відчужувати у будь-який спосіб спірні нежитлові приміщення; залучено до розгляду заяви ПП "Фінн", зобов'язавши залучену особу та ПАТ "Укрсоцбанк" надати суду відзив на заяву ліквідатора. Крім того, суд зобов'язав ПП "Фінн" надати суду докази набуття права власності, зокрема акт приймання-передачі, серія та номер б/н, виданий 26.05.17 р., видавник: Приватне підприємство "Фінн".

Ухвалою суду від 05.03.2019 р. відкладено розгляд заяви ліквідатора на 28.03.2019 р., зобов'язано залучену особу ПП "Фінн" виконати вимоги попередньої ухвали суду в повному обсязі; попереджено учасників провадження про обов'язковість виконання вимог ухвали суду та про відповідальність за її невиконання.

26.03.19 р. ліквідатор надав суду уточнення до заяви про витребування майна, в якій він просить суд: 1) витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з володіння приватного підприємства "Фінн", код 31635762 та передати їх ліквідатору ФОП Чупрій Я.В. Онищенко К.С.; 2) скасувати державну реєстрацію за попереднім власником ПП "Фінн", код 31635762 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; 3) відновити реєстрацію права власності за Чупрій Ярославом Володимировичем (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Уточнення ліквідатора було прийнято судом та подальший розгляд здійснюєтсья з урахуванням уточнень.

Ухвалою суду від 28.03.2019 р. відкладено розгляд заяви ліквідатора з урахуванням уточнень, повторно зобов'язано залучену особу виконати вимоги попередньої ухвали суду в повному обсязі; попереджено учасників провадження про обов'язковість виконання вимог ухвали суду та про відповідальність за її невиконання.

Залучена особа - ПП "Фінн" в судові засідання жодного разу не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причину не надання відзиву суду не повідомив, про час та місце розгляду заяви ліквідатора повідомлена належним чином. Направлена судом кореспонденція на адресу ПП Фінн (код 31635762, адреса: 61002, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 1/3) була повернута до місцевого господарського суду з поштовою довідкою за формою 20 з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (ухвала від 08.02.19 р.) та адресат відсутній (ухвала від 05.03.19 р. та від 28.03.19 р.).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З вищевикладеного вбачається, що адресат не отримав жодного поштового відправлення.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.02.2019 р. ПП "Фінн" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2019 р. (яка, до речі, повернулась до господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання"). Тобто, залучена особа ПП "Фінн" була обізнана про наявність в господарському суді Харківської області справи щодо прав та обов'язків ПП "Фінн".

Суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників справи повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином та заздалегідь, розгляд заяви ліквідатора призначений був до розгляду в судовому засіданні 08.02.2019 р., тобто всі учасники даного судового процесу мали достатньо часу та можливість скористатить своїм правом, ознайомитись з матеріалами справи, надати суду заперечення або пояснення та бути присутнім в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні ліквідатор - Онищенко К.С. заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.

Представник АТ "Укрсоцбанк" надав суду відзив на заяву ліквідатора про витребування майна, в якому заяву ліквідатора підтримує в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора про витребування майна банкрута та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін. суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р. (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Постановою господарського суду від 12.10.2009 р. ФОП Чупрій Я.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у відповідності до ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р.), ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бережного О.І. Вищезазначеною постановою суду, що набрала законної сили, встановлено, що банкруту на праві власності належали, зокрема, нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ "А-4", розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Спірні нежитлові приміщення знаходяться в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відповідно до іпотечного договору № 839/4/27/38/7-788 посвідченого 02.11.2007 р. приватним нотаріусом ХМНО Левковець О.Л. за реєстр. № 1884. Заборгованість банкрута перед банком - кредитором складає 701350,01 грн., з яких: сума основного боргу - 587400,54 грн та неустойка - 113949,47 грн., визнана ліквідатором і включена до реєстру вимог кредиторів (том 9, арк.с. 227-228).

Відповідно до приписів ст.ст. 25-31, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.13 р.) усі види майнових активів банкрута включаються до складу ліквідаційної маси та підлягають реалізації з метою задоволення вимог кредиторів, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Ухвалою суду від 28.02.2013 р. арбітражного керуючого Бережного О.І. усунено від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Чупрія Я.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Івлєву Н.А.

Ухвалою суду від 22.04.2014 р. арбітражного керуючого Івлєву Н.А. усунено від від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Чупрія Я.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Онищенко К.С.

З матеріалів справи вбачається, що арбітражним керуючим Бережним О.І. в період виконання повноважень ліквідатора банкрута на підставі Протоколу № 1 проведення аукціону від 09.12.2011 р. та договору купівлі-продажу від 13.12.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Салигою H.A. за реєстр. № 3491, було реалізовано нерухоме майно, належне Чупрію Я.В. - нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ "А-4", розташовані за адресою АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_11.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2014 р., яка набрала законної сили, судом визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.12.2011 р. між арбітражним керуючим Бережним О.І. та гр. ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою H.A. від 13.12.2011 р.

Цією ухвалою було встановлено, що майно банкрута було продано за ціною, яка не відповідала дійсній ринковій вартості цього майна на момент продажу, чим завдано значних збитків кредитору та боржнику, оскільки укладання цього договору створює певні обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і тому є для нього також збитковими. Так, у випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі п.10 ст.17 Закону, так і для визнання його недійсним в порядку п.11 ст.17 Закону. Отже, продаж вище зазначених нежитлових приміщень проведено із порушенням вимог ч.1 ст. 30 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому, право власності на об'єкт банкрута Чупрій Я.В. по вул. Другої П'ятирічки, буд. 19 у м. Харкові 15.04.2013 р. було зареєстровано за гр. ОСОБА_12 на підставі: договору купівлі-продажу від 15.04.2013 р. за реєстровим № 685, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Молодчим І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 р. нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 витребувані з володіння ОСОБА_12; скасовано державну реєстрацію за попереднім власником ОСОБА_12.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 р. та постановою Верховного Суду від 20.03.2018 р. ухвала господарського суду від 14.02.2017 р. у справі №Б-50/112-09 залишена без змін.

Проте, 03.03.2017 р., будучі обізнаною про витребування в неї спірного майна (представник ОСОБА_12 брав участь в судовому засіданні 14.02.2017 р., про що свідчить протокол судового засідання від 14.02.17 р.), гр. ОСОБА_12 передала в іпотеку гр. ОСОБА_14 нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки серія та номер 179, виданий 03.03.2017 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В. Після чого, ОСОБА_14 набула спірне майно у власність та 26.05.2017 р. внесла його до статутного фонду ПП "Фінн" (код 31635762).

Таким чином, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 155051433 від 05.02.2019 р. власником спірних нежитлових приміщень на дату видачі довідки є ПП "Фінн", код ЄДРПОУ 31635762, на підставі акту приймання-передачі від 26.05.2017 р. між ОСОБА_14 та ПП "Фінн".

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.13 р.) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 Закону подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а також вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Зазначені приписи Закону кореспондуються із ст. 20 ГПК України в редакції після 15.12.17 р., а також ч.4 ст.10 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 р., якою встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень ч. 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України в редакції після 15.12.2017р. господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно до частини 4 статті 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції після 19.01.2013р. суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У відповідності до п.8 ч.1 ст. 30 ГПК України в редакції після 15.12.2017р. визначено виключна підсудність при розгляді справ про банкрутство. Так, п.8. та п.9 ч.1 ст.20 цього Кодексу передбачено, що такі спори, розглядаються судом за місцезнаходженням боржника.

Отже особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. (Постанова Верховного Суду у справі за № 910/10829/17 від 20.02.2018р.).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Під захистом права власності, за приписами ст. 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між власником та володільцем зобов'язальних правовідносин.

Частинами 1, 3 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постановах від 24.06.2015р. (справа№ 6-251цс 15) та від 02.03.2016р. (справа № 6-3090цс15) одним із випадків, коли майно можливо витребувати власником від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння іншим шляхом (п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України).

Причому у постанові Верховного Суду України від 11.10.2011 р. у справі № 5002-8/5447-2010, викладена правова позиція, яка передбачає, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема до добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за подальшим договором права відчужувати це майно.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачена необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі 6-136цс12).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником. Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Господарський суд вважає, що нерухоме майно банкрута ФОП Чупрій Я.В., а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: м. Харків, вул. 2-ї П'ятирічки (нова назва вулиці: Бібліка), буд. 19, вибуло з володіння поза волею власника (на час ліквідаційної процедури обов'язки власника виконує ліквідатор) та без згоди заставного кредитора, оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений 13.12.2011 р. між арбітражним керуючим Бережним О.І. та гр. ОСОБА_11 був визнаний недійсними ухвалою господарського суду від 21.05.2014 р.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд в своїй постанові від 21.06.2018 р. у справі №927/939/17, в якій зазначає, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття майна з володіння.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, ухвалою суду від 14.02.2017 р., залишеною без змін постановою апеляційної інстанції від 30.05.17 р. та постановою Верховного суду від 20.03.18 р., спірні нежитлові приміщення були витребувані з незаконного володіння гр. ОСОБА_12, що також підтверджує висновок суду про те, що майно вибуло з володіння банкрута поза волею власника.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 р. ліквідаційна процедура фізичної особи-підприємця полягає у здійсненні призначеним у разі необхідності ліквідатором заходів, спрямованих на реалізацію майна банкрута у спосіб, встановлений Законом (тобто шляхом укладання та виконання сторонами відплатних договорів), а також отримання грошових коштів з метою погашення вимог кредиторів.

Разом з тим, ОСОБА_14, на підставі акту приймання-передачі від 26.05.2017 р., передала спірні нежитлові приміщення у власність ПП "Фінн", в якості внеску засновника до статутного капіталу підприємства.

Передання майна в якості вкладу до статутного капіталу є правочином, спрямованим на виникнення корпоративних, а не зобов'язальних правовідносин між засновником та юридичною особою. Тобто, ПП "Фінн" набуло спірне майно безоплатно. (постанова Верховного Суду від 09.10.18 р. у справі №922/2621/17).

Згідно ч.4 ст. 147 Господарського кодексу України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу. При цьому, ч. 2 ст. 20 Кодексу визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у т.ч. шляхом визнання наявності або відсутності прав, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Також, згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так, суд зазначає, що ПП "Фінн" дійсно є добросовісним набувачем нерухомого майна та є володільцем спірних нежитлових приміщень. Разом з тим, вищевикпадені судом обставини підтверджують, що нерухоме майно банкрута вибуло з володіння власника (ліквідатора) незаконно та не з його волі, що згідно приписів ч. 3 статті 388 ЦК України є підставою для витребування такого майна з чужого володіння на користь законного власника - Чупрія Я.В., з метою його включення до складу ліквідаційної маси та погашення грошових вимог заставного кредитора - АТ "Укрсоцбанк".

Згідно абз. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, враховуючи задоволення заяви ліквідатора ФОП Чупрія Я.В. про витребування майна банкрута, суд вважає за необхідне скасувати заборону на відчуження у будь-який спосіб нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що була накладена ухвалою господарського суду від 08.02.19 р. Крім того, з метою виконання даної ухвали суду, враховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника з дотриманням вимог, установлених пп.1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 р. за №1666, суд дійшов висновку уповноважити ліквідатора ФОП Чупрій Я.В. арбітражного керуючого Онищенко К.С. на вжиття необхідних дій для проведення відповідних змін щодо права власності на спірний об'єкт.

Згідно ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, в зв'язку з чим судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про витребування майна покладаються на ПП "Фінн".

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.13 р., ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 74, 75, 86, 129, 145, 233-235, 236 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора ФОП Чупрій Я.В. про витребування майна банкрута задовольнити.

2. Витребувати нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з володіння приватного підприємства "Фінн", код 31635762 та передати їх ліквідатору ФОП Чупрій Я.В.- Онищенко К.С.

3. Скасувати державну реєстрацію за попереднім власником ПП "Фінн", код 31635762 на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

4. Відновити реєстрацію права власності за Чупрій Ярославом Володимировичем (код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

5. Стягнути з ПП "Фінн" (код 31635762, адреса: 61002, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 1/3) на користь арбітражного керуючого Онищенко Костянтина Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №357 від 27.02.2013 р., адреса: АДРЕСА_2, код іпн НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) 3842,00 грн судового збору.

Видати наказ.

6. Скасувати заборону на відчуження у будь-який спосіб нежитлових приміщень 1-го поверху №13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що була накладена ухвалою господарського суду від 08.02.2019 р.

7. Ухвалу направити ліквідатору, ПП "Фінн", ОСОБА_11, ПАТ "Укрсоцбанк", банкруту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 23.04.2019 р.

Суддя Міньковський С.В.