Рішення

від 22.04.2019 по справі 499/1001/18

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1001/18

Провадження № 2/499/73/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" квітня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засіданні Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Суворовська державна нотаріальна контора м. Одеси про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частку у сумісному майні подружжя

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Петрівської селищної ради, в якій просить встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 1995 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину у сумісному майні подружжя, яке складається з магазину продовольчих товарів в смт. Петрівка, магазин ІНФОРМАЦІЯ_8 в аварійному стані в смт. Петрівка та на земельну ділянку площею 0,0456 га, з цільовим призначенням експлуатація магазину продовольчих товарів та кафе-бару , та виключити дану частину майна з загальної спадкової маси.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з серпня 1995 року вона та ОСОБА_2 проживали спільно, вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. За час спільного проживання у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За час спільного проживання ними було спільно нажите майно, зокрема, магазину продовольчих товарів в смт. Петрівка, магазин ІНФОРМАЦІЯ_8 в аварійному стані в смт. Петрівка та на земельну ділянку площею 0,0456 га, з цільовим призначенням експлуатація магазину продовольчих товарів та кафе-бару . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому просила позов задовольнити в повному обсязі, оскільки майно, власником якого був ОСОБА_2 фактично належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте надав заяву про слухання справи у його відсутність, позицію щодо суті позову не висловив..

Від представника третьої особи надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер в смт. Петрівка Іванівського району Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Петрівської селищної ради №1781 від 20.06.2018 року, ОСОБА_1 проводила поховання свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно копії довіреності, ОСОБА_2 . 09.11.2017 року уповноважив ОСОБА_1 . бути її представником.

Згідно довідки №1804 від 22.06.2018 року та №1912 від 04.07.2018 року, виданих Петрівською селищною радою Іванівського району Одеської області, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований (що також підтверджується копією домової книги) за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , яка проживала за вказаною адресою без реєстрації, з серпня місяця 1995 року, вели спільне господарство, разом з ними проживали без реєстрації чотири їх дитини.

Від спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ОСОБА_2 з 04.08.1990 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , проте відповідно до актового запису №26 від 12.04.1995 року шлюб між ними було розірвано. Інших шлюбів зареєстровано не було.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Надані суду докази в повній мірі свідчать проте, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю та була пов`язана з ним спільним побутом, вони мали взаємні права та обов`язки, були зареєстровані та проживали разом понад 5 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 з серпня 1995 року до дня смерті останнього знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, за час спільного проживання з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було придбано 27.12.2002 року магазин продовольчих товарів та бар, за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, також 24.04.2002 року земельну ділянку площею 0,0456 га за вищевказаною адресою, призначеної для експлуатації магазину продовольчих товарів та кафе-бар, що підтверджується копією державного акту.

Також, у відповідності до копії договору №б/н купівлі-продажу від 07.10.2005 року та копії акту приймання-передачі ОСОБА_2 придбав магазин ІНФОРМАЦІЯ_8 в аварійному стані за адресою смт. Петрівка Іванівського району Одеської області. Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено, запис про право власності на вищевказане майно за ОСОБА_2 в Реєстрі нерухомого майна не значиться, що підтверджується відповідним витягом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно повідомлення Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі, після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа на підставі заяви ОСОБА_1 інші особи до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними бо шлюбним договором, що встановлено ч.1 ст.70 СК України.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_2 , отже майно яке було набуте ОСОБА_2 за час їх спільного проживання відноситься до спільного майна подружжя.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 що стосуються визнання права власності підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання права власності на 1/2 будівлі магазину та бару та земельної ділянки під ним.

Що стосуються визнання права власності на 1/2 магазину ІНФОРМАЦІЯ_8 то суд зазначає, що у відповідності до ст.657 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Разом з тим, договір №б/н купівлі-продажу від 07.10.2005 року укладений ОСОБА_2 щодо купівлі магазину ІНФОРМАЦІЯ_8 в аварійному стані нотаріально не посвідчений, отже є недійсним, тому на даний час не утворює правових наслідків щодо права власності померлого ОСОБА_2 на вищевказане майно, отже воно не може бути включене до майна, яке належить до спільного сумісного майна подружжя. Відсутність реєстрації права власності за будь-якої особо на вищевказане нерухоме майно також підтверджується копією технічного паспорту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач на виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України надала суду належні і допустимі докази на підтвердження проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 з серпня 1995 року по день його смерті, на підставі чого приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині встановлення факту проживання з померлим однією родиною, однак іншу частину позову необхідно задовольнити частково, оскільки відсутні підстави, передбачені законом для визнання прав власності за позивачем на магазин ІНФОРМАЦІЯ_8 , так як не надано належних та допустимих доказів того, що право власності на вказаних магазин було належним чином зареєстровано за померлим ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_4 ) до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області (вул. Центральна 28а, смт. Петрівка Іванівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378385), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Суворовська державна нотаріальна контора м. Одеси про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частку у сумісному майні подружжя - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 право власності на 1/2 частку у сумісному майні подружжя, яке складається з:

магазину продовольчих товарів та бару за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 331,8 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2871554;

земельної ділянки площею 0,0456 га яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для експлуатації магазину продовольчих товарів та кафе-бару.

Виключити з загальної спадкової маси, яка утворилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 1/2 частину магазину продовольчих товарів та бару за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 331,8 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2871554 та земельної ділянки площею 0,0456 га яка розташована за адресою АДРЕСА_2, з цільовим призначенням: для експлуатації магазину продовольчих товарів та кафе-бару.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, то рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. В. Погорєлов