Рішення

від 18.04.2019 по справі 357/7834/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7834/18

2/357/18/19

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі -Бондаренко Н. В.,

за участю: представника позивача - адвоката Танцюри Ю.Б.,

представника відповідачів - адвоката Кузьменко Є.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового право на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

17.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші ( далі - ТОВ Агрофірма Матюші ) звернулось до суду з даним позовом мотивуючи тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,15 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 25.06.2014 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі, за яким передав останньому в оренду вказану земельну ділянку строком на 10 років та 28.01.2015 року державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером: 18897149, яким було зареєстровано право оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші . 22.09.2017 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, якою, зокрема, було продовжено строк оренди до 14 років. Протягом усього часу дії цього договору оренди ТОВ Агрофірма Матюші користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує ОСОБА_3 орендну плату, що підтверджується відомостями на виплату орендної плати за 2016 - 2017 роки. Наприкінці березня 2018 року стало відомо, що ОСОБА_3 02.03.2018 року уклав з Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (далі - ТДВ Шамраївський цукровий завод ) договір оренди № б/н, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку площею 2,15 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлія Юріївна (далі - Державний реєстратор Мироненко Ю.Ю.) 02.03.2018 року розпочала державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку та 15.03.2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод за індексним номером: 40138742. Позивач вважає, що за наявності дійсного договору оренди з ТОВ Агрофірма Матюші і зареєстрованого права оренди на земельну ділянку ОСОБА_3 не мав права передавати земельну ділянку в оренду іншому орендарю - ТДВ Шамраївський цукровий завод , укладенням даного договору відповідачі порушили його права, як законного орендаря земельної ділянки, а державний реєстратор Мироненко Ю.Ю. у свою чергу, не мала правових підстав проводити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод . Враховуючи, що в добровільному порядку вирішити спір неможливо, позивач просив: визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод ; скасувати рішення Державного реєстратора Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138742 від 15.03.2018 23:33:19; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь судові витрати.

08.08.2018 року було відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.09.2018 року, в порядку ст. 84 ЦПК України, були витребувані докази у справі, а саме: від ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було витребувано копію договору оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод ; від Білоцерківської районної державної адміністрації та Державного реєстратора Мироненко Ю.Ю. копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про державну реєстрацію іншого речового право - права оренди: індексний номер: 40138742 від 15.03.2018 23:33:19.

27.09.2018 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

25.10.2018 року розпорядженням керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 800 від 25.10.2018 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до п.19 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, оскільки у головуючого судді Цуранова А.Ю. 19.10.2018 року закінчилися повноваження в межах п'ятирічного терміну.

26.10.2018 року справу було передано іншому складу суду, прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті.

21.12.2018 року ухвалою Білоцерківського міськрайоного суду Київської області відмовлено у задоволенні заяви позивача від 19.12.2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та забороною вчинення будь - яких реєстраційних дій.

20.03.2019 року постановою Київського апеляційного суду ухвала Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 21.12.2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву ТОВ Агрофірма Матюші задоволено частково, а саме: заборонено усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь - які дії щодо земельної ділянки, площею 2,15 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

07.11.2018 року, на виконання ухвали суду від 27.09.2018 року, Білоцерківська районна державна адміністрація надала рішення про державну реєстрацію іншого речового права номер: 40138742 від 15.03.2018 року.

30.01.2019 року представник відповідачів (ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод ) - адвокат Кузьменко Є.А., на виконання ухвали суду від 27.09.2018 року, подав до суду копію договору оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод .

12.03.2019 року ухвалою суду ( внесена до протоколу судового засідання) явка відповідача ОСОБА_3 визнана обов'язковою, для дачі особистих пояснень у справі.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Танцюра Ю.Б., позов підтримала та просила задовольнити вимоги в повному обсязі, 11.03.2019 року подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що Наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 729/5 скасовано, зокрема, рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) за ТОВ Агрофірма Матюші . Як вказувалось у позовній заяві, 25.06.2014 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі, за яким передав в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років. 28.01.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_5 прийняв рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18897149, яким зареєстрував право оренди на земельну ділянку за позивачем. Всупереч ст. 629 ЦК України ОСОБА_3 не мав наміру виконувати умови договору оренди, у зв'язку з чим, зловживаючи своїми правами, наданими йому чинним законодавством України, 27.02.2018 року разом із іншими фізичними особами звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, в якій просив скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші . При цьому, єдиною підставою поданої до Комісії скарги зазначено наступну обставину: Безпідставність (а відтак незаконність) даних рішень полягає, зокрема, у тому, що відповідне речове право було зареєстроване за ТОВ Матюші за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних скаржником договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій тощо - адже факт підписання таких документів, а також факт здійснення проплат за вчинення реєстраційних дій скаржники заперечують повністю . Вказана скарга була підписана ОСОБА_3 особисто. Процедура розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, визначається Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128. Відповідно до пункту 12 Порядку за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. На підставі Висновку Комісії від 07.03.2018 року за результатами розгляду Колективної скарги Міністерством юстиції України прийнято рішення про скасування, зокрема, рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші . При цьому, як вбачається зі змісту зазначеного висновку Комісії від 07.03.2018 року, підставою для скасування рішень про державну реєстрацію стали наступні підстави: Зазначені обставини свідчать про те, що суб'єкти оскарження при прийнятті оскаржуваних рішень та розгляді відповідних заяв не встановили належним чином відповідність доданих до заяв договорів оренди землі законодавству, не зупинили розгляд поданих заяв, оскільки до заяв не додано невід'ємних частин договору, зокрема, плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акта визначення меж в натурі (на місцевості); акта приймання-передачі об'єкта оренди (стосується договорів, які укладені до 05.04.2015), а також до заяв не додано статуту ТОВ Матюші (де, зокрема, визначено повноваження директора ТОВ Матюші ). З наведеного вбачається, що питання дійсності договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма Матюші та власником спірної земельної ділянки, Комісією не досліджувалося і питання дійсності такого договору до повноважень Комісії не належить. Звертаючись до Комісії із Колективною скаргою власники земельних ділянок не пред'явили жодного допустимого доказу на підтвердження наведених у ній обставин, що і стали підставою для звернення із відповідною скаргою. Натомість, висновок Комісії від 07.03.2018 року, який став підставою для прийняття Міністерством юстиції України Наказу від 15.03.2018 року № 729/5, мотивований виключно технічними недоліками при здійсненні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші . Ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 84 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, одні лише посилання власників земельних ділянок, в т.ч. посилання ОСОБА_3, що вони не підписували Договору оренди, не впливають на дійсність такого Договору в силу закріпленого у статті 204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину. Станом на сьогоднішній день Договір оренди, укладений із позивачем, є дійсним, ніким не оспорений та не розірваний у встановленому законом порядку. За таких обставин, у разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Матюші у межах даного спору, позивач не позбавлений права повторно звернутися додержавного реєстратора для реєстрації за ним права оренди на спірну земельну ділянку, зібрати необхідний пакет документів з урахуванням зауважень, зазначених Комісією у висновку від 07.03.2018 року. У відповідності до положення пункту 19 Порядку Наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 року № 729/5 був оскаржений ТОВ Агрофірма Матюші до адміністративного суду з огляду на численні порушення, допущені Комісією під час розгляду Колективної скарги. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року було порушено провадження у справі № 826/7777/18 за позовом ТОВ Агрофірма Матюші до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 15.03.2018 року № 729/5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 року провадження у справі № 826/7777/18 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження. В силу абзацу другого пункту 19 Порядку у разі скасування судом рішення Мін'юсту про задоволення скарги або про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, Мін'юст не пізніше п'яти робочих днів з дня надходження рішення суду приймає рішення про скасування відповідного власного рішення у формі наказу. Абзацом четвертим пункту 19 Порядку встановлено, що рішення Мін'юсту у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, у разі скасування рішення про задоволення скарги виконується державним реєстратором шляхом внесення відповідних записів до реєстрів відповідно до Законів. У разі коли після задоволення Мін'юстом скарги та внесення відповідного запису до реєстрів у таких реєстрах проведено інші реєстраційні дії, внесення відповідних записів до реєстрів здійснюється державним реєстратором виключно за наявності судового рішення, яким вирішується питання щодо правового статусу таких реєстраційних дій. За таких обставин, у разі задоволення адміністративного позову ТОВ Агрофірма Матюші та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 729/5, поновлення порушених прав позивача можливе виключно за наявності судового рішення щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод . Таким чином, станом на сьогоднішній день позивач може поновити свої порушені права орендаря земельної ділянки двома способами: на підставі судового рішення про задоволення позовних вимог, заявлених у межах даного спору про визнання недійсним договору оренди від 02.03.2018 року та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод , поновлення порушених прав позивача у такому випадку здійснюється шляхом скасування оскарженого рішення про державну реєстрацію права оренди за ТДВ Шамраївський цукровий завод та повторного звернення до державного реєстратора для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші на підставі дійсного Договору оренди від 25.06.2014 року та на підставі судового рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ Агрофірма Матюші про визнання протиправним та скасування наказу від 15.03.2018 № 729/5. Отже, в будь-якому випадку, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд повинен дослідити питання дотримання сторонами вимог чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору оренди від 02.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , а також щодо правомірності здійснення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод . Відтак, за своєю юридичною природою наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 року № 729/5 не впливає на доводи позивача про те, що оспорюваний ним договір оренди земельної ділянки від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , порушує законні права та інтереси ТОВ Агрофірма Матюші , а також наявність даного наказу не позбавляє позивача можливості поновити свої порушені права у разі задоволення позовних вимог в межах даного спору. Також, ОСОБА_6 вказував про неналежне виконання ТОВ Агрофірма Матюші умов Договору оренди в частині повної та своєчасної виплати орендної плати, у зв'язку з чим він направив на адресу позивача заяву-повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, однак позивач не отримував від ОСОБА_6 жодних заяв про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку і до суду не надано доказів направлення такої заяви-повідомлення. Відповідно до пункту 33 Договору оренди умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором. З положень ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, ч.ч.3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі та п.33 Договору оренди вбачається, що у разі відсутності згоди сторін, дострокове розірвання договору на вимогу однієї із сторін можливе виключно у судовому порядку за рішенням суду. А ні умови Договору оренди, а ні положення чинного законодавства не передбачають можливості розірвання договору оренди землі на підставі одностороннього повідомлення про таке розірвання, а у разі наявності будь - яких претензій з боку орендодавця щодо порядку та строків виконання орендарем умов договору оренди та наміру орендодавця розірвати такий договір, останній зобов'язаний у встановленому законом порядку звернутися до суду із відповідною вимогою та довести наявність підстав для дострокового розірвання договору за рішенням суду. В даному випадку відповідачем не було дотримано передбаченої Договором та законом процедури пред'явлення вимоги про дострокове розірвання Договору оренди. Відтак, будь-які посилання на заяву-повідомлення про таке розірвання, не заслуговують на увагу,тим більше, що доказів направлення такого повідомлення на адресу ТОВ Агрофірма Матюші суду взагалі не надано. З таких же мотивів підлягають відхиленню будь-які доводи про те, що ТОВ Агрофірма Матюші неналежним чином виконувало свої обов'язки орендодавця щодо повної та своєчасної виплати орендної плати, адже станом на сьогоднішній день, відповідачем-1 не заявлено позовних вимог про дострокове розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Предметом розгляду даного спору є саме незаконність і неправомірність дій відповідачів щодо укладення оспорюваного договору оренди від 02.03.2018 року на земельну ділянку, яка станом на дату підписання такого договору вже перебувала в оренді у ТОВ Агрофірма Матюші . В силу прямої вказівки норми закону, а саме: ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2018 року у справі № 806/1033/17 та Верховний Суд України в ухвалі від 17.02.2015 року у справі № К/80056294 зазначили, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. За правовою позицію зазначених судів, окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. Надані суду відомості та накладні на підтвердження виплати орендної плати орендодавцю чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції. За таких обставин, посилання відповідачів про недопустимість наданих позивачем доказів слід визнати неспроможними та залишити поза увагою. Також, ОСОБА_3 зазначив, що він заперечує факт підписання із ТОВ Агрофірмою Матюші Договору оренди, однак відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено відповідний правочин з підстав та не надано належні і допустимі докази існування відповідних обставин, а відповідно до приписів ч. 6 ст. 84 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається із фактичних обставин справи, станом на дату підписання між відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки діяв Договір оренди, укладений на цю саму земельну ділянку із позивачем. Також, станом на дату підписання оспорюваного договору оренди у ДРРПНМ містився дійсний запис про державну реєстрацію права оренду на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші . Волевиявлення на укладення договору особа виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов та скріплення підписом документу, в якому фіксуються права та обов'язки сторін. При укладенні договору оренди орендодавець бере на себе зобов'язання передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування. Підписавши відповідний договір, орендодавець бере на себе певний обсяг обов'язків, які в силу ст. 629 ЦК України повинен виконувати в обов'язковому порядку. Отже, власник земельної ділянки на час дії раніше укладеного договору оренди землі позбавлений права володіння та користування такою земельною ділянкою та повторної її передачі в оренду іншій особі. Чинне законодавство України не передбачає можливості одночасної передачі однієї і тієї ж земельної ділянки різним орендарям. В силу ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладаючи оспорюваний договір оренди від 02.03.2018 року, ОСОБА_3 чітко усвідомлював той факт, що дана земельна ділянка вже була передана в користування ТОВ Агрофірма Матюші на підставі Договору оренди, строк дії якого не закінчився. Будь-яких інших підстав вважати даний Договір припиненим також не було. Більше того, право оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші було зареєстроване у встановленому законом порядку. Отже, і особа, якій планувалося передати за оспорюваним договором земельну ділянку, яка вже перебувала в оренді у іншого орендаря, не могла набути право оренди на таку земельну ділянку, адже відповідне право оренди на момент підписання оспорюваного правочину вже належало іншому орендарю - ТОВ Агрофірма Матюші . Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі,укладених пізніше (постанови ВСУ від 29.09.2015 р. у справі № 802/37191, від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 р. у справі № 825/1287/15-а). Відтак, наявність чинного Договору оренди від 07.08.2014 року виключало можливість реєстрації права оренди на цю саму земельну ділянку за іншим орендарем, у даному випадку - за ТДВ Шамраївський цукровий завод . В силу ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди із ТОВ Агрофірма Матюші ) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. З наведеної норми Закону вбачається, що станом на дату укладення Договору оренди із Позивачем державній реєстрації підлягало право оренди на земельну ділянку, а не сам договір оренди. При цьому, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору. До того ж, право оренди може бути зареєстроване у встановленому законом порядку протягом всього строку дії відповідного договору. Отже, уклавши оспорюваний договір оренди від 02.03.2018 року та зареєструвавши право оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод , відповідачі тим самим порушили права ТОВ Агрофірма Матюші на повторне звернення до державного реєстратора для реєстрації права оренди за земельну ділянку, яке виникло на підставі дійсного Договору оренди від 25.06.2014 року. Правочин, на підставі якого позивач стверджує своє дійсне і законне право оренди спірної земельної ділянки, є чинним на сьогоднішній день, оскільки строк оренди за таким Договором не закінчився, Договір не визнаний судом недійсним, підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку у орендодавця не було. Як зазначалося у позовній заяві, згідно з абзацом першим частини першої статті 22, частиною першою статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно та повинні відповідати вимогам, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною четвертою статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За змістом положення пункту 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі також - Закон № 1952-ІV) наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації прав. Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІУ, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16. Згідно з вимогами абзацу першого частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV рішення про відмову у державній реєстрації має бути прийняте у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в ДРРПНМ. При цьому, такий строк обраховується саме з дня реєстрації відповідної заяви в ДРРПНМ (абзац перший частини четвертої статті 19 Закону № 1952-ІV). В порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку,що існувала на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV, а натомість прийняла Оскаржуване рішення з порушенням строку проведення реєстраційних дій, встановленого абзацом першого частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV, що закінчився 12.03.2018 року. Відтак, допущені державним реєстратором Мироненко Ю.Ю. порушення норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є додатковою підставою для скасування судом оскаржуваного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідачів (ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод ), адвокат Кузьменко Є.А., в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, 30.01.2019 року подав письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі був чинний договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Агрофірма Матюші і тому укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки є порушенням норм законодавства та договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки. Однак, позовні вимоги не відповідають обставинам справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Власником і розпорядником земельної ділянки є ОСОБА_3, якому належить на праві власності земельна ділянка площею 2,15 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер: НОМЕР_1, та своє право власності на майно він здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. 28.02.2018 року ОСОБА_3 разом з іншими громадянами подали до Міністерства Юстиції України колективну скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. За наслідками розгляду скарги, 15.03.2018 року МЮ України видало Наказ №729/5 від 15.03.2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію від 28.01.2015 року №18897149 прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київській області ОСОБА_5, згідно якого було здійснено реєстрацію права оренди позивача за договором оренди землі від 25.06.2014 року укладеного з ОСОБА_3 Скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки ТОВ Агрофірма Матюші за договором оренди землі від 25.06.2014 року відбулося 15.03.2018 року об 20 годині 12 хвилин за рішенням державного реєстратора ОСОБА_7. Із матеріалів справи вбачається, що 15.03.2018 року об 23 годині 37 хвилин державним реєстратором Мироненко Ю.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.03.2018 року укладеного з ТДВ Шамраївський цукровий завод . Тобто, на момент державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод були відсутні інші речові права щодо оренди зазначеної земельної ділянки. Договір оренди землі є чинним з моменту його державної реєстрації. Набрання договором оренди землі чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки сторін, тобто після його державної реєстрації, а не укладання (ВСУ від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16). Посилання позивача на те, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, не відповідає нормам чинного законодавства. В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що він є заінтересованою особою і просить визнати договір оренди землі, який укладено між відповідачем та ТДВ Шамраївський цукровий завод , який зареєстрований 15.03.2018 року і є чинним, недійсним, при цьому не наводить норм чинного законодавства на які посилається. Оспорюваний договір оренди землі не суперечить вимогам статті 203 ЦК України, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним. Під час проведення державної реєстрації речового права - оренди землі, в діях державного реєстратора Мироненко Ю.Ю не було порушень закону, адже на момент реєстрації було відсутнє інше зареєстроване право оренди на цю саму земельну ділянку за іншою особою і тому не було підстав для відмови у державній реєстрації речового права. Виходячи із вищенаведеного, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 02.03.2018 року, який укладено між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Відповідач, Державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю. Ю. в судове засідання не з'явилась, про дату,час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 25.06.2014 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі б/н від 25.06.2014 року (Том І - а.с. 9-10), за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається Орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200, 00 грн., в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500,00 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін.

На підставі рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_5, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18897149 від 28.01.2015 09:22:02, Договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Том І - а.с. 17).

Також, з матеріалів справи (Том І - а.с.10-16) вбачається, що додатками до Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, є: схема розміщення земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), акт приймання - передачі земельної ділянки підписаний сторонами договору та копія державного акту серії НОМЕР_2.

22.09.2017 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, яка 01.11.2017 року була зареєстрована у державному реєстрі 01.11.2017 року, згідно із якою сторони дійшли згоди про продовження строку оренди земельної ділянки до 2028 року та розміру орендної плати, що становить 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, та оплачується у обраній формі ( заповнено один з пунктів цього пункту), зазначеній нижче та погодженій з Орендарем на момент підписання Договору в сумі 9937,89 грн., яка індексується Орендарем щорічно, відповідно до індексу інфляції за рік, що передує сплаті платежу, опублікованого Державною службою статистики України. (Том І - а.с. 18, 28).

З копії Наказу Міністерства Юстиції України №729/5 від 15.03.2018 року Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (Том І - а.с. 224), вбачається, зокрема, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2015 року №18897149, згідно якого було здійснено реєстрацію права оренди позивача за договором оренди землі від 25.06.2014 року, укладеного з ОСОБА_3, було скасовано за скаргою від 28.02.2018 року ( Том ІІ - а.с. 7-16) мешканців Білоцерківського району Київської області, в тому числі ОСОБА_3, який є власником земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1.

Як вбачається зі скарги від 28.02.2018 року, ОСОБА_3, як і інші заявники, мотивував своє звернення тим, що при спробі здійснити сільськогосподарські роботи на належній йому земельній ділянці помітив невідому сільськогосподарську техніку, а згодом невідомі особи, які представились працівниками охоронної фірми повідомили про те, що земельна ділянка перебуває в оренді та користуванні юридичної особи - ТОВ Матюші ( код ЄДРПОУ 03755348). З урахуванням того, що речові права на нерухоме майно виникають з моменту їх державної реєстрації, ним було вжито заходи для отримання інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належної йому земельної ділянки. Відповідно до інформації, зазначеної у Державному реєстрі стало відомо, що Державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_5 було безпідставно та незаконно здійснено державну реєстрацію права оренди належної йому земельної ділянки на користь ТОВ Матюші . Безпідставність даного рішення полягає втому, що відповідне речове право було зареєстроване за відсутності необхідних на те документів, зокрема без підписаних ним, ОСОБА_3, договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій, тощо. Також, звернув увагу на те, що він, ОСОБА_3, немає жодного відношення до особи на користь якої державним реєстратором зареєстровано право оренди належної йому земельної ділянки, а саме ТОВ Матюші , він ніколи не укладав договорів оренди щодо земельної ділянки, з урахуванням чого цілком обґрунтованим є висновок щодо порушення Державним реєстратором його права та майнового інтересу з огляду на проведення відповідних безпідставних реєстраційних дій. Також, наголосив на те, що впродовж останніх років він не використовував належну йому земельну ділянку, не вчиняв жодних правочинів щодо земельної ділянки та не передавав правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку жодним особам, а відтак й не відслідковував будь - яких відомостей з державних реєстрів щодо земельної ділянки.

07.03.2018 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянувши вказану вище скаргу встановила, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення та розгляду відповідних заяв не встановив належним чином відповідність доданих до заяв договору оренди землі законодавству, не зупинив розгляд поданої заяви, оскільки до заяви не додано невід'ємних частин договору, зокрема, плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлені земельних сервітутів, акта визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), акта приймання - передачі об'єкта оренди, а також до заяв не додано статуту ТОВ Матюші ( де, зокрема визначено повноваження директора ТОВ Матюші ). Відповідно до ч.2,ч.5 ст. 26, п. п. а г п. 2 с. 6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженої постановою КМ України від 25.12.2015 року № 1128, Комісія вирішила скаргу задовольнити частково та скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_5, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2015 року № 18897149, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, за ТОВ Агрофірма Матюші ( Том ІІ - а.с.17-24).

Також, з матеріалів справи ( Том ІІ - а.с. 25-28) вбачається, що Наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 року № 729/5 був оскаржений ТОВ Агрофірма Матюші до адміністративного суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року було відкрито провадження у справі № 826/7777/18, за позовом ТОВ Агрофірма Матюші до Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу від 15.03.2018 року № 729/5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 року, провадження у справі № 826/7777/18 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2018 року, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження.

Судом встановлено, що 02.03.2018 року ОСОБА_3 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод договір оренди № 534 (Том І - а.с. 220), за яким передав останньому в оренду земельну ділянку площею 2,15 га з кадастровим номером: НОМЕР_1 строком на 10 років, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлія Юріївна 02.03.2018 року прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод , розпочала державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку та прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод за індексним номером: 40138742 від 15.03.2018 року 23:33:19. (Том І - а.с. 26- на звороті).

Так, ч. 3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( далі - Закон № 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до п. 5 ч.1 ст. 24 Закону № 1952-ІV, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

Однак, в порушення зазначених норм, під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор Мироненко Ю.Ю. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку на підставі Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року та Додаткової угоди до договору оренди землі від 22.09.2017 року, не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату прийняття документів для реєстраційних дій, не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість, прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди землі від 02.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру ( а.с. 27 - на звороті), скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки ТОВ Агрофірма Матюші за договором оренди землі від 25.06.2014 року відбулося 15.03.2018 о 20:12:14 за рішенням: 40138232, державного реєстратора ОСОБА_7.

Отже, на момент прийняття Державним реєстратором Мироненко Ю.Ю. 02.03.2018 року документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_1 за ТДВ Шамраївський цукровий завод , право оренди було зареєстровано з позивачем, а реєстрація оспорюваного договору відбулась в день винесення Міністерством Юстиції України Наказу від 15.03.2018 року за № 729/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , та державний реєстратор відразу прийняла рішення про реєстрацію за ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку, що належить ОСОБА_3

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.11 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України та Законом України Про оренду землі , який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок.

Ст. 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші був укладений Договір оренди землі та Додаткова угода до даного договору, які були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка була передана орендодавцем орендареві у володіння і користування на визначений ними строк, про що зазначено вище у рішенні.

Також, з наданих до суду відомостей, копії яких додані до матеріалів справи (Том І - а.с. 21-25) вбачається, що позивачем було виплачено ОСОБА_3 орендну плату: в листопаді 2016 року - 3180,00 грн., в травні 2017 року - 6000,00 грн., в серпні 2017 року - 1000,00 грн.

Так, згідно Договору оренди землі б/н від 25.06.2014 року орендна плата становила у 2016 році - 1913,84 грн., а згідно Додаткової угоди оренди землі від 22.09.2017 року орендна плата була встановлена у розмірі 9937,89 грн., а виплачено орендну плату у 2016 році - 3180,00 грн., грн. та у 2017 році в сумі 7000,00 грн., всього 10180,00 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні зазначив про те, що ОСОБА_3 отримав від ТОВ Агрофірма Матюші кошти за користування його земельною ділянкою лише один раз у серпні 2015 року в розмірі 1500,00 грн. і більше коштів не отримував, а позивач в повному обсязі не виконував умови договору, а саме: щодо оранки, культивація та обмолоту присадибної ділянки, надання автомобіля для доставки до лікувального закладу та надання допомоги на лікування.

Однак, відповідачі не подали до суду належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження обставин справи щодо невиконання позивачем умов договору в частині сплати орендної плати та додаткових умов.

Представник відповідача також зазначив про те, що подані позивачем відомості на виплату орендної плати не відповідають вимогам бухгалтерської документації, з них не можливо ідентифікувати особу відповідача та його підпис, однак не надав до суду доказів в підтвердження даних обставин.

Дані твердження суд оцінює критично, оскільки в силу прямої вказівки норми закону, а саме: ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17 та Верховний Суд України в ухвалі від 17.02.2015 у справі № К/80056294 зазначили, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. За правовою позицію зазначених судів, окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Надані суду відомості на підтвердження виплати орендної плати орендодавцю чітко ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції, а відповідачами не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами.

Представник відповідачів, обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилався на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17, а саме на те, що невиконання додаткових умов договору свідчить про систематичне невиконання умов договору.

Однак, суд вважає такі твердження помилковими, оскільки п.6 Договору оренди землі від 25.06.2014 року чітко передбачено, що додаткові умови договору виконується при наявності документів і заяви орендодавця. Отже, за договором оренди отримання орендної плати у формі послуг та додаткової матеріальної допомоги можливе за заявою особи.

Посилання представника відповідачів на те, що при укладенні Додаткової угоди від 22.09.2017 року сторони не дійшли згоди щодо усіх її умов, про що свідчать не заповнені графи даної угоди, спростовуються п. 9 даної угоди, згідно із яким річна орендна плата за цим договором сплачується у обраній формі ( заповнених пунктів цього договору), а в п. 27 передбачено право орендаря земельної ділянки щодо безкоштовного надання додаткових послуг.

Також, представник відповідачів в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 звертався до позивача із письмовою заявою про розірвання договору в односторонньому порядку згідно п. 32,п.33 Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, тому даний договір є припиненим, однак доказів в підтвердження даних обставин також до суду не надано.

Так, згідно п.32 Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно п. 33 вказаного договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

А згідно п.32 Додаткової угоди від 22.09.2017 року до Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року, сторони дійшли згоди про те, що розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. (Статтю 31 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016).

Відповідно до ч. 1,ч.3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Аналізуючи зміст вищезазначених норм матеріального права можливо зробити висновок, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору у односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядку його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

Тлумачення ч.4 ст. 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Однак, як вбачається із зазначених вище умов Договору оренди землі № б/н від 25.06.2014 року сторони дійшли згоди щодо розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, встановивши умову такого розірвання, проте не встановили процедуру її реалізації, а згідно Додаткової угоди від 22.09.2017 року дійшли згоди про те, що розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

Твердження відповідачів про те, що внаслідок Наказу МЮ України № 729/5 від 15.03.2018 року договірні відносини між сторонами договору припинились також не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Так, процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначається Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 12 Порядку за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

На підставі Висновку Комісії від 07.03.2018 року за результатами розгляду Колективної скарги Міністерством юстиції України прийнято рішення про скасування, зокрема, рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші .

Як вбачається зі змісту зазначеного Висновку Комісії від 07.03.2018 року, питання дійсності Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_3 Комісією не досліджувалося і питання дійсності такого договору до повноважень Комісії не належить.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з Висновку Комісії та матеріалів даної справи, ОСОБА_3 не надав жодного допустимого доказу на підтвердження обставин, що і стали підставою для звернення із відповідною скаргою, а саме щодо не укладення договорів оренди з ТОВ Агрофірма Матюші щодо земельної ділянки, яка перебуває у його власності та не вчиняв жодних правочинів щодо земельної ділянки та не передавав правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку жодним особам.

Натомість, позивачем додано до позову укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Матюші Договір оренди землі з відповідними додатками та Додаткову угоду, а Висновок Комісії від 07.03.2018 року, який став підставою для прийняття Міністерством юстиції України наказу від 15.03.2018 № 729/5, мотивований виключно технічними недоліками при здійсненні державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрофірма Матюші .

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, у справі № 203/2612/13-ц.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 84 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, одні лише посилання ОСОБА_3, що він не підписував Договір оренди та Додаткову угоду, не впливають на дійсність договору оренди земельної ділянки, в силу закріпленого у статті 204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину.

Станом на час розгляду даної справи Договір оренди земльної ділянки, укладений між позивачем та ОСОБА_3 є дійсним і останній не звертався до суду із зустрічними вимогами щодо оспорення договору чи розірвання його у встановленому законом порядку.

За ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема і шляхом визнання угоди недійсною.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа про Охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору оренди землі від 02.03.2018 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими у справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 15.03.2018 року - 23:33:19, індексний номер: 40138742, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 за договором оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладеним між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 30244,79 грн. (по 10081,60 грн. з кожного відповідача), що підтверджуються матеріалами справи ( Том І - а.с. 8,42-45, 112, Том ІІ - а.с. 36 - 39 ).

Представник відповідачів заперечив щодо стягнення судових витрат мотивуючи тим, що адвокат Танцюра Ю.Б. являється адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, немає правових підстав приймати участь у даному судовому процесі та представляти інтереси позивача, адже між нею та Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ відсутні будь - які відносини.

Згідно із ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється адвокатами. Повноваження адвоката підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Так, згідно ч.6 ст. 15 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Так, в матеріалах справи ( Том І - а.с. 29-35, 215) наявний Договір № 17/08-03 про надання правової допомоги від 07.08.2017 року, додаткова угода № 13 від 14.05.2018 року та додаткова угода № 2 від 03.05.2018 року, укладений між Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ та ТОВ Агрофірма Матюші щодо надання правової допомоги, в тому числі у даній цивільній справі.

Також, в матеріалах справи ( Том І - а.с. 42,43,73,74,89,90) наявні оригінали та засвідчені копії ордерів, виданих ТОВ Агрофірма Матюші , на підставі Договору № 17/08-03 про надання правової допомоги від 07.08.2017 року, згідно яких Адвокатським об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ уповноважено, крім інших, адвоката Танцюру Ю.Б., яка має свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ( а.с. 90), представляти інтереси ТОВ Агрофірма Матюші у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, ордер скріплений печаткою Адвокатського об'єднання ЕВЕРЛІГАЛ та підписом його керівника.

Отже, до суду надано відповідні документи на підтвердження повноважень адвоката в межах даної справи, твердження представника відповідача не підтверджені жодним доказом, а суд не має підстав для перевірки дотримання Адвокатське об'єднанням ЕВЕРЛІГАЛ професійних прав адвокатів, яких вони залучають до виконання укладених об'єднанням договорів, та гарантій адвокатської діяльності.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 15, 16, 203, 204, 205, 215-216, 632, 792 ЦК України, ст.ст. 124, 125, 152 ЗК України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (індексний код юридичної особи: 03755348, місцезнаходження: 09151, Київська область, Білоцерківський район, село Матюші, вул. Ярослава Мудрого,1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1), Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код юридичної особи: 13737989, дата державної реєстрації: 09.08.2010 року, знаходиться за адресою: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вул. Заводська,27, Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни (ідентифікаційний код юридичної особи: 40453448, дата державної реєстрації: 27.04.2016 року, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. Велика Димерка, вул. Соборна,15), про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового право на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року за індексним номером: 40138742.

Скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2018 23:33:19, індексний номер: 40138742, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 за договором оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладеним між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 10081,60 грн. ( десять тисяч вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 10081,60 грн. ( десять тисяч вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі 10081,60 грн. ( десять тисяч вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко