Постанова

від 18.04.2019 по справі 553/287/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/287/18 Номер провадження 22-ц/814/812/19Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - судді - Одринської ТВ.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря - Коротун І.В.

за участю учасників справи: ОСОБА_2, представника ПНВП Авіста адвоката - Бови Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного Науково - виробничого підприємства " Авіста" про стягнення заробітної плати

за апеляційною скаргою Приватного науково - виробничого підприємства " Авіста"

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року

в с т а н о в и л а:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача, в якому просив визнати незаконним його звільнення з посади директора департаменту біржових торгів Приватного Науково - виробничого підприємства " Авіста", стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 157999, 09 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 22.02.2016 року працював у Приватному Науково - виробничому підприємстві " Авіста"на посаді начальника відділу департаменту біржових торгів. В подальшому 07.06.2016 року на підставі наказу № 35-К1 його було переведено на посаду Директора департаменту біржових торгів ПНВП Авіста з посадовим окладом 8200 грн. З 07.06.2016 року йому не виплачувалась заробітна плата. Керівництво підприємства повідомило останньому, що заробітна плата буде виплачена у повному обсязі пізніше, при цьому ПДФО, військовий збір і ЄСВ буде сплачуватись підприємством у встановленому законом порядку. Пізніше, керівництвом ПНВП Авіста , його було повідомлено телефоном, що його звільнено з 22.10.2017 року без надання будь яких пояснень. Крім того, ПНВП Авіста 23.10.2017 року було внесено відомості до ЄДРПОУ про його звільнення , однак з дня звільнення по теперішній час йому не виплачено заробітну плату і компенсацію за невикористані дні відпустки.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 до Приватного Науково - виробничого підприємства " Авіста" про стягнення заробітної плати - задоволено.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади Директора департаменту біржових торгів Приватно науково-виробничого підприємства АВІСТА , код за ЄДРПОУ 22523052.

Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства АВІСТА , код за ЄДРПОУ 22523052 на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі у сумі 157 999,09 грн. (сто пятдесят сім тисяч девятсот девяносто девять гривень девять копійок).

Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства АВІСТА ( ЄДРПОУ 22523052, 36015, м.Полтава, вул. Старокотилевська, 12) судовий збір на користь держави у розмірі 704,80 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом не надано правової оцінки, що відповідач працював на підприємстві за сумісництвом з почасовою оплатою праці. Факт роботи позивача за сумісництвом підтверджується також тим, що позивач працював за основним місцем працевлаштування - директором ТОВ ФК Єврокредит та був само зайнятою особою - арбітражним керуючим. Усього за лютий - березень 2016 року позивачем відпрацьовано 10 годин, невиплачена заробітна плата за цей період становить - 66,82 грн.,за червень - невиплачена заробітна плата 70,03 грн., з 18.07.2016 року по 26 вересня 2016 року ОСОБА_2 відпрацював на підприємстві 22 години, за цей час йому нараховано, але не виплачено заробітну плату в розмірі 154,08 грн. За період з 10 жовтня 2017 року по 19 жовтня 2017 року позивачем було відпрацьовано 4 години, заробітна плата за даний період нарахована та не виплачена складає 62, 47 грн. Всього заробітна плата позивача за відпрацьований період склала -353,40 грн. Однак вказані кошти, за клопотанням ОСОБА_2, були спрямовані на оплату його навчання у Міжнародному інституті бізнесу, тому заборгованість по заробітній платі відсутня.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що документи, надані апелянтом, про те що він працював в товаристві за сумісництвом, не відповідають дійсності. На спростування факту його роботи за сумісництвом, позивачем надано Рішення засновника ПНВП Авіста від 18.10.2017 року та наказ генерального директора ПНВП Авіста № 35-К1 від 07.06.2016 року, які зберігаються в матеріалах реєстраційної справи ПНВП Авіста , та в яких відсутня вказівка про перебування позивача з ПНВП Авіста у трудових відносинах за сумісництвом . Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також, постановити окрему ухвалу по факту підробки відповідачем документів, які пов'язані з його трудовою діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 28-К1 від 22.02.2016 року ОСОБА_2 призначений на посаду начальника відділу департаменту біржових торгів Приватного науково - виробничому підприємства Авіста . / а.с. 118 т. 1/

В подальшому, наказом № 35-К1 від 07.06.2016 року, позивач був переведений на посаду Директора департаменту біржових торгів ПНВП Авіста / а.с. 212 т.2/.

Дані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_2 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ПНВП Авіста код за ЄДРПОУ 22523052 станом на 22.10.2017 року / а.с.6-9, 10-43 т.1/.

Рішенням Засновника ПНВП Авіста № 38 від 18.10.2017 року звільнено ОСОБА_2 з 19 жовтня 2017 року за власним бажанням / а.с. 213 а т.2 /.

Як встановлено судом першої інстанції, з 07.06.2016 року позивачу заробітна плата не виплачувалась.

Відповідачем даний факт не оспорюється, проте заперечується розмір заробітної плати, який обраховано позивачем.

Представником відповідача вказано, що оскільки позивач працював на підприємстві за сумісництвом, з погодинною оплатою праці 8,30 грн., нарахування заробітної плати проводилося лише за відпрацьований час. Всього заробітна плата позивача за відпрацьований період склала -353,40 грн. Однак вказані кошти, за клопотанням ОСОБА_2, були спрямовані на оплату його навчання у Міжнародному інституті бізнесу, тому заборгованість по заробітній платі відсутня.

На підтвердження факту роботи позивача на підприємстві за сумісництвом, відповідачем надано копії відповідних наказів та рішень засновника, які посвідчені печаткою підприємства / а.с.146-159 т.2/.

Крім того, відповідачем вказано, що прийняття позивача на роботу за сумісництвом було обумовлено, тим що останній з 16 лютого 2016 року був директором Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Єврокредит , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 119 -121 т.1/.

В свою чергу, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про доведеність факту працевлаштування ОСОБА_2 на підприємстві за сумісництвом, з погодинною оплатою праці, враховуючи наступне.

Відповідно, до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Також у п. 2.14 цієї Інструкції зазначено: запис про роботу за сумісництвом за бажанням працівника вносить до його трудової книжки окремим рядком основний роботодавець .

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_2, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні апеляційної інстанції, 22 червня 2016 року міститься запис про прийняття позивача на посаду начальника відділу Департаменту біржових торгів Приватного Науково - виробничого підприємства Авіста . Посилання на зайняття посади за сумісництвом у трудовій книжці відсутнє.

07 червня 2016 року міститься запис про переведення позивача на посаду директора Департаменту біржових торгів ПНВП Авіста .

Записів про зайняття ОСОБА_2 посади директора ТОВ ФК Євродом трудова книжка не містить, що свідчить про те, що Приватне Науково - виробничне підприємство Авіста було основним місцем роботи позивача / а.с. 6-9 т.1/.

Крім того, в суді першої інстанції, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, де ним не визнається лише розмір посадового окладу 8200 грн, зазначеного позивачем та на його спростування надано довідку від 11.01.2017 року, в якій вказано, що ОСОБА_2 працював у ПНВП Авіста за основним місцем роботи з посадовим окладом 8130 грн / а.с. 69-71 т.1/.

Також, позивачем на спростування факту його роботи за сумісництвом, було надано в суді апеляційної інстанції копію Рішення засновника ПНВП Авіста № 38 від 18.10.2017 року про звільнення позивача та копію наказу генерального директора ПНВП Авіста № 35-К1 від 07.06.2016 року про призначення його на посаду, засвідчених належним чином державним реєстратором Виконавчого комітету Полтавської міської ради, в яких відсутня вказівка про перебування позивача з ПНВП Авіста у трудових відносинах за сумісництвом /а.с. 212, 213а т.2/.

Враховуючи те, що надані позивачем документи, що підтверджують його трудову діяльність у ПНВП Авіста засвідчені належним чином державною установою, узгоджуються з даними трудової книжки позивача, підстав сумніватись у їх достовірності у суду не має, тому вони приймаються колегією суддів як належний та достовірний доказ у справі.

Наявність розбіжностей у копіях Рішення засновника ПНВП Авіста від 18.10.2017 року та копіях наказу генерального директора ПНВП Авіста № 35-К1 від 07.06.2016 року, наданих учасниками справи, стало підставою для реагування судом апеляційної інстанції у спосіб, передбачений ст. 262 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт працевлаштування позивача на підприємстві за сумісництвом, з погодинною формою оплати його праці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади Директора департаменту біржових торгів за власним бажанням, оскільки позивач відповідної заяви не подавав, матеріали справи відповідних доказів не містять.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що відповідної заяви ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням надати суду не може.

Таким чином, воєвиявлення працівника на звільнення за власним бажанням суду не доведено, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання звільнення незаконним є обґрунтованим.

Позивачем не заявлено позовних вимог щодо поновлення його на посаді, внаслідок незаконного звільнення, тому враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, колегія суддів вказане питання не вирішує.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано, відповідачем, з ОСОБА_2 при звільненні не було здійснено розрахунок по заробітній платі.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оскільки відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні не проведений, що підтверджується наявними у справі доказами, внаслідок цього до теперішнього часу існує непогашена заборгованість із заробітної плати. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з розміром суми заробітної плати, яка стягнута судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач прохав стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 157999, 09 грн., вказуючи, що розмір його заробітної плати складав 8200 грн. за місяць. / а.с.48-51 т.1/.

В свою чергу, як вбачається з довідки за № 01-д/17 від 11 січня 2017 року, виданої генеральним директором ПНВП Авіста ОСОБА_4, посадовий оклад ОСОБА_2 становить - 8130 грн./ а.с. 71 т.1./. Доказів щодо розміру заробітної плати в сумі 8200 грн. позивачем не надано.

Позивач прохає стягнути заробітну плату за період з 07 червня 2016 року по день звільнення - 22 жовтня 2017 року.

Враховуючи, що посадовий оклад становив 8130 грн, середньоденний заробіток позивача складає 378, 13 грн / 16260 - сума заробітної плати за два останніх повних робочих місяці : 43 робочі дні / 22 дня у серпні +21 день у вересні/.

Період розрахунку складає 6 місяців 15 днів.

Таким чином, заробітна плата, яка була не виплачена позивачу на момент звільнення та яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду складає 135 751,95 грн.

В свою чергу, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 12, 13 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на викладене, колегія суддів питання про стягнення середнього заробітку, передбаченого положеннями ст. 117 КЗпП України, не вирішує.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми заробітної плати, що підлягає стягненню.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.2 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного науково - виробничого підприємства " Авіста" - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року-змінити в частині суми заробітної плати, що підлягає стягненню .

На заміну записати: Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства АВІСТА , код за ЄДРПОУ 22523052 на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі у сумі 135 751, 95 грн. (сто тридцять п'ять сімсот п'ятдесят одна тисяча) грн, 95 коп.

В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2019 року .

головуючий суддя:

---

Т.В. Одринська

судді:

---

О.О.Панченко

---

В.П.Пікуль