Рішення

від 11.03.2019 по справі 0440/7173/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Справа № 0440/7173/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участі: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ТІМ+ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року Приватне підприємство ТІМ+ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.07.2018 р. № НОМЕР_1 форми «Р» ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № 009811402 форми «В4» ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № НОМЕР_2 форми «Р» ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № НОМЕР_3 форми «П» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства ТІМ+ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки № 7590/04-36-14-02/32175985 від 12.02.2018 року, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 161931 грн., за 2015 рік - 558688 грн., за 2016 рік - 640287 грн., завищення звитку за 2015 рік у сумі 215722 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 1551381 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ М-ЕНЕРГО (код 24602206), ТОВ ДІНКАРТ (код 40510296), ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ ФУД ТРЕЙД (код 40082733), ТОВ ОКЗИТ (код 40098722), TOB АСОН ПЛЮС (код 39286529), ТОВ ДОРНЕС (код 39936769), ТОВ БРИНГ-ТОРГ (код 41006119), ТОВ ГУРМІКОМ (код 33382227), ТОВ ЛД СОЛЮШЕНС (код 40020750), ТОВ БІЗНЕС АВЕКОР (код 39392010), ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (код 40509935), TOB МІКОС ТОРГ (код 39508193), однак такі доводи перевіряючих не мають під собою ні фактичного, ні правового обґрунтування, оскільки всі правовідносини були реальними та підтверджується необхідними первинними документами (том 1, а.с.4-14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 2).

Представники позивача у судовому засіданні 11.03.2019 року позов підтримали та просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, від 25.04.2018 . № 009811402 та № НОМЕР_2.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2019 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, а саме: в ході проведення перевірки було встановлено порушення оформлення первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ М-ЕНЕРГО (код 24602206), ТОВ ДІНКАРТ (код 40510296), ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ ФУД ТРЕЙД (код 40082733), ТОВ ОКЗИТ (код 40098722), TOB АСОН ПЛЮС (код 39286529), ТОВ ДОРНЕС (код 39936769), ТОВ ЛАЙТ СОЛЮШН (код 39157742), ТОВ БРИНГ-ТОРГ (код 41006119), ТОВ ОСОБА_6 ЛТД (код 38567322), ТОВ ГУРМІКОМ (код 33382227), ТОВ БОССКО (39076077), ТОВ ЛД СОЛЮШЕНС (код 40020750), ТОВ БІЗНЕС КОІН (код 38905551), ТОВ БІЗНЕС АВЕКОР (код 39392010), ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (код 40509935), TOB МІКОС ТОРГ (код 39508193) - відсутність обов'язкових реквізитів; також, в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача та встановлено, що останні відсутні за податковою адресою, відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, обладнання, матеріальних ресурсів та транспортних засобів, що вказує на неможливість надання послуг. Також посилався на те, що відповідно, наявність пояснень (свідчень) керівників та засновників ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ ФУД ТРЕЙД , ТОВ ОКЗИТ , TOB АСОН ПЛЮС ТОВ БОССКО , ТОВ БІЗНЕС КОІН , ТОВ БІЗНЕС АВЕКОР щодо непричетності до ведення фінансово - господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів / податкових накладних в даних податкового обліку, а також вироки Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 року по справі № 759/11929/17 та від 09.02.2017 року по справі № 759/1750/17, якими визнано фіктивними ТОВ ДІНКАРТ та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (том 1 а.с. 156-160).

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Приватне підприємство ТІМ+ (код ЄДРПОУ 32175985) зареєстровано 09.12.2002 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Лівобережні ОДПІ м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 26.12.2017 року по 05.02.2018 року на підставі наказу № 7055-п від 12.12.2017 року, направлення від 22.12.2017 року №№ 13774, 13775, 13776, 13777 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП ТІМ+ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки № 7590/04-36-14-02/32175985 від 12.02.2018 року (том 1 а.с. 23-114).

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138. п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 1360906 грн., у т.ч. за 2014 рік у сумі 161931 грн., за 2015 рік у сумі 558688 грн., за 2016 рік у сумі 640287 грн. та завищено збиток за 2015 рік у сумі 215722 грн.;

2. п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1551381 грн., у т.ч. за квітень 2014 року 2659 грн., за травень 2014 року 38835 грн., за червень 2014року 18756 грн., за липень 2014 року 80802 грн., за серпень 2014 року 2126 грн., за вересень 2014 року 1273 грн., за листопад 2014 року 99122 грн., за січень 2015 року 2205 грн., за квітень 2015 року 143762 грн., за травень 2015 року 12305 грн., за червень 2015 року 213 грн., за липень 2015 року 12065 грн., за серпень 2015 року 183573 грн., за вересень 2015 року 10970 грн.. за жовтень 2015 року 50585 грн., за листопад 2015 року 44744 грн., за грудень 2015 року 58515 грн., за лютий 2016 року 4640 грн., за березень 2016 року 126342 грн., за квітень 2016 року 149470 грн., за травень 2016 року 114954 грн., за червень 2016 року 36886 грн., за липень 2016 року 42903 грн., за серпень 2016 року 61162 грн., за вересень 2016 року 162988 грн., за листопад 2016 року 1843 грн., за грудень 2016 року 87683 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, Приватне підприємство ТІМ+ подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області заперечення від 12.02.2018 року № 7590/04-36-14-02/32175983 на акт перевірки.

На підставі вказаного акта 25.04.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про збільшення ПП ТІМ+ суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням - 1305603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 326400,75 грн.

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 про зменшення ПП ТІМ+ суми розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року на 17062 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1706,20 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення ПП ТІМ+ суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням - 1198975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160071,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про зменшення ПП ТІМ+ суми розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 215722 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП ТІМ+ було подано до Державної фіскальної служби скаргу, за розглядом якої останнім прийнято рішення про результати розгляду скарги № 24287/6/99-99-11-01-01-25 від 23.07.2018 року, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 25.04.2018 р. скасовано в частині податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації товару за цінами нижче придбання та у відповідній частині штрафні санкції.

30.07.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з урахуванням рішення ДФС України № 24287/6/99-99-11-01-01-25 від 23.07.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПП ТІМ+ суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням - 1198975 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160071,75 грн.;

Правомірність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ПП ТІМ+ із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом IIцього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ М-ЕНЕРГО (код 24602206), ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ ФУД ТРЕЙД (код 40082733), ТОВ ОКЗИТ (код 40098722), TOB АСОН ПЛЮС (код 39286529), ТОВ ДОРНЕС (код 39936769), ТОВ БРИНГ-ТОРГ (код 41006119), ТОВ ГУРМІКОМ (код 33382227), ТОВ ЛД СОЛЮШЕНС (код 40020750), ТОВ БІЗНЕС АВЕКОР (код 39392010), TOB МІКОС ТОРГ (код 39508193).

Судом встановлено, що ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ ЛАЙТ СОЛЮШН договір купівлі-продажу № 21 від 21.10.2014 року, предметом якого є постачання трубної продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Сторонами до вказаного договору складено Специфікацію № 1 від 21.10.2014 р., згідно якої постачальник поставляє труби на загальну суму 613560 грн. (у тому числі ПДВ 102275 грн.).

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 8 від 03.11.2014 р., № 9 від 03.11.2014 р. та податковими накладними № 8 від 03.11.2014 р., № 9 від 03.11.2014 р., товарно-транспортними накладними № Р8 від 03.11.2014 р., № Р9 від 03.11.2014 р., згідно яких поставка здійснена перевізником ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, відповідно.

30.07.2014 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ ОСОБА_6 ЛТД договір купівлі-продажу № 307, предметом якого є постачання трубної продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 14 від 31.07.2014 р., № 15 від 30.07.2014 р. та податковими накладними № 14 від 31.07.2014 р., № 15 від 30.07.2014 р., товарно-транспортними накладними № Р14 від 31.07.2014 р., № Р15 від 31.07.2014 р., згідно яких поставка здійснена перевізником ПП ГОЛД ТРАНС, ПП Клипець, відповідно, за замовленням ТОВ ОСОБА_6 ЛТД .

20.05.2014 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ БОССКО договір купівлі-продажу № 20/5, предметом якого є постачання продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 1 від 05.06.2014 р., № 22 від 11.06.2014 р., № 522 від 22.05.2014 р., № 528-2 від 28.05.2014 р., № 528-1 від 28.05.2014 р. та податковими накладними № 1 від 05.06.2014 р., № 2 від 11.06.2014 р., № 7 від 22.05.2014 р., № 6 від 28.05.2014 р., № 5 від 28.05.2014 р., товарно-транспортними накладними № 114625 від 28.05.2014 р., № 114621 від 22.05.2014 р., № 114623 від 11.06.2014 р., № 114622 від 05.06.2014 р., згідно яких поставка здійснена перевізником ПП ОСОБА_9, ПП Ясенецький, ПАТ ОН Шахта Жданівська , ПП ОСОБА_10, відповідно, за замовленням ТОВ БОССКО .

22.04.2014 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ БІЗНЕС КОІН договір поставки № 422, предметом якого є постачання металопродукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковою накладною № 55 від 22.04.2014 р. та податковою накладною № 55 від 22.04.2014 р..

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПП ТІМ + мало взаємовідносини з ТОВ М-ЕНЕРГО (продавець) з придбання товару, кількість, ціна якого зазначені в накладних і рахунках, або додатках, відповідно до договору № 50410 від 10.04.2015 року.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 0911 від 11.09.2015 р., № 0910 від 10.09.2015 р., № 0902 від 02.09.2015 р., № 0821 від 21.08.2015 р., № 0820 від 20.08.2015 р., № 0814 від 14.08.2015 р., № 0807 від 07.08.2015 р., № 0727 від 27.07.2015 р., № 0625 від 30.06.2015 р., № 0624 від 24.06.2015 р., № 0624 від 16.06.2015 р., № 0624 від 03.06.2015 р., № 0421 від 21.04.2015 р. та податковими накладними № 47 від 11.09.2015 р., № 29 від 10.09.2015 р., № 28 від 02.09.2015 р., № 159 від 21.08.2015 р., № 158 від 20.08.2015 р., № 90 від 14.08.2015 р., № 14 від 07.08.2015 р., № 183 від 27.07.2015 р., № 177 від 30.06.2015 р., № 110 від 24.06.2015 р., № 60 від 16.06.2015 р., № 1 від 03.06.2015 р., № 11 від 21.04.2015 р.

03.02.2016 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ ІНТЕРНЕШНЛ ФУД ТРЕЙД договір поставки № 3, предметом якого є постачання металопродукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 134 від 17.05.2016 р., № 66 від 12.05.2016 р., № 355 від 28.04.2016 р., № 259 від 22.04.2016 р., № 108 від 31.03.2016 р., № 70 від 21.03.2016 р., № 44 від 16.03.2016 р. та податковими накладними № 134 від 17.05.2016 р., № 66 від 12.05.2016 р., № 355 від 28.04.2016 р., № 259 від 22.04.2016 р., № 108 від 31.03.2016 р., № 70 від 21.03.2016 р., № 44 від 16.03.2016 р.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПП ТІМ + мало взаємовідносини з ТОВ ОКЗИТ (продавець) з придбання товару (металопродукції).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: видаткові накладні № 30 від 01.04.2016 р., № 12 від 06.04.2016 р., № 97 від 28.03.2016 р., № 41 від 22.03.2016 р. та податкові накладні № 30 від 01.04.2016 р., № 12 від 06.04.2016 р., № 97 від 28.03.2016 р., № 41 від 22.03.2016 р., акти приймання-передачі товару від 22.03.2016 р., 28.03.2016 р.

01.04.2015 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ АСОН ПЛЮС договір купівлі-продажу № 401/02, предметом якого є постачання продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 2404/4 від 24.04.2015 р., № 304/4 від 03.04.2015 р. та податковими накладними № 424008 від 24.04.2015 р., № 403001 від 03.04.2015 р.

05.05.2015 року ПП ТІМ + , як замовником, було укладено з ТОВ ДОРНЕС договір з надання послуг по виконанню робіт № 1, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи з організації доставки вантажів, проведенню додаткових робіт з доставленим вантажем.

До вказаного договору сторонами погоджено додаткову угоду № 1 від 05.05.2016 р., відповідно до якої виконавець зобов'язується забезпечити обробку зовнішньої частини металопрокату;виконати зачищення раковин ливарного виробництва; провести покриття консерваційним лаком.

17.05.2016 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ ДОРНЕС договір купівлі-продажу № 60517, предметом якого є постачання продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 492 від 14.06.2016 р., № 181 від 03.06.2016 р., № 323 від 30.05.2016 р., № 105 від 18.05.2016 р., № 124 від 11.05.2016 р., актом виконаних робіт від 11.05.2016 р., податковими накладними № 492 від 14.06.2016 р., № 181 від 03.06.2016 р., № 323 від 30.05.2016 р., № 105 від 18.05.2016 р., № 124 від 11.05.2016 р..

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПП ТІМ + мало взаємовідносини з ТОВ БРИНГ-ТОРГ (продавець) з придбання товару (металопродукції).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: видаткову накладну № 61 від 21.12.2016 р. та податкову накладну № 61 від 21.12.2016 р.

27.10.2015 року ПП ТІМ + , як замовником, було укладено з ТОВ ГУРМІКОМ договір з надання послуг по виконанню робіт № 10/27, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи з організації робіт по обробці металопрокату (труб).

До вказаного договору сторонами погоджено додаткову угоду № 1 від 27.10.2015 р., відповідно до якої виконавець зобов'язується прийнято в роботу труби загальною кількістю 40 шт., передані по складу від ТОВ Компанія Химсталь ; забезпечити обробку зовнішньої частини металопрокату; виконати зачищення раковин ливарного виробництва; провести покриття консерваційним лаком; здійснити нарізання труб, здійснити пакування труб, нанести маркування на зовнішню поверню труб.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: актами виконаних робіт та видатковими накладними № СФ-05/05/1 від 05.05.2016 р., № СФ-15/10/3 від 21.10.2015 р., № СФ-15/10/2 від 21.10.2015 р., № СФ-15/10/1 від 21.10.2015 р., податковими накладними № 12 від 05.05.2016 р., № 55 від 28.10.2015 р., № 36 від 21.10.2015 р.

05.11.2015 року ПП ТІМ + , як покупцем, було укладено з ТОВ ЛД СОЛЮШЕНС договір купівлі-продажу № 06/11, предметом якого є постачання продукції (товар), асортимент, кількість, ціна якої зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Сторонами до вказаного договору погоджено: Специфікацію № 1 на товар (труба в асортименті) на загальну суму 236572,98 грн. (у тому числі ПДВ 39428,83 грн.), Специфікацію № 2 на товар (труба в асортименті) на загальну суму 68587,81 грн. (у тому числі ПДВ 11431,30 грн.), Специфікацію № 3 на товар (труба в асортименті) на загальну суму 16419,72 грн. (у тому числі ПДВ 2736,62 грн.).

Виконання договірних зобов'язань підтверджено: видатковими накладними № 14 від 11.12.2015 р., № 13 від 07.12.2015 р., № ВН-0011091 від 09.11.2015 р., № ВН-0011061 від 06.11.2015 р., податковими накладними № 14 від 11.12.2015 р., № 13 від 07.12.2015 р., № 50 від 09.11.2015 р., № 49 від 06.11.2015 р..

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПП ТІМ + мало взаємовідносини з ТОВ БІЗНЕС АВЕКОР (продавець) з придбання товару (металопродукції).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: видаткову накладну № 01-33 від 29.01.2015 р. та податкову накладну № 32 від 29.01.2015 р. на суму 13230 грн. (з ПДВ).

Також у перевіряємий період ПП ТІМ + мало взаємовідносини з ТОВ МІКОС ТОРГ (продавець) з придбання товару (металопродукції).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: видаткову накладну № 082822 від 28.08.2015 р. та податкову накладну № 811 від 28.08.2015 р. на суму 9919 грн. (з ПДВ).

Представником позивача в ході судового розгляду справи зазначалось, що надані послуги з обробки металопродукції та придбана металопродукція (товар) використані в рамках виконання договірних зобов'язань за договорами поставки, укладеними ПП ТІМ + , як постачальником: з ПП НВФ Кароліна № 50205 від 05.02.2015 р., ТОВ НВП Дніпрокомплект № 50603 від 03.06.2015 р., ТОВ Альфа-Метал-Компані , ТОВ Еквіптех , ТОВ ЮТМК , ТОВ Вектор Сталь .

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару та послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, вищенаведені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані вище наведеними контрагентами на адресу ПП ТІМ + , надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ПП ТІМ + сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеними контрагентами.

Слід вказати, що видами господарської діяльності ПП ТІМ + є, зокрема: оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (основний), що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання металопродукції та послуг з її обробки, які були придбані в рамках вище наведених договорів.

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у вище наведених контрагентів товару (металоконструкцій) та послуг, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Крім того, Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

Крім того, Верховний Суд наголосив та тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ПП ТІМ + .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, а також право на формування податкового кредиту та валових витрат, відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо порушення п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138. п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 1002918 грн.,а також п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1136041 грн.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 р. № НОМЕР_1 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 1136041 грн. та за штрафними санкціями на суму 270857,17 грн., податкове повідомлення - рішення від 25.04.2018 р. № НОМЕР_2 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями на суму 1002918 грн. та за штрафними санкціями на суму 111058,55 грн., податкове повідомлення - рішення від 25.04.2018 р. № 009781402 та від 25.04.2018 р. № НОМЕР_5 є такими, що прийнято контролюючим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Разом з тим, досліджуючи правовідносини ПП ТІМ + з контрагентами-постачальниками ТОВ ДІНКАРТ (код 40510296) та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (код 40509935), судом встановлено, що ПП ТІМ + , як замовником, 24.06.2016 року укладено з ТОВ ІНТЕХ К (нова назва ДІНКАРТ ) в особі директора ОСОБА_11 договір з надання послуг по виконанню робіт № 1, згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи з організації доставки вантажів, проведенню додаткових робіт з доставленим вантажем.

До вказаного договору сторонами погоджено додаткову угоду № 1 від 26.06.2016 р., відповідно до якої виконавець зобов'язується забезпечити обробку зовнішньої частини металопрокату; виконати зачищення раковин ливарного виробництва; провести покриття консерваційним лаком.

Також, 26.06.2016 року до вказаного договору сторонами погоджено додаткову угоду № 2, згідно якої виконавець зобов'язується забезпечити обробку зовнішньої частини труб; виконати нарізання труб, нанести маркування та здійснити пакування труб; 22.07.2016 року до вказаного договору сторонами погоджено додаткову угоду № 3, згідно якої виконавець зобов'язується забезпечити обробку зовнішньої частини труб; виконати нарізання труб, нанести маркування та здійснити пакування труб.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано: акти виконаних робіт: № 379 від 30.09.2016 р., № 131 від 12.09.2016 р., № 3 від 19.08.2016 р., № 2 від 17.08.2016 р., № 1 від 16.08.2016 р., № 63 від 25.07.2016 р., податкові накладні № 379 від 30.09.2016 р., № 131 від 12.09.2016 р., № 211 від 19.08.2016 р., № 173 від 17.08.2016 р., № 128 від 16.08.2016 р., № 63 від 25.07.2016 р.

01.09.2016 року ПП ТІМ + , як покупцем, укладено з ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (колишні назви РАЙДЕК , ТОВ ЄВРОХОУМС ) в особі директора ОСОБА_12 договір купівлі-продажу № 6-09-01, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у накладних та рахунках.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надано: видаткові накладні від 11.10.2016 р., від 08.09.2016 р., податкові накладні № 68 від 11.10.2016 р., № 30 від 08.09.2016 р.

Судом встановлено, що у справі № 759/1750/17 Святошинським районним судом м. Києва 09 лютого 2017 року оголошено вирок, згідно якого ОСОБА_12 (засновник та керівник ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (колишні назви РАЙДЕК , ТОВ ЄВРОХОУМС ), визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України, за якою призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 січня 2017 року покарання у виді штрафу, в розмірі п'ятисот (500) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.доходів громадян, що становить 2550 грн.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_12, у квітні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановленої особи на ім'я Крістіна, за грошову винагороду придбати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс та стати його засновником, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті її незаконної діяльності.

Відразу ж, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись біля станції метро Житомирська ОСОБА_12, погодившись на пропозицію невстановленої особи на ім'я Крістіна, надала останній свої анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу та підписала документи (які саме вона не пам'ятає), що стосуються створення суб'єкта підприємницької діяльності в органах державної влади.

26.05.2016, на підставі підписаних ОСОБА_12. І.С. документів, зареєстровано факт придбання останньою ТОВ Єврохоумс у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_12, вчинила всі необхідні дії щодо придбання суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, стала засновником і директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935).

Злочинні дії ОСОБА_12 виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, ОСОБА_12 отримала фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, ОСОБА_12, діючи як службова особа та засновник ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) та Модельного статуту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182, будучи уповноваженою виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Єврохоумс від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_12, будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_12, які полягали у пособництві у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року по справі № 759/11929/17 ОСОБА_11 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України, за якою призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 липня 2017 року покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу розміром 150 (сто п'ятдесят) неоподаткованих розмірів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_11 маючи умисел, спрямований на пособництво у фіктивному підприємництві, тобто пособництво у створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів, а саме: особистих документів та документів, що стосуються створення та керівництва підприємством, сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, діючи умисно, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_11 у травні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилася на пропозицію невстановленої особи на ім'я ОСОБА_5, за грошову винагороду створити суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) , стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що створення вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

Відразу ж, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, і заходячись біля станції метро Житомирська ОСОБА_11 погодившись на пропозицію невстановленої особи на ім'я ОСОБА_5, надала останньому свої, анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу та підписала документи, що стосуються створення суб'єкта підприємницької діяльності в органах державної влади.

26.05.2016 на підставі підписаних ОСОБА_11 документів невстановленими особами зареєстровано факт створення ОСОБА_11 ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_11 вчинила всі необхідні дії щодо створення суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, стала засновником директором ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296).

За свої злочинні дії, що виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_11 отримала грошову винагороду у розмірі 500 гривень.

Разом з тим, ОСОБА_11 отримала фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, ОСОБА_11 діючи як службова особа та засновник ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 (і змінами та доповненнями) та статуту ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), будучи уповноваженою виконувати організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним, підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Інтех К ( ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановленіі на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведеній фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_11, будучи засновником та директором фіктивного підприємства ТОВ Ітех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємству складання від її імені, як службової особи ТОВ Інтех К (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України не надходили кошти у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_11, які полягали у пособництві у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Інтех К Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто проведених фінансово-господарський операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує стальність та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Практика щодо застосування вищезазначених норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), яка повинна бути врахована адміністративним судом згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ПП ТІМ + з контрагентами-постачальниками ТОВ Інтех К (ТОВ ДІНКАРТ ) (код 40510296) та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС (код 40509935) є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення, з огляду на здійснення незаконної діяльності ТОВ Інтех К (ТОВ ДІНКАРТ ) та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС .

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами ТОВ Інтех К (ТОВ ДІНКАРТ ) та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС та безпідставно сформовано витрати по господарським операціям з ТОВ Інтех К (ТОВ ДІНКАРТ ) та ТОВ РЕМОНТНИЙ ЦЕНТР ПЕРОС .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства "ТІМ+" підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 46204,92 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 131 від 14.11.2018 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 41578,21 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 21 березня 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "ТІМ+" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.07.2018 р. № НОМЕР_1 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 1136041 грн. та за штрафними санкціями на суму 270857,17 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № НОМЕР_2 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями на суму 1002918 грн. та за штрафними санкціями на суму 111058,55 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № 009781402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.04.2018 р. № НОМЕР_5.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ТІМ+" (код ЄДРПОУ 32175985) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 41578,21 грн. (сорок одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім гривень 21 копійка).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1