Рішення

від 08.04.2019 по справі 240/369/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м.Житомир справа № 240/369/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.11.2018 №0130475113,

встановив:

25 січня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 28.11.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 10 302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню в розмірі 1532,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням від 28.11.2018 № НОМЕР_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" нараховано штраф в розмірі 10 302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню в розмірі 1532,51 грн. за нібито несвоєчасне перерахування до державного бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за жовтень 2017 року в сумі 4493,12 грн. Натомість, позивач вказує на те, що внески було перераховано вчасно і в повному обсязі. Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень місяць 2017 року сума ЄСВ в розмірі 22 %, що підлягає сплаті, становить 4493,12 грн. В свою чергу, позивачем 20.11.2017 до філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" було подано платіжне доручення від 20.11.2017 № 83 про перерахування на рахунок № 37192201010625 ГУ ДКСУ в м.Житомирі коштів в сумі 4493,12 грн., з призначення платежу "*;101;13564997;71010000;ЄСВ на ФЗП за жовтень 2017 року". Однак, з вини працівників банку кошти згідно поданого платіжного доручення були зараховані на рахунок сплати військового збору, а не на рахунок ЄСВ. Відповідно до вимог п. 129,6 ст. 129 Податкового кодексу України у разі порушення строку зарахування податків до бюджету або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-ІІІ з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожен день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції, встановлені цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету та державних цільових фондів. З огляду на зазначене позивач вважає, що свої зобов'язання із нарахування і сплати ЄСВ за жовтень 2017 року в сумі 4493,12 грн. виконав вчасно і в повному обсязі, а їх несвоєчасне зарахування виникло не з його вини, а тому рішення від 28.11.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернувся до суду.

Ухвалою судді від 29 січня 2019 року позовну заяву позивача залишено без руху у зв'язку з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та надано строк для усунення недоліків.

06 лютого 2019 року позивачем було виконано вимоги ухвали судді від 29.01.2019 та надано позовну заяву із виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 12 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче судове засідання на 25 лютого 2019 року о 10:00.

25 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для можливості підготувати відзив на позовну заяву. У зв'язку з цим, судове засідання по справі було перенесено на 20 березня 2019 року о 10:00.

14 березня 2019 року до суду надійшов відзив Головного управління ДФС у Житомирській області на позовну заяву із запереченнями проти позиції позивача. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів суми платежу з рахунку платника незалежно від часу їх зарахування на рахунок органів доходів і зборів. Оскільки позивачем єдиний внесок за жовтень 2017 року - вересень 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а саме не перерахування позивачем коштів по єдиному соціальному внеску на відповідний рахунок, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені винесено відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому відповідач зауважив, що розрахунок санкцій здійснено а підставі Інтегрованої картки платника податків. Окрім того, зазначає, що в силу приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банку у ході виконання ними своїх службових обов'язків або втручатись у діяльність банку. У зв'язку з тим, що рішення від 28.11.2018 № НОМЕР_1 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законами України, вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 49-50).

В судовому засідання 20.03.2019 прийнято протокольну ухвалу, якою закінчено підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи по суті. В подальшому, в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.04.2019, для надання можливості позивачу подати до суду виписку з банківської установи.

В судовому засіданні 08.04.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, просив долучити виписку з банку за 20.11.2017, натомість представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" (код ЄДРПОУ 13564997) перебуває на обліку платників податків у ДПІ м. Житомира з 16.03.1995 (а.с. 11).

Рішенням начальника Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області від 28.11.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф у розмір 10302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню у розмірі 1532,51 грн. (а.с. 12).

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач 14.12.2018 оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 14.01.2019 № 170016/99-99-11-05-02-25 в задоволенні скарги відмовлено, а рішення начальника Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області від 28.11.2018 № НОМЕР_1 залишено без змін (а.с. 14-16). З метою захисту порушеного рпава позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частина 10 статті 9 Закону №2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Як встановлено матеріалами справи, позивачем 14.11.2017 на виконання вимог ст.6 Закону №2464-VI сформовано та подано до Житомирської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області Звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.17-19). Відповідно до даної звітності сума єдиного внеску на фонд заробітної плати, становила 4493,12 грн. та повинна бути сплачена до 20 числа наступного місяця, тобто до 20.12.2017.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2017 позивачем до філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" подано платіжне доручення від 20.11.2017 № 83 про перерахування на рахунок №37192201010625 ГУ ДКСУ в м. Житомирі коштів в сумі 4493,12 грн., із зазначенням призначення платежу "*;101;13564997;71010000;ЄСВ на ФЗП за жовтень 2017 року" (а.с. 20).

Однак, згідно виписки за 20.11.2017, наданої Філією-Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" кошти на підставі платіжного доручення № 83 в сумі 4493,12 грн. було перераховано на інший рахунок, а саме 31117063700002 (рахунок для сплати військового збору) (а.с.72).

Факт помилкового перерахування коштів з вини банку також підтверджується листом начальника управління філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" від 21.12.2018 № 105.26/118755/2018-05/Вих (а.с. 22).

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346-ІІІ) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що у випадку використання розрахункового документа для перерахування єдиного внеску, днем сплати такого внеску є дата надходження розрахункового документу до обслуговуючого банку платника.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що 20 листопада 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гламур -С" подано платіжне доручення на перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4493,12 грн., до обслуговуючого банку, а несвоєчасне зарахування коштів відбулося внаслідок помилкових дій працівників банку щодо перерахування коштів на невірний рахунок.

Відповідно до ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VІ, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску. Натомість, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено своєчасну сплату ним єдиного внеску в повному обсязі.

В силу приписів п. 129.6. ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків відповідальність не несе.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.09.2018 у справі № 823/1985/17 та від 16.10.2018 у справі № 804/5008/17.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення відповідача №0130475113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.11.2018 прийнято всупереч вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 7 від 23.01.2019 позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.11.2018 №0130475113, винесене Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" (вул.Перемоги, 33, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13564997) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 22 квітня 2019 року