Постанова

від 30.07.2019 по справі 240/369/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/369/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

30 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С. Охрімчук І.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 22.04.2019р. у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.11.2018 №0130475113,

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 28.11.2018 № 0130475113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 10 302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню в розмірі 1532,51 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним рішенням від 28.11.2018 № 0130475113 Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" нараховано штраф в розмірі 10 302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню в розмірі 1532,51 грн. за нібито несвоєчасне перерахування до державного бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за жовтень 2017 року в сумі 4493,12 грн. Натомість, позивач вказує на те, що внески перераховано вчасно і в повному обсязі. Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень місяць 2017 року сума ЄСВ в розмірі 22 %, що підлягає сплаті, становить 4493,12 грн. Однак, з вини працівників банку кошти згідно поданого платіжного доручення були зараховані на рахунок сплати військового збору, а не на рахунок ЄСВ.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.11.2018 №0130475113, винесене Головним управлінням ДФС у Житомирській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує, що позивачем єдиний внесок за жовтень 2017 року - вересень 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а саме не перерахування позивачем коштів по єдиному соціальному внеску на відповідний рахунок, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАМУР-С" перебуває на обліку платників податків у ДПІ м. Житомира з 16.03.1995 (а.с.11).

Рішенням начальника Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області від 28.11.2018 № 0130475113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф у розмір 10302,65 грн. за період з 21.11.2017 по 20.11.2018 та пеню у розмірі 1532,51 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач 14.12.2018 оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 14.01.2019 № 170016/99-99-11-05-02-25 в задоволенні скарги відмовлено, а рішення начальника Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області від 28.11.2018 №0130475113 залишено без змін (а.с.14-16). З метою захисту порушеного права позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як платником податку було своєчасно сплачено в бюджет суми податкового зобов`язання.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами частини 2 статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 7 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частина 10 статті 9 Закону №2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14.11.2017 на виконання вимог ст.6 Закону №2464-VI сформовано та подано до Житомирської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області Звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.17-19). Відповідно до даної звітності сума єдиного внеску на фонд заробітної плати, становила 4493,12 грн. та повинна бути сплачена до 20 числа наступного місяця, тобто до 20.12.2017.

Так, 20.11.2017 позивачем до філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" подано платіжне доручення від 20.11.2017 №83 про перерахування на рахунок №37192201010625 ГУ ДКСУ в м. Житомирі коштів в сумі 4493,12 грн., із зазначенням призначення платежу "*;101;13564997;71010000;ЄСВ на ФЗП за жовтень 2017 року" (а.с. 20).

Однак, згідно виписки за 20.11.2017, наданої Філією-Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" кошти на підставі платіжного доручення № 83 в сумі 4493,12 грн. було перераховано на інший рахунок, а саме НОМЕР_1 (рахунок для сплати військового збору) (а.с.72).

Факт помилкового перерахування коштів з вини банку також підтверджується листом начальника управління філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" від 21.12.2018 №105.26/118755/2018-05/Вих (а.с.22).

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-III банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З наведеного вбачається, що у випадку використання розрахункового документа для перерахування єдиного внеску, днем сплати такого внеску є дата надходження розрахункового документу до обслуговуючого банку платника.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що 20 листопада 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гламур -С" подано платіжне доручення на перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4493,12 грн., до обслуговуючого банку, а несвоєчасне зарахування коштів відбулося внаслідок помилкових дій працівників банку щодо перерахування коштів на невірний рахунок.

Відповідно до п.129.6. ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків відповідальність не несе.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.09.2018 у справі №823/1985/17 та від 16.10.2018 у справі №804/5008/17.

Відповідно до ч. 1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 липня 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Моніч Б.С. Охрімчук І.Г.