Рішення

від 22.04.2019 по справі 360/655/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/655/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.) до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач № 1, Сватівський РВ ГУМВС України у Луганській області), Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач № 2, Старобільський РВ ГУМВС України у Луганській області), в якому після уточнення позовних вимог позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача № 1 щодо нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 18.12.2014 на суму 14774,05 грн; зобов'язати відповідача № 1 провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 18.12.2014 на суму 14774,05 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача № 2 щодо нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 на суму 524,73 грн; зобов'язати відповідача № 2 провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 на суму 524,73 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 04.08.2010 по 18.12.2014 позивач проходив службу в Сватівському районному відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку, з 19.12.2014 у Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку, з 07.11.2016 до теперішнього часу проходить службу у Старобільському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку. У період часу з 26.09.2014 по 24.06.2015 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, у зв'язку із чим має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО.

Відповідачем № 1 не виплачено позивачу винагороду за безпосередню участь в АТО за спірний період в сумі 14774,05 грн, відповідачем № 2 - в сумі 524,73 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 19.02.2019 позов залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито провадження в справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2019 від Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 67-75), в обґрунтування якого останній послався на таке. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 26.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Також відповідач вважає, що матеріали справи свідчать лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у спірний період, а докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції в спірний період, в матеріалах справи відсутні. Вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Також зазначив, що ч. 3 ст. 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок проведений у 2015 році, до суду звернувся 15.02.2019, тобто з пропуском місячного строку, оскільки, окрім цього, вважає, що винагорода за безпосередню участь в АТО не є складовою заробітної плати. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

22.04.2019 від Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 91-99), в якому відповідач № 1 також просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з тих же підстав, які наведені у відзиві Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області.

У судове засідання позивач не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 65).

Представник відповідача № 1 та відповідача № 2 до суду не прибув, у відзиві на позов просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 75, 99).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи, що клопотання про розгляд справи без їхньої участі заявили всі особи, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 та від 17.11.2015 № 321 лейтенант міліції ОСОБА_1 у період з 26.09.2014 по 05.11.2015 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (арк. спр. 77-82).

На підставі вищевказаних наказів ГУМВС України у Луганській області видано позивачу довідку від 24.06.2015 № ВДЗ/6135/А про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 26.09.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 13).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 11.04.2019 № 64/306 ОСОБА_1 у період з 17.10.2014 по 24.10.2014 перебував на лікарняному; 19.12.2014 переведений для подальшого проходження служби до Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 100).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 04.04.2019 № 21539 ОСОБА_1 у період з 19.12.2014 по 31.12.2014 у черговій відпустці не перебував (арк. спр. 84).

Згідно з довідкою від 08.04.2019 № 64/304, виданою ліквідаційною комісією Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у вересні 2014 року становило 2758,80 грн, у жовтні 2014 року - 3296,59 грн, у листопаді 2014 року - 3304,91 грн, у грудні 2014 року - 6368,25 грн, виплата в січні 2015 року за грудень 2014 року - 524,73 грн (арк. спр. 101). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Довідкою від 04.04.2019 № 4540, виданою ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, підтверджується, що грошове забезпечення позивача у грудні 2014 року (з 19.12.2014 по 31.12.2014) становило 525,87 грн (арк. спр. 83). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про міліцію форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету від 04.06.2014 № 158 встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ від 04.06.2014 № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23.07.2014 № 719, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплату винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з довідкою від 08.04.2019 № 64/304, виданою ліквідаційною комісією Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача у вересні 2014 року становило 2758,80 грн, у жовтні 2014 року - 3296,59 грн (у т.ч. нічні - 36,19 грн), у листопаді 2014 року - 3304,91 грн (у т.ч. нічні - 44,51 грн), у грудні 2014 року - 6368,25 грн (у т.ч. нічні - 56,88 грн, матеріальна допомога - 3000,00 грн), виплата в січні 2015 року за грудень 2014 року - 524,73 грн (арк. спр. 101). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Довідкою від 04.04.2019 № 4540, виданою ліквідаційною комісією Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, підтверджується, що грошове забезпечення позивача у грудні 2014 року (з 19.12.2014 по 31.12.2014) становило 525,87 грн (арк. спр. 83). За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу не нараховувалася та не сплачувалася.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до п. 2.17.1 якої особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально - побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Додатком № 26 Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до Постанови № 1294 визначено вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення, до яких належать:

- підвищення посадового окладу за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, відсотків посадового окладу;

- надбавка за кваліфікаційну категорію медичним працівникам з числа начальницького складу, відсотків посадового окладу;

- надбавка за особливості проходження служби у приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, в ізоляторах тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, у спецприймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, відсотків посадового окладу;

- надбавка за роз'їзний характер роботи (замість добових), відсотків посадового окладу;

- доплата за особливі умови служби, відсотків посадового окладу;

- доплата за службу в нічний час, відсотків посадового окладу;

- надбавка за кваліфікаційну категорію, відсотків посадового окладу;

- підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії, відсотків посадового окладу;

- надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, відсотків посадового окладу.

Таким чином, індексація, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100% якого нараховується на виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з постановою № 158.

Оскільки у грудні 2014 року позивачу сплачено матеріальну допомогу в розмірі 3000,00 грн, на які винагорода за участь в АТО не нараховується, тому враховуючи положення Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719, розмір винагороди позивача в вересні 2014 року та в грудні 2014 року (за період роботи позивача з 19.12.2014 по 31.12.2014 в Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області) повинен розраховуватись з 3000,00 грн, оскільки розмір грошового забезпечення позивача у вказаному місяці становив менше 3000,00 грн, а в грудні 2014 року (за період роботи з 01.12.2014 по 18.12.2014) розмір винагороди позивача повинен розраховуватись з 3892,98 грн (3368,25 грн + 524,73 грн).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.09.2014, а згідно довідки ліквідаційної комісії Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області від 11.04.2019 № 64/306 ОСОБА_1 у період з 17.10.2014 по 24.10.2014 перебував на лікарняному, тому винагорода за безпосередню участь в АТО у вересні 2014 року повинна становити - 500,00 грн (3000,00 грн / 30 днів х 5 днів), у жовтні 2014 року- 2445,86 грн (3296,59 грн / 31 день х 23 дні), у листопаді 2014 року - 3304,91 грн, у грудні 2014 року (за період роботи з 01.12.2014 по 18.12.2014 в Сватівському РВ ГУМВС України у Луганській області) - 3892,98 грн, (за період роботи з 19.12.2014 по 31.12.2014 в Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області) - 1258,06 грн (3000,00 грн / 31 день х 13 днів).

Оскільки наказами АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 та від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.09.2014 по 07.11.2015, то винагорода позивачу за участь в антитерористичній операції повинна була сплачуватись за весь спірний період.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 на суму 524,73 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки при здійсненні розрахунків розміру винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача коштів у сумі 1258,06 грн, а вимоги позивача про зобов'язання Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 на суму 524,73 грн ґрунтуються виключно на допущеній помилці під час визначення розміру винагороди, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 в розмірі 1258,06 грн.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню з Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинна становити: за вересень 2014 року - 500,00 грн, за жовтень 2014 року - 2445,86 грн, за листопад 2014 року - 3304,91 грн, за грудень 2014 року (за період роботи з 01.12.2014 по 18.12.2014) - 3892,98 грн, а всього в розмірі 10143,75 грн; з Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути винагороду за безпосередню участь в АТО за грудень 2014 року (за період роботи з 19.12.2014 по 31.12.2014) - 1258,06 грн.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014, а довідка № ВДЗ/6135/А від 24.07.2015 свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 26.09.2014 по 31.12.2014, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 26.09.2014.

Наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 17.11.2015 № 321 ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07.11.2015.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 26 вресня 2014 року по 07 листопада 2015 року, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Крім того, даний факт підтверджується також довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 24.07.2015 № ВДЗ/6135/А про те, що в період з 26.09.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 13).

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 23.10.2018 № 812/927/16. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові 18.07.2018 у справі № 812/889/17.

Стосовно посилань відповідача на те, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має постійного характеру, суд зазначає.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України Про оплату праці в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Щодо посилань відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що дана норма не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки позивачем оскаржується право на реалізацію законних вимог - винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. У судовому засіданні встановлено, що відповідачем така винагорода позивачу не була нарахована, а тому стаття 112 ЦК України до даних правовідносин не може бути застосована.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих у справах щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013) та від 15.10.2013 № 8-рп/2013.

Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» (далі - Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно вищезазначеного Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина п'ята статті 122 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто не обмежувати позивача строком зверненням з даним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про зобов'язання відповідача № 1 провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 18.12.2014 на суму 14774,05 грн та зобов'язання відповідача № 2 провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.12.2014 по 31.12.2014 на суму 524,73 грн обґрунтованими та такими, які слід задовольнити частково.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 26.09.2014 по 31.12.2014, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 18.12.2014 в сумі 10143,75 грн, та стягнення з Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за вересень 2014 року - 500,00 грн, за жовтень 2014 року - 2445,86 грн, за листопад 2014 року - 3304,91 грн, за грудень 2014 року (за період з 01.12.2014 по 18.12.2014) - 3892,98 грн, а всього в розмірі 10143,75 грн; визнання протиправною бездіяльності Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року (за період з 19.12.2014 по 31.12.2014) в сумі 1258,06 грн, та стягнення з Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року (за період з 19.12.2014 по 31.12.2014) - 1258,06 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 18.12.2014 в сумі 10143,75 грн.

Стягнути зі Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Леніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 08670906) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 92740, Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Горького, буд. 6) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за вересень 2014 року - 500,00 грн, за жовтень 2014 року - 2445,86 грн, за листопад 2014 року - 3304,91 грн, за грудень 2014 року (за період з 01.12.2014 по 18.12.2014) - 3892,98 грн, а всього в розмірі 10143,75 грн (десять тисяч сто сорок три грн 75 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року (за період з 19.12.2014 по 31.12.2014) в сумі 1258,06 грн.

Стягнути зі Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Фрунзе, буд. 20, код ЄДРПОУ 08670935) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 92740, Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Горького, буд. 6) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2014 року (за період з 19.12.2014 по 31.12.2014) в розмірі 1258,06 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім грн 06 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4