Рішення

від 11.04.2019 по справі 1340/5280/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5280/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Бродівський завод сухого знежиреного молока» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Бродівський завод сухого знежиреного молока» (далі - ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» , Позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2018, прийняте ГУ ДФС у Львівській області, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 1236948 грн., з яких 824632 грн. - за основним платежем, 412316,00 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою судді від 12.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

29.11.2018 представник ГУ ДФС у Львівській області поданий відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 70-72).

Ухвалою суду від 28.01.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області підлягає скасуванню, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток, в розмірі 1236948,00 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, які ґрунтуються на тому, що оскільки Позивач не розрахувався по векселю за раніше отримані товари (роботи, послуги), кредиторська заборгованість в сумі 4581291,00 грн. підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та повинна бути відображена в складі доходів. Позивач наголосив, що вартість інформаційно - консультаційних послуг на суму 4581291,00 грн. не включались до складу адміністративних витрат Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013-2018 роки, оскільки строк для пред'явлення вимог за векселем не настав. Враховуючи наведене, Позивач вважає податкове повідомлення - рішення в частині, що оскаржується.

Відповідач проти позову заперечив повністю. Надав відзив на позовну заяву (арк. справи 70-72) та додаткові пояснення (арк. справи 136). Зазначив, що в ході перевірки на підставі наданих ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» оборотно - сальдових відомостей та журналів ордерів по бухгалтерському рахунку 51 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» станом на 01.01.2015, 01.01.2017, 01.01.2018 та 31.03.2018 року обліковується кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності в сумі 4581291,00 грн. Жодних первинних документів та картки бухгалтерського рахунку 51 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» з розшифруванням контрагентів по яких обліковується кредиторська заборгованість, посадовою особою Позивача до перевірки не надано. Також, відповідач наголосив, що видати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Враховуючи наявну кредиторську заборгованість, відповідач дійшов висновку про заниження Позивачем доходу (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за І квартал 2018 року на суму 4581291,00 грн. У зв'язу з наведеним, Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» код ЄДРПОУ 00446374, місцезнаходження: 80601, Львівська область, м. Броди, вул. І.Богуна, 3.

Головне управління ДФС у Львівській області провело документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» з дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2018 № 1710/13-01-14-03/00446374.

Згідно висновків вказаного акта встановлено, зокрема, такі порушення:

підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 всього в сумі 939840, 00 грн., в тому числі за 2015 рік - в сумі 33868,00 грн., за 2016 рік - в сумі 28490,00 грн. (за І квартал 2016 року - в сумі 4408,00 грн., за ІІ квартал 2016 - в сумі 9875,00 грн., за ІІІ квартал 2016 в сумі 7776,00 грн., за ІV квартал 2016 року в сумі 6431,00 грн.), за 2017 рік - в сумі 34902,00 грн. (за І квартал 2017 - в сумі 7380,00 грн., за ІІ квартал 2017 року - в сумі 9635,00 грн., за ІІІ квартал 2017 року в сумі 9770,00 грн., за ІV квартал 2017 року в сумі 9635,00 грн.), за І квартал 2018 року на суму 842580,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки від 10.07.2018 № 1710/13-01-14-03/00446374 від 30.07.2018 № 382 (арк. справи 49-52).

ГУ ДФС у Львівській області надала відповідь на заперечення від 09.08.2018 № 27927/10/13-01-14-01-10 (арк. справи 53), згідно якої, постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДФС у Львівській області вирішила висновки акта перевірки вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» від 30.07.2018 № 382 залишити без задоволення (арк. справи 53).

На підставі висновків акта перевірки від 10.07.2018 № 1710/13-01-14-03/00446374 ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення - рішення від 14.08.2018 № НОМЕР_1, яким за порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток на загальну суму 1392826,00 грн., з них податкове зобов'язання 939840,00 грн., штрафні санкції 452986,00 грн. (арк. справи 55).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням звертався до ДФС України із скаргою від 21.08.2018 № 419 (арк. справи 58-61).

Рішенням ДФС України від 07.09.2018 № 28938/6199-99-11-01-61-25 продовжено строки розгляду скарги Позивача.

Рішенням ДФС України від 17.10.2018 № 33718/6199-99-11-01-01-25 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 63-66).

Позивач не погоджуючись із наданою відповіддю та податковим повідомленням - рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 1236948 грн., з яких 824632 грн. - за основним платежем, 412316,00 грн. - штрафні санкції, звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та його сплата визначено у статті 137 ПК України.

Так, відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 ПК України.

Пунктом 137.3 цієї статті визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 -1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як видно з матеріалів справи, Позивач на підставі договору про надання інформаційно - консультаційних послуг від 01.03.2013 № 01/03/13-2, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіум» (код ЄДРПОУ 37266914) (далі - ТзОВ «Радіум» ), отримував від останнього інформаційно - консультаційні послуги. Термін надання вказаних послуг, згідно з умовами договору, визначено до 31.12.2013.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику Акт приймання - передачі наданих послуг, у якому вказується загальна вартість наданих виконавцем послуг та перелік послуг згідно вказаного Договору.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору сума за надані послуги становить 5062200,00 грн.

Згідно акта приймання - передачі наданих послуг по Договору про надання інформаційно - консультаційних послуг № 01/03/13-2 від 01.03.2013 виконавцем надано послуги на загальну суму 5062200,00 грн.

З платіжного доручення № 27 від 26.04.2013 (арк. справи 155) вбачається, що Позивач частково здійснив оплату за інформаційно - консультаційні послуги згідно договору № 01/03/13-2 від 01.03.2013 в сумі 480909,00 грн.

Відповідно до акта приймання - передачі векселів від 13.06.2013 ПАТ «Бродівський завод сухого знежиреного молока» та ТзОВ «Радіум» на підставі договору № 01/03/13-2 від 01.03.2018 здійснюючи проведення розрахунків за формою розрахункового документа - простий вексель у відповідності до Закону України «Про обіг векселів в України» , підписали акт, згідно якого Позивач передає, а ТзОВ «Радіум» приймає вексель серії АА2391885 від 13.06.2013 на суму 4581291,00 грн.

Отже, розрахунок за надані послуги проведено на підставі платіжного доручення № 27 від 26.04.2013 на суму 480909,00 грн., а на решту суми в розмірі 4581291,00 грн., Позивач видав ТзОВ «Радіум» простий вексель серії АА № 2391885 від 13.06.2013 на суму 4581291,00 грн., на строк до 13.06.2025 (арк. справи 145).

Враховуючи положення Закону України «Про обіг векселів в Україні» з моменту видачі (передачі) векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначав про протиправне віднесення Відповідачем суми зобов'язань за векселем до безповоротної фінансової допомоги, оскільки строк для пред'явлення вимог за векселем не настав.

Як видно з акта приймання - передачі векселів від 13.06.2018, простий вексель видано у відповідності до Закону України «Про обіг векселів в Україні» .

Так, відповідно до статті 1 цього Закону законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з врахуванням застережень, обумовлених додатком II до вказаної Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» , Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» , Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» , Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» , вказаного Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до статті 28 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі акцептант зобов'язується здійснити платіж за векселем при настанні строку платежу, зазначеного у векселі.

Згідно з статтею 70 вказаного Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат» . Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Відповідно до статті 77 Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме: положення щодо індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу в разі неплатежу (статті 43 - 50, 52- 54); платежу в порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67, 68), змін (стаття 69), позовної давності (статті 70 - 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72 - 74).

З наведеного вбачається, що перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Водночас, судом встановлено, що ТзОВ «Радіум» (код ЄДРПОУ 37266314), який є векселедержателем, відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 у справі № 908/1777/14 визнано банкрутом.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 7 Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» , зі змінами та доповненнями, видавати переказні й прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, у покупця - емітента простого векселя виникає зобов'язання сплатити певну суму, зазначену в простому векселі, і припиняються зобов'язання за договором купівлі-продажу.

Виходячи з наведеного, витрати емітента простого векселя - покупця товарів (робіт, послуг), що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отримувача векселя - для продавця товарів (робіт, послуг) дохід від реалізації товарів (від надання послуг, виконання робіт) визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг).

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності, відноситься до безповоротної фінансової допомоги і на дату прострочення заборгованості за виданим векселем векселедавець суму, зазначену в векселі (якщо вексель є недисконтним та непроцентним), повинен включити до складу валового доходу.

Відповідно до частини 3 статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Отже, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється.

Враховуючи вищезазначене, на момент ліквідації без правонаступництва кредитора (отримувача векселя) векселедавець повинен суму кредиторської заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу.

Обов'язок включення до складу доходу як безповоротної фінансової допомоги настає з моменту достовірного встановлення обставини щодо припинення господарського зобов'язання згідно із частиною третьої статті 205 ГК України, а саме - у зв'язку з неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, у платника податку (боржника) виникає інший доход із суми непогашеної заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату ліквідації підприємства-кредитора).

Вказані висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 02.08.2017 у справі № 804/14884/15.

Суд встановив, що Позивачу стало відомо про ліквідацію ТзОВ «Радіум» з висновків акта перевірки від 03.09.2015 № 139/22-00/000446374, складеного за результатами перевірки, проведеної Буською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Про ліквідацію ТзОВ «Радіум» зазначалося також у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 у справі № 813/5627/15, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (справа № 876/12134/15).

Відомості про ліквідацію ТзОВ «Радіум» містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд зазначає, що з 19.01.2014 набрали чинності положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет www.vgsu.arbitr.gov.ua. Для їх реалізації постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16 затверджено «Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство» .

Відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 у справі 908/1777/14, яка досліджувалася судом під час розгляду цієї справи, повідомлення про визнання ТзОВ «Радіум» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України http://www.arbitr.gov.ua/. Дата публікації вказаного повідомлення на офіційному веб - сайті - 02.07.2014 о 11:12 год. за № 5582.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що Позивач дізнався про ліквідацію без правонаступництва кредитора (отримувача векселя) ТзОВ «Радіум»в період 2014-2015 років.

Таким чином, оскільки станом на дату проведення перевірки, яка проводилася за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 векселедержатель - ТзОВ «Радіум» був ліквідований, без правонаступництва, та Позивачу про це було відомо, суд погоджується з висновками Відповідача щодо необхідності внесення до доходу як безповоротної фінансової допомоги зобов'язань за векселем серія АА № 2391885 від 13.06.2013 року.

Крім того, як видно з реєстру виданих векселів (арк. справи 163-165) у графі «відмітка про стан платежу за векселем» зазначено, що вексель пролонгований, при цьому не вказано дати пролонгації та інформації про погодження цього з векселедержателем.

Суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що згідно з копії векселя серії АА № 2391885, такий виданий 13.06.2013 року. Разом з тим, як видно з останньої сторінки зошита, який використаний Позивачем для ведення реєстру виданих векселів, рік виготовлення такого зошита - 2014 рік. Такі обставини, наводять на думку про несвоєчасне внесення Позивачем векселя від 13.06.2013 до реєстру виданих векселів. З цього приводу, представник позивача у судовому засіданні не надав жодного пояснення.

Підсумовуючи усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 14.08.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 1236948,00 грн., з яких 824632,00 грн. - за основним платежем, 412316,00 грн. - штрафні санкції, є правомірним, відтак жодних підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Бродівський завод сухого знежиреного молока» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого ГУ ДФС у Львівській області від 14.08.2018 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 1236948,00 грн., з яких 824632,00 грн. - за основним платежем, 412316,00 грн. - штрафні санкції, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено та підписано 22.04.2019.

Суддя Мричко Н.І.