Рішення

від 10.04.2019 по справі 440/326/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/326/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №5181/ІПК/16-31-13-02-15 від 11.12.2018.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.

Ухвалою від 31 січня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с. 2-3/.

06 лютого 2019 року на підставі клопотання ДФС України Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив розгляд відповідної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження /а.с.48-49/.

04 березня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с 48-49/.

Ухвалою від 27 березня 2019 року про витребування доказів суд зобов`язав Державну фіскальну службу України надати інформацію про отримання ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років доходу із зазначенням джерел його отримання /а.с. 63/.

У зв`язку з тим, що до початку розгляду справи по суду запитувані докази не були надані, суд своєю ухвалою від 04 квітня 2019 року зобов`язав ГУ ДФС у Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду відповідні відомості /а.с. 68-69/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на свою незгоду з висновками індивідуальної податкової консультації № 5181/ІПК/16-31-13-02-15 від 11.12.2018, отриманої від ГУ ДФС у Полтавській області. Цією консультацією відповідач зазначив про обов`язок адвоката сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин адвоката з роботодавцем, та незважаючи на те, що роботодавець сплачує єдиний внесок за працевлаштованого адвоката, а також про обов`язок подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника внеску у строки, порядку та за формою, визначеними законодавством.

Позивач наполягав на тому, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Позивач вважав, що обов`язку щодо подачі звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в нього не виникає доти, доки він не почне провадити незалежну професійну адвокатську діяльність та отримувати від такої діяльності дохід та сплачувати єдиний соціальний внесок.

18 лютого 2019 року від відповідача надійшов до суду відзив на позов /а.с. 36-37/, у якому вказано на правомірність оскаржуваної податкової консультації. Зокрема вказано, що з 01.01.2017 року платник єдиного внеску, визначений пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", перебуваючи на обліку у контролюючому органі, у разі неотримання доходу у відповідному звітному періоді зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

В наданих до суду поясненнях 26 березня 2019 року представник позивача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на аргументи, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов /а.с. 54/.

08 квітня 2019 року представником відповідача подано до суду пояснення по справі, в яких вказано на наявність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення з посиланням на постанову Першого апеляційного адміністративного суду в аналогічній справі /а.с. 76/. З огляду на це, на думку відповідача, оскаржувана податкова консультація є правомірною та скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

У період з 17.09.2015 по 16.09.2017 позивач працював на посаді начальника юридичного відділу ТОВ "Фінансова компанія "Вермонт Фінанс".

З 10.10.2018 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПП "Професійний стандарт" (код ЄДРПОУ 37709902), що підтверджують наявні в матеріалах справи копія трудової книжки позивача /а.с. 18-21/ та довідка підприємства від 22.01.2019 № 22/01 /а.с.16/. У передбаченому законом порядку отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1028 від 12.08.2011 /а.с. 17/.

13.11.2018 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Полтавській області із запитом, у якому просив надати індивідуальну податкову консультацію щодо наявності у нього обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для осіб, що провадять адвокатську діяльність, за умови неотримання ОСОБА_1 доходу від провадження професійної діяльності та сплати його роботодавцем єдиного соціального внеску за нього, як найманого працівника у передбаченому законом порядку /а.с. 10-11/.

11.12.2018 року відповідачем складена податкова консультація № 5181/ІПК/16-31-13-02-15, зі змісту якої вбачається, що на думку контролюючого органу, платник єдиного внеску, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, у разі неотримання доходу у відповідному звітному періоді зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем /а.с. 40-42/.

Не погодившись з такою податкової консультацією, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці : підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закон, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Зміст пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності .

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Аналогічного висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17 (номер в ЄДРСР 77661749).

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Висновки щодо правозастосування

Отже, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує або особа - сторона за цивільно-правовою угодою, або роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що мас право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він працював за трудовою угодою цивільно-правового характеру чи був найманим працівником, а не самозайнятою особою .

Як встановлено судом, позивач в спірний період був найманим працівником, за якого роботодавцями, як за основним місцем роботи так і за сумісництвом, нараховано ЄСВ на його заробітну плату, позивач не отримував доходу від адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Відповідач не оспорював того, що ОСОБА_1 не здійснював і не здійснює незалежну адвокатську діяльність, а працює виключно як найнятий працівник.

Окремо цей факт також був перевірений судом: витребувані відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів /а.с. 83/. Підтверджено факт отримання позивачем доходів тільки від працевлаштування за основним місцем роботи в ТОВ "Фінансова компанія "Вермонт Фінанс" та в наступному в ПП "Професійний стандарт" у 2018 році та відсутність здійснення адвокатської діяльності поза основним місцем працевлаштування.

З наданої до суду копії декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік /а.с. 57-58/, поданих ОСОБА_1 до контролюючого органу як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, встановлено, що протягом 2017 року ним від провадження незалежної професійної діяльності жодних доходів не отримано.

Таким чином, спір між сторонами у цій справі стосувався тільки застосування норми права щодо наявності чи відсутності у адвоката звітуватися та сплачувати єдиний соціальний внесок за умови відсутності ведення ним незалежної професійної діяльності та сплати за нього єдиного соціального внеску роботодавцем, з яким адвокат уклав трудову угоду.

З даного приводу суд прийшов до висновку про невірне застосування норм закону відповідачем в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації.

З проаналізованих судом норм можливо зробити висновок, що сам факт реєстрації особи (адвоката) як самозайнятої, ще не створює обов`язку особи сплачувати єдиний соціальний внесок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки щодо обов`язку позивача сплачувати ЄСВ за відсутності провадження ним самостійної адвокатської діяльності, викладені відповідачем у індивідуальній податковій консультації № 5181/ІПК/16-31-13-02-15 від 11.12.2018, є невірними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної податкової консультації покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним індивідуальної податкової консультації.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання оскаржуваної індивідуальної податкової консультації протиправною та її скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул.Маршала Бірюзова, 47-Б оф.11 м.Полтава рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС в Полтавській області №5181/ІПК/16-31-13-02-15 від 11 грудня 2018 року визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 року.

Головуючий суддя ОСОБА_3