Рішення

від 22.04.2019 по справі 420/1088/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1088/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Релігійної організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області, в якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про повернення поданої Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 , (номер в єдиному реєстрі - RL 151190440185) оформленого листом № 1011-1.30/2/3.6/289 від 13 лютого 2019 року за підписом начальника Управління С. Бем; зобов'язати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області зареєструвати подану Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 (заявка від 04.02.2019 № 285), забезпечивши внесення інформації, зазначеної у ній, до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

04 лютого 2019 року позивач подав відповідачеві через Електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 . Відповідна заявка була зареєстрована за вхідним номером № 285, про що позивача було повідомлено шляхом надіслання відповідного електронного листа. 13 лютого 2019 року відповідач прийняв оскаржуване рішення (номер в єдиному реєстрі RL 151190440185), яким повернув позивачу Декларацію про готовність без реєстрації. Своє рішення відповідач оформив листом від 13 лютого 2019 року за № 1011-1.30/2/3.6/289 за підписом начальника Управління С. Бем, а також повідомив про нього позивача через шляхом надіслання відповідного електронного листа від 14 лютого 2019 року.

Позивач вважає, що рішення відповідача про повернення декларації про готовність до експлуатації об'єкта є протиправним та належить до скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року позовну заяву Релігійної організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на електронну адресу Управління 04.02.2019 надійшла декларація про готовність до експлуатації об'єкта Будівництво культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови по вул. Гоголя, 36, смт. Олександрівка, Олександрівського p-ну., Кіровоградської обл. На підставі п.18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461, посадовою особою Управління проведено перевірку повноти даних, зазначених у поданій декларації. Під час перевірки було встановлено, що виходячи з інформації в п.13 декларації про земельну ділянку на якій розташовано об'єкт будівництва, наміри забудови останнього не відповідають її цільовому призначенню, оскільки земельна ділянка була виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а в дійсності виконано будівельні роботи по будівництву громадської будівлі. Вказане свідчить про порушення вимог абз.2 ч.2 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Отже, викладені в позові твердження не можуть вважатись обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а звідси не доводять протиправність прийнятого рішення, а тому підстави для його задоволення відсутні.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що в пункті 13 Декларації про готовність відсутня будь-яка інформація про цільове призначення земельної ділянки, оскільки внесення такої інформації до Декларації про готовність не передбачено її формою. Тож, той факт, що відповідачу під час перевірки ці відомості сталі відомі, доводить, що він перевіряв не повноту даних, наведених у Декларації про готовність (на що мав повноваження на цій стадії), а їх зміст (на що у нього повноважень на цьому етапі не було). Єдиною передбаченою законом підставою для прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про повернення Декларації про готовність є порушення встановлених вимог подання чи оформлення цієї Декларації. Будь-які інші порушення, в тому числі порушення абз.2 ч.2 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , навіть за їх наявності, не можуть бути підставою для прийняття такого рішення.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24 грудня 2014 року Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набула право приватної власності на земельну ділянку по вулиці Гоголя, 36, в смт. Олександрівка Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31581659 від 24 грудня 2014 року.

В Державному земельному кадастрі містяться наступні відомості про вказану земельну ділянку: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3504514022017 від 27 червня 2017 року.

19 березня 2015 року виконком Олександрівської селищної ради видав Релігійній організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки під будівництво культової будівлі.

31 серпня 2015 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області зареєструвало за № КД 082152432611 Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 , чим надав право розпочати будівельні роботи.

Здійснене на підставі зареєстрованої Декларації про початок будівництво культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови було завершено Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови у червні 2016 року, що підтверджується технічним паспортом на громадський будинок культова будівля Зал Царства Свідків Єгови від 10 червня 2016 року.

08 червня 2016 року Олександрівська селищна рада звернулась до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області із заявою про проведення перевірки дотримання Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у якому, серед іншого, було зазначено, що цільове призначення земельної ділянки, на якій проводиться будівництво, не змінено .

На підставі цієї заяви співробітники Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області провели позапланову перевірку на об'єкті Дотримання містобудівного законодавства під час будівництва культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови по вул. Гоголя, 36, смт. Олександрівка Кіровоградської області , за результатами якої було складено Акт № 595/2016 від 16 червня 2016 року, в якому встановлено: Будівельні роботи проводяться на підставі зареєстрованої декларації про початок робіт № КД 082152432611 від 31.08.15 р. Всі проведені роботи виконані згідно проекту без відхилень... Порушень норм ДБН не виявлено та містобудівного законодавства .

04 лютого 2019 року Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови подала до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 .

13 лютого 2019 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області прийняло рішення (номер в єдиному реєстрі RL 151190440185), оформлено листом від 13 лютого 2019 року за № 1011-1.30/2/3.6/289 за підписом начальника Управління С. Бем, яким повернуло Релігійній організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови Декларацію про готовність без реєстрації, оскільки у п.13 декларації не коректно зазначена інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам її забудови, відповідно до коду об'єкта, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000).

Механізм реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації регламентовано ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038 (далі - Закон № 3038) та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (далі - Порядок № 461).

Відповідно до ч.6 ст.39 Закону № 3038 та п.19 Порядку № 461 підставою для прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю рішення про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовникові є: якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог .

Згідно з п.17 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Додатком № 3 до Порядку № 461 передбачено внесення до п.13 Декларації про готовність наступних даних: дата, серія, номер документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, дата, номер договору суперфіцію (необхідне зазначити) та кадастровий номер земельної ділянки .

З матеріалів справи вбачається, що в п.13 Декларації про готовність Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови зазначила наступне: 24.12.2014 року, серія НАК 817828, реєстровий №1132, Договір купівлі-продажу земельної ділянки. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індекснім № 31581659, від 24.12.2014 року, номер запису про право власності 8225777 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 473003635205, кадастровий номер ділянки 3520555100:50:059:0025.

За таких обставин, на думку суду, Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови заповнила всі необхідні графи у формі Декларації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Електронної системи здійснення декларативних процедур у будівництві (https://e-dabi.gov.ua/) та яка відповідає додатку 3 до Порядку № 461, тому були відсутні підстави для її повернення.

Відповідно до п.18 Порядку № 461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Тобто, суд погоджується з позивачем, що повноваження на перевірку достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у відповідача могли з'явитися лише після реєстрації відповідної декларації і виключно у разі проведення ним перевірки.

Таким чином, отримавши подану позивачем Декларацію про готовність, відповідач мав повноваження перевірити лише повноту внесених до неї даних (тобто те, чи було зазначено усю інформацію, яка вимагається законодавством). Водночас, здійснення перевірки змісту цих даних (їх коректності та відповідності ) на цьому етапі в повноваження відповідача не входило.

Разом з цим, відповідно до обставин справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення став саме висновок про те, що інформація, наведена позивачем у Декларації про готовність (п.13), зазначена не коректно та що цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам її забудови .

Так, земельна ділянка по вул. Гоголя, 36, в смт. Олександрівка, придбана позивачем, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, попереднім власником ця земельна ділянка використовувалась для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (вид використання).

Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови , бажаючи змінити цей вид використання в межах однієї категорії земель та розмістити на цій ділянці культову будівлю, з метою врахування містобудівної документації звернулася до виконавчого комітету Олександрівської селищної ради (уповноваженого органу містобудування та архітектури) із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під культову будівлю.

Частиною 5 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пунктом 2.4 Порядку № 109 була закріплена єдина підстава для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

19 березня 2015 року виконавчий комітет Олександрівської селищної ради видав Релігійній організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Гоголя, 36, в смт. Олександрівка під будівництво кулькової будівлі, тим самим встановив відсутність факту невідповідності намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

З урахуванням зазначеного, Релігійна організація Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови скористалася своїм правом самостійно змінити вид використання земельної ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови з Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (код КВЦПЗ В.02.01) на Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код КВЦПЗ В.03.04), оскільки це не суперечить містобудівній документації на місцевому рівні.

Обраний позивачем новий вид використання земельної ділянки було зафіксовано у відомостях з Державного земельного кадастру, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3504514022017 від 27 червня 2017 року, де у графі Вид використання земельної ділянки зазначено: Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій .

При цьому, позивач не був зобов'язаний проходити процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки категорія земель залишилась незмінною.

Таким чином, на думку суду, висновок відповідача про те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам її забудови було зроблено помилково, без врахування обставин, що мали істотне значення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтями 9 та 11 Конвенції проголошено право кожного на свободу релігії, в тому числі на вільне сповідування своєї релігії в об'єднанні з іншими. У рішенні по справі Асоціація солідарності зі Свідками Єгови та інші проти Туреччини Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 9 Конвенції в контексті права Свідків Єгови мати власні місця для поклоніння. Відповідно до обставин цієї справи, влада Туреччини відмовляла Свідкам Єгови у можливості використовувати житлові будівлі та приміщення для спільного поклоніння Богові, посилаючись на те, що це суперечить їх цільовому призначенню. Європейський суд з прав людини визнав, що нездатність релігійної громади отримати місце для богослужіння усуває її релігійну свободу та постановив, що влада Туреччини безпідставно та непропорційно втрутилась у права Свідків Єгови, гарантовані ст.9 Конвенції, оскільки намагалась використати потенціал свого законодавства, щоб встановити жорсткі і навіть непосильні вимоги до [поклоніння] релігійних меншин, однією з яких є Свідки Єгови (рішення від 24 травня 2016 року, № 36915/10 та № 8606/13, § 100-108).

Земельна ділянка по вул. Гоголя, 36, в смт. Олександрівка була придбана з метою будівництва на ній культової будівлі, необхідної для задоволення релігійних потреб віруючих Свідків Єгови, однак оскаржуване рішення відповідача позбавляє позивача можливості використовувати збудовану на цій ділянці культову будівлю, що є порушенням прав гарантованих статтями 9 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії , п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання ( Федоренко проти України , Едуард Петрович Мельник проти України ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ( Брезовец проти Хорватії , Рисовський проти України , Кечко проти України , Стреч проти Великобританії , Москаль проти Польщі , Сук проти України , Федоренко проти України , Україна-Тюмень проти України ).

Відповідно до п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Таким чином, позивач мав законне очікування щодо реальної можливості подальшої експлуатації культової будівлі на придбаній для цієї мети земельній ділянці та мав право розраховувати, що по завершенню будівництва він не буде позбавлений цього права, оскільки наміри забудови відповідали основному цільовому призначенню (категорії) земельної ділянки, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури підтвердив відповідність намірів забудови містобудівній документації, було видано дозвільний документ на будівництво культової споруди.

Однак, після повного завершення будівництва культової будівлі відповідач прийняв оскаржуване рішення, позбавивши позивача можливості використовувати свою культову будівлю та вимагаючи від нього проходити процедуру зміни цільового призначення, яку він не зобов'язаний проходити.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про повернення поданої Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 , (номер в єдиному реєстрі - RL 151190440185) оформленого листом № 1011-1.30/2/3.6/289 від 13 лютого 2019 року за підписом начальника Управління С. Бем, є протиправним та належить до скасування.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області зареєструвати подану Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 (заявка від 04.02.2019 № 285), забезпечивши внесення інформації, зазначеної у ній, до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 3842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2019 року № 101.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 01.01.2019 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що за надання правничої допомоги адвоката позивач повинен сплатити витрати у сумі 11798,44 грн., що підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), договором про надання правничої допомоги від 21.02.2019 року, актом виконаних робіт від 12.04.2019 року, квитанціями, рахунками.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області є територіальним органом - структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Згідно з п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п.7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Згідно з п.14 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Держархбудінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Тобто, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області не є самостійною юридичною особою, а тому не має власного ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності (код ЄДРПОУ) та власних відкритих рахунків в органах Казначейства, а всі рахунки відкриті в центральному органі Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на користь Релігійної організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови (код ЄДРПОУ 26248074) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 11798,44 грн.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то суд вважає, що вона не належить до задоволення.

Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з цим, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 134, 139, 242-246, 250, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Релігійної організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови (вул. Північна, 68, м. Одеса, 65085, ідентифікаційний код 26248074) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 28, м. Кропивницький, 25022) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про повернення поданої Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 , (номер в єдиному реєстрі - RL 151190440185) оформленого листом № 1011-1.30/2/3.6/289 від 13 лютого 2019 року за підписом начальника Управління С. Бем.

3. Зобов'язати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області зареєструвати подану Релігійною організацією Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт: Будівництво Культової будівлі Зал Царства Свідків Єгови , за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Гоголя, 36 (заявка від 04.02.2019 № 285), забезпечивши внесення інформації, зазначеної у ній, до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на користь Релігійної організації Одеська місцева релігійна громада Свідків Єгови (код ЄДРПОУ 26248074) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 11798,44 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко