Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/7425/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 квітня 2019 року справа №826/7425/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа ГГЛА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фінансова установа ГГЛА") доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) проскасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року №0014651404 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із протиправністю висновків акта фактичної перевірки від 14 березня 2017 року про порушення ТОВ "Фінансова установа ГГЛА" порядку оприбуткування готівки, а саме: здійснення операцій з обміну іноземних валют без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі фіскальних касових чеків РРО у період з 14 грудня 2016 року по 06 лютого 2017 року, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення; позивач зазначає, що не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної довіреності ліцензії НБУ, застосування положення пунктів 2, 5 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та притягнення позивача до відповідальності є протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому повністю підтримав висновки акта перевірки, зазначив, що оскаржуване рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні 23 листопада 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до Генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій від 08 червня 2011 року №76, остання надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа ГГЛА" на право здійснення операцій, зазначених у пункті 3 (діяльність з обміну валют) частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями.

У період з 14 березня 2017 року по 21 березня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку операційної каси №5 ТОВ "Фінансова установа ГГЛА", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 145/1.

Результати проведеної перевірки оформлено актом № 0522/26/55/14/37002/55 від 21 березня 2017 року, у якому зафіксовано, що на момент перевірки операційної каси №5 здійснювались операції з обміну іноземних валют із застосуванням реєстратора розрахункових операцій; у період з 14 грудня 2016 по 06 лютого 2017 року здійснювались операції з обміну валют без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі фіскальних касових чеків РРО, що є порушенням пунктів 2 та 5 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акта перевірки 03 квітня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0014651404 (форма "С"), яким за порушення пунктів 2 та 5 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1 700,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до положень пунктів 1-5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані, зокрема, проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

На виконання приписів вказаного Закону розроблено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі - продажу іноземної валюти, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №547 від 14 червня 2016 року (далі по тексту - Порядок).

Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу II Порядку уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку, для здійснення операцій з купівлі - продажу валюти зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Пунктом 2 глави 2 розділу II Порядку визначено, що реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування "операції з купівлі-продажу іноземної валюти" за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО.

За визначенням пункту 2 розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно -обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року №502 (далі по тексту - Інструкція №502), пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком, фінансовою установою з метою здійснення валютно-обмінних операцій.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Тобто, дана стаття визначає обов'язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Водночас, слід зазначити, що позивач не відноситься до кола зазначених осіб, оскільки є фінансовою установою, що здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним банком України від 08 червня 2011 року №76.

Крім того, відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказані фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків або їх агентів, тоді як позивач є фінансовою установою.

Враховуючи ту обставину, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі - продажу іноземної валюти, або суб'єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, суд наголошує, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього відповідної штрафної санкції передбаченої нормами статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, пунктом 7 розділу II Інструкції №502 визначено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу: після реєстрації РРО в органі доходів і зборів.

При цьому, установлено, що абзац другий пункту 7 розділу ІІ набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2015 року №983.

Отже, обов'язок фінансових установ, їх відокремлених підрозділів та пунктів обміну валюти використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій вникає з моменту спливу шестимісячного строку з дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі - продажу готівкової іноземної валюти.

Наказом Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535 затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Однак, до моменту спливу шестимісячного строку, встановленого пунктом 3 Постанови Правління Національного Банку України від 29 грудня 2015 року №983 "Про внесення змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", вказаний наказ скасований наказом Державної фіскальної служби України №813.

У подальшому, Державною фіскальною службою України прийнято ряд наказів "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій", при цьому попередні накази скасовані із прийняттям наступного (накази від 14 грудня 2016 року №1019, від 17 лютого 2017 року №102, від 20 квітня 2017 року №275).

Станом на дату проведення фактичної перевірки ТОВ "Фінансова установа ГГЛА", результати якої оформлені актом перевірки, чинним був наказ Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2017 року, №102 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій".

Положення абзацу другого пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 щодо обов'язку використання реєстратора розрахункових операцій, з урахуванням норм пункту 3 Постанови Правління Національного Банку України від 29 грудня 2015 №983 "Про внесення змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", мали набути чинності 07 грудня 2017 року (шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: проведення операції з купівлі - продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та не видача розрахункового документа встановленого зразка на повну суму операції.

Крім того, з акта перевірки не вбачається, на підставі яких фактичних даних, встановлених під час перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення операцій з обміну іноземних валют за період з 14 грудня 2016 по 06 лютого 2017 року з порушенням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи викладене, на думку суду, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03 квітня 2017 року №0014651404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Фінансова установа ГГЛА" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа ГГЛА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 квітня 2017 року №0014651404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа ГГЛА" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа ГГЛА" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Б, кв. 7-8; ідентифікаційний код 37002155);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39239980).

Суддя В.А. Кузьменко