Рішення

від 22.04.2019 по справі 640/2150/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 640/2150/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (далі - ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0044331404 від 27.08.2018 року про збільшення ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код 39270875) суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 119 951,25 грн., з яких збільшена сума податкових зобов'язань становить 95 961,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) становлять 23 990,25 грн.

Окрім того, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачену суму судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість. У той же час, як стверджує позивач, задекларовані позивачем суми податкових вигод підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а відтак позивач вважає правомірним формування податкового кредиту за результатами здійснення таких господарських операцій, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

04.03.2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань, а правочини, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт складені контрагентами на адресу позивача не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок, на думку відповідача, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ неправомірно формувало податковий кредит, оскільки первинні документи оформлялись лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій для отримання податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 25.07.2018 року №11674 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код 39270875) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю БЕТАЛІНК (код 40618056) у жовтні 2016 року, з товариством з обмеженою відповідальністю КОНКОРДВЕСТ (код 40823211) у листопаді 2016 року, з приватним підприємством БОЛВАР (код 40863364) у лютому 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю МОРИТОН (код 39991699) у травні, липні 2016 року, з товариством з обмеженою відповідальністю ТК КОМФОРТ (код 40326150) у травні, липні 2016 року, за результатами якої складено акт №779/26-15-14-04-03/39270875.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95 961 грн., в тому числі по періодах: у травні 2016 року на суму ПДВ 51 841 грн., у липні 2016 року на суму ПДВ 19 563 грн., у жовтні 2016 року на суму ПДВ 6 839 грн., у листопаді 2016 року на суму ПДВ 9 021 грн., у лютому 2017 року на суму ПДВ 8 697 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у результаті опрацювання та аналізу податкової інформації по контрагентам контролюючим органом встановлена відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства), недостатність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання, виготовлення, обробки та продажу великої кількості різноманітних деталей необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження, а також з надання великої кількості різноманітних послуг декільком суб'єктам господарювання в один і той же проміжок часу, маніпулювання податковою звітністю. Як наслідок, задекларований ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з вказаними контрагентами, на думку відповідача, сформований неправомірно та не підтверджений документально.

На підставі висновків акта перевірки акт від 09.08.2018 року №779/26-15-14-04-03/39270875 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 119 951,25 грн., з яких за податковими зобов'язаннями на суму 95 961,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 990,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року №35969/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, у жовтні 2016 року між позивачем та ТОВ БЕТАЛІНК (код 40618056) здійснювались господарські операції з надання послуг щодо організації термічної обробки деталей та заготовок, виготовлення деталі Скоба стабілізатора , виготовлення деталі Зацеп замка , виготовлення Вал розміточний 1470мм , виготовлення деталі Конус розмоточного валу , виготовлення деталі Фільтр лікеру D220 СБ на підставі виписаних рахунків-фактури.

Факт виконання робіт та надання послуг підтверджено копіями актів здачі-прийняття робіт від 07.10.2016 року №ОУ-0000705, від 12.10.2016 року №ОУ-0001207, податковими накладними від 07.10.2016 року №705, від 12.10.2016 року №1207 на загальну суму 41 031,60 грн., у тому числі ПДВ - 6838,60 грн.

В підтвердження сплати коштів ТОВ БЕТАЛІНК позивач надав копії платіжних доручень від 13.12.2016 року №715 та 28.12.2016 року №723 на загальну суму 41 031,60 грн., у тому числі ПДВ - 6838,60 грн.

ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ по взаємовідносинам з ТОВ БЕТАЛІНК згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за жовтень 2016 року віднесено суму ПДВ 6838,60 грн.

Також у перевіряємому періоді у позивача були господарські взаємовідносини із ТОВ КОНКОРДВЕСТ (код 40823211) щодо надання послуг з організації термічної обробки деталей та заготовок, розробки технологічної та конструкторської документації з виготовлення деталей на підставі рахунків-фактури від 14.11.2016 №14/11-7, від 15.11.2016 №15/11-3.

Виконання вказаних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.11.2016 року №195, від 15.11.2016 року №196 на загальну суму 54 128,40 грн., у тому числі ПДВ - 9021,40 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ТОВ КОНКОРДВЕСТ на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 14.11.2016 року №125, від 15.11.2016 року №126 на загальну суму 54 128,40 грн., у тому числі ПДВ - 9021,40 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ виконало в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за листопад 2016 року віднесено суму ПДВ 9021,40 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2017 року між позивачем та приватним підприємством БОЛВАР (код 40863364) здійснені господарські операції щодо надання послуг з розробки технологічної та конструкторської документації із виготовлення деталей, електроерозійної обробки деталей, чорнової механічної обробки заготовок на підставі рахунків-фактури від 20.02.2017 року №СФ-0002006, від 23.02.2017 року №СФ-0002304, від 27.02.2017 року №СФ-0002709 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

В підтвердження виконання умов та надання зазначених послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2017 року №ОУ-0002006, від 23.02.2017 року №ОУ-0002304, від 27.02.2017 року №ОУ-0002709 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ПП БОЛВАР на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 20.02.2017 року №24, від 23.02.2017 року №25, від 27.02.2017 року №27 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ виконало в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за лютий 2017 року віднесено суму ПДВ 8 697 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся позивачу надавались ТОВ МОРИТОН (попереднє найменування - ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ , код 39991699) послуги щодо термічної обробки деталей та заготовок, зварювання деталей, послуги лазерного розкрою металу на підставі рахунків-фактури від 04.05.2016 року №РФ 05-3, від 11.05.2016 року №РФ 05-14, від 18.05.2016 року №РФ 05-32, від 26.07.2016 року №07-23 на загальну суму 117 996,84 грн., у тому числі ПДВ - 19 666,14 грн.

В підтвердження виконання вказаних послуг позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.05.2016 року №110, від 11.05.2016 року №111, від 18.05.2016 року №205, від 26.07.2016 року №419 на загальну суму 117 996,84 грн., у тому числі ПДВ - 19 666,14 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 04.05.2016 року №5, від 11.05.2016 року №6, від 18.05.2016 року №101, від 26.07.2016 року №31, від 27.07.2016 року №35, від 29.07.2016 року №42 на суму 144 765,70 грн. та суму ПДВ - 29 538,14 грн.

Оплату за надання вказаних послуг у розмірі 144 765,70 грн. та суми ПДВ - 29 538,14 грн. ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними суми ПДВ у розмірі 14841,14 грн. віднесено до податкового кредиту за травень 2016 року, а суму ПДВ у розмірі 14 697 грн. віднесено до податкового кредиту за липень 2016 року.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТК КОМФОРТ (код 40326150) щодо надання послуг з виготовлення деталей, розробки технологічної та конструкторської документації із виготовлення деталей на підставі рахунків-фактури від 20.05.2016 року №СФ-002006, від 24.05.2016 року №СФ-002409, від 27.05.2016 року №СФ-002715, від 30.05.2016 року №СФ-003014, від 31.05.2016 року №СФ-003134, від 31.05.2016 року №СФ-003116, від 31.05.2016 року №СФ-003133. Виконання таких послуг підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання договірних умов відповідно до ЄРПН ТОВ ТК КОМФОРТ виписано та зареєстровано податкові накладні від 20.05.2016 року №2006, від 24.05.2016 року №2409, від 27.05.2016 року №2715, від 30.05.2016 року №3014, від 31.05.2016 року №3134, від 31.05.2016 року №3119, від 31.05.2016 року №3133, від 15.07.2016 року №1504 на суму 209 328 грн. та ПДВ - 41865,50 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними суми ПДВ віднесено до податкового кредиту за травень та липень 2016 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов'язкових реквізитів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що надані позивачу послуги та товари від ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ були реалізовані ним в подальшому іншим підприємствам, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактури, накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банку.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ відповідачем зазначено, що перевіркою не підтверджено факт продажу товарів/послуг, зазначені господарські операції фактично не відбувались, а формально складені первинні документи не мають юридичної сили, а також вказує на відсутність деяких документів, товарно-транспортних накладних, супровідних листів, довіреностей на отримання ТМЦ. При цьому, контролюючий орган посилається на отримані судові рішення в межах кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів.

У контексті підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено, що податкові накладні, на виконання господарських операцій позивачем із вказаними контрагентами, складені з порушенням вимог чинного законодавства та не зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку. Навпаки, в акті перевірки відповідач підтверджує наявність виписаних податкових накладних, контрагентами та їх реєстрацію в ЄРПН.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ , останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем до перевірки частково первинних документів, зокрема, рахунку-фактури та видаткової накладної від ТОВ ТК КОМФОРТ , рахунку-фактури від ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ , не беруться судом до уваги, оскільки вказані первинні документи долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судом.

Відсутність товарно-транспортних накладних, супровідних листів не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення вартості придбаних товарів (послуг) до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме витяги з ухвал по матеріалам кримінальних проваджень, в яких зазначено про відібрання пояснень у директорів контрагентів, які вказують на ніби-то непричетність їх до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.

Однак, суд зазначає, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.

При цьому, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Слід зазначити, що суд критично ставиться до посилань відповідача щодо нереальності операцій позивача з ТОВ БЕТАЛІНК , посилаючись на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №357/7411/17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, яким затверджено угоду від 16 листопада 2017 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №2 Піяком К.Л. і обвинуваченою ОСОБА_2, з участю захисника останньої адвоката Удовиченка Д.Г., визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначено їй покарання за ч.1 ст.205-1 КК України у виді штрафу в розмірі в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться первинні документи, складені між позивачем та ТОВ БЕТАЛІНК , які з боку ТОВ БЕТАЛІНК підписані директором Лагетко А.В., а не ОСОБА_2

Крім того, зі змісту даного вироку вбачається, що жодних відомостей про оцінку господарських правовідносин між ТОВ БЕТАЛІНК з ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ не зазначено, не перевірявся фактичний рух активів, можливість надання послуг та виконання робіт між вказаними підприємствами, а тому такий вирок не можуть бути прийнятий як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій. До того ж, у періоді, що перевірявся, директором вказаного контрагента ТОВ БЕТАЛІНК який підписував документи був Лагетко А.В.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування відсутні.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404 винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Окрім того, як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №826/863/18.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано копії акту здачі-прийняття надання послуг від 04.02.2019 року, який підписаний позивачем та Керуючим Адвокатського бюро Олега Сулімова , згідно якого зазначено про надання юридичних послуг - підготовка та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0044331404 від 27.08.2018 року всього на суму 4000 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 05.02.2019 року №3259 послуги оплачені на суму 4000 грн.

Разом з тим, представником позивача не надано суду договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Олега Сулімова .

Крім того, суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

З урахуванням наведеного суд вважає, що оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, підстави для їх відшкодування відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 139, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код ЄДРПОУ 39270875, 03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 3, корпус К-02, кімната 159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.08.2018 року № 0044331404.

3. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код ЄДРПОУ 39270875, 03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 3, корпус К-02, кімната 159) понесені ним витрати по сплаті судового збору у 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко