Постанова

від 20.08.2019 по справі 640/2150/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2150/19 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Сулімова О.П.,

представника відповідача: - Мірошниченка В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тепломаш-Деталь до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0044331404 від 27.08.2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тепломаш-Деталь звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0044331404 від 27.08.2018 року, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0044331404 від 27.08.2018 року про збільшення ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код 39270875) суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 119 951,25 грн., з яких збільшена сума податкових зобов`язань становить 95 961,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) становлять 23 990,25 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

02 серпня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 28575, на адресу суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Тепломаш-Деталь , відповідно до змісту якого, позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим із з`ясуванням усіх обставин справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджено реальність вчинених господарських угод між ТОВ Тепломаш-Деталь та його контрагентами ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ , відповідачем в Акті перевірки не вказано на дефектність форми чи змісту наданої позивачем первинної документації, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як платники податку, отже мали належну правосуб`єктність.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 09 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 25.07.2018 року №11674 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ (код 39270875) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю БЕТАЛІНК (код 40618056) у жовтні 2016 року, з товариством з обмеженою відповідальністю КОНКОРДВЕСТ (код 40823211) у листопаді 2016 року, з приватним підприємством БОЛВАР (код 40863364) у лютому 2017 року, з товариством з обмеженою відповідальністю МОРИТОН (код 39991699) у травні, липні 2016 року, з товариством з обмеженою відповідальністю ТК КОМФОРТ (код 40326150) у травні, липні 2016 року, за результатами якої складено акт №779/26-15-14-04-03/39270875.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95 961 грн., в тому числі по періодах: у травні 2016 року на суму ПДВ 51 841 грн., у липні 2016 року на суму ПДВ 19 563 грн., у жовтні 2016 року на суму ПДВ 6 839 грн., у листопаді 2016 року на суму ПДВ 9 021 грн., у лютому 2017 року на суму ПДВ 8 697 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у результаті опрацювання та аналізу податкової інформації по контрагентам контролюючим органом встановлена відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства), недостатність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання, виготовлення, обробки та продажу великої кількості різноманітних деталей необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження, а також з надання великої кількості різноманітних послуг декільком суб`єктам господарювання в один і той же проміжок часу, маніпулювання податковою звітністю. Як наслідок, задекларований ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з вказаними контрагентами, на думку відповідача, сформований неправомірно та не підтверджений документально.

На підставі висновків акта перевірки акт від 09.08.2018 року №779/26-15-14-04-03/39270875 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 119 951,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 95 961,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 990,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року №35969/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 року № 0044331404 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, у жовтні 2016 року між позивачем та ТОВ БЕТАЛІНК (код 40618056) здійснювались господарські операції з надання послуг щодо організації термічної обробки деталей та заготовок, виготовлення деталі Скоба стабілізатора , виготовлення деталі Зацеп замка , виготовлення Вал розміточний 1470мм , виготовлення деталі Конус розмоточного валу , виготовлення деталі Фільтр лікеру D220 СБ на підставі виписаних рахунків-фактури.

Факт виконання робіт та надання послуг підтверджено копіями актів здачі-прийняття робіт від 07.10.2016 року №ОУ-0000705, від 12.10.2016 року №ОУ-0001207, податковими накладними від 07.10.2016 року №705, від 12.10.2016 року №1207 на загальну суму 41 031,60 грн., у тому числі ПДВ - 6838,60 грн.

В підтвердження сплати коштів ТОВ БЕТАЛІНК позивач надав копії платіжних доручень від 13.12.2016 року №715 та 28.12.2016 року №723 на загальну суму 41 031,60 грн., у тому числі ПДВ - 6838,60 грн.

ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ по взаємовідносинам з ТОВ БЕТАЛІНК згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за жовтень 2016 року віднесено суму ПДВ 6838,60 грн.

Також у перевіряємому періоді у позивача були господарські взаємовідносини із ТОВ КОНКОРДВЕСТ (код 40823211) щодо надання послуг з організації термічної обробки деталей та заготовок, розробки технологічної та конструкторської документації з виготовлення деталей на підставі рахунків-фактури від 14.11.2016 №14/11-7, від 15.11.2016 №15/11-3.

Виконання вказаних послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.11.2016 року №195, від 15.11.2016 року №196 на загальну суму 54 128,40 грн., у тому числі ПДВ - 9021,40 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ТОВ КОНКОРДВЕСТ на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 14.11.2016 року №125, від 15.11.2016 року №126 на загальну суму 54 128,40 грн., у тому числі ПДВ - 9021,40 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ виконало в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за листопад 2016 року віднесено суму ПДВ 9021,40 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2017 року між позивачем та приватним підприємством БОЛВАР (код 40863364) здійснені господарські операції щодо надання послуг з розробки технологічної та конструкторської документації із виготовлення деталей, електроерозійної обробки деталей, чорнової механічної обробки заготовок на підставі рахунків-фактури від 20.02.2017 року №СФ-0002006, від 23.02.2017 року №СФ-0002304, від 27.02.2017 року №СФ-0002709 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

В підтвердження виконання умов та надання зазначених послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2017 року №ОУ-0002006, від 23.02.2017 року №ОУ-0002304, від 27.02.2017 року №ОУ-0002709 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ПП БОЛВАР на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 20.02.2017 року №24, від 23.02.2017 року №25, від 27.02.2017 року №27 на загальну суму 52 182 грн., у тому числі ПДВ - 8 697 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ виконало в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними до податкового кредиту за лютий 2017 року віднесено суму ПДВ 8 697 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся позивачу надавались ТОВ МОРИТОН (попереднє найменування - ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ , код 39991699) послуги щодо термічної обробки деталей та заготовок, зварювання деталей, послуги лазерного розкрою металу на підставі рахунків-фактури від 04.05.2016 року №РФ 05-3, від 11.05.2016 року №РФ 05-14, від 18.05.2016 року №РФ 05-32, від 26.07.2016 року №07-23 на загальну суму 117 996,84 грн., у тому числі ПДВ - 19 666,14 грн.

В підтвердження виконання вказаних послуг позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.05.2016 року №110, від 11.05.2016 року №111, від 18.05.2016 року №205, від 26.07.2016 року №419 на загальну суму 117 996,84 грн., у тому числі ПДВ - 19 666,14 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до ЄРПН ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ на адресу позивача виписані та зареєстровані податкові накладні від 04.05.2016 року №5, від 11.05.2016 року №6, від 18.05.2016 року №101, від 26.07.2016 року №31, від 27.07.2016 року №35, від 29.07.2016 року №42 на суму 144 765,70 грн. та суму ПДВ - 29 538,14 грн.

Оплату за надання вказаних послуг у розмірі 144 765,70 грн. та суми ПДВ - 29 538,14 грн. ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними суми ПДВ у розмірі 14841,14 грн. віднесено до податкового кредиту за травень 2016 року, а суму ПДВ у розмірі 14 697 грн. віднесено до податкового кредиту за липень 2016 року.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ТК КОМФОРТ (код 40326150) щодо надання послуг з виготовлення деталей, розробки технологічної та конструкторської документації із виготовлення деталей на підставі рахунків-фактури від 20.05.2016 року №СФ-002006, від 24.05.2016 року №СФ-002409, від 27.05.2016 року №СФ-002715, від 30.05.2016 року №СФ-003014, від 31.05.2016 року №СФ-003134, від 31.05.2016 року №СФ-003116, від 31.05.2016 року №СФ-003133. Виконання таких послуг підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання договірних умов відповідно до ЄРПН ТОВ ТК КОМФОРТ виписано та зареєстровано податкові накладні від 20.05.2016 року №2006, від 24.05.2016 року №2409, від 27.05.2016 року №2715, від 30.05.2016 року №3014, від 31.05.2016 року №3134, від 31.05.2016 року №3119, від 31.05.2016 року №3133, від 15.07.2016 року №1504 на суму 209 328 грн. та ПДВ - 41865,50 грн.

Оплату за надання вказаних послуг ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ згідно з виписаними податковими накладними суми ПДВ віднесено до податкового кредиту за травень та липень 2016 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом першої інстанції вірно встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

Контролюючим органом ані в Акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не вказано щодо дефектів форми та змісту наданих позивачем первинних документів.

Варто також наголосити, що надані позивачу послуги та товари від ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ були реалізовані ним в подальшому іншим підприємствам, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактури, накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банку.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ відповідачем зазначено, що перевіркою не підтверджено факт продажу товарів/послуг, зазначені господарські операції фактично не відбувались, а формально складені первинні документи не мають юридичної сили, а також вказує на відсутність деяких документів, товарно-транспортних накладних, супровідних листів, довіреностей на отримання ТМЦ. При цьому, контролюючий орган посилається на отримані судові рішення в межах кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів.

У контексті підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено, що податкові накладні, на виконання господарських операцій позивачем із вказаними контрагентами, складені з порушенням вимог чинного законодавства та не зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку. Навпаки, в акті перевірки відповідач підтверджує наявність виписаних податкових накладних, контрагентами та їх реєстрацію в ЄРПН.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ БЕТАЛІНК , ТОВ КОНКОРДВЕСТ , ПП БОЛВАР , ТОВ МОРИТОН , ТОВ ТК КОМФОРТ , останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем до перевірки частково первинних документів, зокрема, рахунку-фактури та видаткової накладної від ТОВ ТК КОМФОРТ , рахунку-фактури від ТОВ ДЕДАЛРЕГІОН-ЕЛІТ , не беруться до уваги, оскільки вказані первинні документи долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судом.

Відсутність товарно-транспортних накладних, супровідних листів не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення вартості придбаних товарів (послуг) до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме витяги з ухвал по матеріалам кримінальних проваджень, в яких зазначено про відібрання пояснень у директорів контрагентів, які вказують на ніби-то непричетність їх до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.

Разом з тим варто наголосити, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань.

При цьому, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача щодо нереальності операцій позивача з ТОВ БЕТАЛІНК на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 р. у справі №357/7411/17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, яким затверджено угоду від 16 листопада 2017 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №2 Піяком К.Л. і обвинуваченою ОСОБА_1 , з участю захисника останньої адвоката Удовиченка Д.Г., визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначено їй покарання за ч.1 ст.205-1 КК України у виді штрафу в розмірі в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.

Варто наголосити, що в матеріалах справи містяться первинні документи, складені між позивачем та ТОВ БЕТАЛІНК , які з боку ТОВ БЕТАЛІНК підписані директором ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Крім того, зі змісту даного вироку вбачається, що жодних відомостей про оцінку господарських правовідносин між ТОВ БЕТАЛІНК з ТОВ ТЕПЛОМАШ-ДЕТАЛЬ не зазначено, не перевірявся фактичний рух активів, можливість надання послуг та виконання робіт між вказаними підприємствами, а тому такий вирок не можуть бути прийнятий як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій. До того ж, у періоді, що перевірявся, директором вказаного контрагента ТОВ БЕТАЛІНК який підписував документи був ОСОБА_2 .

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами, вказаними в Акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, проте не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

Ю.А.Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2019 року.