Рішення

від 22.04.2019 по справі 640/3661/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 640/3661/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, оф. 1308, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 42170894 ) доДержавної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Києва, 04116) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн (далі по тексту також - позивач або ТОВ Лінік Корпорейшн ) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-1 або ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту також - відповідач-2 або ГУ ДФС України), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві (комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації): № 1028740 /42170894 від 18.12.2018, №1019026/42170894 від 10.12.2018, № 1028737/42170894 від 18.12.2018, № 1025251/42170894 від 14.12.2018, № 1028731/42170894 від 18.12.2018, № 1028739/42170894 від 18.12.2018, № 1028732/42170894 від 18.12.2018, № 1028735/42170894 від 18.12.2018, № 1019014/42170894 від 10.12.2018, № 1019028/42170894 від 10.12.2018, № 1019024/42170894 від 10.12.2018, № 1019015/42170894 від 10.12.2018, № 1028730/42170894 від 18.12.2018, № 1019019/42170894 від 10.12.2018, № 1019029/42170894 від 10.12.2018, № 1019017/42170894 від 10.12.2018, № 1025252/42170894 від 14.12.2018, № 1019023/42170894 від 10.12.2018, № 1028736/42170894 від 18.12.2018, № 1025250/42170894 від 14.12.2018, № 1019018/42170894 від 10.12.2018, № 1019021/42170894 від 10.12.2018, № 1019027/42170894 від 10.12.2018, № 1028733/42170894 від 18.12.2018, № 1019025/42170894 від 10.12.2018, № 1019020/42170894 від 10.12.2018, № 1028738/42170894 від 18.12.2018, № 1019013/42170894 від 10.12.2018, № 1028734/42170894 від 18.12.2018, № 1028741/42170894 від 18.12.2018, № 1019016/42170894 від, 10.12.2018, № 1046167/42170894 від 09.01.2019, № 1046166/42170894 від 09.01.2019, № 1046165/42170894 від 09.01.2019.

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкові накладні, подані ТОВ Лінік Корпорейшн : № 41 від 16.10.2018; № 42 від 16.10.2018; № 43 від 16.10.2018; № 44 від 16.10.2018; № 50 від 17.10.2018; № 51 від 17.10.2018; № 52 від 17.10.2018; № 57 від 18.10.2018; № 58 від 18.10.2018; № 64 від 19.10.2018; № 62 від 19.10.2018; № 63 від 19.10.2018; № 68 від 22.10.2018; № 69 від 22.10.2018; № 70 від 22.10.2018; № 73 від 23.10.2018; № 74 від 23.10.2018; № 83 від 24.10.2018; № 84 від 24.10.2018; № 85 від 24.10.2018; № 86 від 24.10.2018; № 93 від 25.10.2018; № 94 від 25.10.2018; № 102 від 26.10.2018; № 103 від 26.10.2018; № 104 від 26.10.2018; № 111 від 29.10.2018; № 112 від 29.10.2018; № 113 від 29.10.2018; № 117 від 30.10.2018; № 118 від 30.10.2018; № 121 від 30.10.2018; № 126 від 31.10.2018; № 129 від 31.10.2018.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що податковим органом безпідставно зупинено реєстрацію вищевказаних податкових накладних. При цьому, комісією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації протиправно не взято до уваги надані позивачем пояснення та копії документів, зокрема: листи-пояснення по кожній податковій накладній, договір поставки № 33-10-18 від 01.10.2018 та складені на його виконання рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, заявки на постачання товару, банківські виписки), що підтверджують правомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зазначене призвело до прийняття контролюючим органом спірних рішень з підстав, що не відповідають дійсності, а саме з підстав ненадання платником податку (позивачем) копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи тощо, документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором або законодавством, а також, в деяких рішеннях, з підстав ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку.

Державна фіскальна служба України заявлений адміністративний позов не визнала та подала на нього відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає спірні рішення такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, відповідно до положень Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, за результатом застосування нової системи аналізу до поданих позивачем податкових накладних, які не пройшли перевірку на критерії ризиковості платника чи ризиковості операцій, а також у зв'язку з неподанням позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи тощо, документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором або законодавством, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві відзиву на адміністративний позов чи письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не подало.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи не надходило, у зв'язку з чим справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн здійснює діяльність на ринку постачання нафтопродуктів.

Між ТОВ Лінік Корпорейшн (Постачальник за договором) та ТОВ Захід Граніт Сервіс (Покупець за договором) укладено договір поставки № 33-10-18 від 01.10.2018 (далі по тексту також - договір № 33-10-18), за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти.

В межах дії договору № 33-10-18 до ТОВ Лінік Корпорейшн від ТОВ Захід Граніт Сервіс надходили заявки на постачання товару - співполімер Elvaloy 4170, каучук синтетичний термопластичний еластометр SBS Kraton D1101 ASM), бітум дорожний БНД 70/100, мінеральний порошок.

Після погодження умов поставки та оплати за вказаними заявками, ТОВ Лінік Корпорейшн виставлялися ТОВ Захід Граніт Сервіс рахунки на оплату товару.

Відвантаження відповідних товарів ТОВ Захід Граніт Сервіс підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Право на отримання товару представником ТОВ Захід Граніт Сервіс підтверджується довіреністю № 161 від 01.10.2018. Якість товарів підтверджується паспортами безпеки, сертифікатами відповідності, аналізами товару. Оплата поставки підтверджується банківськими виписками.

Відповідно, за першою подією - відвантаження , ТОВ Лінік Корпорейшн склало податкові накладні: № 85 від 24.10.2018, № 41 від 16.10.2018, № 42 від 16.10.2018, № 43 від 16.10.2018, № 68 від 22.10.2018; № 64 від 19.10.2018; № 63 від 19.10.2018; № 62 від 19.10.2018; № 84 від 24.10.2018; № 86 від 24.10.2018; № 58 від 18.10.2018; № 126 від 31.10.2018; № 121 від 30.10.2018; № 94 від 25.10.2018; № 57 від 18.10.2018; № 52 від 17.10.2018; № 51 від 17.10.2018; № 50 від 17.10.2018; № 44 від 16.10.2018; № 83 від 24.10.2018; № 74 від 23.10.2018; № 73 від 23.10.2018; № 70 від 22.10.2018; № 69 від 22.10.2018; № 93 від 25.10.2018; № 118 від 30.10.2018; № 117 від 30.10.2018; № 113 від 29.10.2018; № 112 від 29.10.2018; № 111 від 29.10.2018; № 104 від 26.10.2018; № 102 від 26.10.2018; № 129 від 31.10.2018; № 103 від 26.10.2018 (далі по тексту також - податкові накладні).

При цьому, зазначений товар ТОВ Лінік Корпорейшн придбавало у наступних контрагентів-постачальників: ТОВ ДІАЛЛ СЕРВІС згідно з договором поставки № 19261018 від 10.10.2018; ТОВ ГРЕНІЗ згідно з договором поставки № 201810123 від 10.10.2018; ТОВ АЛІТА ПЛЮС згідно з договором поставки № 98/18 від 10.10.2018; ТОВ ГОРТОРГ ПЛЮС ; ТОВ АРМІКА ПЛЮС згідно з договором поставки № 360/2018 від 05.10.2018; ТОВ АДЕККО згідно з договором поставки № 231 від 03.10.2018; ТОВ АПЛАЙФ ГРУП згідно з договором поставки № 2018-105 від 03.10.2018; ТОВ МАКМЕЛ ПЛЮС згідно з договорами поставки № 10/10/18-13 від 10.10.2018, № 10/10/18-14 від 10.10.2018; ТОВ ІМПЕКС ПЛЮС ЛТД згідно з договором поставки № 15/10/18-5 та № 15/10/18-6 від 15.10.2018; ТОВ КВАРІАНТ згідно з договором поставки № 622/18 від 11.10.2018; ТОВ ФІНЕКСІМ КОМПАНІ згідно з договором поставки № 15/10/18 від 15.10.2018; ТОВ АЛЕАНА ПЛЮС згідно з договором поставки № 10-125 від 02.10.2018; ТОВ ТАУРЕН ПРО згідно з договором поставки № 2018/163 від 17.10.2018; ТОВ ОБЕРОН КОМПАНІ згідно з договором поставки № 10/18-351 від 18.10.2018; ТОВ ВЕРОЛ ІНВЕСТ згідно з договором поставки № 96-18 від 04.10.2018; ТОВ МІРТА ТОРГ згідно з договором поставки № 95318 від 10.10.2018, № 95218 від 10.10.2018; ТОВ ХОТТЕР СЕРВІС згідно з договором поставки № 219/10/2018 від 16.10.2018 та № 220/10/2018; ТОВ ДЕСМА ГРУП згідно з договором поставки № 03/10/18-4 від 03.10.2018; ТОВ АЙМАКС ПРО згідно з договором поставки № 29/18 від 02.10.2018; ТОВ ДІЛІС ХОЛД згідно з договором поставки № 1319 від 04.10.2018; ТОВ СОНЕК ТРЕЙД згідно з договором поставки № 298/2018 від 17.10.2018; ТОВ АДІЛІЯ згідно з договором поставки № 364 від 10.10.2018; ТОВ ГОЛД СЕЛТ згідно з договором поставки № 28/18/10 від 12.10.2018; ТОВ ІНДТРІ згідно з договором поставки № 10/217/18 від 09.10.2018; ТОВ ЕРЕНДЕЙЛ згідно з договором поставки № 198-2018 від 09.10.2018; ТОВ БЛЕКПУЛ ГРУП згідно з договором поставки № 143/10/18 від 08.10.2018; ТОВ ВЕСКО ЛЮКС згідно з договором поставки № 18-10-99 від 05.10.2018; ТОВ ТРІАНІК згідно з договором поставки № 2-03/10/18 від 03.10.2018; ТОВ ЕСКАДАМ згідно з договором поставки № 413 від 11.10.2018; ТОВ СТАРС ПРАМІН згідно з договором поставки № 322/18-10 від 10.10.2018; ТОВ МАНАФОРТ згідно з договором поставки № 429/10/18 від 16.10.2018; ТОВ НАЙС ТОРІ згідно з договором поставки № 5-15/10/2018 від 05.10.2018; ТОВ ГЕНСЕР згідно з договором поставки № 365 від 02.10.2018; ТОВ ГРАД ЕСТЕЙТ згідно з договором поставки № 169/10 від 05.10.2018; ТОВ КЕНЛЮКС згідно з договором поставки № 2018-138-10 від 01.10.2018; ТОВ АННІКО ПЛЮС згідно з договором поставки № 281 від 03.10.2018; ТОВ АЙПІ ПРО згідно з договором поставки № 32/10-18 від 04.10.2018; ТОВ АЛСІ ГРУП згідно з договором поставки № 18/10-48 від 01.10.2018; ТОВ САЛЕКС ПРО згідно з договором поставки № 187-18 від 03.10.2018; ТОВ ФОРКЛІТ згідно з договором поставки № 18-10-4/132 від 04.10.2018.

Взаємовідносини позивача з наведеними контрагентами-постачальниками по вказаним договорам додаткового підтверджуються також іншими первинними документами, а саме: рахунками на оплату, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Усі згадані первинні документи містяться в матеріалах справи (у копіях) та підписані з боку ТОВ Лінік Корпорейшн Власюк Л.В., повноваження якої підтверджуються наказом № 1 від 31.05.2018, за яким вона прийняла на себе повноваження Генерального директора товариства та приступила до виконання обов'язків з 01.06.2018.

Разом з тим, по вищезгаданим податковим накладним позивач отримав від контролюючого органу квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки вони відповідають вимогам пп.1.6. п.1 критеріїв ризиковості платника податку, якими позивачу також було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи зазначене, позивачем були направлені до ДФС України в електронному вигляді (за всіма зупиненими податковими накладними) повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, до яких були долучені вищезгадані первинні документи (пояснення, договори, заявки на постачання товару, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, довіреність, документи на підтвердження якості товарів, документ на підтвердження повноважень директора ТОВ Лінік Корпорейшн ). Вказані документи отримані адресатом (а також контролюючими органами районного рівня), що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Незважаючи на зазначене, комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації були прийняті спірні рішення: № 1028740/42170894 від 18.12.2018, №1019026/42170894 від 10.12.2018, № 1028737/42170894 від 18.12.2018, № 1025251/42170894 від 14.12.2018, № 1028731/42170894 від 18.12.2018, № 1028739/42170894 від 18.12.2018, № 1028732/42170894 від 18.12.2018, № 1028735/42170894 від 18.12.2018, № 1019014/42170894 від 10.12.2018, № 1019028/42170894 від 10.12.2018, № 1019024/42170894 від 10.12.2018, № 1019015/42170894 від 10.12.2018, № 1028730/42170894 від 18.12.2018, № 1019019/42170894 від 10.12.2018, № 1019029/42170894 від 10.12.2018, № 1019017/42170894 від 10.12.2018, № 1025252/42170894 від 14.12.2018, № 1019023/42170894 від 10.12.2018, № 1028736/42170894 від 18.12.2018, № 1025250/42170894 від 14.12.2018, № 1019018/42170894 від 10.12.2018, № 1019021/42170894 від 10.12.2018, № 1019027/42170894 від 10.12.2018, № 1028733/42170894 від 18.12.2018, № 1019025/42170894 від 10.12.2018, № 1019020/42170894 від 10.12.2018, № 1028738/42170894 від 18.12.2018, № 1019013/42170894 від 10.12.2018, № 1028734/42170894 від 18.12.2018, № 1028741/42170894 від 18.12.2018, № 1019016/42170894 від, 10.12.2018, № 1046167/42170894 від 09.01.2019, № 1046166/42170894 від 09.01.2019, № 1046165/42170894 від 09.01.2019, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи тощо, документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором або законодавством, а також, в деяких рішеннях, з підстав ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку (далі по тексту також - спірні рішення).

На вказані спірні рішення позивачем було подано до ДФС України скарги, відповідь на які, згідно з доводами позивача, станом на день подання до суду адміністративного позову, не отримано.

Незгода позивача із рішеннями щодо відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також Кодекс), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341, з наступними змінами) (далі по тексту також - Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1 .3, 200 1 .9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктами 12-15 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1 .3 і 200 1 .9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку № 1246).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі по тексту також - Порядок № 117).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 117, зокрема: моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об'єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку (від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18), який був зазначений відповідачем-1 в квитанціях в якості підстави для зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, наведений пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі декілька підстав для віднесення платника податку до переліку ризикових, у зв'язку з чим для того, щоб відповідати вимогам обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень, рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної через її відповідність вимогам п.1.6 цих Критеріїв має містити посилання на конкретні обставини, наявність яких є підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), а також права та обов'язки її членів визначає Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі по тексту також - Порядок роботи комісій № 117).

Згідно з пунктами 7, 14, 17-23 Порядку роботи комісій № 117, комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Члени комісії контролюючих органів мають право: ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС; подавати пропозиції з питань, що розглядаються; викладати окрему думку, оформлену в письмовій формі; вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

Засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Присутній на засіданні комісії контролюючого органу голова комісії, заступник голови комісії, секретар комісії або член комісії, який не згоден з рішенням комісії або утримався від голосування, повинен викласти письмово окрему думку, яка додається до матеріалів засідання такої комісії.

Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з пунктом 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі Журнал ризикових платників податків розділу Робота Комісії регіонального рівня підсистеми Аналітична система ІТС Податковий блок як платників з ознаками ризиковості.

Разом з тим, відповідачем-1 не надано суду протоколів засідання Комісії із відображеними у ньому рішеннями про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, а також матеріали, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку, у той час як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних є спірними, не визнаються позивачем, а отже, потребують доведення.

Суд звертає увагу на те, що квитанції (якими позивачу повідомлено про зупинення реєстрації податкових накладних) містять лише загальне посилання на пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких платника податку можна віднести до переліку ризикових, що, за відсутності доведення правомірності віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, свідчить про те, що зупинення реєстрації податкових накладних здійснено відповідачем необґрунтовано.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були подані контролюючому органу документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірних рішеннях в якості підстави для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено про ненадання платником податку копій таких документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складські документи тощо, документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором або законодавством, а також, в деяких рішеннях, з підстав ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку.

Судом встановлено, що у спірних рішеннях контролюючим органом, фактично, лише процитовано положення пункту 14 Порядку № 117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку контролюючого органу, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних слід розуміти надання таким платником (позивачем) не всіх документів, передбачених пунктом 14 Порядку № 117.

При цьому, виходячи зі змісту Порядку роботи комісій № 117, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірних рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в пункті 14 Порядку №117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

Натомість, з наявних матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем були надані контролюючому органу пояснення та копії документів в обсязі, достатньому для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що спірні рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість таких рішень.

Керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає, що всі документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами і доповненнями), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, не зважаючи на надіслані позивачем повідомлення та додані до них документи, Комісія Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняла спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV (із змінами і доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п.119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення зазначеним контролюючим органом як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, а також свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій контролюючого органу, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у п.110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що, зокрема, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Однак, під час розгляду справи відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем пояснень та документів, а відтак, не довели правомірності спірних рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та замовником продукції (товарів), та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн про скасування спірних рішень ГУ ДФС у м. Києві (комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації).

Щодо позовної вимоги про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Кодексу реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправності прийняття Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації спірних рішень та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірних податкових накладних.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи доведено надання позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві всіх документів, визначених Порядком № 117, як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні днем їх подання, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 72-73, 76-77, 90, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, оф. 1308, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 42170894 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві (комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації): № 1028740 /42170894 від 18.12.2018, №1019026/42170894 від 10.12.2018, № 1028737/42170894 від 18.12.2018, № 1025251/42170894 від 14.12.2018, № 1028731/42170894 від 18.12.2018, № 1028739/42170894 від 18.12.2018, № 1028732/42170894 від 18.12.2018, № 1028735/42170894 від 18.12.2018, № 1019014/42170894 від 10.12.2018, № 1019028/42170894 від 10.12.2018, № 1019024/42170894 від 10.12.2018, № 1019015/42170894 від 10.12.2018, № 1028730/42170894 від 18.12.2018, № 1019019/42170894 від 10.12.2018, № 1019029/42170894 від 10.12.2018, № 1019017/42170894 від 10.12.2018, № 1025252/42170894 від 14.12.2018, № 1019023/42170894 від 10.12.2018, № 1028736/42170894 від 18.12.2018, № 1025250/42170894 від 14.12.2018, № 1019018/42170894 від 10.12.2018, № 1019021/42170894 від 10.12.2018, № 1019027/42170894 від 10.12.2018, № 1028733/42170894 від 18.12.2018, № 1019025/42170894 від 10.12.2018, № 1019020/42170894 від 10.12.2018, № 1028738/42170894 від 18.12.2018, № 1019013/42170894 від 10.12.2018, № 1028734/42170894 від 18.12.2018, № 1028741/42170894 від 18.12.2018, № 1019016/42170894 від, 10.12.2018, № 1046167/42170894 від 09.01.2019, № 1046166/42170894 від 09.01.2019, № 1046165/42170894 від 09.01.2019.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкові накладні, подані ТОВ Лінік Корпорейшн : № 41 від 16.10.2018; № 42 від 16.10.2018; № 43 від 16.10.2018; № 44 від 16.10.2018; № 50 від 17.10.2018; № 51 від 17.10.2018; № 52 від 17.10.2018; № 57 від 18.10.2018; № 58 від 18.10.2018; № 64 від 19.10.2018; № 62 від 19.10.2018; № 63 від 19.10.2018; № 68 від 22.10.2018; № 69 від 22.10.2018; № 70 від 22.10.2018; № 73 від 23.10.2018; № 74 від 23.10.2018; № 83 від 24.10.2018; № 84 від 24.10.2018; № 85 від 24.10.2018; № 86 від 24.10.2018; № 93 від 25.10.2018; № 94 від 25.10.2018; № 102 від 26.10.2018; № 103 від 26.10.2018; № 104 від 26.10.2018; № 111 від 29.10.2018; № 112 від 29.10.2018; № 113 від 29.10.2018; № 117 від 30.10.2018; № 118 від 30.10.2018; № 121 від 30.10.2018; № 126 від 31.10.2018; № 129 від 31.10.2018.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, оф. 1308, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 42170894) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 657,00 грн. (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лінік Корпорейшн (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, оф. 1308, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 42170894) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 657,00 грн. (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, площа Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук