Постанова

від 16.04.2019 по справі 1340/5606/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3260/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представників апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Захід-Птиця на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Костецький Н.В. о 12 год. 06 хв. у м. Львові, повний текст рішення складено 26 лютого 2019 року) у справі № 1340/5606/18 за адміністративним позовом Фермерського господарства Захід-Птиця до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 16.08.2018 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.07.2018 № 1636/13-01-14-06/33191421 про нереальність господарських операцій із ТОВ Агро-Хорса є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, а тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені контрагента, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. За таких обставин, первинні документи, видані позивачу його контрагентом складені не по факту здійснення господарської діяльності, підписані особою, яка не підтверджувала та не мала наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій, відтак не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку порушення покупцем товару (послуг, робіт) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність контрагента.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якій покликається на те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлено вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. У зв`язку з цим просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ГУ ДФС у Львівській області у період із 18.06.2018 по 22.06.2018 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФГ Захід - Птиця (код ЄДРПОУ 33191421) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ Агро-Хорса (код ЄДРПОУ 32882969) за період січень-лютий 2017 року, про що 03.07.2018 складено акт № 1636/13-01-14-06/33191421 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2017 року на суму 102579 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ Агро-Хорса .

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 16.08.2018 винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ФГ Захід - Птиця збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем - 102579 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51289, 50 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та подано скаргу до ГУ ДФС у Львівській області.

За результатами розгляду скарги, ДФС України винесено рішення від 25.10.2018 № 34667/6/99-99-11-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 № НОМЕР_1, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Агро-Хорса .

Так судом першої встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

17.01.2017 між ФГ Захід - Птиця та ТОВ Агро-Хорса укладено договір постачання товарів № 170117. Предметом даного договору відповідно до розділу 1 являється товар, передбачений в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору базисними умовами постачання товару є СРТ (згідно правил Інкотермс 2010 року). Доставка товару здійснюється продавцем за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія.

На виконання умов вищевказаного договору виписані видаткові накладні від 20.01.2017 № РН-2001/1 на загальну суму 173800, 00 грн, від 03.02.2017 № РН-0000035 на загальну суму 214816, 00 грн, від 20.02.2017 № 0000060 на загальну суму 214816, 00 грн.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 18.01.2017 № 180117/2, від 01.02.2017 № 10217, від 16.02.2017 № 160217.

Позивачем здійснено оплату за поставлений згідно платіжних доручень від 20.01.2017 № 1802 на суму 50000, 00 грн, 23.01.2017 № 285 на суму 123800, 00 грн, від 06.02.2017 № 1849 на суму 226856, 00 грн, від 22.02.2017 № 1899 на суму 100000, 00 грн, від 24.02.2017 № 1909 на суму 50000, 00 грн, від 28.02.2017 № 329 на суму 64816, 00 грн.

Судом встановлено, що всі первинні документи зі сторони ТОВ Агро Хорса на адресу ФГ Захід - Птиця підписані директором ОСОБА_4

Згідно акта перевірки встановлено, що ТОВ „Агро-Хорса» (код за ЄДРПОУ 32882969) зареєстровано Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26.03.2004 № 12241070002043469. Реєстрація в податковому органі 29.03.2004 № 4575, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Податкова адреса 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, буд. 68. Керівник та головний бухгалтер ТОВ Агро-Хорса (код за ЄДРПОУ 32882969) ОСОБА_4 (ін. код. НОМЕР_2).

Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області за березень 2017 року.

Свідоцтво платника ПДВ від 01.04.2016 № 200283853 анульоване контролюючим органом 06.06.2018 з причин ненадання декларацій протягом року.

В ході перевірки використано інформацію ОУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області згідно якої в ході досудового розслідування у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32015040000000103, та за результатами проведених слідчих заходів отримано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 (справа № 201/4747/17 провадження № 1-кп/201/267/2017).

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровську від 27.04.2017 у справі № 201/4747/17, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, а саме, фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_4, діючи умисно, знаходячись на вул. Гоголя в Жовтневому (Соборному) районі м. Дніпро (більш точну адресу встановити не виявилось можливим) за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово- господарської діяльності, підписавши протокол загальних зборів учасників ТОВ Агро-Хорса та нотаріально завірений статут ТОВ Агро-Хорса (ЄДРПОУ 32882969), на підставі якого створюється юридична особа, зареєструвавши на своє ім'я підприємство ТОВ Агро-Хорса (ЄДРПОУ 32882969) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленому співучаснику злочину, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного Товариства, отримав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб. В подальшому, протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ Агро-Хорса використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровську від 27.04.2017 у справі № 201/4747/17, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Агро-Хорса , з яким позивач мав господарські відносини, набрало законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.12.2018 (справа № 2а-13519/11/2670), від 05.05.2018 (справа № 826/11377/14), від 12.02.2019 (справа № 826/21585/15), від 28.02.2019 (справа № 813/3179/16).

Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, аргументи скаржника щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи не можуть братись судом апеляційної інстанції як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірної суми до податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, оскільки діяльність контрагента позивача ТОВ Агро-Хорса мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком суду, котрий набрав законної сили, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подані Товариством документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, а спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Захід-Птиця залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 1340/5606/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 23 квітня 2019 року