Постанова

від 23.04.2019 по справі 820/17157/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/17157/14

адміністративне провадження №К/9901/28654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у складі судді Нуруллаєва І.С.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у складі суддів Лях О.П., Старосуда М.І., Яковенка М.М.,

у справі № 820/17157/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-монтажінвест"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог,

У С Т А Н О В И В :

06 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промбуд-монтажінвест" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання неправомірними дій податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій з ПДВ з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2014 року та зобов'язання цього органу прийняти податкові декларації з ПДВ з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2014 року.

02 червня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та зобов'язано податковий орган прийняти податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

25 липня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

29 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 25 липня 2016 року та витребувана справа №820/17157/14 із Харківського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив до Суду на касаційну скаргу податкового органу не подавалось, що не перешкоджає її розгляду по суті.

22 вересня 2016 року справа №820/17157/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №820/17157/14 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/28654/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою з 01 березня 2010 року, включено до ЄДРПОУ за номером 36987611, перебуває на обліку як платника податків у податкових органах з 02 березня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 13 березня 2010 року.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100274387 бланк НБ № 224432 від 13 березня 2010 року було анульовано рішенням ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14 жовтня 2011 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Промбуд-монтажінвест (далі рішення від 14 жовтня 2011 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі №2а-14158/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, адміністративний позов Товариства задоволено у повному обсязі, а саме визнано протиправним та скасовано рішення від 14 жовтня 2011 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Промбуд-монтажінвест , зобов'язано ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова поновити з 13 березня 2010 року реєстрацію Товариства як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість. Вказана постанова суду набрала законної сили 22 лютого 2012 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством засобами електронного зв'язку направлено до контролюючих органів податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

Листами податкового органу повідомлено позивачу про невизнання податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року як податкової звітності у зв'язку з анулюванням 14.10.2011 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ Промбуд-монтажінвест .

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест" скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, то на момент подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року позивач фактично був платником податку на додану вартість, а відтак неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість суперечить нормам чинного законодавства

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції висновуючись на положеннях частини другої статті 19 Конституції України, підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, пунктом 48.3, 48.4 статті 48, пунктами 49.8, 49.10, 49.11.1, 49.11.2, пункту 49.11, пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 180.1 статті 180, 184.1 Податкового кодексу України, пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний до 1 січня 2011 року, за якими зокрема реєстрація особи, як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. У разі анулювання реєстрації особи, як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Набрання законної сили судової постанови 22 лютого 2012 року, якою визнано протиправним та скасоване рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14 лютого 2011 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та зобов'язано цей податковий орган поновити реєстрацію Товариства як платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість з 13 березня 2010 року, обумовлює правомірність висновку судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача з 22 лютого 2012 року, щодо неприйняття декларацій з цього податку з посиланням на відсутність у позивача спеціальної право дієздатності, яка полягає у тому, що на момент подання Товариством до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова податкових декларацій з податку на додану вартість встановлена протиправність дій відповідача щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100274387 бланк НБ № 224432 від 13 березня 2010 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій правомірно застосували положення частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, за якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини та положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, за якою постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Аналізуючи приписи пункту 183.12 статті 183 Податкового кодексу України, за якою реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби, пункту 5.6 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (в редакції чинній станом на час виникнення правовідносин), рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ під час адміністративного оскарження.

У разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Відповідно до пункту 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 28 березня 2012 року звернувся до ВДВС ГУЮ у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Харківського окружного суду від 24 листопада 2011 року щодо поновлення позивача платником податку на додану вартість та 21 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45199428. Проте незважаючи на численні скарги позивача судове рішення не виконане.

12 лютого 2016 року державним виконавцем до Харківського окружного адміністративного суду направлена заява про заміну сторони виконавчого провадження, а саме Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на Західну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 29 вересня 2015 року у справі №646/11758/15-к ухвалено зобов'язати уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора Товариства від 05 серпня 2015 року про вчинення особами Західної ОДП м. Харкова злочину, передбаченого статті 382 КК України щодо невиконання рішення суду щодо поновлення позивача платником податку на додану вартість.

Висновуючись на вищеозначеному, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у зв'язку зі скасуванням рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства постановою, яка набрала законної сили, та є обов'язковою до виконання, на момент подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року позивач фактично був платником податку на додану вартість, неприйняття цих податкових декларацій суперечить нормам чинного законодавства. Ооформлення податкових декларацій відповідно до вимог статті 48 Податкового кодексу України підтверджено судами попередніх інстанцій.

Суд не вбачає у межах цієї справи наявності ознак, які дають підстави застосування в межах реалізації податкового принципу презумпції правомірності рішення платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, положень пункту 56.21 статті 56 цього кодексу, разом із тим невмотивоване посилання на ці положення не впливає на вирішення справи по суті.

Посилання податкового органу на порушення судами попередніх інстанцій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, та неможливості застосування при зверненні із цим позовом до суду, строків визначених статтею 102 цього кодексу є неприйнятними, оскільки це процесуальне питання було предметом судового дослідження у цій справи, судами усіх інстанцій, результатом якого є дослідження викладені судовими рішеннями у справі, а саме в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року, якою скасовано судові рішення у справі та направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, встановлено дотримання позивачем строків звернення до суду.

Проблема цього спору знаходиться не в правовій площинні, а в небажанні працівників податкового органу виконувати рішення суду, незважаючи на обізнаність з положеннями конституційного принципу обов'язковості судового рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 820/17157/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер