Постанова

від 23.04.2019 по справі 916/2797/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Справа № 916/2797/16 м.Одеса проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №87 від 26.12.2018р. в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №118 від 22.02.2019р. та протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018р. та від 22.02.2019р. )

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" - не з'явився;

від Одеської міської ради -Чернова Г.А. - за довіреністю;

Від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Чернова Г.А. - за довіреністю;

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Добров Р.М. - за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя"

на рішення господарського суду Одеської області від 15 червня 2018 року

у справі №916/2797/16

за позовом Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя"

до

- Одеської міської ради;

- Виконавчого комітету Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

суддя суду першої інстанції: О.В. Цісельський

дата і місце ухвалення рішення: 15.06.2018р., 12.28 год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №12

повний текст рішення складено 25.06.2018р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 12.02.2019р., 22.01.2019р., 25.02.2019р., 02.04.2019р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України

В судовому засіданні 23.04.2019р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

в с т а н о в и в:

17.10.2016р. Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" (далі РГ Алілуйя )звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я Одеської міської ради, та скасування державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, проведеної 10.01.2008р. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське МБТІ) за Одеською міською радою.

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на норми ст. 328 ЦК України, ст. 24, 31, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", положення ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно та обґрунтовані наступним:

- державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно та видача спірного свідоцтва про право власності були здійснені в той час, коли було чинне рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138, яким визнано за Релігійною громадою Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського культурно- оздоровчого центру , загальною площею 270,5 кв.м. та спортивну заасфальтовану площадку площею 550 кв.м., огорожу - паркан довжиною 24,96 м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

- позивач власними силами та коштами збудував спірне нерухоме майно, в той час як Одеська міська рада не доклала жодних зусиль щодо будівництва спірного нерухомого майна;

- рішення Виконавчого комітету, яким було визнано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться у власності РГЦЄХБ Алілуйя , його дії щодо видачі свідоцтва про право комунальної власності , дії КП ОМБТІ та РОН щодо здійснення реєстрації майна є незаконними, оскільки колишній літній кінотеатр Генуя у 1997 році був знищений повністю під час пожежі і з цього часу припинилися права територіальної громади щодо знищеного майна, хоча і за його існування в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні відомості щодо реєстрації права власності за територіальною громадою на колишній літній кінотеатр Генуя ;

-на момент прийняття Виконкомом міської ради спірного рішення були відсутні та не мали місця передбачені пп.5 п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно підстави для оформлення права власності за територіальною громадою м.Одеси на спірну будівлю, оскільки земельною ділянкою під об'єктом нерухомості користувався позивач, який і здійснював будівництво спірного об'єкту;

- після закінчення будівництва будівлі молитовного дому, ухвалення рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 та виготовлення технічного паспорту на спірну будівлю на ім'я РГ Алілуйя Виконком Одеської міської ради, зловживаючи своїм привілейованим становищем, прийняв рішення від 22.08.2007р. №923 та оформив свідоцтво про право власності, чому передувало видача Одеській міській раді технічного паспорта, який є копією паспорта, що був раніше виданий РГ Алілуйя ;

- згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі № К/800/36531/15(815/2981/14) визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 923 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" в частині зобов'язання КП "Одеське МБТІ" провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в пункті 99 додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8. Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю. Визнано протиправними дії КП "Одеське МБТІ" щодо державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради 20.01.2008 права власності на нерухоме майно. Зобов'язано реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

Одеська міська рада і Виконавчий комітет Одеської міської ради, заперечуючи проти задоволення позову, та у відзиві на позовну заяву просили відмовити у його задоволенні посилаючись, зокрема, на правомірність реєстрації права власності на спірну будівлю за територіальною громадою м Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992р. все майно, розташоване в межах Центрального парку культури і відпочинку за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, у тому числі і літній кінотеатр "Генуя", який був збудований ще у 1946 році, було передано до комунальної власності. При цьому, чинним на момент прийняття спірного майна у комунальну власність законодавством, час виникнення права власності не пов'язувався із його державною реєстрацією.

Відповідачі наголошували на безпідставності тверджень позивача про те, що право власності територіальної громади м. Одеса на літній кінотеатр "Генуя" було припинено у зв'язку із знищенням майна. Одеська міська рада не втратила права на земельну ділянку під цим нерухомим майном і право на будівництво на цій земельній ділянці може бути реалізоване тільки за наявності відповідної згоди власника земельної ділянки.

Крім того, відповідачі зазначили, що будинок молитов, про який йдеться у позовній заяві, збудовано сторонніми особами внаслідок реконструкції об'єкта нерухомого майна комунальної власності на підставі договору оренди, укладеного з особою, яка не наділялася повноваженнями щодо розпорядження відповідним майном, а не в результаті створення нового об'єкта, як стверджував позивач, таким чином фактично йдеться про невід'ємні поліпшення об'єкта комунальної власності без згоди територіальної громади в особі належного органу на їх проведення та які відбулися поза волею власника майна.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 22.11.2016 і від 12.12.2016 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фірму "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

18.01.2017р. Одеською міською радою та Виконавчим комітетом Одеської міської ради подано заяву про застосування строку позовної давності в порядку статей 257 та 267 ЦК України, в обґрунтування якої відповідачі зазначали про обізнаність позивача про існування спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно з червня 2008, тобто з дати порушення провадження в адміністративній справі № 815/2981/14.

18.01.2017р. позивачем надано відзив на заяву про застосування позовної давності, в якому позивач вказував, що про порушення свого права дізнався з моменту прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 05.10.2016р. №К/800/36531/15 (815/2981/14), якою суд визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №823, визнав протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі свідоцтва про право власності від 24.12.2007р., визнав протиправними дії органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р. та зобов'язав реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати вказану державну реєстрацію. Позивач вважає, що звернувшись з позовом до господарського суду 17.10.2016р. ним не пропущено трирічний строк позовної давності та просив відмовити відповідачам у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, а у разі, якщо суд дійде до згоди із заявою відповідачів - поновити пропущений строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 24.12.2007 серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я Одеської міської ради та скасовано державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.12.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. та рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

- суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги не встановили, на підставі належних та допустимих доказів, з урахуванням всіх доводів сторін, яке саме право, за захистом якого позивач звернувся до суду, у даному випадку та ким саме було порушене, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя".

- посилаючись на обставини, встановлені Вищим адміністративним судом України у постанові від 05.10.2016р. у справі № К/800/36531/15(815/2981/14), як на підставу для задоволення позовних вимог Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" у цій справі № 916/2797/16, судами було залишено поза увагою, що ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2017 у справі № К/800/36531/15(815/2981/14) за позовом Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про скасування рішення, визнання протиправними дій відкрито провадження у справі за заявою Виконавчого комітету Одеської міської ради про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016. Наведені обставини свідчать про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиції для даної господарської справи фактів, встановлених Вищим адміністративним судом України.

-судами попередніх інстанцій не було досліджено та не надано оцінки Рішенню Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992р. № 104 щодо затвердження акту приймання-передачі та переліку державного майна комунальної власності міста за галузями, зокрема культури, доводи відповідачів щодо наявності у територіальної громади міста Одеси в особі Одеської обласної ради права комунальної власності на спірне майно саме на підставі цих документів судами залишено поза увагою.

- на час розгляду судами справи судового рішення про визнання права власності за Релігійною громадою Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" на будівлю не існувало, наявності будь-яких інших доказів на підтвердження права власності на спірну будівлю судами не встановлено, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів.

Під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2018р. закрито провадження в частині позовних вимог до Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та виключено за складу учасників третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фірму "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2018р . (суддя Цісельський О.В.) відмовлено у задоволенні позову Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалюючи вказане рішення, господарський суд з посиланням на норми ст.ст. 15, 16, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України, зазначив, що на час розгляду даної справи судового рішення про визнання за Релігійною громадою Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" права власності на будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8 не існувало і не існує на час прийняття рішення. Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" на спірну будівлю позивачем не надано. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у позивача права власності чи права користування спірною будівлею, у зв'язку з чим, рішення у даній справі не призведе до відновлення прав та законних інтересів саме позивача. Позивачем не обґрунтовано та документально не підтверджено, які саме права та охоронювані законом інтереси Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів Алілуйя порушує свідоцтво про право власності, видане на користь територіальної громади міста Одеса. Судом також зазначено, що з урахуванням розгляду справи №17/247-04-7138 та відсутності доказів відведення земельної ділянки під будівництво культової споруди за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 та фактичне здійснення самовільного будівництва позивачем, у останнього відсутнє легітимне очікування на отримання майна.

Судом зазначено також, що територіальна громада м. Одеси в установлений у 1991 році законодавством спосіб набула право власності на вказане майно, а відсутність на той час державної реєстрації її права власності не спростовує права власності територіальної громади як такого. Відповідно до свідоцтва про право власності серії САВ № 345341, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.12.2007 року, об'єкт в цілому, який складається з нежилої двоповерхової будівлі загальною площею 289,3 кв.м, відображеної у технічному паспорті від 13.07.2007 року, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Відповідне право власності територіальної громади м. Одеси на вищезгадану будівлю було зареєстровано 10.01.2008 року КП ОМБТІ та РОН .

Крім того, суд вказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що літній кінотеатр Генуя вибув із власності територіальної громади як такий, що був знищений, фактичне право власності Одеської міської ради на цей об'єкт в установленому законодавством порядку (шляхом звернення до органу державної реєстрації речових прав із відповідною заявою) не припинялось, у звязку з чим у будь-якому разі будівництво на місці об'єкта нерухомого майна, навіть за умови його незадовільного стану, не є підставою для припинення права власності Одеської міської ради та виникнення майнових прав у позивача.

17.08.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя", в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також в апеляційній скарзі містилась заява про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи та зазначає наступне:

- прийнявши протиправне рішення про видачу свідоцтва про право власності на спірну будівлю і реєстрацію за відповідачем права власності на будівлю відповідачі порушили права та інтереси РГ Алілуйя , оскільки спірну двоповерхову будівлю РГ Алілуйя побудовано за кошти пожертв і позивач має законні очікування на визнання права власності, отримання правовстановлюючих документів і державну реєстрацію права власності на таку будівлю;

- господарським судом порушено приписи ч.4 ст. 75 ГПК України та не взято до уваги обставини встановлені чинною на час розгляду справи постановою Вищого адміністративного суду від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15 (815/2981/14), постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/24704-7138 та постановою Верховного Суду від 12.07.2018р. у справі №815/2981/18 які мають значення для розгляду даної справи та обставини, встановлені якими, не потребують доказування.

- висновок господарського суду, що матеріалами справи не підтверджується які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушено оспорюваним свідоцтвом про право власності є хибним та таким, що не відповідає обставинам справи які встановлені господарським судом.

- суд першої інстанції порушив приписи глави 5 ГПК України щодо доказів та доказування, не надав оцінку доказам у справі та не мотивував відхилення або врахування доказів;

- судом не надано оцінку договору оренди території колишнього кінотеатру, договору про співробітництво та спірну діяльність, договору про будівництво на території колишнього кінотеатру, укладених між РГ Алілуйя та ТОВ Лебідь , договору оренди території колишнього кінотеатру укладеного між Жовтневою районною державною адміністрацією Одеської міської ради та РГ Алілуя , складання і видача технічних паспортів на одну і ту ж будівлю, договори укладені з філією Інфоксводоканал з надавання послуг водопостачання та водовідведення, фактична експлуатація РГ Алілуя побудованої спірної будівлі. На думку скаржника зазначені докази підтверджують, що спірна будівля побудована саме позивачем і у позивача виникло право власності на спірну будівлю.

- судом не було застосовано при вирішенні спору ч.1,2 ст.60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , яким визначено перелік об'єктів права комунальної власності і підстави для набуття права комунальної власності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2018р. поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення від 15.06.2018р.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.09.2018р. призначено справу до розгляду на 01.10.2018р.

21.09.2018р. Одеською міською радою надано до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких відповідач зазначає, що постановою Верховного Суду від 12.07.2018р. у справі №815/2981/18 скасовано постанову Вищого адміністративного суду від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15 (815/2981/14) та провадження у справі закрито з тих підстав, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28.09.2018р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав до апеляційного суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, зазначаючи наступне:

- територіальна громада м.Одеса набула права власності на спірне приміщення та на весь нежитловий фонд відповідно до вимог чинного законодавства на підставі постанови КМУ від 05.11.1991р. №311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р..

- посилання скаржника на правові висновки, що встановлені під час розгляду адміністративної справи №815/2981/14, є недоцільними у зв'язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 12.07.2018р. у справі №815/2981/18, якою скасовано судові рішення всіх попередніх інстанцій та провадження у справі закрито;

- договори про співробітництво , що укладені між РГ Алілуйя та фірмою Лебідь не підтверджують право власності позивача , оскільки земельні ділянка позивачу не надавалась під будівництво у порядку встановленому законодавством України, з підстав того, що РГ Алілуйя не є юридичною особою.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно із ч.6 ст.147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень абз.2 ч.6 ст.147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 ГПК України, матеріали справи №916/2797/16 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

24.10.2018р. апеляційна скарга зареєстрована відповідальним працівником відділу документообігу (канцелярії) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх.№497/18).

У відповідності до вимог ч.1 ст.32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 24.10.2018р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів О.Ю. Аленіна, І.Г.Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. Прийняти справу №916/2797/16 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів О.Ю. Аленіна, І.Г.Філінюка зі стадії підготовки справи до апеляційного розгляду

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.11.2018р. призначено справу до розгляду на 18.12.2018р.

У зв'язку із перебуванням судді І.Г.Філінюка у відпустці з 26.12.2018р. по 30.12.2018р. та з 02.01.2019р. по 06.01.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №87 від 26.12.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2797/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, Л.О. Будішевська. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.12.2018р. прийнято справу №916/2797/16 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: О.Ю.Аленін, Л.О.Будішевська; розпочато повторно розгляд справи по суті та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку із перебуванням судді О.Ю.Аленіна у відпустці з 25.02.2019р. по 01.03.2019р., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №118 від 22.02.219р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2797/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019р. прийнято справу №916/2797/16 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран; розпочато повторно розгляд справи по суті.

10.04.2019р. від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р.

Повноважний представник скаржника в судове засіданні апеляційної інстанції 23.04.2019р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги РГ Алілуйя повідомлена належним чином.

12.02.2019р. пастор Релігійної громади церкви євангелійських християн-баптистів Алілуйя подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта.

Представники Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, доручено до 01.01.1992 здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

У пункті 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 установлено, що: розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ затверджено перелік державного майна, яке передається у власність обласної ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування і районів області, згідно з додатками № 1-3, зокрема, парки культури і відпочинку (том 1, а.с. 128-133).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992 № 104 "Про прийняття до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я народної освіти та культури" затверджено акти приймання-передачі та перелік державного майна комунальної власності міста за галузями, зокрема культури (додаток № 4).

25.06.1997р. між Центральним парком культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лебідь (Орендар) укладений договір оренди території колишнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка (т.1 а.с.30-31), відповідно до якого Орендодавець здає в орендне користування, а Орендар приймає в оренду: територію 1550 кв.м. колишнього літнього кінотеатру з прибудованими приміщеннями під кафе (тільки стіни, без покрівлі одноповерхової прибудови), ціль оренди: побудувати двоповерхову будівлю 14х20 м під Одеський Корейський культурно-оздоровчий центр, відкрити кафе з східними стравами та напоями.

Доповненням від 01.07.1997р. до договору від 25.06.1997р. сторони погодили, що враховуючи проведені обміри орендованої території колишнього літнього кінотеатру вважати передану в оренду територію площею 1175 кв.м.

02.07.1997р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Лебідь та Релігійною громадою євангельських християн-баптистів Алілуйя укладений договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва Одеського корейського культурного центру (т.1 а.с.33-34), відповідно до якого сторони зобов'язуються спільно збудувати на території колишнього літнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка Одеський корейський культурний центр у складі: кафе з корейськими та східними стравами та Дім молитви для проведення культурних та релігійних заходів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 (т.1 а.с. 55-58) визнано за Релігійним об'єднанням євангельських християн-баптистів Алілуйя право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського корейського культурного центру, загальною площею 270,5 кв.м. та спортивну заасфальтовану площадку площею 550 кв.м., огорожу - паркан довжиною 24,96 м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138 (т. 1 а.с. 59-61) рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2016р. провадження у справі № 30-17/247-04-7138 зупинено до розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/2797/16.

22.08.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі Рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ прийнято рішення №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси (т.1 а.с. 68), відповідно до якого Комунальному підприємству Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком; оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності, зазначені в додатку до цього рішення.

У п.99 Додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 (Перелік об'єктів нежитлового фонду комунальної власності) вказано окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8 (т.1 а.с. 71).

24.12.2007р. на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради Свідоцтво про право власності на нежилу 2-поверхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8(т.1 а.с. 78) .

10.01.2008р. КП ОМБТІ та РОН проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів Алілуйя звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси в частині зобов'язання Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу, окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13.07.2007р. на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнання протиправними дій Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) (т.1 а.с. 111-115) визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси в частині зобов'язання Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8; визнано протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді Свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; визнано протиправними дії Комунального підприємства Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості , правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8; зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

В той же час, вказана постанова Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. №К/800/36531/15(815/2981/14) скасована постановою Верховного Суду від 12.07.2018р., провадження у справі закрите.

Отже наразі рішення Виконкому Одеської міської ради №923 від 22.08.2007р. є чинним.

За змістом частин 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України (у редакції, чинній на час видачі спірного свідоцтва від 24.12.2007 та здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 10.01.2008) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає управненій особі право посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Статтею 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав. Державна реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, або у разі припинення відповідного договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

За змістом ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно ст. ст. 1, 6 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування). Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради (частина 1 статті 10 Закону).

Виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад визначено у статті 26 Закон України "Про місцеве самоврядування".

Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо.

Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 установлено, що: розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Згідно з ч. 2 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Господарським судом вірно зазначено, що на час розгляду справи № 916/2797/16 судом першої інстанції судового рішення про визнання за Релігійною громадою Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" права власності на будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8 не існувало, .

Натомість, наявність права комунальної власності на спірне майно у територіальної громади міста в особі Одеської обласної ради підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ, яким затверджено перелік державного майна, яке передається у власність обласної ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування і районів області, згідно з додатками № 1-3, зокрема, парки культури і відпочинку та Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 06.04.1992 № 104 "Про прийняття до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я народної освіти та культури", яким затверджено акти приймання-передачі та перелік державного майна комунальної власності міста за галузями, зокрема культури (додаток № 4).

Матеріали справи у сукупності свідчать про те, що територіальній громаді м. Одеса на праві комунальної власності належить, зокрема, парк ім..Т.Г. Шевченка, в межах якого перебуває спірна будівля .

Обставина передачі до комунальної власності парку культури та відпочинку ім.. Т.Г. Шевченка на виконання рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №104 від 06.04.1992р. позивачем не заперечується та не доводиться зворотнє.

Спірний об'єкт є колишнім кінотеатром Генуя , який розташований на території парку ім.. Т.Г. Шевченка, є об'єктом комунальної власності та знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в межах земель комунальної власності.

Факт видачі лише 24.12.2007р. свідоцтва про право власності територіальній громаді м.Одеса на спірне приміщення не свідчить про відсутність у територіальної громади такого права до вказаної дати, оскільки свідоцтво про право власності посвідчує юридичний титул власника, при цьому, право власності було набуте значно раніше у зв'язку із передачею у комунальну власність об'єктів культури, зокрема, в межах парку ім.. Т.Г. Шевченка, на виконання постанови КМУ від 05.11.1991р. №311, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ та відповідно рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №104 від 06.04.1992р.

На час первинного набуття у комунальну власність спірного об'єкту чинне на той час законодавство (ЦК УРСР 1963 р., ЗУ Про власність ) не пов'язували виникнення права власності з фактом проведення державної реєстрації.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог ст. 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що літній кінотеатр Генуя вибув із власності територіальної громади як такий, що був знищений, фактичне право власності Одеської міської ради на цей об'єкт в установленому законодавством порядку (шляхом звернення до органу державної реєстрації речових прав із відповідною заявою) не припинялось, у зв'язку з чим у будь-якому разі будівництво на місці об'єкта нерухомого майна, навіть за умови його незадовільного стану, не є підставою для припинення права власності Одеської міської ради та виникнення майнових прав у позивача, про що також було зазначено у постанові Верховного Суду від 27.12.2018р.

Щодо аргументів апеляційної скарги стосовно того, що спірна будівля побудована саме позивачем і у позивача виникло право власності на спірну будівлю, що підтверджується договором оренди території колишнього кінотеатру, договором про співробітництво та спірну діяльність, договором про будівництво на території колишнього кінотеатру укладеними між РГ Алілуйя та ТОВ Лебідь , договором оренди території колишнього кінотеатру укладеним між Жовтневою районною державною адміністрацією Одеської міської ради та РГ Алілуя , складанням і видачею технічних паспортів на одну і ту ж будівлю, договором укладеним з філією Інфоксводоканал з надавання послуг водопостачання та водовідведення, фактичною користування РГ Алілуя побудованою спірною будівлею, колегія суддів зазначає, що укладення вказаних правочинів не має наслідками автоматичне набуття РГ Алілуя права власності на спірну будівлю, так само як і не має таких наслідків фактичне користування позивачем спірною будівлею.

Також не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення аргументи РГ Алілуйя стосовно того, що оскільки спірну двоповерхову будівлю РГ Алілуйя побудовано за кошти пожертв - позивач має право очікувати визнання права власності з огляду наступного.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція відповідно). Держави - учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовується українськими судами як джерело права. Тому слід ураховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення статті 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом статті 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

У статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднані всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття майно (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу під майном розуміє не тільки наявне майно (existing possessions), а й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття законні очікування (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та юридичної визначеності (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття законні очікування не може протиставлятися положенням частини другої статті 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство. Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію легітимних очікувань або надати їй перевагу порівняно з нормами статті 19 Конституції України та ЦК України про набуття права власності.

З огляду на викладене, здійснення позивачем будівництва (реконструкції) спірного приміщення за відсутності у позивача правовстановлюючих документів як на сам колишній кінотеатр Генуя , так і на земельну ділянку, на якій він розташований, виключає можливість врахування концепції легітимних очікувань.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи листа №03-10/690 від 27.04 (т.2 а.с. 66) (відповіді на звернення РГ Алілуйя стосовно реконструкції будівлі літнього кінотеатру під будинок молитви у парку ім.. Т.Г. Шевченка), заступником міського голови повідомлено позивача, що Жовтневою райадміністрацією в порушення Земельного кодексу договором №206 від 18.05.2001р. була передана територія парку площею 835,0 кв.м. для розміщення Одеського корейського місіонерського центру. Релігійна громада виконала самовільно роботи з реконструкції літнього кінотеатру під будинок молитви та Приморська райадміністрація подала до суду позов про скасування зазначеного договору.

Колегія суддів вважає недоречними посилання РГ Алілуйя в апеляційній скарзі на обставини, встановлені постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. №К/800/36531/15(815/2981/14) та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеної норми вбачається, що преюдиційними є саме обставини, які були встановлені рішенням суду.

ВГСУ в постанові від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138 не констатував наявність чи відсутність у РГ Алілуйя права власності на спірне приміщення, а навпаки, скасовуючи судові рішення судів попередній інстанцій, зазначив, що місцевим господарським судом не з'ясовано, чи могло взагалі виникнути право власності на спірне майно (будівлю та ін.) або ж у даному разі могло йтися лише про право власності на матеріали, обладнання тощо, які було використано в процесі будівництва (створення майна).

Щодо постанови Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. № К/800/36531/15(815/2981/14) колегія суддів звертає увагу, що вказана постанова скасована постановою Верховного Суду від 12.07.2018р. про що скаржнику було відомо, а тому посилання в апеляційній скарзі на обставини, встановлені скасованим судовим рішенням, до уваги не можуть бути прийняті.

З огляду на викладене, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду щодо відсутності права, яке підлягає судовому захисту у заявлений у позові спосіб, та неможливість оцінки намагання позивача легалізувати здійснене ним без відповідних дозволів та законних підстав будівництво як легітимні очікування.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2018р. залишається без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до п."в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240,269, 270,275, 276, 281- 284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2018р. у справі №916/2797/16 залишити без змін .

Витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 24 квітня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран