Постанова

від 16.04.2019 по справі 910/21672/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 910/21672/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу

Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 22.10.2018 (повне рішення складено 01.11.2018)

у справі № 910/21672/16 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації

за участю третіх осіб, що не заявляють позовних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є", 2) Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, 3) Новоселівську сільську раду, 4) Мирненська селищна рада 5) Маріупольський професійного аграрний ліцей 6) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Декоративні культури"

про визнання незаконним та скасування розпорядження

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Чермалицької сільської ради

до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації

про визнання незаконним та скасування п. 10 Розпорядження № 411 від 19.05.2016

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації та Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт розпорядження суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", оскільки на момент його прийняття власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" мисливських угідь та вони були надані в користування на строк, який перевищував встановлений законодавством.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21672/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При направленні даної справи № 910/21672/16 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 надав вказівки при новому розгляді:

- дослідити і визначитися, у відповідності із положеннями чинного законодавства, чи може бути голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації відповідачем у даній справі;

- дослідити листи Лебединської сільської ради Донецької області № 784 (т.1, а.с.33), Чермалицької сільської ради Донецької області від 07.08.2015 № 523 (т.1, а.с.34) щодо незгоди на передачу третій особі-1 мисливських угідь, перевірити та навести правовий статус у спірних правовідносинах зазначених рад, і дослідити, чи є вони користувачами земельних ділянок, погодження яких для передачі землі вимагається наведеними вище положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання";

- визначитися із залученням до участі у справі третіх осіб - власників/користувачів земельних ділянок, які повинні були надати погодження щодо надання третій особі-1 у користування мисливських угідь за спірним пунктом розпорядження, оскільки останнім можуть зачіпатися їх права та охоронювані законом інтереси.

На виконання вказівок Верховного Суду, господарським судом першої інстанції під час нового розгляду справи було досліджено питання, чи може бути голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації відповідачем у даній справі, за наслідками чого суд ухвалою від 03.09.2018 замінив відповідача - Голову Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича на Донецьку обласну державну адміністрація Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

Також судом відповідними ухвалами було залучено до участі у справі третіх осіб - власників/користувачів земельних ділянок, які повинні були надати погодження щодо надання третій особі-1 у користування мисливських угідь за спірним пунктом розпорядження, та про які були наявні (у тому числі, з наданих при новому розгляді доказів) відомості у матеріалах справи - Новоселівську сільську раду, Мирненську селищну раду, Маріупольський професійного аграрний ліцей, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Декоративні культури".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2018 було прийнято до розгляду у даній справі позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Чермалицької сільської ради, яка просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт розпорядження суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", оскільки на момент його прийняття власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" мисливського господарства в її межах. Чермалицькою сільською радою Волноваського району Донецької області не надавалась згода на надання в користування мисливських угідь на користь Громадського об'єднання Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є , які знаходяться на території Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області, площа яких в межах Чермалицької сільської ради Волноваського району становить 8569,00 га, і які увійшли до загальної площі наданих угідь, згідно оспорюваного розпорядження відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 у позові Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок відмовлено повністю.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 не забезпечить реального захисту порушеного права, тобто, у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного розпорядження, виходячи з наступного.

Пунктом 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 було надано Третій особі-1 в користування мисливські угіддя на території Донецької області, строком на 15-ть років, загальною площею 54178,1570 га.

Господарский суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказаний пункт розпорядження, визнання незаконним та скасування якого є предметом даного спору, був виконаний (реалізований) шляхом укладення з третьою особою-1 10.06.2016 відповідного договору про умови ведення мисливського господарства терміном до 18.05.2031. Даний договір є чинним, не оспорювався, недійсним не визнавався, та по суті і є первинним документом, що надає третій особі-1 право на ведення мисливського господарства на угіддях на території Донецької області загальною площею 54178,1570 га.

Отже, розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало дію свого п. 10 внаслідок його виконання - укладення 10.06.2016 відповідного договору про умови ведення мисливського господарства з Третьою особою-1.

За висновком суду першої інстанції, подальше можливе визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження не породить жодних правових наслідків для користувача угідь, третьої особи-1, оскільки у такої особи вже виникло право на ці угіддя і це право ґрунтується на чинному правовстановлюючому документі - договорі про умови ведення мисливського господарства від 10.06.2016.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14, і застосована Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17.

Як вбачається з підстав позову, позивач фактично оспорює правомірність набуття третьою особою-1 речових прав (права користування шляхом ведення господарства) на вищезгадані мисливські угіддя.

Тобто, має місце спір про право між позивачем та третьою особою-1, який остання підтверджує (базується на) чинному договорі про умови ведення мисливського господарства від 10.06.2016.

Натомість, оскаржуваний пункт 10 розпорядження вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скасування таких актів не породжує правових наслідків для користувачів майна (у даному випадку - для третьої особи-1), оскільки захист порушеного права у разі спору про право користування на майно (угіддя) має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства в окремому позовному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Донецька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулася до суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції порушив вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 10.05.2018, а саме при новому розгляді справи суд першої інстанції повинен був дослідили листи Лебединської сільської ради Донецької області №784 та Чермалицької сільської ради Донецької області від 07.08.2015 № 523 щодо незгоди на передачу ГО Мисливсько-рибальським господарством Приазов'є мисливських угідь, перевірити та навести правовий статус у спірних правовідносинах зазначених рад, і дослідили, чи є вони користувачами земельних ділянок, погодження яких для передачі землі вимагається наведеними вище положеннями статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а також визначитися із залученням до участі у справі третіх осіб власників/користувачів земельних ділянок, які повинні були надати погодження щодо надання ГО Мисливсько-рибальським господарством Приазов'є у користування мисливських угідь за спірним пунктом розпорядження, оскільки останнім можуть зачіпатися їх права та охоронювані законом інтереси. Вказані вказівки судом першої інстанції при новому розгляді справи не були виконані.

Апелянт вважає, що під час нового розгляду справи суд першої інстанції фактично не розглядав справу по суті, а зазначив в рішенні, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 не забезпечить реального захисту порушеного права, тобто, у будь- якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного розпорядження, оскільки оскаржуваний пункт 10 розпорядження вичерпав свою дію внаслідок його виконання в зв'язку з укладення 10.06.2016 відповідного договору про умови ведення мисливського господарства між Донецьким Обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО Мисливсько-рибальським господарством Приазов'є .

При цьому суд першої інстанції послався на правову позиція висловлену в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14 і застосовану Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17.

Апелянт звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 923/466/17 відступила від позиції Верховного суду України, викладену у справі № 21-405а14, зазначивши у своїй постанові, що статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позову про визнання спірного рішення ради недійсним без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі зазначеного рішення щодо права користування земельною ділянкою, вплине на законність таких документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки.

В підсумкових приписах постанови від 30.05.2018 року у справі №923/466/17 Велика палата Верховного Суду зазначено, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Апелянт вважає, що аналогічно у даній справі на позивача не можна покладати обов'язок об'єднувати вимогу щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування - в даному випадку Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цнвільної адміністрації з вимогою про визнання недійсним та скасування договору від 10.06.2016 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Донецьким Обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО Мисливсько-рибальським господарством Приазов'є , оскільки розгляд позову про визнання незаконним та скасування п. 10 розпорядження Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 10.05.2016 року вплине на законність всіх правочинів та документів, які укладено на підставі оспорюваного розпорядження та реально відновить порушені права для позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі.

Крім того, апелянт вважає, що розпорядженням № 411 про надання у користування мисливських угідь, п. 10 якого передано у користування в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" у користування мисливських угідь, площею 54178,1570 га. є таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та суперечать інтересам суспільства, оскільки принйто з порушеням норм ст. 10, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки на момент прийняття відповідачем -1 оскаржуваного рішення, власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на ведення ГО Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є мисливського господарства в їх межах.

Також апелянт зазначає, що інші учасники судового процесу, зокрема Новоселівська сільська рада, Мирненська селищна рада, Маріупольський професійного аграрний ліцей, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Декоративні культури в адресованих до суду заявах повідомили, що не надавали відповідних документальних погоджень ГО Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є щодо надання в користування мисливських угідь, які розташовані на належних ним земельних ділянках.

Апелянт звертає увагу суду на те, що спірні мисливські угіддя раніше належали Колективному підприємству Мисливсько-рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок , засновником якого був позивач, в той час як в порушення вимог Статуту Українського товариства мисливців і рибалок та Закону України Про мисливське господарство та полювання , керівник Комунального підприємства Мисливсько-рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_4 ввів в оману всіх власників та користувачів мисливських угідь про факт реорганізації очолюваного ним підприємства у Громадську організацію Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є , які є зовсім різними особами, а відтак, очевидним є факт порушення прав засновника Колективного підприємства Мисливсько - рибальського господарства Українського товариства мисливців і рибалок - позивача.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач зазначає, що Законодавством України (Закони України Про тваринний світ , Про мисливське господарство та полювання , Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08.05.2012 за № 729/21042) визначений певний порядок передачі мисливських угідь у користування, згідно з яким мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідач зазначає, що процедура надання мисливських угідь у користування є двоступеневою:

- подання Державного агентства лісових ресурсів України, погоджене з облдержадміністрацією;

- прийняття рішення обласною радою.

Облдержадміністрацією, обласною військово-цивільною адміністрацією отримано листа Державного агентства лісових ресурсів України від 16.07.2015 № 03-1/5343-15 (копія міститься в матеріалах справи) щодо направлення на погодження матеріалів про надання у користування мисливських угідь мисливським підприємствам та організаціям області, в тому числі й Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є .

Враховуючи зазначене, розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03.03.2016 № 155 Про погодження надання в користування мисливських угідь на території Донецької області погоджено надання в користування мисливських угідь на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років 11 мисливським підприємствам та та організаціям області, в тому числі й

Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є .

В подальшому, відповідачем було отримано від Державного агентства лісових ресурсів України подання про надання у користування мисливських угідь Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є (лист від 18.04.2016 № 03-11/2357-16, копія міститься в матеріалах справи).

Розглянувши зазначене подання, враховуючи розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03.03.2016 № 155, розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області надано в користування мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років 11 мисливським підприємствам та організаціям області, в тому числі й Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є .

Щодо твердження позивача про прийняття розпорядження без встановлених законодавством погоджень, відповідач зазначає, що вищезазначене розпорядження приймалося на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України від 18.04.2016 № 03-11/2357-16 (відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання ), фахівці якого вивчивши матеріали, передбачені законодавством для надання мисливських угідь в користування, та встановивши їх повну відповідність, направили подання для прийняття відповідного рішення облдержадміністрацією, обласною військово - цивільною адміністрацією.

Відповідач зазначає, що підстав ставити під сумнів компетентність працівників Державного агентства лісових ресурсів України в облдержадміністрації, обласної військово - цивільної адміністрації не вбачалося.

Крім того, в матеріалах, передбачених законодавством для надання мисливських угідь в користування, містяться два зведених аркуша погодження землекористувачів (землевласників) на надання земель в якості мисливських угідь Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є із зазначенням землекористувача (землевласника), площі, підпису керівника та печатки (копії аркушів містяться в матеріалах справи). Сумарна площа земельних ділянок, зазначена в цих зведених аркушах погодження, збігається з площею мисливських угідь, наданих в користування Громадській організації Мисливсько - рибальське господарство Приазов'є - 54178,1570 га. Землекористувачі (землевласники) у вказаних зведених аркушах погодження.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства надіслало відзив, в якому зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права при повному та всебічному дослідженні обставин справи і відповідно мають бути залишені без змін, а апеляційна скарга позивача є безпідставною та необгрунтованою, а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації з листом № 03-01/5343-15 від 16.07.2015 (а.с.125 т.1), враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства 24.03.2015 № 01-57, від 20.04.2015 № 03-92 з метою підготовки Подання до Донецької обласної ради, направило на погодження матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області на строк не менш як на 15 років ряду підприємств та організацій, в тому числі Громадській органзації Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є .

03.03.2016 Голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник військово-цивільної адміністрації Жебрівський П.І., розглянувши лист Держлісагентства України від 16.07.2015 № 03-01/5343-15, погодив надання в користування мисливських угідь на території Донецької області, загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років в тому числі, Громадській органзації органзації Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є - 54178,1570 га. (Погодження № 155 від 03.03.2016 - а.с.114-116 т.1).

18.04.2016 Держлісагентство України звернулось до Донецької обласної державної адміністрації Донецької військово-цивільної адміністрації з поданням № 03-11/2357-16 (а.с.126 т.1), яким враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.04.2015 № 03-92, погодження Донецької обласної державної адміністрації, погодження землевласників та землекористувачів, направив на розгляд Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області ГО МРГ Приазов'є на строк не менш як на 15 років, загальною площею 54 178,1570 га.

19.05.2016 Розпорядженням Голови Донецької обласної ради Жебрівського П.І. № 411 (а.с.117-120 т.1) на підставі, в тому числі, подання Держлісагентства України від 18.04.2016 № 03-11/2357-16 мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648 249,7253 га надані в користування строком на 15 років одинадцяти організаціям і підприємствам згідно з переліком, під пунктом 10 до якого входить Громадська організація Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є з правом користування 54 178,1570 га мисливських угідь.

Позивач, звертаючись до суду позовом про визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 в частині надання Громадській організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" у користування мисливських угідь площею 54178,1570 га., зазначає, що зазначене розпорядження суперечить інтересам суспільства та прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач зазначає, що в порушення ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання на момент прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення, власниками та користувачами земельних ділянок не було надано погодження на ведення Громадського об єднання Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є мисливського господарства в їх межах.

Листом № 784 від 24.12.2015 Лебединська сільська рада повідомила про те, що на підставі рішення сесії депутатів від 24.12.2015 № VI/49-738 Про тимчасову заборону полювання на території Лебединської сільської ради відкликається раніше підписане погодження надання території в межах Лебидинської сільської ради для ведення мисливського господарства, охорони та відновлення мисливських тварин від 16.03.2015 (а.с.33 том1). Копія відповідного рішення знаходиться в матеріалах справи (а.с.147 том1).

Також в матеріалах справи міститься копія листа № 523 голови Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області від 07.08.2015 в якому повідомляється, що голова Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" ОСОБА_5 письмово звертався до сільської ради з питання надання триторії для ведення мисливського господарства, але питання не було винесено на розгляд сесії Чермалицької сльіької ради та відповідно рішення про передачу їм території прийнято не було (а.с.34 том1).

Крім того, листом № 315 від 05.10.2015 директор Маріупольського професійного аграрного ліцею повідомив, що 06.04.2015 голова Громадської організації Мисливсько-рибальське господарство ОСОБА_5 письмово звернувся до ліцею з питання надання для ведення мисливських угідь. Договір був підписаний помилково, у зв язку з введенням керівництва в оману. Тому угода розривається з Громадською організацією Мисливсько-рибальське господарство ОСОБА_5 (а.с.35 том 1).

В порушення норм чинного законодавства Чермалицькою селищною радою питання погодження надання в користування мисливських угідь не було винесені на розгляд сесії, відповідне рішення надання погодження не приймалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи по суті спору господарський суд першої інстанції дійшов виснвоку про те, що позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування пункту 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 № 411 не забезпечить реального захисту порушеного права, тобто, у будь- якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного розпорядження, оскільки оскаржуваний пункт 10 розпорядження вичерпав свою дію внаслідок його виконання в зв'язку з укладення 10.06.2016 відповідного договору про умови ведення мисливського господарства між Донецьким Обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО Мисливсько-рибальським господарством Приазов'є .

При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14 і застосовану Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17.

Проте, Верховний Суд у складі Великої палати своєю постановою від 30.05.2018 року у справ № 923/466/17 відступив від вищевказаної позиції Верховного суду України, зазначивши у своїй постанові, що статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Верховний Суд у вищезазначеній постанові дійшов висновку по те, що аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позову про визнання спірного рішення ради недійсним без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі зазначеного рішення щодо права користування земельною ділянкою, вплине на законність таких документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки.

Крім того, у вищевказаній Постанові Великої палати Верховного Суду зазначається, що, натомість Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, яку прийнято за подібних правовідносин ( на яку послався суд першій інстанції при прийнятті вказаного оскаржуваного рішення ) зробив правовий висновок про те, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладення договору оренди) позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд послався на цей висновок Верховного Суду України. Однак відповідно до норм чинного законодавства викладений у заявленому позові спосіб захисту порушеного права (так само, як і в даному випадку) відновить становище, яке існувало до порушення.

В підсумкових висновках Велика палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 923/466/17 прийшла до висновку щодо застосування норм права, зазначаючи, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення 22.10.2018 не звернув увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі Великої палати у постанові від 30.05.2018 року у справі № 923/466/17, що призвело до помилкового висновку про те, що розгляд заявлених позивачем вимог не вплине на законність правовстановлюючих документів третьої особи-1 (договору від 10.06.2016) щодо права користування мисливськими угіддями, що у свою чергу унеможливлює захист прав позивача, яке він вважає порушеним, саме в обраний ним спосіб, який втім не забезпечить відновлення права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, розгляд позову про визнання незаконним та скасування п. 10 розпорядження Голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 10.05.2016 року вплине на законність всіх правочинів та документів, які укладено на підставі оспорюваного розпорядження та відновить порушені права для позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2).

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно статті 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Приписами статті 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" унормовано, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

З аналізу наведених норм права слідує, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати на відповідній території повноваження обласної ради, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Щодо розгляду справи по суті спору, колегія зазначає наступне.

19.05.2016 року головою Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної Військово-цивільної адміністрації було ухвалене розпорядження № 411 про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області.

Пунктом 10 зазначеного розпорядження надано у користування мисливські угіддя на території Донецької області строком на 15 років, зокрема Громадській організації Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є площею 54178,1570 га.

10.06.2016 між Донецьким облавним управлінням лісового та мисливського господарства та Громадською організацією Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є було укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються спеціальним Законом України "Про мисливське господарство та полювання" (надалі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

Як встановлено судом, в порушення ст.22 Закону, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, не всіма власниками та користувачами земельних ділянок було надано погодження на ведення мисливського господарства в їх межах.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Таким чином, законом встановлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства.

Отже, на момент прийняття головою Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної Військово-цивільної адміністрації розпорядження № 411 від 19.05.2016 про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області Громадської організації "Мисливсько-рибальське господарство "Приазов'є" (п.10) площею 54178,1570 га. Терміном на 15 років, погоджень на надання в користування від власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, не було, що є прямим порушенням ст.22 Закону.

Крім того, ч. 6 ст.21 Закону встановлено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Доказів укладення договорів з власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи зазначені обставини справи та норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про визнання незаконним та скасування п. 10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 411 від 19.05.2016 року в частині надання у користування мисливських угідь площею 54 178,1570 га Громадській організації Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, ч. 4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування рішення, оскільки, висновки місцевого господарського суду у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи у сукупності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок підлягає задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Позов Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Чермалицької сільської ради підлягає задоволенню.

Здійснити перерозподлі судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/21672/16 скасувати.

Позов Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок та позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Чермалицької сільської ради задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.10 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації № 411 від 19.05.2016 року в частині надання у користування мисливських угідь площею 54 178,1570 га Громадській організації Мисливсько-рибальське господарство Приазов'є .

Стягнути з Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 6, ідентифікаційний код 00022473) на користь Донецької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (87541, Донецька обл., м. Маріуполь, бульвар Комсомольській, 16, кв.8, індентифікаціний код 23928292) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1378, 00грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3031, 60 грн., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2030, 00 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 765, 00 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 6, ідентифікаційний код 00022473) на користь Чермалицької сільської ради Волноваського району Донецької області (87142, Донецька обл., Волноваський район, с. Чермалик, вул. Миру, 38, ідентифікаційний код 04342967) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1762, 00грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/21672/16 повернути до Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 19.04.2019

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б.Михальська