Рішення

від 24.04.2019 по справі 904/703/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

24.04.2019м. ДніпроСправа № 904/703/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 119 808,52 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" заборгованість у розмірі 119 808,52 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 48 000,00 грн.;

- пеня у розмірі 61 368,29 грн.;

- 3 % річних у розмірі 2 387,91 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 8 052,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №12-10-17/1 від 12 жовтня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий поставлений товар. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 03.05.2018 по 14.02.2019 у сумі 2 387,91 грн. та інфляційні збитки за період травень 2018 року - лютий 2019 року.

На підставі пункту 7.6 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 61 368,29 грн. за загальний період з 03.05.2018 по 03.11.2018.

17.04.2019 та 23.04.2019 від позивача надійшли уточнення до нарахувань пені, 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву, копію якого надіслати позивачу.

Вказана ухвала направлена за місцезнаходженням відповідача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісна, буд. 1, оф.5).

Поштове відправлення (ухвала суду від 26.02.2019) повернулося на адресу суду із відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" (покупець) укладено договір поставки №12-10-17/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар, ассортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у Специфікаціях та супровідних документах на товар. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі. Оплата часткової вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 75% передплати шляхом урахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у Специфікаціях до даного договору, а решту 25% - по факту поставки з наявністю таких документів: оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, сертифікат якості. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком (п.3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року з урахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Строк поставки товару - протягом 3 (трьох) робочих днів після 75% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у Специфікаціях до даного договору, а решту 25% - по факту поставки з наявністю таких документів: оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, сертифікат якості. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях до даного договору (п.4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту фактичного отримання товару відповідно видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем вказана в видатковій накладній (п.4.4 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами.

10 січня 2018 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №82 на суму 353 359,94 грн. (а.с.20).

На виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача, в якості попередньої оплати 10200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 8 від 11.01.2018 на суму 20 000,00 грн.; № 20 від 18.01.2018 на суму 30 000,00 грн.; № 33 від 26.01.2018 на суму 10 000,00 грн.; № 46 від 06.02.2018 на суму 22 000,00 грн.; № 52 від 08.02.2018 на суму 20 000,00 грн. (а.с.27-31).

Позивач, в свою чергу, здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 211 від 01.03.2018, яка підписана представниками сторін без зауважень. Вказаний товар прийняти представником відповідача за довіреністю №17 від 01.03.2018 (а.с.22).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, належної до сплати суми коштів, що складає 251 359,94 грн. своєчасно не перерахував.

В подальшому, з допущенням прострочення оплати відповідачем проведено наступні оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №97 від 06.04.2018 на суму 150 359,94 грн., №101 від 11.04.2018 на суму 5 000,00 грн., №119 від 11.05.2018 на суму 10 000,00 грн.,№144 від 13.06.2018 на суму 7 000,00 грн., №197 від 08.08.2018 на суму 4 000,00 грн., № 207 від 15.08.2018 на суму 27 000,00 грн. (а.с.32-37).

Таким чином, всього відповідачем оплачено товару на суму 305 359,94 грн.

28 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №1, у якій вимагав провести кінцеві розрахунки за поставлений товар в строк до 28.01.2019, а саме: сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 48 000,00 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 04.01.2019 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25)). Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що заборгованість за поставлений товару у розмірі 48 000,00 грн. залишалась відповідачем не погашеною, що і стало причиною виникнення спору.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 48 000,00 грн., відповідач не надав, доводів, наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 48 000,00 грн. підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння розрахунків від 31.12.2018 (а.с.23).

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 48 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.6 договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов та строків передбачених п. 5.2., останній зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та за весь період заборгованості. У випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості поставленого товару.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 01.03.2018 по 01.09.2018 у розмірі 61 368,29 грн.

Як визначено сторонами у п. 3.3 договору остаточна оплата товару відбувається по факту поставки. Судом встановлено, що поставка відбулася 01.03.2018. Таким чином, відповідач мав оплатити товар 01.03.2018 у повному обсязі.

Згідно зі ст. 253 Господарського процесуального кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З урахуванням викладеного, прострочка оплати за поставлений товар настала з 02.03.2018.

Отже, пеня підлягає нарахуванню з 02.03.2018 по 01.09.2018 та складає 61 058,66 грн., тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Разом з цим, щодо нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних збитків у загальному розмірі 67317,81 грн.) є непропорційно великим порівняно із сумою основного боргу, а саме перевищує його в 140%. При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, позивач здійснив поставку товару не отримавши при цьому повної суми попередньої оплати (75%), хоча мав право не поставляти товар.

Оскільки суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% від розміру пені, яка підлягає до стягнення, що буде становити: 30 529,33 грн. (61058,66 грн. - 50%).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 387,91 грн. за загальний період з 01.03.2018 по 14.02.2019.

У зв'язку із допущенням позивачем при нарахуванні 3% річних аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені щодо початку прострочення, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 367,20 грн. за період з 02.03.2018 по 14.02.2019.

З приводу нарахованих інфляційних збитків суд зазначає, що згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних збитків не враховані наведені вище положення, помилково включено до розрахунку лютий 2018 року, хоча строк оплати настав лише 01.03.2018, та і наступних періодах до розрахункового періоду взято попередні місяці, на які вже відбулося нарахування за попередній період, та виключено з розрахунку дефляцію, вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 891,95 грн., виходячи з наступного розрахунку:

на суму 251 359,00 грн. за березень 2018 року та складає 2 764,95 грн.;

на суму 96000,00 грн. за квітень 2018 року та складає 768,00 грн. (розрахунок правильний);

на суму 86 000,00 грн. - відсутня інфляція, оскільки у травні 2018 року індекс інфляції дорівнював - 1,00;

на суму 79 000,00 грн. у період червень-липень 2018 року відбулася дефляція, та індекс інфляції складає (-553,00 грн.);

на суму 48 000,00 грн. за серпень2018-січень 2019 року індекс інфляції складає 3 351,87 грн., проте позивач заявляє до стягнення 912,00 грн., що є його правом та приймається судом.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню 115 317,81 грн., з яких 48 000,00 грн. - основний борг, 61 058,66 грн. - пеня, 2 367,20 грн. - 3% річних та 3 891,95 грн. - інфляційні збитки.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 849,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" про стягнення заборгованості у розмірі 119 808,52 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісна, буд.1, оф.5, ідентифікаційний код 40861660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" (01042, м. Київ, бульвар Марії Примаченко, 1/27, оф.304/2, ідентифікаційний код 41053368) заборгованість у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 30 529 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 20 коп., збитки від інфляції у розмірі 3 891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 95 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 24.04.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва