Постанова

від 09.07.2019 по справі 904/703/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/703/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019р. (суддя Євстигнеєва Н.М., повне рішення складено 24.04.2019 року) у справі № 904/703/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 119 808,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" 119 808,52 грн., з яких: основний борг у розмірі 48 000,00 грн.; пеня у розмірі 61 368,29 грн.; 3 % річних у розмірі 2 387,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 8 052,32 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" заборгованість у розмірі 48 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 30 529 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 2 367 грн. 20 коп., збитки від інфляції у розмірі 3 891 грн. 95 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 849грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення обгрунтовано тим, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується двостороннім актом звіряння розрахунків, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, доводів, наведених позивачем в обґрунтування позову не спростовано.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- станом на 24.04.2019 відповідач не отримував від позивача копії позовної заяви, у зв`язку з чим не мав можливості надати пояснення по суті позовних вимог;

- кількість кожної партії товару згідно умов договору узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору, тому саме з моменту прийняття товару та оплати рахунку-фактури покупцем партія товару вважається узгодженою між сторонами, причому оплата свідчить про згоду покупця з характеристиками товару, вказаними у рахунках-фактурах, тому якщо покупець не сплатив за товар, партія не вважається узгодженою, як того в обов`язковому порядку вимагають положення ст.180 Господарського кодексу України;

- при поставках товару специфікації не оформлювались, тому всі необхідні істотні умови договору повинні були зазначатись в рахунках-фактурах та тільки в такому випадку умови поставки можуть вважатися законними, але рахунки-фактури не містять інформацію про якість товару, що поставляється;

- позивачем не було надано сертифікату якості товару разом з товаром і покупець не мав можливості отримати інформацію про якість товару, разом з тим від якості товару залежить і ціна товару, відповідно, неузгодженість умов щодо якості автоматично тягне неузгодженість умов по ціні товару, тому в даному випадку ставиться під сумнів узгодженість умов договору;

- позовні вимоги позивача не підтверджуютья факт наявності порушення його прав і законних інтересів, провини покупця у невиконанні умов договору і підстав притягнення його до господарсько-правової відповідальності, у зв`язку з чим дані вимоги є безпідставними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2019 року ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/703/19 та ухвалено розгляд апеляційної скарги провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійна інвестиційна група" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" (покупець) укладено договір поставки №12-10-17/1, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у Специфікаціях та супровідних документах на товар. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі. Оплата часткової вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 75% передплати шляхом урахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у Специфікаціях до даного договору, а решту 25% - по факту поставки з наявністю таких документів: оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, сертифікат якості. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком (п.3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року з урахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Строк поставки товару - протягом 3 (трьох) робочих днів після 75% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у Специфікаціях до даного договору, а решту 25% - по факту поставки з наявністю таких документів: оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, сертифікат якості. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях до даного договору (п.4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту фактичного отримання товару відповідно видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем вказана в видатковій накладній (п.4.4 договору).

Пунктом 7.6 договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов та строків передбачених п. 5.2., останній зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та за весь період заборгованості. У випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

10.01.2018 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №82 на суму 353 359,94 грн. (а.с.20).

На виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача, в якості попередньої оплати 10200,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.27-31).

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 211 від 01.03.2018, яка підписана представниками сторін без зауважень. Вказаний товар прийняти представником відповідача за довіреністю №17 від 01.03.2018 (а.с.22).

Відповідач, в порушення умов договору свої зобов`язання з повної оплати за товар не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 251359,94 грн.

В подальшому, з допущенням прострочення оплати відповідачем проведено наступні оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №97 від 06.04.2018 на суму 150 359,94 грн., №101 від 11.04.2018 на суму 5 000,00 грн., №119 від 11.05.2018 на суму 10 000,00 грн.,№144 від 13.06.2018 на суму 7 000,00 грн., №197 від 08.08.2018 на суму 4 000,00 грн., № 207 від 15.08.2018 на суму 27 000,00 грн. (а.с.32-37).

Всього відповідачем оплачено товару на суму 305 359,94 грн.

28.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №1, у якій вимагав провести кінцеві розрахунки за поставлений товар в строк до 28.01.2019, а саме: сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 48 000,00 грн., яка отримана відповідачем 04.01.2019 та була залишена без відповіді.

31.12.2018 сторонами було складено акт звіряння розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 48000,00грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Заборгованість в сумі 48000,00 грн. відповідачем сплачена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений товар в повному обсязі не надав, а тому висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 48000,00грн. є законим та обгрунтованим.

У відповідності до п.7.6 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 61368,29грн. за період з 01.03.2018 по 01.09.2018

Господарським судом було враховано невірне визначення загального періоду, за який повинно бути нараховано пеню, правильно встановивши, що строк оплати за товар настав 01.03.2018, пеня повинна нараховуватися за період з 02.03.2018 по 01.09.2018 та становить 61058,66грн.

Апеляційним судом вищезазначене перерахування перевірено та визнано таким, що відповідає дійсним періоду та сумі заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, встановивши, що розмір заявлених нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних збитків у загальному розмірі 67317,81 грн.) є непропорційно великим порівняно із сумою основного боргу, а саме перевищує його в 140%., скористався наданим йому законом правом та зменшив розмір пені на 50%, внаслідок чого обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині частково, в сумі 30529,33грн.

Також господарським судом було правильно встановлено, що відповідачем невірно визначено період, за який повинні бути нараховані 3% річних, а саме: позивачем здійснено нарахування за період з 01.03.2018 по 14.02.2019, але строк оплати за товар настав 01.03.2018, тому нарахування повинно здійснюватися за період з 02.03.2018 по 14.02.2019.

Господарським судом було перераховано нарахування 3%річних у відповідності до дійсного періоду заборгованості, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині було обгрунтовано задоволено частково в сумі 2367,20грн.

Крім того, як правильно встановлено господарським судом, при нарахуванні інфляційних втрат позивачем було не враховано, що згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов`язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Таким чином, позивачем при нарахуванні інфляційних збитків помилково включено до розрахунку лютий 2018 року, хоча строк оплати настав лише 01.03.2018, та і наступних періодах до розрахункового періоду взято попередні місяці, на які вже відбулося нарахування за попередній період, та виключено з розрахунку дефляцію.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було перераховано розмір інфляційних втрат та обгрунтовано задоволено позовні вимоги цій частині частково, в сумі 3 891,95 грн.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про ненадання позивачем сертифікату якості товару разом з товаром і тому покупець не мав можливості отримати інформацію про якість товару, разом з тим від якості товару залежить і ціна товару, відповідно, неузгодженість умов щодо якості автоматично тягне неузгодженість умов по ціні товару, тому в даному випадку ставиться під сумнів узгодженість умов договору, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Колегія суддів відзначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання. Докази відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору відсутні.

Також відповідач погодився з розміром заборгованості, про що свідчить акт звіряння розрахунків від 31.12.2018.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №12-10-17/1 від 12.10.2017 є діючим, доказів визнання його недійсним відповідачем не надано, а тому є хибними посилання скаржника на те, що в даному випадку ставиться під сумнів узгодженість умов договору.

Також безпідставні доводи скаржника про те, що станом на 24.04.2019 відповідач не отримував від позивача копії позовної заяви, у зв`язку з чим не мав можливості надати пояснення по суті позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення позивачем позовної заяви на адресу відповідача (а.с. 7-9).

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123 , 129 , 269 , 270 , 275 , 276 ,

281-284 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металург модель комплект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019р. у справі № 904/703/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09.07.2019р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов