Рішення

від 17.04.2019 по справі 908/210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/14/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2019 Справа № 908/210/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 5; адреса для листування: 69091, місто Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65)

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15-А, офіс 321)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ордер ЗП №032231 від 02.04.2019;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №9747 від 20.11.2018, адвокат;

від третьої особи: ОСОБА_1, ордер ЗП №032234 від 02.04.2019.

СУТНІСТЬ СПОРУ

До Господарського суду Запорізької області 29.01.2019 звернулося ТОВ "Дніпротехсервіс ЛТД" з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 174.391,59 грн., які складаються з: 161.467,50 грн. заборгованості, 7.041,53 грн. пені, 2.481,73 грн. 3% річних та 3.400,82 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання замовником (відповідачем) зобов'язань за договором поставки №170103 від 23.06.2017 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/14/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 26.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", підготовче засідання призначено на 03.04.2019 та продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2019 закрито підготовче провадження; справу №908/210/19 призначено до судового розгляду по суті на 17.04.2019 о/об 09 год. 30 хв.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників позивача. З'ясовано про обізнаність уповноважених представників сторін про права та обов'язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та відповіді на відзив. Зазначав, що договір факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018, який було укладено з третьої особою у справі було розірвано за взаємною згодою, про що сторонами підписаний договір від 20.08.2018. З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві №1569 від 19.02.2019. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, оскільки у позивача відсутні правові підстави стягувати заборгованість за договором поставки №170108 від 23.06.2017, внаслідок відступлення ним такого права фактору ТОВ "Фінансова компанія "Контракт плюс". Також відповідач у відзиві посилався на наявність заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної №52 від 05.10.2017 на суму 161.467,50 грн. Але звертав увагу, що строк оплати ще не настав, оскільки відсутні акти приймання-передачі підписані уповноваженим представниками сторін. Просив в позові відмовити.

Представник третьої особи підтримав обставини, що викладені у письмових поясненнях; підтвердив факт розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018 та відсутності у нього майнових вимог до відповідача; просив позов позивача задовольнити.

В судовому засіданні 17.04.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (замовник, відповідач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (постачальник, позивач у справі) 23.06.2017 уклали договір поставки №170108 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації - додатку до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна (сума, загальна вартість) (в редакції додаткової угоди №1 від 07.08.2017 до договору №170108) цього договору становить 987532,20 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації - додатку до цього договору.

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами пунктів 4.1 - 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком №1 до договору є специфікація №1 та специфікація № 2, згідно з якими сторони погодили поставку листа сталевого холоднокатаного на загальну суму 987532,20 грн. (254932,50 грн. з ПДВ + 732599,70 грн. з ПДВ).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу узгоджений у специфікаціях товар на загальну суму 929978,44 грн. з ПДВ згідно наступних видаткових накладних:

- № 4 від 23.06.2017 року позивач поставив товарів 202 363,50 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 4 від 23.06.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 23.06.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 1155 від 23.06.2017 року;

- № 16 від 08.08.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 120 180,15 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 14 від 08.08.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 08.08.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 1619 від 01.08.2017 року;

- № 27 від 16.08.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 55 401,60 грн. з ПДВ. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 3 від 16.08.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 1805 від 15.08.2017 року;

- № 29 від 21.08.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 138 736,20 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 16 від 21.08.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 4 від 21.08.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 1805 від 15.08.2017 року;

- № 33 від 23.08.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 87 540,48 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 19 від 23.08.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 5 від 23.08.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 1877 від 22.08.2017 року;

- № 45 від 14.09.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 43 283,70 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 24 від 14.09.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 14.09.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 2090 від 11.09.2017 року;

- № 49 від 20.09.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 83 070,00 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 26 від 20.09.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі № 7 від 20.09.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 22 від 20.09.2017 року;

- № 50 від 03.10.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 37 935,30 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 27 від 03.10.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 03.10.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 204 від 03.10.2017 року;

- № 52 від 05.10.2017 року позивач поставив товарів на загальну суму 161 467,50 грн. з ПДВ. Поставка товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № 52 від 05.10.2017 року. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання-передачі від 05.10.2017 року. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 204 від 03.10.2017 року. Строк оплати поставленого товару настав 14.02.2018 року;

Як зазначив позивач відповідач на виконання зобов'язань за договором відповідно до платіжного доручення №13151 від 10.11.2017 року сплатив на користь позивача за поставлені товари 83070,00 грн.; № 13150 від 10.11.2017 року - 37935,30 грн.; № 12555 від 27.10.2017 р.-43283,70 грн.; № 10824 від 19.09.2017 року-5504,55 грн.; № 11134 від 22.09.2017р. - 87540,48 грн.; № 11133 від 22.09.2017 р. - 138736,20 грн.; № 11132 від 22.09.2017 року - 55401,60 грн.; № 7750 від 06.07.2017 р. - 202363,50 грн.; № 10685 від 13.09.2017 року -114675,60 грн.;

Таким чином, заборгованість за договором поставки № 170108 від 23.06.2017 року склала 161467,50 грн.

16.03.2018 позивач відступив право вимоги за договором поставки в сумі 161467,50 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (фактору, третя особа у справі) за договором факторингу №16-03/18-1.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. №1603 від 16.03.2018, яке отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 договір факторингу було розірвано його сторонами, про що направлено відповідачу 22.10.2018 відповідне повідомлення вих. №20/08 від 20.08.2018.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №170108 від 23.06.2017 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в рамках договору поставки №170108 від 23.06.2017 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №170108 від 23.06.2017.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2 договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі товару, які засвідчують передачу відповідачу товару на загальну суму 929978,44 грн. та рахунків-фактур на оплату цього товару.

Копії рахунків на оплату товару надані позивачем у справу.

Стосовно доводів відповідача про те, що зазначені акти приймання-передачі викликають сумнів, оскільки всупереч вимог п. 13.35 статуту відповідача підписані однією посадовою особою, а не двома, суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 6.1.3 та 4.2 договору поставки замовник зобов'язаний підписати акти приймання-передачі товару, акти приймання-передачі мають бути скріплені печатками сторін. Надані суду акти приймання-передачі зазначеним вимогам відповідають - акти підписані з боку відповідача та містять печатку товариства.

Згідно з п. 5.12 договору підтвердженням одержання товару є видаткова накладна. Товар одержаний відповідачем за видатковими накладними, які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі виданої йому довіреності. Претензій по кількості та якості поставленого товару відповідач позивачу не висував, товар не повертав. Актів про відсутність будь-яких супровідних документів на товар не складалось. Відповідач не надсилав позивачу жодних претензій стосовно товару або супровідних документів до нього.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк оплати товару, визначений пунктом 4.2 договору поставки, є таким, що настав.

Як зазначив представник відповідача не оплаченим залишився товар, що поставлений за видатковою накладною №52 від 05.10.2017 на суму 161.467,50 грн.

Приймаючи до уваги п. 4.2 договору, строк оплати товару, поставленого за вказаною накладною, сплив 13.02.2018.

16.03.2018 позивач передав право вимоги за договором поставки третій особі за договором факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018.

Пунктом 3.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за видатковими накладними, надіславши йому повідомлення про відступлення права вимоги вих. №1603 від 16.03.2018. Повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 позивач та третя особа підписали договір про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018.

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про розірвання договору факторингу встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, тобто з 20.08.2018. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Договір факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018 не визнавався недійсним в судовому порядку.

Отже, в період з 16.03.2018 по 19.08.2018 право вимоги за договором поставки належало третій особі, а не позивачу.

Проте стосовно основного зобов'язання за поставкою суд зазначає, що статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов'язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу

Основне зобов'язання не було припинено на момент розірвання договору факторингу, тому з моменту розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором поставки знов належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 161.467,50 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 161.467,50 грн.

Також позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ за прострочення сплати заборгованості в сумі 7.041,53 грн. за період прострочення з 14.02.2018 по 20.08.2018 (187 днів).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, в разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як встановлено судом, по поставці за видатковою накладною № 52 від 05.10.2017 зобов'язання мало бути виконано до 13.02.2018, а 16.03.2018 право вимоги сплати боргу перейшло до третьої особи. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 14.02.2018 по 15.03.2018 (30 днів) від суми боргу 161467,50 грн. пеня в розмірі половини облікової ставки НБУ складає 1.092,67 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені задоволені судом частково в сумі 1.092,67 грн. У стягненні пені в сумі 5.948,86 грн., яка нарахована необґрунтовано, суд відмовляє.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2.481,73 грн. за період з 14.02.2018 по 20.08.2018 та 3.400,82 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2018 по серпень 2018.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 16.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за договором поставки належало фактору, а не позивачу. Відповідач був повідомлений про необхідність виконання зобов'язання новому кредитору. Повідомлення про розірвання договору факторингу було надіслано відповідачу тільки 22.10.2018.

Враховуючи зазначене, в діях відповідача щодо несплати заборгованості позивачу за період 16.03.2018 по 20.08.2018 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за цей період.

За інший період (до передачі права вимоги) позивач правомірно нарахував на суму боргу 161467,50 грн. по поставці від 205.10.2018 3% річних за період з 14.02.2018 по 15.03.2018 (30 днів) в сумі 398,14 грн.

Стосовно інфляційних втрат суд зазначає, що відповідно до роз'яснення, викладеного в п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В даному випадку прострочення оплати по поставці за накладною №52 від 05.10.2018 виникло в лютому 2018 року, тому інфляційні втрати слід розраховувати з березня 2018 року. Прострочення в березні становить менше місяця, оскільки був наявний договір факторингу від 16.03.2018. У зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція щодо визначення періоду прострочення та правильності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат були викладені в рішеннях Господарського суду Запорізької області у справах №908/1748/18 та 908/1750/1, які залишені без змін після перегляду апеляційних скарг Центральним апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Факт наявності заборгованості за договором поставки №170108 від 23.06.2017 не спростував. Заперечень щодо неправомірності нарахування штрафних та компенсаційний санкцій не надав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, за розгляд майнових вимог про стягнення 174.391,59 грн. відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір складає 1,5% ціни позову, тобто 2615,87 грн., який сплачено позивачем. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі: 162.958,31 грн. (задоволено)/174.391,59 грн. (заявлено) х 2615,87 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 2.444,37 грн. Решта судового збору в сумі 171,50 грн. покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 174.391,59 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (юридична адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 5; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65, ідентифікаційний код 40992947) 161.467,50 грн. (сто шістдесят одну тисячу чотириста шістдесят сім грн. 50 коп.) основного боргу, 1.092,67 грн. (одну тисячу дев'яносто дві грн. 67 коп.) пені, 398,14 грн. (триста дев'яносто вісім грн. 14 коп.) 3% річних та 2.444,37 грн. (дві тисячі чотириста сорок чотири грн. 37 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в частині стягнення 5.948,86 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім грн. 86 коп.) пені, 2083,59 грн. (дві тисячі вісімдесят три грн. 59 коп.) 3% річних та 3.400,82 грн. (три тисячі чотириста грн. 82 коп.) інфляційних втрат.

4. Витрати зі спати судового збору в розмірі 171,50 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова