Постанова

від 15.04.2019 по справі 922/2913/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа №922/2913/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Левицька А.В., свідоцтво серія НОМЕР_1 від 04.01.2017 року, ордер серія ПТ№003939 від 19.03.2019 року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - ОСОБА_2, посвідчення НОМЕР_2 від 02.09.2011 року, довіреність №1054 від 18.12.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , м.Київ, (вх.№526Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року по справі №922/2913/18,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Аврора , м.Харків,

2. фізичної особи ОСОБА_4, м.Полтава,

про стягнення 296602,86 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ПАТ Комерційний Банк ПриватБанк звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Аврора та фізичної особи ОСОБА_4 на свою користь 296602,86 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 18.02.2016 року. Як на підставу позовних вимог до другого відповідача позивач посилається на договір поруки №POR1456126088990 від 22.02.2016 року. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 296602,86 грн. та складається з: 199473,00 грн. - заборгованість за кредитом, 51195,83 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 45934,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань. Також позивач просив солідарно стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року у справі №922/2913/18 (повний текст складено 21.01.2019 року, суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Аврора на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк 199473,00 грн. заборгованості за кредитом; 51195,83 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 45934,03 грн. пені та 4449,04 грн. судового збору.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року в частині відмови в задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договором поруки ідентифіковано саме яке зобов'язання забезпечується порукою - угода приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг.

Скаржник вказує, що оскільки відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та скористався послугами Кредитний ліміт , що регламентовані розділом 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг, порушивши зобов'язання з повернення кредитних коштів, а поручитель зобов'язався за угодою приєднання відповідача саме до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг, то поручитель несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань, що регламентовані розділом 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року по справі №922/2913/18; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

11.03.2019 року від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2514), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті задоволено клопотання апелянта та відкладено розгляд справи на іншу дату.

Ухвали суду, які направлялись на адресу першого відповідача на адресу, яка вказана апеляційній скарзі та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась до суду з позначкою поштового відділення - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку зокрема з підстав інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення , то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що перший відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника першого відповідача.

У судовому засіданні 15.04.2019 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 18.02.2016 року між Публічним акціонерним товариство комерційний банк Приватбанк (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Аврора (перший відповідач у справі) укладено договір банківського обслуговування б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_3 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 16 лютого 2016 року.

Договір банківського обслуговування (поточного рахунку) б/н від 18.02.2016 року укладений зі встановленням кредитного ліміту на поточний рахунок шляхом приєднання першого відповідача до публічної оферти через підписання заяви про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.02.2016 року. Відповідно заяви першого відповідача, відкрито поточний рахунок НОМЕР_3.

За вищевказаним договором банк взяв на себе зобов'язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua., які разом з заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.1.2.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

У відповідності до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

У п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Позивач вказує, що банком встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Аврора кредитний ліміт в розмірі 199473,00 грн. Доказів того, що кредитний ліміт змінювався протягом дії договору, позивачем не надано.

Розділом 3.2.1.4. Умов встановлено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 року, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 року у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 42 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.3 Умов).

Згідно п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Матеріали справи свідчать, що 22.02.2016 року в забезпечення виконання умов договору від 18.02.2016 року Кредитний ліміт між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 укладено договір поруки №POR1456126088990, відповідно до якого поручитель зобов'язався за угодою-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг, а саме повернення кредиту в сумі 10000 грн., сплати процентної ставки за користуванням кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди-1 - 32 % річних та сплати 64% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3 %, винагороди за користуванням кредитним лімітом в сумі 0,9% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У п. 4.1. договору поруки сторони домовились, що порука за договором поруки припиняється через 15 років після укладення договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 цей договір поруки припиняє свою дію.

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою позивача та підписом другого відповідача.

Як зазначає позивач, ним узяті на себе зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, надано ТОВ ТД Аврора кредитний ліміт в розмірі 199473,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача, проте перший відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором та вимог законодавства, не здійснив повернення банку в повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 16.10.2018 року дорівнює 296602,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 199473,00 грн.; заборгованості за відсотками - 51195,83 грн. за період з 02.03.2018 року по 16.10.2018 року; пеня - 45934,03 грн. за період з 20.03.2018 року по 16.10.2018 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9. ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Згідно ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка.

Позивач наполягає, що саме такі правовідносини мають місце у спірних правовідносинах, що склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 18.02.2016 року та таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Звертаючись з позовом у даній справі, предметом якого є правовідносини, які виникли у лютому 2016 року, позивач надав до суду Умовами та Правилами надання банківських послуг в частині послуги Кредитний ліміт чинні на момент виконання відповідачем кредитного ліміту в сумі 199473,00 грн., на які останній посилається як на підставу своїх вимог (затверджені протоколом засідання Правління Банку №44 від 12.09.2017 року). Ці Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua.

Позивач зазначає, що Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку разом з заявою про відкриття поточного рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правилами надання банківських послуг від 16.02.2016 року складають договір банківського обслуговування від 18.02.2016 року.

Судом враховано, що станом на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та першим відповідачем Умови та Правилами надання банківських містили інші умови, ніж ті які на даний час розміщені на сайті банку.

Зокрема з відкритих джерел, інформації розміщеній на сайті Приватбанк встановлено, що п. 3.2.1.1.2. розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов передбачав наступне: Клієнт долучається до Послуги шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП, що разом з цими Умовами та Правилами (далі - Умови) становлять кредитний договір. Клієнт банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа, та має відкритий поточний рахунок в банку, долучається до послуги шляхом підписання Заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту (https://conditions-and-rules.privatbank.ua/main/view-content-179/?lang=uk).

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин Умови унормовували, що кредитний договір складають у сукупності такі дії особи, яка бажає скористатись послугою Кредитний ліміт : підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП.

Проте позивачем не зазначається про вчинення першим відповідачем дій по зверненню до позивача із заявкою на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП.

Згідно з матеріалами справи заявка на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг датовані 16.02.2016 року, натомість договір банківського обслуговування б/н було укладено між позивачем та першим відповідачем 18.02.2016 року, тобто на 2 дні пізніше, разом з тим, така інформація не підтверджується.

Позивачем, надано до матеріалів справи виписку з рахунку НОМЕР_3, відкритого ТОВ ТД Аврора за період з 18.02.2016 року по 22.10.2018 року, згідно з якої вбачається, що перший відповідач протягом зазначеного періоду фактично користувався встановленим банком кредитним лімітом використовуючи кредитні кошти.

Таким чином відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 18.02.2016 року позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 16.10.2018 року за відповідачем рахується заборгованість за тілом кредиту 199473,00 грн. та залишок заборгованості за процентами - 51195,83 грн.

Відповідно до п. 1.1.6.4. актуалізованих Умов та правил надання банківських послуг , продовження користування клієнтом послугами банку після дати публікації змінених Умов та Правил надання банківських послуг на цьому сайті, є фактом надання клієнтом згоди та його повне та безумовне прийняття (акцепт) зміненої редакції Умов та Правил. Надання послуг та умови взаємодії при цьому за угодами, які були укладені між клієнтом та банком до дати акцепту клієнтом змінених Умов та Правил, вважаються зміненими та продовжують діяти в частині, що не суперечить умовам змінених Умов та Правил надання банківських послуг.

У разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Умов та Правил та умовами угод, які укладені між клієнтом та банком, положення цих Умов та Правил мають пріоритет та застосовуються сторонами по відношенню до укладених угод, якщо в конкретній окремо взятій угоді сторони прямо не передбачили інше.

ТОВ ТД Аврора продовжувало бути клієнтом ПАТ КБ Приватбанк тому на нього поширюються дія Актуалізованих Умов та Правил надання банківських послуг.

Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи містять достатні докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 18.02.2016 року з наданням першому відповідачу послуги Кредитний ліміт .

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання першим відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по своєчасному поверненню банку кредитних коштів (тіла кредиту) та сплати відсотків обумовлених сторонами. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 199473,00 грн. заборгованості за кредитом та 51195,83 грн. заборгованості за відсотками є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню і стягненню на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач скористався своїм правом розрахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь пеню у розмірі 45934,03 грн. за період з 20.03.2018 року по 16.10.2018 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення суми пені, враховуючи порушення першим відповідачем строку повернення кредитних коштів (тіла кредиту) та сплати відсотків, дійшов вірного висновку, що розрахунок є вірним у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Положеннями ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Як вже зазначалося, 22.02.2016 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 (другий відповідач у справі) укладено договір поруки №POR1456126088990.

Відповідно до п. 1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5. договору сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 цей договір припиняє свою дію.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скраплений печаткою ПАТ КБ Приватбанк .

Другий відповідач заперечуючи проти солідарного стягнення за договором поруки вказує про пропуск 6-ти місячного строку для звернення позивача з позовом до поручителя.

Однак, застосування приписів щодо припинення поруки із застосуванням шестимісячного строку можливе лише у разі не встановлення строку поруки у договорі, натомість у п. 4.1 договору його сторонами встановлено строк поруки, який визначається роками - 15 років, що не протирічить приписам чинного законодавства.

Таким чином, заперечення другого відповідача є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Дослідивши умови договору поруки №POR1456126088990 від 22.02.2016 року, встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ ТД Аврора 64703, м.Харків, пров. Корка, 13; ідент. код 37189903 зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору Угода 1 та приєднання до розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг (далі за текстом договору Угода 2 .

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.

Вади укладеного між позивачем та другим відповідачем договору поруки, у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, які б свідчили на підтвердження факту надання згоди другого відповідача на забезпечення виконання саме зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 18.02.2016 року, спростовують твердження позивача щодо належного поручительства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов'язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача до другого відповідача - ОСОБА_4 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, як за вимогою яка не доведена належними та достатніми доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року по справі №922/2913/18 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 року по справі №922/2913/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов