Рішення

від 03.03.2010 по справі 2-124/2010

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                   

                                                                                                                                        Справа № 2-124/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 березня 2010 року    Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого-судді        Білецької В.І.

при секретарі                 Лопатка О.В.

розглянувши на попередньому судовому засіданні в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України до ОСОБА_1 про визнання права власності,  -

в с т а н о в и в:

            З позову Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» вбачається, що в 1988 році Великобагачанська центральна районна лікарня отримала спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840.  

Наказом головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ даний спеціальний санітарний автомобіль був переданий Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції і нею взятий на баланс обліку основних засобів. Через відсутність у Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції певної кількості автомобільного транспорту Миргородським МРЕВ м. Миргорода власником цього спеціального санітарного автомобіля була зареєстрована Великобагачанська центральна районна лікарня, про що виданий відповідний технічний паспорт на автомобіль серія ВФ №349743 від 22.12.1988 року. При цьому, фактичним власником і користувачем цього спеціального санітарного автомобіля був і залишається ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (до зміни назви Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція).

Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція володіє та користується  спеціальним санітарним автомобілем УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840, на нього Великобагачанською РайСЕС проводились державні технічні огляди та сплачувались відповідні податки, а тому, як вважає позивач, Великобагачанська РайСЕС набула право власності на цей транспортний засіб.  

Також в позові зазначається, що в 2009 році виникла необхідність проведення перереєстрації спеціального санітарного автомобіля, але через відсутність наказу головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та акту прийому-передачі, які не збереглися за терміном їх зберігання, в даний час неможливо провести перереєстрацію цього транспортного засобу в порядку, установленому законодавством.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на норми законодавства, що регулюють набуття права власності, позивач ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840.  

В попередньому судовому засіданні представник Великобагачанської РайСЕС ОСОБА_3 позов підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в позові і просив суд визнати за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» право власності на спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840. Просив справу розглянути на попередньому судовому засіданні.

          Відповідач ОСОБА_1 позов визнав в повному обсязі і суду пояснив, що дійсно в 1988 році Великобагачанська ЦРЛ отримала спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-396201, 1988 року випуску, який одразу був переданий Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції, яка фактично і є його власником. В зв’язку з відсутністю певної кількості автотранспорту в РайСЕС в 1988 році, даний транспортний засіб Миргородським МРЕВ був зареєстрований за Великобагачанською ЦРЛ. З моменту передачі РайСЕС цього спеціального санітарного автомобіля  він не знаходиться на балансі Великобагачанської ЦРЛ. Також повідомив, що даний спеціальний санітарний автомобіль проходив технічний огляд по Великобагачанській РайСЕС, в якої зберігаються технічні документи на цей транспортний засіб, РайСЕС сплачувала і всі необхідні витрати, пов’язані з проведенням державних технічних оглядів, а також РайСЕС сплачувала всі необхідні податки і збори, починаючи з 1988 року і по даний час. Просив справу розглянути на попередньому судовому засіданні.  

         Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи відповідно до вимог ст. 130 ч. 4 та ст. 174 ЦПК України.

          Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК  України “у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.”        

           Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України про визнання права власності підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

           Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

          Судом встановлено, що Великобагачанська центральна районна лікарня в 1988 році отримала спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840, який за наказом головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та по акту прийому-передачі (які не збереглися в зв’язку з закінченням терміну їх зберігання) був переданий Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції.

           Даний спеціальний санітарний автомобіль на балансі Великобагачанської центральної районної лікарні не перебуває (а.с.10).

В зв’язку з відсутністю у Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції певної кількості автомобільного транспорту,  органом, що уповноважений здійснювати державну реєстрацію транспортних засобів - Миргородським МРЕВ м. Миргорода власником цього спеціального санітарного автомобіля була зареєстрована Великобагачанська центральна районна лікарня, про що виданий відповідний технічний паспорт на автомобіль ВФ №349743 від 22.12.1988 року (а.с.5-6).

Автомобіль має шасі №067840, йому присвоєно держаний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.5).  

З часу передачі спеціального санітарного автомобіля з Великобагачанської ЦРЛ (1988 рік) фактичним його власником і користувачем став ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України.

Згідно інвентарної картки №7 обліку основних засобів в бюджетних установах, спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840 рахується по обліку основних засобів за Великобагачанською районною санітарно-епідеміологічною станцією, інвентарний номер 015004, цей транспортний засіб прийнятий на облік у грудні місяці 1988 року (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АБ №120188 з ЄДРПОУ, після зміни найменування юридичної особа позивач має назву -  ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (а.с.7-8).

Як вбачається з розділу 5 технічного паспорту спеціального санітарного транспортного засобу – автомобіля УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, даний транспортний засіб з 1988 року проходив технічні огляди по Великобагачанській РайСЕС, вона ж сплачувала всі необхідні платежі на проведення техогляду та необхідні податки і збори (а.с.5-6).

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, в 2009 році виникла необхідність проведення перереєстрації спеціального санітарного транспортного засобу за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України, але через відсутність наказу головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та акту прийому-передачі, які до цього часу не збереглися, неможливо провести в Миргородському МРЕВ м. Миргорода перереєстрацію цього транспортного засобу в порядку, установленому законодавством безпосередньо за позивачем по даній справі.

За нормою ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

           Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Факт передачі майна – в даному випадку спеціального санітарного автомобіля УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 сторони не оспорюють і він підтверджується матеріалами цивільної справи в їх сукупності.

          При таких обставинах справи, коли є передбачені законом підстави для визнання права власності і коли визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи  і інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про ухвалення  рішення  про задоволення позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

         На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328,334,392 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,130,174, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

        1.Позовні вимоги Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України - задовольнити.

        2.Визнати за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (селище ОСОБА_4, вулиця Леніна, 17 Полтавської області, ідентифікаційний код 02007928) право власності на спеціальний санітарний автомобіль УАЗ-3962-01, 1988 року випуску, тип кузова закритий, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 067840.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після  подання заяви на апеляційне оскарження.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на  апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.

            Суддя