Рішення

від 03.03.2010 по справі 2-125/2010

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                   

                                                                                                                                        Справа № 2-125/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 березня 2010 року    Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого-судді        Білецької В.І.

при секретарі                 Лопатка О.В.

розглянувши на попередньому судовому засіданні в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України до ОСОБА_1 про визнання права власності,  -

в с т а н о в и в:

            З позову Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» вбачається, що в 1991 році Великобагачанська центральна районна лікарня отримала спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 1346444.

Наказом головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ дана спецдезустановка була передана Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції і нею взята на баланс обліку основних засобів. Через відсутність у Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції певної кількості автомобільного транспорту Миргородським МРЕВ м. Миргорода власником цієї спецдезустановки була зареєстрована Великобагачанська центральна районна лікарня, про що виданий відповідний технічний паспорт на автомобіль серія ВУ №297050 від 14.06.1991 року. При цьому, фактичним власником і користувачем спецдезустановки був і залишається ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (до зміни назви Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція).

Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція володіє та користується  спецдезустановкою ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі 1346444, на нього Великобагачанською РайСЕС проводились державні технічні огляди та сплачувались відповідні податки, а тому, як вважає позивач, Великобагачанська РайСЕС набула право власності на дану спецдезустановку.

Також в позові вказується, що в 2009 році виникла необхідність проведення перереєстрації спецдезустановки, але через відсутність наказу головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та акту прийому-передачі, які не збереглися за терміном їх зберігання, в даний час неможливо провести перереєстрацію цього транспортного засобу в порядку, установленому законодавством.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на норми законодавства, що регулюють набуття права власності, позивач ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі №1346444.

В попередньому судовому засіданні представник Великобагачанської РайСЕС ОСОБА_3 позов підтримав, в своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в позові і просив суд визнати за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» право власності на спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шасі №1346444. Просив справу розглянути на попередньому судовому засіданні.

          Відповідач ОСОБА_1 позов визнав в повному обсязі і суду повідомив, що дійсно в 1991 році Великобагачанська ЦРЛ отримала спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, яка одразу ж була передана Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції, яка фактично і є його власником. В зв’язку з відсутністю певної кількості автотранспорту в РайСЕС в 1991 році, дана спецдезустановка Миргородським МРЕВ була зареєстрована за Великобагачанською ЦРЛ. З моменту передачі РайСЕС цієї спецдезустановки вона не знаходиться на балансі Великобагачанської ЦРЛ. Також повідомив, що даний автомобіль-спецдезустановка  проходив технічний огляд по Великобагачанській РайСЕС, в якої зберігаються технічні документи на цей транспортний засіб, РайСЕС сплачувала і всі необхідні витрати, пов’язані з проведенням державних технічних оглядів, а також РайСЕС сплачувала всі необхідні податки і збори, починаючи з 1991 року і по даний час. Просив справу розглянути на попередньому судовому засіданні.  

         Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи відповідно до вимог ст. 130 ч. 4 та ст. 174 ЦПК України.

          Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК  України “у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.”        

           Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України про визнання права власності підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

           Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

          Судом встановлено, що Великобагачанська центральна районна лікарня в 1991 році отримала спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, яка за наказом головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та по акту прийому-передачі (які не збереглися в зв’язку з закінченням терміну їх зберігання) була передана Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції.

           Дана спецдезустановка по Великобагачанській центральній районній лікарні на балансі не перебуває (а.с.10).

В зв’язку з відсутністю у Великобагачанській районній санітарно-епідеміологічній станції певної кількості автомобільного транспорту,  органом, що уповноважений здійснювати державну реєстрацію транспортних засобів - Миргородським МРЕВ м. Миргорода власником цієї спецдезустановки була зареєстрована Великобагачанська центральна районна лікарня, про що виданий відповідний технічний паспорт на автомобіль ВУ №297050 від 14.06.1991 року (а.с.5-6).

Автомобіль має шасі №1346444, йому присвоєно держаний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.5).  

З часу передачі спецдезустановки з Великобагачанської ЦРЛ (1991 рік) фактичним її власником і користувачем став ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України.

Згідно інвентарної картки №5 обліку основних засобів в бюджетних установах, спецдезустановка ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 рахується по обліку основних засобів за Великобагачанською районною санітарно-епідеміологічною станцією, інвентарний номер 015002, цей транспортний засіб прийнятий на облік у червні місяці 1991 року (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АБ №120188 з ЄДРПОУ, після зміни найменування юридичної особа позивач має назву -  ОСОБА_2 заклад «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (а.с.7-8).

Як вбачається з розділу 5 технічного паспорту спецдезустановки ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, даний транспортний засіб з 1991 року проходив технічні огляди по Великобагачанській РайСЕС, вона ж сплачувала всі необхідні платежі на проведення техогляду та необхідні податки і збори (а.с.5).

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, в 2009 році виникла необхідність проведення перереєстрації спецдезустановки за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України, але через відсутність наказу головного лікаря Великобагачанської ЦРЛ та акту прийому-передачі, які до цього часу не збереглися, неможливо провести в Миргородському МРЕВ м. Миргорода перереєстрацію цього транспортного засобу в порядку, установленому законодавством безпосередньо за позивачем по даній справі.

За нормою ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

           Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Факт передачі майна – в даному випадку спецдезустановки ГАЗ-52-01, ДА-3, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 сторони не оспорюють і він підтверджується матеріалами цивільної справи в їх сукупності.

          При таких обставинах справи, коли є передбачені законом підстави для визнання права власності і коли визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи  і інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про ухвалення  рішення  про задоволення позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

         На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328,334,392 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,130,174, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

        1.Позовні вимоги Державного закладу «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України - задовольнити.

        2.Визнати за ОСОБА_2 закладом «Великобагачанська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України (селище ОСОБА_4, вулиця Леніна, 17 Полтавської області, ідентифікаційний код 02007928) право власності на спецдезустановку ГАЗ-52-01, ДА-3, тип кузова фургон, 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі №1346444.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після  подання заяви на апеляційне оскарження.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на  апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.

             Суддя