Ухвала

від 22.04.2019 по справі 921/417/17-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22 квітня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/417/17-г/6 Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Шумського І.П. , судді Андрусик Н.О. , судді Бурди Н.М.

розглянув подання №1191/03.3-32 від 01.04.2019 (вх №6324 від 11.04.2019) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про встановлення способу виконання рішення

у справі

за позовом ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_2" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" (с Кути, Шумський район, Тернопільська область, 47172)

до відповідача ОСОБА_1 громади "Парафія святої праведної ОСОБА_2" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с Кути, Шумський район, Тернопільська область, 47172)

про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення

За участю від:

стягувача - ОСОБА_2

боржника - не з'явився

органу ДВС - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (у складі головуючого судді Шумського І.П., суддів: Андрусик Н.О. та Бурди Н.М.) від 16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6 позов ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_2" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" задоволено та ухвалено зобов'язати ОСОБА_1 громаду "Парафія святої праведної ОСОБА_2" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" усунути перешкоди у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення на користь ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_2" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви"; проведено розподіл судових витрат.

04.09.2018 видано накази на примусове виконання вищевказаного рішення суду.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із поданням №1191/03.3-32 від 01.04.2019 (вх №6324 від 11.04.2019), в якому просив встановити або змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6, методом розподілу церковного майна при усуненні перешкод у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району шляхом її звільнення.

Відповідно до ст 331 ОСОБА_5 процесуального кодексу України таке звернення про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня його надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 11.04.2019 вказане подання державного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні, з повідомленням учасників справи на 22.04.2019. При цьому, судом запропоновано учасникам справи надати суду ряд документів.

Після цього, на адресу суду від представника стягувача (позивача) у справі №921/417/17-г/6 (стягувача у виконавчому провадженні №57274259) надійшли письмові заперечення б/н від 16.04.2019 (вх №6914 від 19.04.2019) на подання державного виконавця.

У вказаному запереченні зазначено про те, що ОСОБА_1 громада "Парафія Святої ОСОБА_6 села Кути Шумського району Тернопільсько - Кременецької єпархії Української православної церкви" не отримала копії подання №1191/03.3-32 від 01.04.2019. А відтак, посилаючись на зміст п 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" просить залишити без розгляду вказане подання. Разом з цим, стягувач заперечує проти задоволення подання, оскільки таке стосується зміни судового рішення по суті, а не зміни способу виконання рішення суду. Ним зазначено, що з дати відкриття виконавчого провадження № 57274259 - 21.09.2018 реальних дій, спрямованих на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/417/17-г/6 виконавцем не здійснено. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області систематично ігноруються заяви та скарги релігійної громади УПЦ с Кути, зокрема: клопотання про залучення поліції для виконання рішення суду від 06.11.2018; скарга на дії/ бездіяльність державного виконавця від 26.02.2019; запит про надання інформації від 10.04.2019. З врахуванням наведеного не можна стверджувати, що існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки державним виконавцем не здійснено реальних дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Окрім прохання про залишення подання без розгляду, стягувачем зазначено, що у випадку, якщо в ході судового засідання буде встановлено, що державним виконавцем дотримано вимогу, щодо надіслання йому копії подання № 1191/03.3-32 від 01.04.2019, просить відмовити у його задоволені.

Представником стягувача в судовому засіданні 22.04.2019 підтримано позицію, викладену у запереченні від 16.04.2019.

Представником органу ДВС в судовому засіданні 22.04.2019 на запитання суду зазначено, що подання державного виконавця № 1191/03.3-32 від 01.04.2019 стосується саме встановлення способу виконання рішення у даній справі ; подання подане державним виконавцем з власної ініціативи; державний виконавець не звертався із запитами до стягувача і боржника з приводу того, яке рухоме майно знаходиться в будівлі церкви і кому воно належить.

Повноважний представник боржника в судове засідання 22.04.2019 не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся у встановленому ст 120 ГПК України порядку.

Розглянувши вказане подання, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/417/17-г/6 за позовом ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" до ОСОБА_1 громади "Парафія святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви по вул. Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення.

Як вже зазначалось, рішенням суду від 16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6 позовні вимоги ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2018 повернено апеляційну скаргу (з доданими до неї матеріалами) ОСОБА_1 громаді "Парафія святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату". Відтак, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

В подальшому, 04.09.2018 Господарським судом Тернопільської області видано накази на примусове виконання вказаного рішення. Із змісту виконавчого документу вбачається, що строк пред'явлення їх до виконання становить три роки - до 10.08.2021.

Постановою від 21.09.2018 головним державним виконавцем Шумського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57274259 по примусовому виконанню наказу №921/417/17-г/6 від 04.09.2018, виданого Господарським судом Тернопільської області щодо зобов'язання ОСОБА_1 громади "Парафія святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" усунути перешкоди у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення на користь ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_6" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви.

Цією ж постановою боржнику встановлено 10 робочих днів для виконання судового рішення, на підставі якого винесено згаданий наказ.

02.10.2018 державним виконавцем Романюком Р.В. складено ОСОБА_2 про невиконання боржником судового рішення та про ознайомлення його представника із змістом наказу суду №921/417/17-г/6 від 04.09.2018.

Матеріали справи містять адресоване сторонам виконавчого провадження та Васьковецькому сільському голові повідомлення №7255 (з копії документу неможливо прочитати дату) начальника Шумського районного відділу ДВС ОСОБА_8 про призначення на 11.10.2018, за адресою місцезнаходження будівлі церкви, перевірки виконання рішення суду у справі №921/417/17-г/6 в частині звільнення приміщення церкви.

На підставі постанови начальника Управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_9 від 17.10.2018, постановою від 25.10.2018 державного виконавця Шумського районного відділу ДВС ОСОБА_7 матеріали виконавчого провадження ВП №57274259 передано Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

Постановою від 26.10.2018 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_4 вказане виконавче провадження прийнято до виконання.

Вимогою від 14.01.2019 державним виконавцем Гулькою В.І. зобов'язано боржника з'явитись 21.01.2019 для надання пояснень про причини невиконання рішення суду.

Письмовими викликами №537/03.3-32 від 25.01.2019 та №935/03.3-32 від 13.03.2019 боржника зобов'язано з'явитись до державного виконавця відповідно 01.02.2019 та 19.03.2019, однак повідомити не про звільнення будівлі, а про сплату боргу.

Доказів вчинення органами ДВС інших виконавчих дій на виконання рішення суду щодо зобов'язання боржника усунути перешкоди у користуванні будівлею церкви у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення станом на 22.04.2019 не надано.

11.04.2019 мало місце звернення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області до суду із вже згаданим поданням №1191/03.3-32 від 01.04.2019 (вх №6324), з проханням встановити спосіб виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6, методом розподілу церковного майна при усуненні перешкод у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району шляхом її звільнення (з врахуванням усного уточнення представника органу ДВС в судовому засіданні 22.04.2019).

У своєму поданні виконавець просить встановити спосіб виконання рішення від 16.05.2018 №921/417/17-г/6 про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви у с Кути, Шумського району Тернопільської області, шляхом її звільнення методом розподілу церковного майна, у зв'язку з тим, що при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження у лютому 2019 року представником стягувача порушено питання про майно, яке знаходиться у церкві, його кількості та власника.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи державного виконавця та стягувача у виконавчому провадженні, оцінивши докази, суд прийшов до висновку що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах регулюються Розділом V ГПК України (ст ст 326-338).

У ст 338 ГПК України вказано, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч 1 ст 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч 1 ст 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За приписами ч 1 ст 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч 3 ст 331 ГПК України).

ОСОБА_5 процесуального кодексу України не обмежують відповідне право господарського суду певним строком. А відтак, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Як вже зазначалось строк пред'явдення наказу від 04.09.2018 у справі №921/417/17-г/6 до виконання становить до 10.08.2021.

Пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

З приводу цього, ст 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (частина третя цієї статті).

В межах встановленого строку пред'явлення наказу від 04.09.2018 №921/417/17-г/6 до виконання, державний виконавець Гулька В.І. звернувся на адресу суду із згаданим поданням про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У п 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" заяву про зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ч 1 ст 2 вищевказаного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч 2 ст 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі №921/417/17-г/6, які також є сторонами виконавчого провадження ВП №57274259, а також характер постановленого у справі рішення, норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не підлягають застосуванню до правовідносин в межах виконавчого провадження №57274259.

У зв'язку з чим, згідно з ст 33 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не мав права з власної ініціативи звертатись до суду із відповідним поданням, а лише у разі надходження від сторін на його адресу заяв про це.

Однак, як зміст подання №1191/03.3-32 від 01.04.2019, так і додані до нього документи не містять посилання на звернення жодної із сторін виконавчого провадження до державного виконавця із такими заявами.

Про відсутність названої заяви зі сторони стягувача зазначив його представник під час судового слухання 22.04.2019.

Факт звернення державного виконавця з власної ініціативи до суду з поданням №1191/03.3-32 від 01.04.2019 підтверджено і самим представником органу ДВС в судовому засіданні 22.04.2019.

Перелічені обставини вказують на формальну відсутність підстав для звернення державним виконавцем до суду з поданням в порядку ст 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про встановлення способу виконання рішення суду.

Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким.

Розділом VIII "Виконання рішень немайнового характеру" Закону України "Про виконавче провадження", а саме статтею 63 передбачений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.

Частиною 1 статті 63 вищевказаного Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч 6 ст 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч 6 ст 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч 2 ст 63 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч 3 ст 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, ст 75 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на приписи ст ст 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" суд підкреслює, що матеріали справи містять датований 02.10.2018 акт державного виконавця Романюка Р.В. про невиконання боржником судового рішення та про ознайомлення його представника із змістом наказу суду №921/417/17-г/6 від 04.09.2018.

Жодного підтвердження дотримання державним виконавцем встановленого ст ст 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" порядку/послідовності дій, як то винесення постанови про накладення на боржника штрафу та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення стосовно боржника органом ДВС та його представником в судовому засіданні 22.04.2019 не надано.

Наведене вказує на недоведеність державним виконавцем вчинення всіх можливих та передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій, які б спрямовувались на виконання рішення суду у справі №921/417/17-г/6, а відтак і існування об'єктивних обставин, які роблять неможливим виконання рішення чи ускладнюють таке виконання.

Окрім того, відповідно до п 7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.02.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Вимога про розподіл церковного майна не заявлялась позивачем та відповідно не була предметом судового дослідження у справі №921/417/17-г/6.

Тому визначення власників наявного у будівлі храму майна та його поділ не може вирішуватись судом у справі №921/417/17-г/6 в межах такої процесуальної дії як встановлення порядку виконання рішення про звільнення будівлі церкви.

За наявності між сторонами спору щодо права власності на таке майно, він може вирішуватись в порядку позовного провадження.

Крім іншого, станом на 22.04.2019, державним виконавцем не складалось переліку майна, яке підлягає поділу. А також згідно з поясненнями представників стягувача та органу ДВС, останнім не надсилались щодо цього запити на адресу сторін та у них не з'ясовувалось приналежність конкретно визначеного майна певним особам.

З огляду на вищенаведене, подання №1191/03.3-32 від 01.04.2019 державного виконавця Гульки В.І. про встановлення способу виконання рішення від16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6 не підлягає до задоволення.

Слід також зазначити, що враховуючи характер дій, які необхідно вчинити боржнику по звільненню будівлі церкви та за відсутності спору щодо приналежності церковного майна, органом ДВС могли б вживатись заходи визначені ч ч 5, 7 ст 66 Закону України "Про виконавче провадження" та п 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802).

Суд відхиляє клопотання стягувача про залишення без розгляду подання державного виконавця, адже в матеріалах справи містяться датовані 08.04.2019 докази надіслання подання сторонам виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст ст 11, 234, 235, 331, 338, ГПК України суддя господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання №1191/03.3-32 від 01.04.2019 (вх №6324 від 11.04.2019) старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 про встановлення способу виконання рішення від 16.05.2018 у справі №921/417/17-г/6 про зобов'язання ОСОБА_1 громади "Парафія святої праведної ОСОБА_9" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" усунути перешкоди у користуванні будівлею церкви по вул Гагаріна, 17 у с Кути Шумського району Тернопільської області шляхом її звільнення на користь ОСОБА_1 громади "Святої праведної ОСОБА_9" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст 235 ГПК України - 22.04.2019.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів, в порядку та строки встановлені стст 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2019 року.

Головуючий суддя І.П. Шумський

Судді Н.О. Андрусик

ОСОБА_10