Ухвала

від 03.04.2019 по справі 357/11273/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/11273/18 Головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І.

Провадження № 22-ц/824/4372/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Кулішенко Ю.М.

О К Р Е М А Д У М К А

Судді Київського апеляційного суду Ігнатченко Н.В.

на постанову Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року у цивільній справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_3, Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Жанни Сергіївни, Державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Короткий виклад історії справи.

У вересні 2018 року ТОВ Агрофірма Матюші в особі представника - адвоката Грунського В.О. звернулося до суду з указаним вище позовом, в якому просило визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 14 серпня 2014 року, укладеного між нею та позивачем, оформлений повідомленням від 26 грудня 2017 року; скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення права оренди індексний номер 39025264 від 28 грудня 2017 року; скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення права оренди індексний номер 39024944 від 28 грудня 2017 року; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки, площею 2,1302 га, з кадастровим номером НОМЕР_2; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки, площею 1,0288 га, з кадастровим номером НОМЕР_1; скасувати рішення Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Ж.С. про державну реєстрацію права оренди індексний номер 39122321 від 5 січня 2018 року; скасувати рішення Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію права оренди індексний номер 39122909 від 5 січня 2018 року; стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати.

18 грудня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Танцюри Ю.Б. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 2,1302 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та на земельну ділянку, площею 1,0288 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, а також шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо указаних вище земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що власник спірних земельних ділянок, які першочергово були передані в оренду ТОВ Агрофірма Матюші , має намір у майбутньому здійснити поділ таких земельних ділянок, внаслідок чого державна реєстрація земельних ділянок та їх кадастрові номери будуть скасовані, що призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову відмовлено.

Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що доводи представника позивача про наявність підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову є недоведеними належними доказами та не стосуються предмету спору у даній справі.

В апеляційній скарзі представник позивача просилаухвалу суду скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву товариства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач оспорює правочини щодо оренди земельних ділянок, а тому запропоновані заходи забезпечення позову прямо пов'язані із предметом позову та є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки існує реальна загроза настання обставин, які унеможливлять поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Кузьменко Є.А. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що позовні вимоги ТОВ Агрофірма Матюші стосуються права користування земельними ділянками на підставі укладених цивільно-правових договорів, а не переходу права власності на земельну ділянку. Заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, порушують право власності відповідача на вільне володіння та розпорядження своїм майном, а наведені обставини ґрунтуються на припущеннях.

Постановою Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ Агрофірма Матюші про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборонено усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень та Державним кадастровим реєстраторам територіальних відділень Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ухвалення рішення судом вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо поділу та зміни права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 2,1302 га, та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,0288 га, що розташовані у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. У задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Основні мотиви, викладені у постанові Київського апеляційного суду.

На обґрунтування своєї позиції апеляційний суд зазначив, що положення статті 151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, оскільки позивач оспорює правочини щодо оренди земельної ділянки.

Суд врахував, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

При розгляді указаної заяви суд першої інстанції не врахував, що здійснення поділу спірної земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі, та проведення в подальшому будь-яких реєстраційних дій щодо неї унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суд дійшов помилкового висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову та не врахував, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки.

Не погоджуючись із такою позицією Київського апеляційного суду, вважаю за необхідне на підставі частини 3 статті 35 ЦПК України викласти окрему думку стосовно постанови Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року, прийнятої за наслідком розгляду апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Матюші на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року про відмову у забезпеченні позову

За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Звертаючись до суду із позовом, представник ТОВ Агрофірма Матюші просив визнати недійсним вчинений ОСОБА_3 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 14 серпня 2014 року, укладеного між нею та позивачем, оформлений повідомленням від 26 грудня 2017 року; скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення права оренди індексний номер 39025264 від 28 грудня 2017 року; скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення права оренди індексний номер 39024944 від 28 грудня 2017 року; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки, площею 2,1302 га, з кадастровим номером НОМЕР_2; визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки, площею 1,0288 га, з кадастровим номером НОМЕР_1; скасувати рішення Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Желтоухової Ж.С. про державну реєстрацію права оренди індексний номер 39122321 від 5 січня 2018 року; скасувати рішення Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію права оренди індексний номер 39122909 від 5 січня 2018 року.

При цьому, заяву про забезпечення позову, інший представник позивача обґрунтувала тим, що власник має намір у майбутньому здійснити поділ земельних ділянок, внаслідок чого будуть присвоєні нові кадастрові номери, що призведе до неможливості виконання судового рішення у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з безпідставності таких доводів, оскільки вони не стосуються предмету спору у даній справі та не підтверджені належними доказами у справі.

Вважаю, що з таким висновком необхідно погодитись, оскільки суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Так, представник позивача не мотивувала, яким чином ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно впливатиме на права та обов'язки позивача щодо указаних земельних ділянок.

В той же час наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони користуватись або розпоряджатись ними законному власнику, з огляду на те, що право власності ОСОБА_3 на ці земельні ділянки позивачем не оспорюється і будь яких вимог щодо цих земельних ділянок позивачем не заявлено, а предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договору оренди, тому визнання недійсним договору має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відповідача вчинити поділ земельних ділянок та отримання інших кадастрових номерів, не є достатньою підставою для задоволення заяви, оскільки відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відтак, враховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як накладення арешту на земельні ділянки відповідача не забезпечить, у разі задоволення позову, виконання рішення, необхідно погодитись з висновком суду, що вимоги позивача про забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід звернути увагу, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі вважатиметься недійсним, а рішення державного реєстратора скасованим з моменту набрання рішенням суду законної сили. Зазначене судове рішення не потребуватиме примусового виконання, а отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає представник позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У відповідності до вимог статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, у позовній заяві не заявлено жодних вимог про поновлення реєстрації права оренди чи будь-яких інших вимог, направлених на поновлення чи захист його права оренди, яке виникло на підставі договору від 14 серпня 2014 року і яке не можливо буде реалізувати без заявлених позивачем заходів забезпечення позову. При цьому, виконання рішення суду в межах заявлених позовних вимог ніяким чином не залежить від заходів забезпечення позову, на яких наполягає позивач.

Окрім того, за змістом положень статтей 319, 373 ЦПК України та статтей 90, 110, 186 ЗК України поділ земельної ділянки, якщо він матиме місце, не припиняє дії договору оренди та не впливає на права та обов'язки орендаря та орендодавця, а також вимагається погодження технічної документації з землекористувачем.

За таких обставин вважаю, що запропоновані представником позивача заходи забезпечення позову не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права оренди позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

З урахуванням викладеного, вважаю висновок апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції помилковим.

Отже, на мою думку, у цій справі відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Матюші необхідно було залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2018 року про відмову у забезпеченні позову - без змін.

Суддя Н.В. Ігнатченко