Рішення

від 15.04.2019 по справі 361/5804/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5804/17

Провадження № 2/361/97/19

15.04.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі головуючого судді Селезньової Т.В.

при секретарі Коваль А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна між подружжям шляхом визнання права власності на Ѕ частку квартири,

встановив:

У позовній заяві позивач просить в порядку поділу спільного сумісного майна з відповідачем визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 з тих підстав, що квартира набута подружжям у шлюбі у спільну сумісну власність. З приводу обставин набуття майна позивач пояснила, що у шлюбі з відповідачем перебувала з 30.07.2000р., дана квартира була набута у власність шляхом внесення інвестицій у будівництво за договором дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул. Симоненка в м. Бровари від 01.12.2005р., який був укладений на ім'я відповідача в інтересах сім'ї; інвестиція була зроблена за рахунок спільних коштів подружжя, обидва з подружжя працювали і мали доходи. По завершенню будівництва свідоцтво про право власності на квартиру було видане 29.07.2008р. на ім'я відповідача. Посилаючись на ст.ст. 63, 68, 69, 70, 71 СК України просила поділити вказану квартиру наступним чином: визнати за нею право приватної власності на Ѕ частку квартири, виходячи з рівності часток кожного з подружжя.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав, обґрунтовуючи тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, на які посилається. Зокрема, позивачем подано лише ксерокопії документів, які не повинні судом сприйматись як належні докази, крім того частину доказів позивач подав уже з пропущенням строку для подання доказів. Крім того послався на те, що у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки жодна з підстав звернення, передбачена у статті 2 та 4 ЦПК, у позивача відсутня, сторони не укладали між собою договору про поділ майна, позивачка не надала доказів того, що вона намагалась майно поділити, і що є спір між сторонами, як підстава для звернення до суду. Також послався на недотримання позивачкою вимог закону щодо визначення вартості майна, яке підлягає розділу, і не надала суду доказів вартості майна. Просив у позові відмовити. У подальшому послався на відчуження відповідачем спірної квартири за договором даруванням неповнолітнім особам, що спірна квартира не є у власності відповідача і тому не може бути визнано право власності на половину квартири за позивачкою.

З наданих доказів встановлено такі обставини і відповідні ним правовідносини:

Згідно свідоцтва про одруження і витягу з реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, - сторони уклали шлюб 30.07.2000р.

Згідно договору №СМ-217 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул. В.Симоненка в м. Бровари від 01.12.2005р. - договір укладений між ВАТ Постійно-діючий будівельний поїзд №2 (забудовник) і ОСОБА_4 (дольовик), п.1.1- предмет договору: за даним договором дольовик в порядку дольової участі сплачує забудовнику грошові кошти на будівництво житлового будинку, в подальшому «Об'єкт будівництва» , з метою одержати у власність частину новозбудованого об'єкта будівництва, а саме - квартиру, в подальшому «Об'єкт дольової участі» , а забудовник зобов'язується збудувати об'єкт будівництва і передати дольовику , після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, об'єкт дольової участі, визначений у п. 1.2, для його подальшого використання як місця проживання за умови повного виконання дольовиком даного договору; п. 1.2.- проектна характеристика згідно проектно-кошторисної документації: об'єкт будівництва: житловий 9-поверховий будинок за адресою: Київська обл.., м. Бровари, вул. Симоненка, 4 (будівельний), корпус-2, секція-7; об'єкт дольової участі: 2 (дво-) кімнатна квартира, загальна площа -70,76 кв.м., житлова площа - 37,49 кв.м., розташована на - 3 (третьому) поверсі, будівельний № 217 (двісті сімнадцять); п. 1.3.- заплановані/орієнтовні терміни: - введення об'єкта будівництва в експлуатацію - IV квартал 2007 року; - передача об'єкта будівництва під заселення - І квартал 2008 року; п. 1.5 абз.2 - право власності на прийнятий об'єкт дольової участі виникає у дольовика з моменту державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в порядку, встановленому законом; п. 2.1- дольовик сплачує забудовнику під час дії даного договору грошові кошти в сумі загальної орієнтовної вартості об'єкта дольової участі , яка розраховується шляхом перемноження вартості 1 кв. м загальної площі об'єкта дольової участі на його загальну суму. Дольовик здійснює оплату грошових коштів шляхом перерахування власних та/або залучених коштів в національній валюті України через банківську установу на розрахунковий рахунок забудовника, призначення платежу: оплата дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку зг. Договору № №СМ-217 від01.12.2005р. в т. ч. ПДВ; п.2.3 - сторони погодили, що дольовик здійснює перерахування грошових коштів дольової участі в наступному порядку - 285 693,50 грн. до 04 вересня 2006 року включно, що становить100% загальної орієнтовної вартості об'єкта дольової участі.

Згідно додаткової угоди до договору дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул. В.Симоненка в м. Бровари від 01.12.2005р., укладеної 13.09.2006р. між ВАТ Постійно-діючий будівельний поїзд №2 (забудовник) і ОСОБА_4 (дольовик), п.1.1 - у зв'язку з отриманням дольовиком у Банку кредиту (кредитний договір № 014/1179/74/942 від 13.09.2006р.), майнові права за договором дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул. Симоненко в м. Бровари № СМ-217 від 01 грудня 2005 року, що укладений між забудовником та дольовиком, оформлено в заставу за вказаним вище кредитним договором.

Дані докази надані позивачем суду дійсно в копіях. Ухвалою від 01.06.2018р. за клопотанням позивача від відповідача були витребувані оригінали документів, що посвідчують право власності на спірне майно, і від ТОВ Постійно діючий будівельний поїзд №2 документи, що стосуються договірних відносин з забудовником даної квартири (договір дольової участі від 01.12.2005р. і додаткову угоду до нього від 13.09.2006р.).

Згідно відповіді ТОВ Постійно діючий будівельний поїзд №2 на ухвалу суду про витребування доказів - договори не являються документами тривалого зберігання, а оскільки витребуваний договір датований 2005 роком, і пройшло понад 12 років, то даний документ не зберігся і відсутній у товариства.

Відповідач вказані документи не подав, заперечуючи наявність документів у нього.

Згідно відомостям з державного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.08.2017р. зареєстровано право власності ОСОБА_4 на дану квартиру на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого йому 29.07.2008р.

Згідно довідки КП Броварської міської ради Броварське БТІ №703 від 25.06.2018р. - на запит адвоката позивача ОСОБА_2 - згідно архівних даних станом на 31.12.2012р. право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення Виконкому Броварської міської ради №327 від 08.07.2008р., дата реєстрації 29.07.2008р., реєстровий №11559, книга 24/11.

До довідки долучено завірені копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно і свідоцтва про право власності, акту приймання-передачі квартири, договору №СМ-217 дольової участі у будівництві від 01.12.2005р. між ВАТ Постійно-діючий будівельний поїзд №2 і ОСОБА_4

Згідно Витягу- реєстрація права власності на дану квартиру за власником ОСОБА_4В, на підставі свідоцтва про право власності проведена 29.07.2008р.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 видане Виконкомом Броварської міської ради 29.07.2008р. ОСОБА_4, форма власності приватна, частка 1/1, підстава: рішення від 08.07.2008р. №327.

Згідно акту приймання-передачі квартири від 25.12.2007р. - квартира АДРЕСА_2 на підставі договору №СМ-217 від 01.12.2005р. ОСОБА_4, акт підписаний обома сторонами.

З урахуванням положень ст.ст.12, 13, 81, 83, 84, 95 ЦПК України - при наведених вище обставинах, що стосуються подання сторонами доказів суду, враховуючи причини, через які позивач не змогла подати оригінали документів, а подала копії, суд знаходить слушним посилання позивача на відсутність у неї таких документів і на їх наявність у відповідача - титулованого власника спірного майна; тому дані документи були ухвалою суду витребувані від відповідача - титулованого власника, а також від сторони договору (забудовника); разом з тим, витребувані судом докази не були надані суду з підстав, не залежних від позивачки. Суд піддає обґрунтованому сумніву посилання представника відповідача на відсутність оригіналів документів у відповідача (титулованого власника майна), і розцінює це як недобросовісність учасника справи. Разом з тим, суду установою, що здійснила реєстрацію права власності, надано копії документів, на підставі яких реєстрація здійснена. Враховуючи, що документи надані незаінтересованою особою, установою, уповноваженою державою на здійснення реєстраційних функцій за законом, чинним на час проведення державної реєстрації права , і виходячи з принципу презумпції правомірності дій органу чи посадової особи, суд робить висновок, що реєстрація права власності відповідача проведена на підставі поданих оригіналів документів, копії яких надано суду, і які у своїй сукупності доказували наявність у власника такого права на майно. Таким чином, надані копії документів не викликають у суду сумніву щодо їх повної відповідності оригіналам, і суд вважає достатніми наданих суду доказів для висновку про підстави і час набуття спірного майна у власність. Посилання представника відповідача з даного приводу на те, що обов'язком позивача є подати оригінали документів і що у разі їх неподання - це є підставою для відмови у позові з процесуальних підстав, - є такими, що не відповідають процесуальному закону, що регулює дані правовідносини.

Таким чином сукупністю наданих письмових доказів підтверджено такі обставини:

Дана квартира набута подружжям у шлюбі за рахунок інвестиції у будівництво; інвестиції здійснено і договір про інвестиції укладений одним з подружжя у шлюбі; за даним договором інвестовані кошти одним з подружжя під час перебування у шлюбі; на збудовану квартиру - як об'єкт нерухомості - було відповідачу - одному з подружжя - видано свідоцтво про право власності, тобто набуте у шлюбі речове (майнове) право трансформовано в право власності.

Станом на день звернення позивачки з даним позовом до суду, спірна квартира була зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

Згідно ст. 60 СКУ - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СКУ - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ст. 68 СКУ - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 69 СКУ - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст. 70 СКУ - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: зокрема, 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Згідно ч.6 ст.57 СКУ - суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Згідно ч.7 ст.57 СКУ - якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно ст.72 СКУ - позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 7.09.2016р. у справі №6-801цс16, - статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча і у шлюбі, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідач не заявив зустрічного позову про визнання квартири або частини квартири його особистою власністю, не надав доказів на підтвердження походження коштів, інвестованих у квартиру, за рахунок його особистих збережень, дарунків чи спадщини.

Таким чином, за загальним правилом, визначеним статтею 60 СК України, спірна квартира вважається спільною сумісною власністю подружжя (сторін), як набута ними у шлюбі. За загальним правилом , встановленим статтею 70 СК України, частки подружжя у спільному сумісному майні вважаються рівними.

Фактично відповідач дану обставину не оспорював.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані. І дане майно , визнане судом як об'єкт спільно сумісної власності подружжя, могло би бути поділеним між подружжям виходячи з рівності їхніх часток.

Разом з тим, згідно ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах позовних вимог. І при розгляді даної справи суд виходить з того, що заявленою є вимога про визнання права власності на Ѕ частку квартири в порядку поділу майна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , п. 24: До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; п.30: У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Фактично дана справа не є справою про поділ сукупності спільного майна між подружжям, коли б дана квартира могла бути зарахована у частку, що фактично (в натурі) виділяється при поділі майна чоловікові, який здійснив сам відчуження такого майна, а дружині б передавалось інше майно з спільного, наявного у подружжя, - при такому поділі майна суд кервався б переліком всього наявного майна і його вартістю, і у такому б випадку не виключалась можливість стягнення з одного подружжя на користь іншого грошової компенсації у разі неможливості поділу мана, його неподільності, чи у разі перевищення вартості частки майна, яка передається одному з подружжя, у порівнянні з вартістю майна, яке передається другому. У наведеному випадку поділу майна між подружжям одною з обставин, що підлягала б обов'язковому доказуванню, є вартість майна. У даному ж випадку, позивачем не доводилась дійсна вартість спірного майна - квартири , за якою б могла бути визначена грошова компенсація. При цьому суд також враховує, що у справі при її підготовці до розгляду (і підготовчому провадженні) позивачем не було ініційовано проведення оціночної експертизи, така експертиза призначалась судом за клопотанням відповідача, але ним не була проведена, і при цьому позивач не наполягав на її проведенні і більш того, заперечував проти призначення і проведення експертизи. Таким чином, у даній справі не встановлено дійсну вартість об'єкту поділу, що взагалі виключає можливість розгляду питання щодо компенсації вартості , що було б за межами позовних вимог.

Позивачем у стадії доповнень було заявлено клопотання про зміну предмету і підстав позову (з визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні на стягнення грошової компенсації в розмірі 560000грн.), і про збільшення розміру позовних вимог (збільшено ціну позову до 560000грн. у порівнянні з оцінкою відсуджуваного майна самою позивачкою при поданні позову до суду, коли відчужуване майно нею було оцінено в 143000грн., і відповідач таку вартість майна не визнавав). У даному клопотанні судом було відмовлено, враховуючи строки і порядок подання заяви про зміну предмету або підстави позову, або заяви про збільшення розміру позовних вимог, що ЦПК України на даній стадії не передбачено.

Таким чином, суд встановив, що спірне майно набуте у шлюбі у спільну сумісну власність сторін (подружжя), в якому за принципом рівності часток Ѕ частина даного майна (квартири) належала позивачці за приписами ст.60 СК України. Але з урахуванням відчуження одним з подружжя такого майна іншій особі, і у зв'язку з цим - з вибуттям майна з власності подружжя, - суд не вбачає підстав для визнання на даний час за позивачкою права власності на Ѕ частку вказаного майна, що означало б повторну зміну власника вже з набувача майна (сторонньої для подружжя особи) на колишнього співвласника і протиправне припинення права власності набувача майна. При цьому суд враховує, що правочин по відчуженню не оспорений і за презумпцією правомірності та дійсності правочину вважається дійсним та таким, що змінив права та обов'язки відносно спірного майна.

Таким чином, оскільки дане майно, в якому позивачці станом на самий день відчуження відповідачем вказаної квартири , дійсно належала Ѕ частка за принципом рівності часток кожного з подружжя у спільному сумісному майні, набутому у шлюбі, на час поділу вже відчужене одним з подружжя і вже не перебуває у їхній спільній сумісній власності, то воно не може бути поділене, і відсутні підстави для задоволення позову і для визнання за позивачкою на даний час права власності на частку такого майна.

Тому у даному позові позивачці слід відмовити. Позивач не позбавлена права на захист свого права у разі, якщо вважає його порушеним, у інший спосіб, в тому числі спосіб, який вона намагалась використати у даній справі шляхом зміни предмету і підстав позову, або у спосіб оспорювання правочину, або у інший обраний нею спосіб, передбачений нормами цивільного та сімейного права.

Керуючись ст.ст. 60,6170 СК України, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна між подружжям, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за результатом апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не буде вручене у день його складення, має право на поновлення строку, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повне рішення складено 24 квітня 2019р.

Суддя: Т.В.Селезньова