Постанова

від 24.04.2019 по справі 391/355/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 391/355/16-ц

провадження № 61-5716св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова ,

відповідачі: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Степова Мрія ,

представник відповідачів - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року в складі судді Червонописького В. С. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Гайсюка О. В., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова (далі - ТОВ Агрофірма Лісова ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Степова Мрія (далі - ТОВ Степова Мрія ) про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Лісова укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Компаніївському відділі КРФ ДП ЦДЗК 24 грудня 2010 року.

Актом приймання-передачі земельної ділянки відповідач передав земельну ділянку площею 7,06 га, розташовану на території Лозуватської сільської ради в оренду ТОВ Агрофірма Лісова . За умовами договору строк дії договору закінчувався 24 грудня 2015 року.

Позивач зазначав, що з 24 грудня 2010 року до 24 грудня 2015 року ТОВ Агрофірма Лісова користувалося земельною ділянкою відповідно до укладеного договору та ним було виконано всі обов'язки за договором.

20 листопада 2015 року ТОВ Агрофірма Лісова надіслало цінним листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача лист, в якому зазначило про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі. Оскільки відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору не висловив будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, позивач вважав, що договір є поновленим відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі . 02 березня 2016 року позивач надіслав на адресу відповідача додаткову угоду про поновлення договору оренди. В місячний строк додаткова угода не була укладена через зволікання орендодавця або небажанням її укладати.

Позивач просив поновити договір оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_4, на той самий строк на тих самих умовах, що передбачені договором.

У серпні 2016 року ТОВ Агрофірма Лісова звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ Степова Мрія про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що всупереч вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі ОСОБА_4 02 грудня 2015 року уклала новий договір оренди землі з ТОВ Степова Мрія , який просив визнати недійсним, оскільки на час його укладення діяв договір, укладений між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_4

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2016 року позови об'єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушення прав орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статей 3, 16 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем за умови отримання письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Не знайшов суд підстав і для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного 02 грудня 2015 року між ТОВ Степова мрія та ОСОБА_4, який на підставі додаткової угоди від 19 липня 2016 року розірваний. Цього ж дня між ОСОБА_4 та ТОВ Степова мрія укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано в Реєстраційній службі Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області 02 серпня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Агрофірма Лісова просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та пору шення норм процесуального права, ухвалені в справі судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги надані позивачем докази щодо продовження використання орендованої земельної ділянки у 2016 році після спливу строку дії договору оренди; суди неправильно застосували статтю 764 ЦК України, статтю 33 Закону України Про оренду землі .

У лютому 2017 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, ТОВ Степова Мрія подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ запере чення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 14 травня 2008 року між ТОВ Агрофірма Лісова та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру за № НОМЕР_1 від 24 грудня 2010 року (а.с. 7-10).

Відповідно до пункту 7 договір укладено строком на 5 років. Строк дії договору обчислюється з моменту його державної реєстрації, як здійснена у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року, тобто строк дії договору закінчувався 24 грудня 2015 року. За умовами цього пункту договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

З копії накладної 077527 курьерская экспресс-доставка від 20 листопада 2015 року із поміткою від 05 грудня 2015 року: отказ получателя (а. с. 21), на яку ТОВ Агрофірма Лісова посилається на підтвердження направлення ОСОБА_4 листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки строком на 7 років з орендною платою 5 % від нормативної грошової оцінки землі (а. с. 20) та проекту договору оренди землі на нових умовах зі строком дії договору до 31 грудня 2022 року (а. с. 22), відомо, що цей документ не містить підписів відправника, кур'єра, відповідних реквізитів (печатки, штампів тощо кур'єрської служби).

Згідно з квитанцією та описом від 02 березня 2016 року ТОВ Агрофірма Лісова надіслано на адресу ОСОБА_4 додаткову угоду про поновлення договору оренди (а. с.18-19).

Протягом місячного строку додаткова угода до договору оренди сторонами укладена не була.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відомо, що 02 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Степова Мрія укладено договір оренди землі (а.с.46).

На підставі додаткової угоди від 19 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення прав оренди ТОВ Степова мрія згідно з договором оренди землі від 02 грудня 2015 року (а.с. 115).

19 липня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ Степова мрія укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано в Реєстраційній службі Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області 02 серпня 2016 року (а.с. 116-123).

Чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження або поновлення договору оренди землі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення договору оренди землі та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

Відповідно до частини першої статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до частини першої статті 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка конкретизує порядок такої пролонгації, що можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а частина шоста - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

За положеннями частин першої-п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Наведене свідчить, що рішення про поновлення договору оренди або відмову в поновленні договору оренди в місячний термін орендодавець приймає на підставі розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, від 23 березня 2016 року у справі 6-146цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15.

Дослідивши надані сторонами докази і належно їх оцінивши, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не дотримався вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки у встановлений у договорі і законі строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Не було доведено належними доказами і передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі юридичні факти щодо повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; направлення листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, продовження користування орендованою земельною ділянкою, оскільки лист від 29 лютого 2016 року та додаткову угоду до договору оренди від 14 травня 2008 року його поновлення (оригінал) ТОВ Агрофірма Лісова надіслало лише 02 березня 2016 року, не дотримавшись установленого законом строку.

ОСОБА_4 передала в оренду спірну земельну ділянку ТОВ Степова мрія , яке з грудня 2015 року до цього часу користується цією земельною ділянкою, що підтверджено довідкою Лозуватської сільської ради (а. с. 62), договорами оренди (а. с. 118-123, 42, 115), податковою декларацією про сплату єдиного податку (а. с. 63-67), що спростовує доводи позивача про продовження користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі від 14 травня 2008 року.

Докази того, що ОСОБА_4 було відомо про наміри позивача продовжити дію договору відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених ним обставин, умов укладеного між позивачем та ОСОБА_4 договору оренди та вимог закону, правильно зазначив, що порушення прав орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статей 3, 16 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем за умови отримання письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Не знайшов суд підстав і для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ТОВ Степова мрія та ОСОБА_4 від 02 грудня 2015 року, який на підставі додаткової угоди від 19 липня 2016 року розірваний. Того ж дня між ОСОБА_4 та ТОВ Степова мрія укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано в Реєстраційній службі Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області 02 серпня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають статті 263 ЦПК України, при вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки судів узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року, викладеним у справі № 14-65цс18.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лісова залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк В. М. Сімоненко С. П. Штелик