Рішення

від 18.04.2019 по справі 826/9790/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2019 року № 826/9790/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників :

позивача - Паляниця Олександр Миколайович (довіреність від 04.08.2017 б/н),

відповідача - Загородній Сергій Сергійович (довіреність від 08.02.2018 №1366/9/10-36-10-08),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "МІРАКОС-ВЕСТ"

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 31.03.2017 №0015121408,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "МІРАКОС-ВЕСТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0015121408.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Вайкос", які мали реальний характер та за якими було реалізовано нафтопродукти, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що відповідно до складеної Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкової інформації від 05.10.2016 №374/10-13-14-04/40462007 щодо ТОВ Вайкос за звітний період декларування ПДВ за період з липня по вересень 2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками за період з липня по вересень 2016 року вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за період з липня по вересень 2016 року по ланцюгу постачання, а отже між позивачем та ТОВ Вайкос протягом вересня 2016 року був відсутній рух товарів по ланцюгу постачання в результаті чого рух грошових коштів відбувався лише на папері та як насідок без отримання товарно - матеріальних цінностей. Представник відповідача у судовому засідання заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 08.02.2017 по 14.02.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження на акт документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "МІРАКОС-ВЕСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом - покупцем ТОВ "Вайкос" (код ЄДРПОУ 40462007) за вересень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2017 № 63/10-36-14-07/37866412, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 975 736,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на зазначений акт Головне управління ДФС у м. Київській області листом від 28.03.2017 № 1527/10/10-36-14-07 повідомило Приватне підприємство "МІРАКОС-ВЕСТ" про те, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

31.03.2017 на підставі акту від 21.02.2017 № 63/10-36-14-07/37866412 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0015121408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 219 670,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 243 934,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 № 15093/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення - рішення від 31.03.2017 №0015121408 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ Вайкос реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ Вайкос за договором поставки від 01.09.2016 № 160 предметом якого є здійснення поставки нафтопродуктів.

Факт поставки позивачем товару ТОВ Вайкос підтверджується наявними в матеріалах справи копіями копії договору поставки від 01.09.2016 № 160, видаткових накладених рахунків на оплату, товарно - транспортних накладних.

На підтвердження факту придбання нафтопродуктів реалізованих ТОВ Вайкос позивачем надано суду копії податкових накладних, Витягів з єдиного реєстру податкових накладних та платіжних доручень.

Позивачем на підтвердження факту здійснення транспортування нафтопродуктів реалізованих ТОВ Вайкос надано суду копії договорів про надання транспортних послуг від 12.07.2016 № 12/07-1, від 26.09.2012 № 26/09-2, від 20.12.2011 № 155, договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 02.01.2015 № 2/01/15 та складених до них актів надання послуг, платіжних доручень, актів здачі - прийняття робіт, акті здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ Вайкос не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Вайкос .

Суд не приймає посилання відповідача на матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320117110200000016 від 24.03.2017 з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, значення у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою має лише вирок суду або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у той час, як доказів на підтвердження факту прийняття одного з зазначених рішень за результатами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320117110200000016 від 24.03.2017 відповідачем суду надано не було.

Посилання відповідача на складену Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову інформацію від 05.10.2016 №374/10-13-14-04/40462007 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з аналізу копії вказаної інформації наявної в матеріалах справи, вбачається, що при її складанні фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Вайкос не досліджувались, а лише було вказано про їх наявність.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ Вайкос за договором поставки від 01.09.2016 №160 відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ Вайкос за договором поставки від 01.09.2016 № 160 та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Вайкос за договором поставки від 01.09.2016 № 160 мали реальний товарний характер.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ Вайкос за договором поставки від 01.09.2016 № 160 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування по операціях з ТОВ Вайкос за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "МІРАКОС-ВЕСТ" (08132, Київська обл., Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 37866412) до Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0015121408 - задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.03.2017 №0015121408.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) на користь Приватного підприємства "МІРАКОС-ВЕСТ" (08132, Київська обл., Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 37866412) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 295,05 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять грн. 05 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлений 24.04.2019