Постанова

від 22.04.2019 по справі 2340/4294/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4294/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, засіданні апеляційну скаргу ГУ ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Сектору культури Камянської районної державної адміністрації до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Сектор культури Кам'янської районної державної адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області №0098681304 від 10.08.2018 №0140921304 від 04.10.2018.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 11.05.18 №897 призначено документальну позапланову виїздну перевірку позивача з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ та інших відшкодувань, що підлягають оподаткуванню.

Як наслідком проведеної позапланової перевірки позивача став акт від 26.06.2018 №358/23-00-13-04/02231376, яким зафіксовано порушення пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до перерахування податку на доходи фізичних осіб до не відповідного бюджету.

На підставі вищевказаного акту, 10.08.2018 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення №0098681304 на суму 50130 грн. 51 коп.

04.10.2018 на підставі вищевказаного акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 28.09.2018 №176669/5/99-99-11-0201-15 ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення №0140921304 на суму 93921 грн. 72 коп.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог податкового законодавства юридична особа зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб за своїм місцезнаходженням, а щодо відокремлених структурних підрозділів - за їх місцезнаходженням. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходженням позивача є АДРЕСА_1. Таким чином, відповідач сплачує в повному обсязі ПДФО до бюджету Жаботинського територіального округу за своїх найманих працівників, а отже позивачем у повному обсязі виконуються податкові зобов'язання з ПДФО, а відповідачем не правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018 №0098681304 та від 04.10.2018 №0140921304.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим агентом, як передбачено п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст.168 Податкового кодексу України.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно вимог п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Частиною 2 статті 64 Бюджетного кодексу України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства, а саме Податкового кодексу України у сукупності з приписами Бюджетного кодексу України, чітко вбачається, що юридична особа зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб за своїм місцезнаходженням, а щодо відокремлених структурних підрозділів - за їх місцезнаходженням.

Разом з цим, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_1.

Крім того, доводи апелянта про те, що відповідно до положень Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку не приймається судом до уваги, оскільки за приписами підпункту 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняття відокремлені підрозділи для розділу IV цього Кодексу вживаються значенні визначеному Господарським кодексом України.

Відповідно до положень пункту 58.2 статті 58 Господарського кодексу України відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Проте, як вказує сам апелянт відомості про підрозділи позивача у періоді, що перевірявся у ЄДР ЮО ФОП та ГФ - відсутні.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що вимогами чинного законодавства не передбачено обов'язку платника податків сплачувати податок на доходи фізичних осіб за фактичним місцезнаходженням юридичної особи.

Доводи апелянта про те, що платник податків, який має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, зобов'язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах ДКС України також не приймаються колегію суддів до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що позивач має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) у м. Кам'янка, а також доказів того, що останній перебуває на обліку як платник окремих видів податків за місцезнаходженням (розташуванням) приміщень (неосновне місце обліку) у зв'язку з чим зобов'язаний перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати саме до бюджету Кам'янської об'єднаної територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за своїм місцезнаходженням сплатив (перерахував) суми утриманого податку на доходи фізичних осіб на відповідний рахунок, відкритий в територіальному управлінні Державного казначейства України. Вказана обставина підтверджується даними відповідних платіжних доручень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що приписи статті 127 Податкового кодексу України передбачають відповідальність платника податків, у тому числі податковим агентом, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем Відділом освіти Кам'янської районної державної адміністрації було нараховано, утримано та сплачено, а також зараховано до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Отже, з огляду на вказані обставини у сукупності та взаємозв'язку, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення №0098681304 від 10.08.2018 №0140921304 від 04.10.2018.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма