Ухвала

від 24.04.2019 по справі 640/4912/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А про відмову у забезпеченні адміністративного позову 24 квітня 2019 року                              м. Київ                                        № 640/4912/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) про забезпечення позовну у справі за позовом Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Лейк» про скасування дозволу,                                          У С Т А Н О В И В : Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Лейк» про скасування дозволу. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 24.04.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду від Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №008 від 16.06.2017, який видано Управлінням Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) Товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Лейк». та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Лейк» займатися промисловим рибальством на Бакшалинському (Прибузькому) водосховищі та вчиняти будь-які дії щодо спеціального використання водних біоресурсів на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) №008 від 16.06.2017. Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Обгрунтовуючи заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що Бакшалинське (Прибузьке) водосховище відноситься до природно-заповідного фонду та має рекреаційне призначення. Відповідно до абз. 2 п. 1 «Порядку видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №801, дія дозволу не поширюється на використання водних біоресурсів, які перебувають в межах територій природно-заповідного фонду, а також водних біоресурсів, що занесені до Червоної книги України. Так, оскаржувальний дозвіл видано на промислове рибальство саме на території природно-заповідного фонду, а тому видано з порушенням діючою законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Статтею 63 Закону України «Про охорони природи та навколишнього середовища» встановлено, що рекреаційні зони призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму та на них забороняється господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням. Враховуючу ту обставину, що Прибузьке (Бакшалинське) водосховище входить в склад парку, який є державним об'єктом природно-заповідного фонду України місцевого значення, з метою недопущення порушення вимог законодавства, яке регулює охорону природно-заповідних територій та об'єктів та недопущення нанесення збитків об'єктам, які охороняються, позивач вважає за необхідне зупинити дію оскаржуваного дозволу. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача. Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов. Необхідно наголосити на тому, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в даному випадку відсутні. Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України, У Х В А Л И В: У задоволенні заяви Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (Миколаївський рибоохоронний патруль) про забезпечення позову у справі №640/4912/19 відмовити.           Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.           Суддя                                                                                      Н.М. Шевченко