Постанова

від 22.04.2019 по справі 907/476/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа №907/476/18

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І.Матущак

- ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018

у справі № 907/476/18

за позовом : Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд

про: стягнення суми в розмірі 100000,00 грн.

з участю представників :

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у справі № 907/476/18 (суддя Ремецькі О.Ф.) задоволено частково позов Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 97250,00 грн., в тому числі 50000,00 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 47250,00 грн. пені за період прострочки, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1713,60 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №12-р/к від 29.09.2017 у справі №04.10/2017 у частині сплати нарахованого штрафу, що у свою чергу послугувало підставою для нарахування пені на суму штрафних санкцій.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Йовро Буд подав до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки доводам відповідача по справі, що рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення від 29.09.2017 №12-р/к у справі № 04-10/2017 не може бути підставою для стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 50000,00 грн., оскільки пункт 1 резолютивної частини вказаного рішення не містить повних ідентифікуючих даних суб'єктів господарювання, стосовно яких таке прийнято, а також обов'язкових реквізитів, що визначаються чинним законодавством. Окрім того, судом першої інстанції проігноровано твердження відповідача по справі щодо безпідставності нарахування пені та вимоги про її стягнення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу № 907/476/18 передано судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Матущак О.І. та Хабіб М.І.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 11.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд залишено без руху.

28.01.2019 скаржником було усунуто недоліки апеляційної скарги, які наведені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 11.01.2019.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 07.02.2019 по справі № 907/476/18 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 27.02.2019 розгляд справи було призначено на 01.04.2019.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.04.2019 розгляд апеляційної скарги у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін відкладено на 22.04.2019.

18.04.2019 на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника апелянта про розгляд справи без його участі.

12.04.2019 до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшло клопотання Закарпатського обласного територіального відділення Антомонопольного комітету України про проведення судового засідання 22.04.2019 у режимі.

ОСОБА_1 апеляційного госпродарського суду № 09-04/95/19 від 17.04.2019 у зв'язку з тим, що суддя-член колегії суддів Хабіб М.І. перебувала у службовому відрядженні з 14 по 19 квітня 2019 року, сторону було повідомлено, що колегією суддів неможливо розглянути дане клопотання з процесуальних підстав.

Представник позивача в судове засідання не прибув та не повідомив причин своєї неявки.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 22.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №12-р/к від 29.09.2017 у справі № 04.10/2017 (далі-Рішення АМКУ) на товариство з обмеженою відповідальністю «Йовро Буд» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 000,00 грн. Рішення АМКУ було одержано відповідачем 02.11.2017.

Не погодившись з Рішенням АМКУ відповідач оскаржив його в суді. Так, 05.12.2017 ухвалою Господарського суду Закарпатської області № 907/838/17 було порушено провадження у справі про визнання недійсним Рішення АМКУ. Розглянувши справу № 907/838/17, 26.02.2018 Господарський суд Закарпатської області виніс рішення, яким в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Йовро Буд» до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення АМКУ відмовив.

Відповідач оскаржив рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 у справі № 907/838/17 в апеляційному порядку. Львівський апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Йовро Буд» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2018 у справі № 907/838/17 було порушено апеляційне провадження, про що винесено ухвалу від 16.04.2018. За результатами розгляду справи № 907/838/17 Львівський апеляційний господарський суд 31.05.2018 виніс постанову, в якій апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Йовро Буд» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/838/17 без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення першої та апеляційної інстанцій у справі №907/838/17 в порядку касаційного оскарження не переглядалось.

Станом на 13.07.2018 (день звернення з позовом) товариством з обмеженою відповідальністю Йовро Буд штраф у розмірі 50000,00грн. не сплачено. Відтак, позивачем проведено нарахування пені за порушення строків сплати штрафу у відповідності до вимог ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожен день прострочення. Зокрема, розрахунок пені здійснено за період з 27.02.2018 (початок нарахування наступний день після прийняття рішення господарським судом) по 15.04.2018 (до прийняття апеляційної скарги до розгляду) - 48 календарних днів, а також за період з 01.06.2018 (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2018) по 13.07.2018 (день звернення з позовом) - 43 дні прострочення сплати штрафу.

Відтак, позивачем здійснено розрахунок суми пені у розмірі 68250,00грн. (50000,00грн. *1,5%=750,00грн. за один день *91 день прострочення). Враховуючи те, що відповідно до вимог ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просить стягнути з відповідача суму 50 000,00грн. пені.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 50 000,00 грн. штрафу та 50 000,00 грн пені, нарахованої за період з 27.02.2018 по 15.04.2018 та за період з 01.06.2018 по 13.07.2018 прострочення відповідача сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №12-р/к.

Причиною виникнення спору між сторонами є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, у період з 27.02.2018 по 15.04.2018 та за період з 01.06.2018 по 13.07.2018.

Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України «Про захист економічної конкуренції» .

Статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внормовано, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Адміністративна колегія Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення стосовно відповідача «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №12-р/к від 29.09.2017, керуючись, в тому числі, ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Із суті даного рішення органу Антимонопольного комітету України вбачається, що стосовно відповідача було прийнято рішення про визнання його таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів накладення штрафу та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто Рішення АМКУ приймалося згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» . При цьому в Рішенні АМКУ не зазначено про визнання рішення таким, дія якого не зупиняється.

Відповідно в силу положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Закарпатської області зупинило його виконання на період розгляду господарським судом (першою та апеляційною інстанціями) судової справи про визнання недійсним рішення №12-р/к від 29.09.2017 (№907/838/17).

Статтею 253 Цивільного кодексу України внормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Також ч. 2 ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Враховуючи, що відповідач отримав Рішення АМКУ 02.11.2017, він в силу приписів ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , був зобов'язаний оплатити штраф визначений в Рішенні АМКУ у строк до 03.01.2018 включно (у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу): з 02.11.2017 по 02.01.2018.

Відповідно, оскарження відповідачем Рішення АМКУ до Господарського суду Закарпатської області області зупинило його виконання з 05.12.2017 (дата винесення ухвали про порушення провадження у справі № 907/838/17) по 26.02.2018 (дата винесення рішення у справі № 907/838/17).

Отже перебіг двомісячного строку визначеного ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , в результаті оскарження відповідачем рішення АМКУ зупинився після спливу одного місяця і трьох днів, і продовжив свій перебіг з 27.02.2018. Оскільки на момент зупинення двомісячного строку, такий строк сплив лише на місяць і три дні, після усунення обставин, що зумовили його зупинення, такий строк продовжив свій перебіг по 26.03.2018, і остаточно сплив саме 26.03.2018, так як на момент зупинення строку до кінця його перебігу залишалося 27 днів.

Враховуючи викладене відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за період прострочення сплати штрафу з 27.02.2018 по 26.03.2018, оскільки з боку відповідача у вказаний період прострочення сплати штрафу не мало місце.

Суд першої інстанції правильно частково погодився з запереченнями відповідача та дійшов висновку, що з його боку прострочення двомісячного строку сплати штрафу мало місце впродовж двадцяти днів в періоди з 27.03.2018 по 15.04.2018 (дату винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження) та впродовж 43 днів з 01.06.2018 по 13.07.2018 (дату звернення з позовом).

За вказаних обставин, згідно проведеного судом перерахунку розмір пені за прострочку 63 днів складає суму 47250,00грн. (750,00грн.*63 дні).

При цьому, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у решті вимог пені, виходячи з того, що зупинення виконання Рішення АМКУ мало місце в даному випадку до спливу двомісячного строку наданого законодавством на його сплату, а відтак в період за який позивач просить суд стягнути пеню з відповідача за прострочення сплати штрафу, з боку відповідача не мало місце прострочення такого двомісячного строку, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підставно частково задоволено шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 50000,00грн. штрафу та 47250,00грн. пені. Решта заперечень відповідача-апелянта вірно не взяті судом до уваги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підставно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Йовро Буд - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у справі № 907/476/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

ОСОБА_4 ОСОБА_3

Судді: О.І.Матущак

ОСОБА_2

«Повний текст постанови виготовлено 24.04.2019»