Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/2095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа № 910/2095/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Інститут Харківський Промтранспроект"

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" акціонерного товариство "Українська залізниця"

про стягнення 251 645,36 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Інститут Харківський Промтранспроект" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" акціонерного товариство "Українська залізниця" про стягнення 251 645,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 5564 на створення науково-технічної продукції від 06.10.2011 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.03.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в позові на підставі спливу строку загальної позовної давності. Також, подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому просить суд задовольнити клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи по господарській справі №910/2095/19 щодо підпису ОСОБА_1 на акті звірки взаємних розрахунків. Оскільки, на його думку, документ підписаний не ОСОБА_1, тому фактично він є підробленим.

25.03.2019 року до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначено про переривання строку позовної давності. Також, позивач заперечував проти проведення почеркознавчої експертизи, оскільки, на його думку, вона може встановити тільки чи належить підпис на акті звірки, що є у матеріалах справи ОСОБА_1, що не встановить справжність документу, оскільки відповідно до чинного законодавства, на кожному підприємстві, внутрішніми документами може бути встановлено коло осіб, які мають право підпису зазначених документів.

28.03.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на відзив на позовну заяву, в якому просить суд задовольнити вимоги зазначені у відзиві на позовну заяву, а саме відмовити у позові приватного акціонерного товариства "Інститут Харківський Промтранспроект", призначити почеркознавчу експертизу на підставі клопотання.

Відповідно до ч.1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.10.2011 року між приватним акціонерним товариством "Інститут Харківський Промтранспроект" (виконавець) та державним підприємством Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України ДП Дніпрозалізничпроект (замовник) укладено договір №5563 на створення науково-технічної продукції.

Згідно з додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 на базі, в т.ч. державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 01097415) утворюється публічне акціонерне товариство Українська залізниця .

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства Українська залізниця, відповідно до якого публічне акціонерне товариство Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Згідно з п. 2 зазначеного статуту товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.02.2019 року, філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" акціонерного товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40123423) є відокремленим підрозділом акціонерного товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку проектно-вишукувальних робіт: впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на ділянці Гребінка - Полтава - Красноград - Харків - Лозова . Модернізація пристроїв СЦБ та зв'язку на ділянці Гребінка - Полтава - Люботин - Мерефа - Лозова та Полтава - Красноград - Лозова . Пристрої СЦБ та зв'язку на ділянці Мерефа - Лозова - границя з Донецькою залізницею. Стадія робочий проект.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887).

У п. 10.1 договору визначено термін дії договору: початок - день підписання цього договору, закінчення - 30 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Згідно з п.2.1 договору вартість проектної продукції, виконаної згідно з даним договором, визначена на підставі кошторисів на проектно-вишукувальні роботи і складає відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток №1): 1 886 767,20 грн.

Відповідно до п.2.2 договору оплата здійснюється замовником шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після виконання робіт протягом 30-ти банківських днів після підписання виконавчого кошторису, акту здачі-прийомки проектно - вишукувальних робіт, при умові отримання коштів від генерального замовника. Ціна тверда.

Замовник протягом 10-ти днів із дня одержання акту здачі-прийомки проектно - вишукувальних робіт зобов'язаний його оформити і направити виконавцю, або представити мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їхнього виконання (п.3.3 договору).

На виконання умов договору, позивачем розроблено науково-технічну документацію, а відповідачем прийнято її, що підтверджується наявними в матеріалах справи актах здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт на загальну суму 1 850 996,40 грн., а саме:

- №140 від 30.11.2011 року на суму 720 052,80 грн.,

- №158 від 29.12.2011 року на суму 1 130 943,60 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.10.2013 року до договору, вартість проектної документації зменшено на 15 197,07 грн. з ПДВ від суми робіт по виконавчим кошторисам і складає 1 835 799,33 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 1 760 052,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- №253 від 30.03.2012 року на суму 280 000,00 грн.,

- №2535 від 30.03.2012 року на суму 300 000,00 грн.,

- №459 від 21.06.2012 року на суму 140 000,00 грн.,

- №460 від 21.06.2012 року на суму 160 000,00 грн.,

- №475 від 03.07.2012 року на суму 52,80 грн.,

- №602 від 20.08.2012 року на суму 300 000,00 грн.,

- №776 від 11.12.2012 року на суму 50 000,00 грн.,

- №88 від 22.02.2013 року на суму 100 000,00 грн.,

- №250 від 29.04.2013 року на суму 200 000,00 грн.,

- №280 від 15.05.2013 року на суму 100 000,00 грн.,

- №361 від 04.06.2013 року на суму 100 000,00 грн.,

- №781 від 11.11.2014 року на суму 30 000,00 грн.

Станом на 30.11.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 75 746,53 грн., про що між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків від 30.11.2014 року.

В матеріалах справи наявні листи позивача №31Б від 19.03.2012 року, №368 від 04.06.2014 року, №649 від 03.11.2014 року в яких повідомляють відповідача про наявну непогашену заборгованість по договору №5564 від 06.10.2011 року.

Та, листи відповідача від 09.01.2013 року та від 18.06.2014 року про погашення заборгованості за виконані проектно-вишукувальні роботи, в яких зазначено про тяжке становище, та у зв'язку з цим неможливість своєчасної оплати, зазначено про зобов'язання погасити заборгованість до вересня 2014 року.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 23.05.2016 року, в якому зазначено, що станом на 23.05.2016 року заборгованість ДП Дніпрозалізничпроект на користь ПрАТ "Інститут Харківський Промтранспроект" становить 75 746,53 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено, що до позовної заяви позивач подав акт звірки взаємних розрахунків від 23 травня 2016 року, який складений між представником ПрАТ "Інститут Харківський Промтранспроект" в особі головного бухгалтера ОСОБА_2 та ДП Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 01097415) в особі головного бухгалтера ОСОБА_1 Оскільки, ПАТ Українська залізниця з моменту утворення є правонаступником ДП Дніпрозалізничпроект , згідно постанови КМУ від 25.06.2014 №200, тому 23 травня 2016 року вже не було законного права підписувати акт звірки від ДП Дніпрозалізничпроект . А також, підпис на акті головного бухгалтера ОСОБА_3 не відповідає дійсності.

В матеріалах справи наявний лист позивача №112 від 23.05.2016 року з якого вбачається, що ПрАТ "Інститут Харківський Промтранспроект" направив на адресу ДП Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України Дніпрозалізничпроект акт звірки в 2-х примірниках. Та, просив підтвердити заборгованість перед ПрАТ "Інститут Харківський Промтранспроект" і один примірник, належно оформленого акту звірки, повернути до 30.06.2016 року.

З копії витягу журналу вихідної кореспонденції ПрАТ "Інститут Харківський Промтранспроект" підтверджується факт направлення вищезазначеного листа №112 від 23.05.2016 року з актом звірки.

Як зазначено позивачем та вбачається з акту звірки наявного в матеріалах справи він був підписаний та скріплений печаткою на котрій зазначено ідентифікаційний код: 40123423, що є ідентифікаційним кодом філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" акціонерного товариство "Українська залізниця", тобто від імені ДП Дніпрозалізничпроект свій підпис та печатку поставила уповноважена особа правонаступника ДП Дніпрозалізничпроект - ПАТ Укрзалізниці в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту".

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що акт здачі-прийняття проектно-вишуваних робіт №140 підписаний 30.11.2011 року, акт №158 підписаний 29.12.2011 року. Тому, перебіг позовної давності почався 11.01.2012 року. Отже, строк позовної давності закінчився 11.01.2015 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку .

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року передбачено правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Судом встановлено, що акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №140 на суму 720 052,80 грн. підписаний сторонами 30.11.2011 року, №158 на суму 1 130 943,60 грн. - 29.12.2011 року.

Відповідно до п.2.2 договору оплата здійснюється замовником шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після виконання робіт протягом 30-ти банківських днів після підписання виконавчого кошторису, акту здачі-прийомки проектно - вишукувальних робіт, при умові отримання коштів від генерального замовника.

Тобто, першим днем прострочення оплати акту №140 від 30.11.2011 року є 18.01.2012 року, а акту №158 від 29.12.2011 року - 15.02.2012 року відповідно.

Тобто, строк протягом якого позивач міг звернутися до суду є з 18.01.2012 року по 18.01.2015 року ( по акту №140 від 30.11.2011 року) та з 15.02.2012 року по 15.02.2015 року (по акту №158 від 29.12.2011 року).

В матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем позивачу заборгованості по договору №5564 від 06.10.2011 року, зокрема останній платіж здійснено 11.11.2014 року, а також 30.11.2014 року між сторонами договору підписано акт звірки взаємних розрахунків.

Частиною 3 статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, здійснення часткової оплати та підписання акту звірки від 30.11.2014 року відбулося у межах трирічного строку позовної давності, а тому строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу перервався та, відповідно, розпочався заново з 01.12.2014, а відтак, вказаний строк спливає 01.12.2017.

Також, як встановлено судом між сторонами договору підписано акт звірки взаємних розрахунків від 23.05.2016 року, в якому підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 75 746,53 грн.

А тому, на думку суду, підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 23.05.2016 року відбулося у межах трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу перервався та, відповідно, розпочався заново з 24.05.2016 та вказаний строк спливає 24.06.2019.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивач звернувся до суду з позовом 18.02.2019 року (дата реєстрації заяви судом - 20.02.2019 року), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 746,53 грн. визнаються законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 49 465,17 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 126 433,66 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого розрахунку заборгованість вбачається, позивачем здійснюється нарахування трьох процентів річних та інфляційного збільшення періодами з урахування часткових проплат з 29.01.2012 року по 17.12.2018 року.

Судом враховано, що загальний строк позовної давності становить три роки та встановлення судом переривання строку позовної давності.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що у випадку триваючого у часі невиконання грошового зобов'язання, застосування відповідальності, передбаченою статтею 625 ЦК України, загальний 3-річний строк позовної давності застосовується судом по відношенню до попереднього періоду нарахування і захист порушеного права позивача можливий тільки в період останніх 3-х років (за період з 24.05.2016 року (строк позовної давності розпочато заново) до 24.06.2019 року).

Отже, за період з моменту виникнення права вимоги по 23.05.2016 строк позовної давності є таким що сплинув, що згідно вимог ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позивачем, як зазначено вище, здійснено нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції до 17.12.2018 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 75746.53 24.05.2016 - 17.12.2018 938 3 % 5839.75 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 5 839,75 грн. та підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.05.2016 - 17.12.2018 75746.53 1.333 25245.38 100991.91 За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 25 245,38 грн. та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" акціонерного товариство "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 39, ідентифікаційний код 40123423) на користь приватного акціонерного товариства "Інститут Харківський Промтранспроект" (61072, Харківська обл.., місто Харків, Дзержинський район, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 20-А, код ЄДРПОУ 02494973) суму основного боргу в розмірі 75 746 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 53 коп., три проценти річних в розмірі 5 839 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 75 коп., індекс інфляції в розмірі 25 245 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 38 коп. та судовий збір в розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий