Рішення

від 22.04.2019 по справі 916/477/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/477/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

за позовом: Фізичної особи-підприємця Царенко Миколи Петровича (АДРЕСА_2);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНТ-М" (65023, АДРЕСА_1);

про стягнення 48 000, 00 грн та 1 443 EUR

за участю представників сторін:

від позивача: 1) Царенко М.П. (в режимі відеоконференції);

2) Левченко М.Д. - ордер ЧК №92420 від 06.02.2019р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

25.02.2019р. Фізична особа-підприємець Царенко Микола Петрович звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНТ-М", в якій просить суд стягнути з відповідача 48 000,00 грн передплати за Договором №3 від 14.12.2018р. та 1 443 EUR збитків, завданих внаслідок неодержання доходу (упущена вигода), із перерахунком вказаної суми у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день вирішення справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №3 від 14.12.2018р. в частині нездійснення поставки товару, за який позивачем було здійснено передоплату у сумі 48 000 грн.

При цьому, як зазначає позивач, внаслідок нездійснення відповідачем поставки товару за вищевказаним договором, позивачу було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 443 EUR, яку позивач також просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/477/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засіданні для розгляду справи по суті на "27" березня 2019р. о 12год.45хв.

25.03.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю адвоката Левченко М.Д. і іншому судовому засіданні та призначення наступного судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Черкаському окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 27.03.2019р. судове засідання по справі №916/477/19 відкладено на "15" квітня 2019р. об 11год.00хв.

Крім того, ухвалою суду від 27.03.2019р. судом задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Царенко Миколи Петровича про проведення в режимі відеоконференції судового засідання та доручено проведення відеоконференції Черкаському окружному адміністративному суду.

15.04.2019р. у судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача просив суд відкласти розгляд справи та зазначив, що після судового засідання ним будуть направлені до суду додаткові письмові пояснення по суті справи. Крім того, у вказаному судовому засіданні представник позивача просив суд надати йому можливість продовжити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручити її проведення Черкаському окружному адміністративному суду.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2019р. не з'явився, водночас на електронну адресу суду від останнього надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив свою позицію з приводу виниклого між сторонами спору, згідно якої останній зазначив, що ТОВ "СЕВЕНТ-М" було запропоновано позивачу забрати частину готової продукції у розмірі 30%, однак ФОП Царенко М.П. відмовився, вимагаючи поставки продукції в повному обсязі.

При цьому, директор ТОВ "Севент-М" за допомогою телефонного зв'язку попередив суд про неможливість бути присутнім у судовому засіданні 15.04.2019р., у зв'язку із його перебуванням у відрядженні.

У судовому засіданні 15.04.2019р. судом оголошено перерву до 22.04.2019р., а також задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та доручено таке проведення Черкаському окружному адміністративному суду, про що винесено відповідні ухвали.

18.04.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшли клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи та пояснення, згідно яких позивач зазначив, що відмова у прийнятті пиломатеріалів у тридцяти відсотковому розмірі від замовленого обсягу, викликана невідповідністю основним вимогам якості такого товару.

У судовому засіданні 22.04.2019р. позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач, ТОВ "СЕВЕНТ-М", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.47-50), у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Водночас про розгляд справи обізнаний, про що свідчать наявні в матеріалах справи пояснення щодо поставки товару, які надійшли на електрону адресу суду.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про розгляд даної справи, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки ТОВ "СЕВЕНТ-М" у судове засідання суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2018р. між Фізичною особою-підприємцем Царенко Миколою Петровичем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНТ-М" (Продавець) було укладено договір №3 (а.с.25-26), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець сплачує на умовах цього договору пиломатеріали, іменовані надалі "товар", відповідно до специфікації.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що кількість товару, вказана у специфікації, визначає обсяг партії починаючи з моменту підписання контракту.

Згідно п. 2.1. договору товар продається окремими партіями. Умови продажу кожної партії товару узгоджуються шляхом переговорів і відображаються у виставленому Продавцем інвойсі: спосіб, дата відвантаження, базис поставки, інші умови.

Кількість товару в партії, що відвантажується Покупцеві, може відрізнятися від кількості в інвойсі на +/- 1% (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.6. договору відвантаження товару Покупцеві здійснюється в транспорт Покупця.

Пунктом 2.7. договору визначено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент переходу ризиків відповідно до базису поставки, а саме EXW. Покупець набуває право власності на товар після повної оплати товару.

Згідно п. 3.2. договору оплата відбувається наступним чином: аванс у розмірі 30% від суми інвойсу та 70% в момент відвантаження товару. Продавець повинен надати покупцю оригінали наступних документів після повної оплати товару: товарно-транспортну накладну на товар, пакувальний лист та оригінали товарно-транспортних накладних лісгоспу на сировину для митного оформлення.

Приймання товару відбувається на складі Продавця, Покупець приймає товар у продавця або представник від Покупця, здійснює приймання товару шляхом обміну і підрахунку, неякісні елементи Продавець змінює відразу (п. 4.1. договору).

Згідно п. 7.6. договір набуває чинності з дати підписання і діє до 30.01.2019р.

14.12.2018р. сторонами було підписано додаток №1 до договору (а.с.27), яким погоджено розміри, кількість, вартість товару, а також вимоги до його якості.

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №6 від 24.12.2018р. (а.с.28) на оплату товару на загальну суму без ПДВ 5 057 Євро.

26.12.2018р. ФОП Царенко М.П. було здійснено передоплату на розрахунковий рахунок відповідача у тридцяти відсотковому розмірі від суми виставленого рахунку на загальну суму 48 000 грн. (а.с.29).

Водночас, станом на момент припинення строку дії договору, погоджений сторонами у специфікації товар, відповідачем поставлено не було, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Висловлюючи свою позицію у справі, відповідач зазначив, що ним було запропоновано позивачу прийняти частину погодженого сторонами у специфікації товару, який ФОП Царенко М.П. прийнято не було. Натомість, коштів для відвантаження усієї партії товару підприємство-відповідач не мало.

Позивач, надаючи пояснення з приводу заперечень відповідача, зазначив, що такий товар ним не було прийнято через його невідповідність основним вимогам якості такого товару, погоджених сторонами, зокрема, у додатку №1 від 14.12.2018р.

З огляду на те, що відповідачем свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконано не було, 06.02.2019р. засобами поштового зв'язку "Укрпошта" позивачем було направлено ТОВ "СЕВЕНТ-М" претензію про повернення попередньої оплати непоставленого товару у розмірі 48 000 грн у строк до 31.01.2019р. (а.с.30). Аналогічну претензію позивачем було направлено відповідачу на електронну пошту відповідача, що зазначена у договорі №3 від 14.12.2018р. (а.с.32).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки доказів поставки товару за договором №3 від 14.12.2018р. або повернення передоплати відповідачем, в порушення вимог ст. 74 ГПК України, надано не було, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Царенко Миколи Петровича про стягнення з відповідача 48 000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення сум збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивач зазначає, що ним 17.12.2018р. було укладено з Фірмою "ЕТ Елимекс - ОСОБА_3" (Покупець) контракт №1 (а.с.34-35), за умовами якого ФОП Царенко М.П. взяв на себе зобов'язання продати, а Покупець купити свіжоспілені, обрізні та необрізні дошки дубові та березові.

Пунктом 2.1. контракту сторони погодили, що ціна товару, в тому числі його розмір, якість та упаковка вказані у додатках до контракту.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи додатку №2 від 17.12.2018р. до контракту (а.с.36), сторони погодили поставки аналогічного товару, що визначений позивачем та відповідачем у додатку №1 від 14.12.2018р. до договору №3, вартістю 6 500 Євро.

При цьому, судом встановлено, що різниця ціни такого товару у вказаних додатках як раз і складає заявлені до стягнення позивачем 1 443 Євро.

Як стверджує позивач, на виконання умов контракту №1 від 17.12.2018р., на оплату товару ним було виставлено Фірмі "ЕТ Елимекс - ОСОБА_3" рахунок фактуру №20-т (а.с.37).

При цьому, наявне в матеріалах справи платіжне доручення в іноземній валюті від 21.12.2018р. (а.с.38) свідчить про здійснення Фірмою "ЕТ Елимекс - ОСОБА_3" на рахунок ФОП Царенко М.П. попередньої оплати за контрактом №1 від 17.12.2018р. на підставі виставленого інвойсу (рахунку) №20 у сумі 1965 Євро.

Водночас, як свідчать матеріали справи, а саме копія наявного в матеріалах справи електронного листа Фірми "ЕТ Елимекс - ОСОБА_3" (а.с.43), останньою замовлення по березі було анульовано, з огляду на порушення строків поставки, а сума авансу за контрактом №1 сторонами була врахована за контрактом №3 від 21.10.2018р. (а.с.78, 79-84).

Як вказує позивач, свої зобов'язання за контрактом №1 від 17.12.2018р. ФОП Царенко М. П. виконано не було, через порушення відповідачем умов укладеного між сторонами по справі договору, тобто не було поставлено визначений додатком №2 від 17.12.2018р. товар, а отже і не отримано прибутку, на який ФОП Царенко М.П. розраховував.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеною та жодним чином не спростованою можливість реального та неминучого одержання позивачем доходу у сумі 1443 Євро від продажу товару, який мав бути поставлений відповідачем ФОП Царенко М.П. в рамках договору №3 від 14.12.2018р.

Отже, саме внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 14.12.2018р., позивач був позбавлений можливості реального отримання прибутку, тобто можливості продажу товару за вигідною для нього ціною в рамках контракту №1 від 17.12.2018р. Відтак, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 14.12.2018р. знаходиться у прямому причинному зв'язку з неодержанням позивачем доходу у сумі 1 443 Євро.

При цьому суд зазначає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав відзив на позовну заяву, а отже не спростував встановленого судом факту невиконання зобов'язань за договором щодо поставки пиломатеріалів та понесення позивачем збитків (упущеної вигоди).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач у судовому зсіданні 22.04.2019р. наполягав на стягненні суми у гривнях в еквіваленті 1443 євро, що відповідає чинному законодавству та усталеній судовій практиці, суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення збитків, завданих неодержаним доходом (упущена вигода) у сумі 43 593,03 грн (еквівалент 1443 євро), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕНТ-М" (65023, м. Одеса, пров. Маланова, буд. 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 41405606) на користь Фізичної особи-підприємця Царенко Миколи Петровича (АДРЕСА_3, ід. код НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1.) суму передоплати у розмірі 48 000 /сорок вісім тисяч/, збитки (упущену вигоду) у сумі 43 593 /сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто три/ грн 03 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська